Войти
Закрыть

Чернецтво. Католицькі ордени

7 Клас

У середині XI ст. папа Григорій VII (монахи прозвали його за круту вдачу «святим чортом») залізною рукою навів у католицькій церкві порядок. Він рішуче вимагав, щоб королі, великі феодали не втручалися в церковні справи, а пап і єпископів обирало духовенство. Папа твердив, що монархи мають бути його васалами й виплачувати церкві чималі гроші. В XII ст. папа й королівська влада пішли на поступки один одному — поділили між собою право призначати та зміщувати єпископів. Наприкінці XI ст. папи вже були такими могутніми, що підняли цілу Європу на війну проти іновірців-мусульман. Вони міркували так: феодали все одно воюватимуть один проти одного, то чи не краще спрямувати їх воєнне завзяття проти іновірців і таким чином посилити католицьку церкву? Нагода для розпалювання релігійної війни трапилася якнайкраща. Наприкінці XI ст. Візантія (Східна Римська імперія) звернулася по допомогу проти войовничих турків-сельджуків до європейських королів і папи. Королі завагалися, папа Урбан II, навпаки, закликав християнську Європу визволити від сельджуків Гроб Господній — найбільшу християнську святиню (вона знаходилась у захопленому сельджуками Єрусалимі). Папа пообіцяв усім учасникам походу на Єрусалим дармове відпущення гріхів, а душам тих, хто загине в поході, — рай. Але найбільш заманливою виявилася інша обіцянка Урбана II: «Ті, що тут перебувають у смутку та злиднях, там будуть веселі й багаті». Хто ж не хотів бути «веселим і багатим»? Багато рицарів, городян, духовних осіб і селян тут же поклялися врятувати Гроб Господній і нашили на своєму вбранні хрест — тодішній символ перемоги. Таким був початок майже 200-річного європейського божевілля — восьми Хрестових походів (1096—1270 рр.)....
0 Переглянути

Сварка без бійки, але з синцями

7 Клас

У V—VI ст., скориставшись відсутністю в Італії сильної державної влади, посилилося папство. Папи стали не лише духовними, а й світськими володарями Римської єпархії. В 756 р. в Італії навіть утворилася особлива папська держава, яка почасти збереглася і дотепер (Ватикан). Єпархія — церковна округа, якою керував єпископ. Керівником Римської єпархії був папа. Дуже посилив папство Григорій І Великий (кінець VI ст.). Він зумів умовити лангобардів не нападати на Рим. і завдяки цьому здобув собі на Заході величезний авторитет. За його понтифікату Рим остаточно назвали містом святого Петра, законним спадкоємцем якого проголосив себе Григорій І. Папська могутність особливо зросла за Каролінгів. Папа надав імператорський титул Кардові Великому, показавши цим християнському світу, що влада монарха залежить від пап. Папи хотіли бачити монархів своїми васалами, запевняли, що можуть не лише коронувати їх, а й позбавляти влади (від таких претензій пап багатьом монархам ставало не по собі)....
0 Переглянути

Християнізація Європи

7 Клас

Ще наприкінці IV ст. імператори Константин І і Феодосій І навернули Римську імперію в християнство. Тоді ж стали християнами й деякі варварські племена на території імперії. Наприкінці V ст. прийняли хрещення франки, згодом вестготи, племена Піренейського півострова, лангобарди, окремі племена англів і саксів. У VI—VIII ст. невгамовні англійські та ірландські монахи вже поширювали християнство в найглухіших закутках Європи. Останніми на Заході поміняли поганську віру на християнську в ХІІ—ХІV ст. полабські слов’яни, прусси, литовці. При цьому під духовну владу папи потрапили поляки, а серби ж та болгари обрали візантійську форму християнства, вони підпорядковувалися Константинопольському патріарху. Християнізація Європи відбувалася не зовсім гладко. Навернені нерідко знову ставали нехристами. Світській і церковній владі доводилося хрестити їх вдруге, а то й втретє. Посприяла наверненню європейців у віру Христову зустріч 1000-го року, коли всі очікували кінця світу і другого пришестя Христа. Хоча християнство й не замирило Європу, проте європейці-християни ставали добрішими й культурнішими. Церква закликала коритися владі й життєвим обставинам, посприяла процесу феодалізації (до речі, сама вона стала великим феодалом, їй належало багато землі та селян). Вона зробила європейців одновірцями і цим згуртувала їх. Організацією Хрестових походів церква дала поштовх колонізаційному руху....
0 Переглянути

Християнство і церква на зорі середньовіччя

7 Клас

Християнство з’явилося ще в римську добу, проте світовою релігією стало в середні віки, коли оформилася й зміцніла його організація — церква. На світанку середньовіччя вже існувала церковна ієрархія. На території Західної Римської імперії главою церкви був папа («батько»), а в Східній Римській імперії (Візантії) — патріархи («родоначальники», «основоположники»). Обидві посади були виборними. Решта духовенства поділялася на вищий і нижчий ранги. До вищого рангу належали кардинали, єпископи та інші князі церкви (вони одержували духовну владу безпосередньо від папи), до нижчого — ті, кому духовну владу надавав не папа, а єпископи. Церква за допомогою держави збагатилася й стала дуже впливовою. Духовенство розробляло християнське вчення, встановлювало, як має поводитися християнин, як здійснювати богослужіння тощо. Видатну роль в оформленні християнства та церкви відіграв у IV—V ст. єпископ Аврелій Августин. Його праця «Сповідь» стала духовним дороговказом для християн. Він проголосив церкву єдиним посередником між людьми та Богом, вважав, що люди повинні жити за її настановами, тобто під керівництвом церкви. У розумінні Аврелія Августина, церква — це організація, побудована на рангуванні духовенства та суворій дисципліні. Його міркуваннями папи підкріплювали своє прагнення верховодити в суспільстві....
0 Переглянути

З молитвою до Бога

7 Клас

У житті народів середньовічної Європи церква відігравала дуже важливу роль. Вона визначала життя людини від її народження до смерті, «тримала її в постійному страху за посмертну долю своєї душі». Під контролем церкви перебували не лише низи суспільства, а й феодали. Саме духовенство зазвичай дотримувалося ним же встановлених чи освячених норм поведінки. Церква робила багато корисного для суспільства, але не в усьому. Вона опікувалася бідними, хворими і немічними, але соціальної справедливості не домагалася. Хотіла покласти край феодальним чварам і розбою, однак підтримувала й організовувала ті війни, які розширювали її вплив. Церква опікувалася середньовічною культурою, проте нерідко перешкоджала науці. Вона спершу об’єднала на основі релігії європейські народи, проте згодом вона ж і розділила їх, розколовшись у середині XI ст. Згадай, де і коли виникло християнство? Джерело XI ст. Із праці монаха Рауля Глабера (У першій половині XI ст.) спершу в областях Аквітанії, а потім поступово і по всій території Галлії почали через страх і любов Божу укладати такі угоди: щоб від вечора середи й до ранку понеділка ніхто із смертних не посмів забирати будь-що у будь-кого силою, ні помщатися якомусь недругу, ні навіть вимагати закладу від поручителя. Той, хто насмілиться порушити цю громадську постанову, або поплатиться своїм життям, або буде відкинутий від християнської спільноти й піде у вигнання. Всі побажали назвати (цю угоду) «Божим миром»......
0 Переглянути

«Хліб — батько, вода — мати»

7 Клас

Харчувалася середньовічна людина скромно. М’ясні страви навіть заможні споживали не щоденно, селяни ж бачили їх на столі лише в найбільші свята. Цукру середньовічна Європа не знала, його замінював мед. Споживали переважно житній хліб, каші, боби під часниковим соусом. Мало їли фруктів і овочів, сир і риба були делікатесом. Щоб утамувати голод, шлунок наповнювали вщерть, тому люди пасто страждали на нездорову повноту й нестравлення шлунку. Багато пили пива й вина. Спирт, що його європейці назвали «горілчаним чортом», уперте з’явився близько 1100 р., а через століття-друге збентежена Європа вже не знала, як його спекатися. Харчувалися нерегулярно, бо гучні бенкети змінювалися тривалими постами, за дотриманням яких стежила церква. Неякісне й нерівномірне харчування підривало здоров’я людей, посилювало в них потяг до «чуда» та здатність до видінь....
0 Переглянути

«Гарній дівці гарно і в ганчірці»

7 Клас

Середньовічні європейці більше кутали своє тіло, ніж римляни, бо клімат у Європі був холоднішим, до того ж церква вважала тіло «гріховним» і вимагала ретельно його прикривати. Європейці обходилися лише верхнім вбранням. Основними деталями їхнього одягу були лляна сорочка, короткі штани, верхня сорочка, плащ (іноді з каптуром). Поступово стало модним натягувати поверх коротких штанів панчохи, які в XIV ст. перетворилися в штани. Носили також рукавички й рукавиці — спершу для зручності, а згодом — для шику. Рукавички набули в середні віки символічного значення: заходити до церкви в них вважалося непристойним, потиснути руку, не знявши їх, — образою, кинути комусь рукавичку означало виразити йому своє глибоке презирство....
0 Переглянути

Зброя та військове спорядження

7 Клас

У VII—VIII ст. в Європі з’явилися довгий меч, кольчуга та обладунки, удосконалено щит, кинджал і бойову сокиру. Так почалася епоха середньовічного рицарства. Рицарська зброя та обладунок (лати, шолом, щит, спис, меч, кинджал, лук, сагайдак, бойовий кінь і стремена) коштували дуже дорого — стільки, як 18—20 корів чи 250 овець, а тому були по кишені не кожному. До появи вогнепальної зброї найбільш смертоносним знаряддям на полі бою були лук та арбалет. Англійські піхотинці-лучники та арбалетники неодноразово завдавали поразки закованим у броню французьким вершникам-рицарям. Під час облоги ворожих укріплень використовували громіздкі облогові пристрої, особливо метальні (жбурляли в захисників каміння, запалювальні снаряди тощо). Арбалет — старовинна метальна ручна зброя у вигляді сталевого лука з дерев’яним ложем, з прикладом і механізмом для натягування тятиви. У XIV—XV ст. європейці винайшли вогнепальну зброю. Це був справжній переворот у військовій справі. Оскільки куля легко пробивала металеві лати, то заковане в них рицарство стало непотрібним й опинилося на задвірках історії....
0 Переглянути

І їздилось, і листувалося

7 Клас

Хоч королівська влада і дбала про будівництво шляхів, без яких годі було надійно керувати державою, але шляхова мережа в середньовічній Європі була нікудишньою. Мощені дороги були рідкістю. Більшість тодішніх путівців — це звичайнісінькі стежки, протоптані через поля й луки та прокладені в лісових хащах. Лише так звані королівські дороги у Франції були достатньо широкими, щоб на них могли розминутися зустрічні візки. Ідеальною вважалася дорога, по якій, як тоді говорили, «могла проїхати молода, не зачепивши воза з покійником». У XIII ст. в Європі все ж з’явилися перші правила дорожнього руху, які зобов'язували того, хто їхав порожняком, пропустити навантажений візок. Римські мости в середні віки лежали в руїнах. Найчастіше зводилися дерев’яні містки через невеличкі річки. Лише в Північній Італії збереглася римська традиція прокладання кам’яних мостів....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 36 37 38 39 40 41 42 43 44 ... 68
Назад

Навігація