Вступ 8 клас Ліхтей

1. Середні віки в історії людства

Початок середніх віків, як відомо, припадає на 476 р., коли вождь германців Одоакр переміг останнього римського імператора Ромула Августула. З цього часу в історії середніх віків, як правило, виокремлюють три основні періоди, що відрізняються рівнем економічного, політичного й культурного розвитку.

Перший період охоплює V — середину XI ст. і називається раннім Середньовіччям. В економіці цього періоду панувало натуральне господарство, у політичному житті простежувався процес формування держав, у духовному — тимчасовий занепад культури.

Із середини XI до початку XIV ст. тривав період розквіту Середньовіччя. У цей час збільшилася кількість населення, пожвавилася господарська діяльність, виникали міста, формувалася міська культура.

Перша половина XIV ст. характеризувалася ознаками занепаду господарства. Європейське суспільство охопила криза, яка розхитала його традиційні підвалини, змінила звичну картину світу, спричинила суттєві зміни в релігії, політиці й економіці. Цей період тривав до кінця XV ст. й отримав назву пізнє Середньовіччя, або, за висловом голландського історика XX ст. Й. Гейзінги, «осінь Середньовіччя». Учений розглядав цей час як епоху розкішного й чудового відцвітання середньовічної культури, її гармонійного завершення.

Середньовічна історія, хоча й віддалена від нас у часі, зберігається не тільки в пам’яті народів Європи та Сходу. В епоху Середньовіччя виникла більшість європейських народів, міст і держав, сформувалися національні мови, культура й національний характер. На Сході проявляють неабияку активність тюркські народи, араби й монголи. У добу Середньовіччя в Європі закладаються основи сучасних парламентів, початки правового суспільства. Високі зразки літератури та мистецтва, філософської, політичної, історичної думки й нині наснажують європейську культуру та духовне життя. Готична й романська архітектури, що органічно вписалися в архітектурний ансамбль західноєвропейських міст, і в наш час матеріалізують образ середньовічної епохи.

Водночас зауважимо, що середньовічний Схід розвивався набагато інтенсивніше, ніж тогочасна Європа. Однак, незважаючи на це, саме в надрах європейського суспільства в середні віки виникли передумови для його стрімкого поступу в період Нового часу.

Новий час — період, що охоплює другу половину XVII — початок XX ст., характеризується становленням та утвердженням буржуазних відносин — основи західної цивілізації.

2. Хронологічні межі та періодизація Нового часу

Межею між середніми віками й Новим часом є епоха великих географічних відкриттів, початком якої стали подорожі відомих мореплавців — Христофора Колумба (1492) і Васко да Гами (1497-1498). Відкриття нових земель докорінно змінило не тільки географічну, а й економічну та політичну карти світу. У Західній Європі розпочалася «революція цін», яка прискорила розвиток капіталістичних відносин і перетворила більшість європейських країн і Сполучені Штати Америки на метрополії.

На Сході цей процес зумовив посилення кризових явищ та вповільнення темпів розвитку. Як наслідок, колись високорозвинені східні країни стали колоніями чи напівколоніями. Отже, відбулися важливі зміни, що сприяли виникненню колоніальної системи, у межах якої утворився всесвітній економічний ринок, де країни Сходу перебували в становищі підлеглих.

Новий час складається з двох основних етапів:

• раннього Нового часу, або ранньомодерної доби (межа XV-XVI ст. — середина XVII ст.);

• власне Нового часу (середина XVII — межа ХІХ-ХХ ст.).

У підручнику подано навчальний матеріал про ранній Новий час, або ранньомодерну добу, і перший період власне Нового часу (друга половина XVII-XVIII ст.).

Поняття «Новий час» у європейській суспільно-політичній думці виникло в добу Відродження. Нині воно означає насамперед процес становлення й утвердження буржуазних відносин, на яких ґрунтується західна цивілізація.

Новий час — це епоха докорінних зрушень, глибоких змін в економічному й культурно-політичному житті. Спільним для розвитку більшості європейських держав стало прискорення процесів об’єднання державних територій навколо єдиного центру. Зміна форм верховної влади сприяла створенню абсолютистських монархій у Європі й остаточному формуванню загальноєвропейської системи міжнародних відносин.

В економіці провідних європейських країн активізувався процес первісного накопичення капіталу, унаслідок чого відбувся новий поділ суспільства. Починаючи із XVI ст. європейський Захід суттєво впливає на подальший розвиток усіх країн світу.

Новий час був і залишається предметом дослідження для багатьох учених. На особливу увагу заслуговує тритомна праця відомого французького історика Фернана Броделя (1902-1986) «Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм. XV-XVIII ст.» (1979), перекладена багатьма мовами світу, зокрема й українською. У цій праці він дослідив найважливіші деталі побуту населення країн світу за нових часів: оселю, харчі, одяг, техніку, гроші та ін.

В Україні проблеми Нового часу вивчав талановитий учений і громадський діяч, професор Київського університету Іван Лучицький (1845-1918). Він написав праці про релігійні війни у Франції в другій половині XVI ст. та становище французького селянства у XVIII ст. Ученому належать слова: «Для історика не повинно бути цікавих і нецікавих народів, може бути нецікавим сам історик, а історія цікава завжди».

Ранній Новий час (ранньомодерна доба) — період з кінця XV до середини XVII ст. в історії Європи, який характеризується розвитком ранньокапіталістичних відносин і масштабними змінами в політичній, релігійній і культурній сферах. Натомість на Сході в цей час ще тривало Середньовіччя.

Значну увагу питанням історії Нового часу приділяв у своїй «Всесвітній історії» і видатний український учений, професор Львівського університету Іван Крип’якевич (1886-1967).

3. Політична карта Європи

Упродовж раннього Нового часу політична карта Європи істотно змінилася. На межі XV-XVI ст. завершилося об’єднання англійських і французьких земель. До складу Англійського королівства ввійшли майже всі Британські острови: у XVI ст. було завойовано Ірландію, у XVII ст. фактично приєднано Шотландію. Так було покладено початок триєдиному королівству — Великій Британії. Розширилися також володіння Франції, яка прагнула підпорядкувати собі багатших і водночас слабших сусідів: у XVI ст. — Італію, а в XVII ст. — Рейнські землі.

Наприкінці XV ст. на Піренейському півострові утворилася єдина Іспанська держава, яка в XVI-XVIII ст. стала однією з найбільших у світі. У XVI ст. сформувалася нова територіальна структура в Нідерландах — Республіка Об’єднаних Провінцій. За назвою найбільшої провінції її дедалі частіше стали називати Голландією. Наприкінці XV ст. Священна Римська імперія німецької нації ототожнювалася з німецькими землями. Однак після Реформації вона розпалася на ворогуючі державні утворення. У XVI ст. їх налічувалося майже 300.

Тим часом у Східній Європі утворилася нова держава — Річ Посполита, яка об’єднала Польське королівство й Велике князівство Литовське. Завершився процес об’єднання в єдину державу російських земель. Під тиском Османської імперії занепало Угорське королівство.

Найбільшою державою Північної Європи в XVI ст. була Данія. Однак із середини XVII ст. провідну роль у Європі відігравала Швеція.

Новий час; ранній Новий час, або ранньомодерна доба.

1. Що означає поняття «Новий час»?

2. Коли та у зв’язку з чим виникло поняття «Новий час»?

3. Визначте хронологічні межі раннього Нового часу, або ранньомодерної доби, і власне Нового часу.

4. Які зміни відбулися на політичній карті світу в ранній Новий час?

5. Які зміни в суспільному житті започаткувала ранньомодерна доба?

6. Які питання історії Нового часу досліджували Ф. Бродель, І. Лучицький та І. Крип’якевич?

7. Визначте, чим Новий час відрізняється від епохи Середньовіччя.

8. Які процеси світового розвитку тривали в епоху Нового часу?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно