§ 2. Конкіста — завоювання Нового Світу. Зустріч цивілізацій

1. Життя народів доколумбової Америки

До приходу європейців населення Америки становило приблизно 15—20 млн жителів. Вони перебували на різних рівнях цивілізації. Були серед них мисливці, рибалки, однак більшість вела осілий спосіб життя й займалася землеробством. Воно було доволі примітивним. Аборигени1 Америки вирощували маїс (кукурудзу), квасолю, дині, перець, помідори, картоплю, тютюн, какао, а також злакові рослини та коренеплоди, наприклад батат (солодка картопля). Домашніх тварин було небагато, переважно собаки, індики, качки, в Андах — лами, альпаки (південноамериканські кози).

Особливістю культури корінних жителів було те, що вони не знали принципу дії колеса для транспорту й гончарного круга для виготовлення повсякденного побутового посуду. Цікаво, що в Андах гончарний круг був, однак його використовували тільки для виготовлення ритуального посуду. Аборигени не мали також тяглових тварин — биків і коней, а отже — і знарядь для орання землі. Коні були завезені вже європейцями. Навіть у тих регіонах Америки, у яких існували відносно розвинені цивілізації, нічого не було відомо про залізо.

На час появи європейців в Америці було чотири цивілізації, що мали міста й держави. Ідеться про цивілізації ацтеків у Мексиканській долині, майя на півострові Юкатан й у Гватемалі, чібча в гірській Колумбії та інків в Андах і на Болівійському узгір’ї.

1 Аборигени (латин. aborigines, від ab origine — від початку) — корінні жителі країни чи місцевості.

Теракотова фігурка правителя майя. I ст. до н. е.

Ацтеки прийшли в Мексиканську долину з півночі. Це був войовничий народ, який, крім прадавньої назви астеки, іменував себе ще мешики. За однією з версій, так ацтеки називали Місяць, від слова мешик походить і сучасна назва країни — Мексика. У 1325 р. ацтеки заснували столицю — м. Теночтітлан, що означає «біля кактуса» (на місці сучасного м. Мехіко). Вибір місця для столиці видавався дивним: це був острів посеред великого озера. За легендою, саме тут ацтеки побачили довгоочікуваний знак: орла, який, сидячи на кактусі, стискав у кігтях і дзьобі змію. Цей момент як символ хоробрості відтворено на державному прапорі Мексики.

У державі ацтеків збереглися родовий лад, багатобожжя та людські жертвоприношення. Добре розвиненими в них були ювелірна справа, ткацтво й будівництво. Вони мали й писемність, щоправда, досить примітивну.

Очолював суспільство ацтеків так званий «пан людей». Він відав збиранням податків, керував зовнішньою політикою та армією. Особливу касту становили жерці, які вважалися цілителями, відповідали за церемонії проведення різноманітних свят і жертвоприношень.

Цивілізація майя досягла розквіту в І тис. На момент появи іспанців територія майя була поділена між кількома містами-державами. Правителі міст збирали податки, відали військовою справою, зовнішньою політикою, а також виконували функції верховних жерців. Основною робочою силою були вільні землероби-общинники.

Майя розвинули різноманітні ремесла, зокрема оброблення каменю. Вони вшановували богів, виконуючи складні ритуали, частиною яких було жертвоприношення, навіть людське, і гра в м’яч. Для визначення часу майя користувалися складною календарною системою з кількох циклів. Один із них був подібний до нашого сонячного року. Майя, чи не єдині в Америці, створили ієрогліфічне письмо, яке передбачало одночасне використання майже 400 знаків, визначили число «нуль». У них були розвинені архітектура, зокрема будівництво палаців і храмів на східчастих пірамідах, а також мистецтво, особливо скульптура й настінний живопис.

На території сучасної Колумбії проживали племена чібча. Загалом про культуру та історію цього народу відомо дуже мало. Вони зводили міста, уміли обробляти мідь. Особливо славилися чібча як вправні ювеліри, які виготовляли коштовні прикраси із смарагдами та посуд із золота, срібла й міді.

Зустріч цивілізацій - це контакти представників Старого й Нового Світу (Європи й Америки), початки яких пов’язані з відкриттям Американського континенту X. Колумбом наприкінці XV ст. Однак чимало нащадків індіанців доколумбової Америки вважають, що це була не «зустріч», а насильницьке вторгнення європейців у чужий світ.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

З цивілізацією чібча пов’язаний цікавий звичай жителів області Гуатавіта, переказаний у легендах. На території цієї області знаходилося гірське озеро з такою ж назвою. Кожний новий претендент на владу в Гуатавіті здійснював на озері, що вважалося священним, особливу церемонію. Його тіло натирали пахучою смолою й обсипали справжнім золотим піском. Потім у супроводі жерців із кошиками, наповненими золотими прикрасами, він відпливав на очеретяному плоті на середину озера, пірнав у його священні води й змивав із себе позолоту. Його свита кидала з берега в озеро як жертвоприношення золоті вироби й коштовне каміння.

Цей обряд зник незадовго до приходу європейців, однак чутки про нього переповідалися з уст в уста. Правителя, який здійснював церемонію, іспанці назвали еl rey dorado, тобто «позолочений король». Прізвисько правителя в дещо зміненому вигляді згодом закріпилося за всією Гуатавітою. З'явилася легенда, яка стверджувала, що десь у джунглях Амазонії є країна Ельдорадо, де золотом мостять вулиці й покривають дахи. Саме ця легендарна країна вабила іспанців.

Килим інків

• З чого інки ткали килими?

На південь від країни чібча, у гірських районах сучасних Перу й Болівії, знаходилася Країна чотирьох сторін світу, назва якої відображала поділ її території на чотири частини. Правителі цієї держави — інки — уважилися представниками бога сонця. Держава інків виникла в XII ст. Її столицею було м. Куско.

Інки були майстерними будівельниками й добре зналися на металургії та ювелірній справі. У них було розвинене й ткацьке ремесло. З шерсті й бавовни вони ткали килими та виготовляли різноманітні тканини, які вишивали й розфарбовували.

Територію величезної держави інків з’єднувала добре розвинена система доріг завдовжки понад 5 тис. км. Інки зводили мости з опорами на кам’яних стовпах, на дорогах чергували пости з гінцями, які швидко розносили повідомлення. За день кілька гінців могли подолати відстань до 240 км.

Інки користувалися досить точними місячним і сонячним календарями. Для спостереження за небесними світилами були побудовані обсерваторії. Писемності в інків не було. Знання передавали за допомогою кіпу: до широкої шкіряної стрічки прив’язували мотузки різної довжини, товщини й кольору. На кожній такій мотузці по-різному зав’язувалися вузлики. Поєднання довжини, товщини, кольору й форми вузлика означало певне поняття. За допомогою кіпу інки фіксували календарні дати, величину податків, кількість населення, воїнів, урожаю.

2. Конкістадори в Новому Світі

Услід за першовідкривачами в Новий Світ ринули ті, хто прагнув швидкого збагачення. Вони хотіли золота, яке, за розповідями, лежало просто під ногами. Однак золота не було. Переселенці отримували в Новому Світі земельний наділ і рабів-індіанців. Сюди з’їжджалися передусім лицарі, злочинці, шукачі пригод та ін. Позбавлені традиційних загальнолюдських цінностей, вони були наділені мужністю й відвагою, але не вміли господарювати, знущалися зі своїх рабів, змушуючи їх тяжко працювати.

Невідомий художник. Ернан Кортес. XVI ст.

З 1510 р. розпочався новий етап завоювання Америки — колонізація й освоєння внутрішніх областей континенту. Цей етап має назву конкіста — завоювання. Учасники завойовницьких походів відомі як конкістадори. Початок цьому етапу було покладено вторгненням конкістадорів на Панамський перешийок і зведенням тут перших укріплень.

У цей час іспанські мореплавці відкрили культуру майя. Конкістадори були вражені чудовими містами.

У храмах і палацах було багато прикрас і статуеток із золота й міді, карбованих золотих дисків із зображенням битв і сцен жертвоприношень.

Від місцевих жителів іспанці довідалися, що дорогоцінні метали майя привозять з країни ацтеків. У 1519 р. на завоювання цих земель вирушив іспанський загін на чолі з Ернаном Кортесом (1485-1547).

У квітні 1519 р. кораблі Е. Кортеса пристали до мексиканського берега. У його загоні було майже 500 конкістадорів, із них 16 вершників. Крім іншої зброї, вони мали 13 гармат. Іспанці розпочали відразу ж будувати фортецю Веракрус. Однак ацтеки не виявляли до них найменшої неприязні. Вони урочисто вітали конкістадорів, цілували перед ними землю та обдаровували.

Теплий прийом пояснювався тим, що ацтеки прийняли іспанців за посланців таємничого бога Кецалькоатля, якого в давнину вигнали з країни. Ернан Кортес уміло скористався із ситуації й невдовзі ввійшов зі своїми конкістадорами до Теночтітлана. Тут його радо зустрів правитель ацтеків Монтекусома, який поселив іспанців в одному з палаців у центрі столиці й підніс їм щедрі дарунки.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

1520 р. Уривок з листа Ернана Кортеса імператорові Карлу V з описом Теночтітлана

(...) Велике місто Теночтітлан збудоване на солоному озері... Є тут чотири дороги, що ведуть до міста, — це кам’яні насипи, ширина яких дорівнює довжині двох списів. Місто таке велике, як Севілья та Кордова разом узяті. Вулиці, особливо головні, широкі й прямі. Деякі вулиці складаються з двох частин: першу утворює своєрідна мостова, а другу — канава, по якій плавають човни. Є там і мости з широких балок, міцних і добре оброблених... Місто має чимало площ, де постійно проходять ярмарки. Є тут одна величезна площа, удвічі більша за місто Саламанку, куди щодня приходять на купівлю чи продаж понад 70 тис. людей. Тут ведеться торгівля найрізноманітнішими продовольчими товарами, золотими й срібними прикрасами, свинцем і оловом, мушлями, молюсками й різнокольоровим пір’ям, обробленими й неотесаними балками для будівництва, будівельним камінням... Є тут одна вулиця, на якій продають найрізноманітніших птахів, а саме: курей, перепілок, диких качок, папуг, соколів, голубів, сов, орлів... На цих ринках можна зустріти продавців лікарських рослин і різних трав. Тут знаходяться перукарні, де миють і підстригають волосся. Тут розташовані спеціальні приміщення, у яких людина може поїсти й попити. На ринку можна зустріти людей, які готові за плату нести будь-який вантаж. На ринках міста можна купити фрукти й шкіру, фарбу та глиняний посуд, солону рибу й солодощі... одне слово, усе, що тільки можна уявити. (...)

Конкіста (від ісп. conquista — завоювання) — завоювання іспанцями Центральної і Південної Америки в XVI ст.

Конкістадори (від ісп. conquistador — завойовник) — учасники іспанських завойовницьких походів у Центральну й Південну Америку в XVI ст.

• Що вразило Е. Кортеса в Теночтітлані?

• Визначте, чим займалося місцеве населення, які культури вирощувало.

• Чи свідчить опис міста про високий рівень розвитку цивілізації ацтеків?

Невдовзі Е. Кортес був змушений поїхати з Теночтітлана. За час його відсутності конкістадори почали грабувати мирних жителів, що призвело до повстання. Коли Е. Кортес повернувся, то став вимагати, аби Монтекусома вгамував свій народ. Однак ацтеки не підкорилися, і конкістадори вбили їхнього правителя. З великими труднощами Е. Кортес зумів вирватися з Теночтітлана.

Відновивши сили, Е. Кортес знову вдерся в країну ацтеків і втравні 1521 р. взяв Теночтітлан в облогу, яка тривала 3,5 місяця. Ацтеки вперто боронили свою столицю, але голод, епідемія віспи й облогові механізми іспанців зробили свою справу, і в серпні 1521 р. Е. Кортес заволодів Теночтітланом і зруйнував його. Держава ацтеків припинила своє існування.

Поступово завойовуючи землі в Центральній Америці, іспанці прагнули наблизитися до скарбів на півдні материка. Завойовників вабила казково багата країна інків. Один із загонів конкістадорів очолив малоосвічений Франсіско Пісарро (1471-1541), який до свого прибуття в Америку пас свиней у багатих сусідів. У 1524 р. він приїхав на тихоокеанське узбережжя Південної Америки, сподіваючись відшукати багаті на золото землі. Однак тільки в 1531 р. йому вдалося зібрати загін із 120 піхотинців і 36 кіннотників і вирушити до країни інків. Він довідався, що там вирує громадянська війна й становище правителя інків Атавальпи досить хитке. Це підштовхнуло Ф. Пісарро до рішучих дій.

Імперія ж Атавальпи виявилася неготовою воювати з дивними білошкірими прибульцями, тіла яких були закуті в залізо. Не менше лякали інків коні й небачена досі вогнепальна зброя. Поміркувавши, Атавальпа зрозумів, що в цій ситуації з конкістадорами краще домовитися.

Невідомий художник. Франсіско Пісарро. XVI ст.

Однак коли в листопаді 1532 р. Атавальпа в супроводі своїх воїнів прибув на офіційні мирні переговори з Ф. Пісарро, планам правителя інків не судилося збутися. Підступний Ф. Пісарро захопив його в полон.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Опинившись в ув’язненні, сердешний Атавальпа швидко зрозумів, ким є насправді Ф. Пісарро. Тому він вирішив відкупитися від жадібних до багатств конкістадорів, пообіцявши за своє звільнення стільки золота, скільки вміститься в підвальній кімнаті, де його утримують. Також Атавальпа зобов’язався наповнити сріблом два сусідні приміщення. Франсіско Пісарро легко пристав на таку пропозицію і вже за кілька місяців іспанці отримали за Атавальпову свободу 5,5 т золота й 12 т срібла. У сучасному грошовому еквіваленті це дорівнює приблизно 35 млн дол. чи 875 млн грн.

У 1533 р. Атавальпу було страчено. Після його смерті велетенська імперія інків занепала й швидко опинилася під владою іспанців. Одночасно із завоюванням імперії інків іспанські конкістадори шукали овіяну легендами й переказами «золоту» країну Ельдорадо. У 1524 р. вони розпочали завоювання території сучасної Колумбії, де було засновано порт Санта-Марта. Уже звідси іспанським конкістадорам удалося дістатися до володінь народу чібча й заволодіти його багатствами.

3. Створення колоніальних імперій

Першу колонію на землях Америки заснував ще X. Колумб. Ідеться про укріплення Навідад на острові Гаїті, де поселилися 40 членів його команди. Іспанці знайшли тут поклади срібла й відкрили копальні для його видобутку.

Отже, іспанська колонізація Америки розпочалася з відкритих X. Колумбом островів Карибського моря, які тривалий час називали Вест-Індією1. Значних покладів золота тут не виявили, тому іспанці розпочали господарське освоєння цього району: будували фортеці, селища для переселенців, прокладали дороги, вирощували бавовну, цукрову тростину, прянощі.

З відкриттям і експлуатацією копалень золота й срібла в Мексиці та Перу іспанці відмовилися від ведення господарства на завойованих землях. Усе необхідне вони привозили з Європи в обмін на золото й срібло Нового Світу. В американські колонії їхали переважно дворяни, щоб збагатитися. Але обробляти землю чи працювати в копальнях вони не бажали та й не вміли. Потрібні були раби, і ними стали індіанці.

Жорстоке гноблення, тяжка праця на плантаціях і в копальнях, голод та епідемії призвели до масового вимирання. З 1512 р. почали видавати закони, які забороняли ставитися до індіанців як до рабів. Проте іспанські колоністи не дуже зважали на королівські укази, і кількість населення невпинно зменшувалася. На деяких островах до середини XVI ст. його повністю винищили.

1 Вест-Індія (Західна Індія, або Західні Індії) — одна з ранніх назв Америки, аби відрізняти її від власне Індії та південно-східних країн Азії (Східні Індії — Ост-Індія). Нині назва Вест-Індія збереглася як найменування острівних архіпелагів між Південною й Північною Америкою — Великих Антильських (Куба, Гаїті, Ямайка, Пуерто-Рико), Малих Антильських і Багамських островів.

Єзуїтський колегіум і церква в столиці інків — м. Куско. Сучасне фото

Колоністам потрібно було знайти іншу дешеву робочу силу. Нею стали чорношкірі раби з Африки, які були витривалішими за індіанців.

Одним із наслідків європейської колонізації Південної Америки стала поява тут так званого змішаного населення: метисів (нащадків від шлюбів європейців, переважно іспанців, з індіанськими жінками) і мулатів (населення африкано-європейського походження).

У першій половині XVI ст. сформувалася система управління іспанськими колоніями в Америці. Були створені два віце-королівства: Нова Іспанія (Мексика, Центральна Америка, Венесуела й острови Карибського моря) і Перу, яке охопило майже всю територію Південної Америки, за винятком Бразилії. Віце-королі призначалися з вищої іспанської знаті. Вони їхали до колоній на З роки, не мали права брати із собою родину, купувати там землю й нерухомість, займатися підприємництвом.

Велику роль у колонізації Америки відіграла католицька церква. Відкриття й завоювання Америки Папа Римський розглядав як новий хрестовий похід із метою християнізації корінного населення. Ченці різних чернечих орденів — францисканці, домініканці й інші — мандрували за загонами конкістадорів, створюючи свої поселення — місії. їхніми центрами були церкви й будинки, у яких жили монахи. Згодом у місіях відкривали школи для індіанських дітей.

Проводячи християнізацію, католицькі священики спочатку намагалися не лише зруйнувати місцеві релігійні вірування, а й викорінити культуру аборигенів Америки. Однак згодом місіонери почали використовувати елементи релігії й культури індіанських народів. Траплялося, що нові християнські храми зводилися на місці колишніх індіанських святинь. Поступово на засадах поєднання іспанських та індіанських елементів формувалася нова культура.

ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Першою білою людиною, яка виступила на захист індіанців, був священик, історик і гуманіст Бартоломе де Лас Касас (1474-1566). Він був єпископом однієї з провінцій Мексики. У Новому Світі Б. де Лас Касас прагнув вирішити два завдання: навернути індіанців у християнську віру та захистити їх від самих же християн. Він неодноразово перетинав океан, аби поінформувати іспанського короля про ситуацію в нововідкритих землях. У своїй книжці «Історія Індій» Б. де Лас Касас переконував, що, оскільки живу істоту може створити тільки Господь, то індіанці, так само, як і білі люди, є нащадками Адама та Єви. Погоджуючись з його ідеями, Папа Римський видав буллу, згідно з якою індіанці визнавалися людьми, котрі мають безсмертну душу. Можливо, у тому, що в Мексиці й Перу донині проживають індіанські народи, є заслуга й Б. де Лас Касаса, якого ще за життя назвали апостолом індіанців.

4. Зміна поглядів на світ. Наслідки великих географічних відкриттів

Результати великих географічних відкриттів найвідчутніше виявилися в господарському житті західноєвропейських країн. Передусім змінився напрямок основних торговельних шляхів. Вони перемістилися із Середземного моря в Атлантичний океан. Звелася до мінімуму роль колись могутніх італійських торгових республік — Венеції та Генуї, натомість зросла роль Севільї, Лісабона, Антверпена й інших портів Атлантики. Лідерами в міжнародній торгівлі в першій половині XVI ст. стали Іспанія та Португалія, а згодом Англія й Голландія.

Великі географічні відкриття сприяли виникненню нових форм фінансової системи, банківської справи й кредиту в Європі.

Одним із наслідків надходження величезної кількості срібла й золота з Нового Світу в Європу стала «революція цін». Упродовж XVI ст. в західноєвропейських країнах спостерігається різке підвищення цін на товари, особливо на продукти харчування. У середньому ціни зросли так: в Іспанії — у 4,5 раза, в Англії — у 4 рази, у Франції — у 2,5 раза, в Італії — у 2 рази. «Революція цін» була обумовлена тим, що золото й срібло європейці захоплювали або у вигляді скарбів, або видобували за допомогою дешевої робочої сили. Тому вартість дорогоцінних металів різко знизилася, а товари, зокрема сільськогосподарські продукти та предмети першої необхідності, подорожчали. Ціни на хліб зросли в середньому в 5 разів. Водночас заробітна плата збільшувалася значно повільніше.

Відкриття Америки призвело до небаченого розквіту піратства в Атлантичному океані. Не бажаючи миритися із засиллям іспанців у Новому Світі, англійські, голландські та французькі купці на свій страх і ризик вирушали туди зі своїми товарами. Іспанці арештовували купецькі кораблі й забирали вантаж. Обурені потерпілі зверталися до своїх правителів, які надавали їм дозвіл у відповідь на такі безчинні дії захоплювати іспанські кораблі, щоб компенсувати збитки.

Здобутком великих географічних відкриттів у сферах матеріальної культури та повсякденного життя суспільства стала харчова революція — запозичення з Нового Світу невідомих раніше культур — маїсу, картоплі, томатів, перцю, квасолі тощо. Завдяки торгівлі з Південно-Східною Азією європейці споживали багато прянощів. У XVI ст. почали вживати шоколад — напій із мексиканських бобів какао, а в XVII ст. — каву з арабського Сходу.

«Революція цін» — різке підвищення цін на товари, особливо на продукти харчування, у західноєвропейських країнах упродовж XVI ст. й зниження вартості цінних металів.

Однак для аборигенів, приречених на рабство й вимирання, наслідки колонізації та завоювання нових земель були трагічними. Під час завоювання було зруйновано чимало унікальних пам’яток культури індіанських народів.

Зустріч цивілізацій, ацтеки, майя, чібча, конкіста, колонізація, конкістадори, «революція цін»; 1519-1522; Ернан Кортес, Франсіско Пісарро.

1. Поясніть, як вплинули великі географічні відкриття на розвиток європейської та світової торгівлі.

2. Поміркуйте, які категорії населення виграли, а які програли від «революції цін».

3. Як обґрунтовували конкістадори право завойовувати нововідкриті землі й знищувати корінне населення? Чим можна пояснити успіхи європейців у завоюванні нових земель?

Працюємо в парах

4. Визначте, що завозили в колонії з Європи й що везли з Америки, Азії та Африки до країн Європи.

5. Поміркуйте, чому досить розвинені цивілізації ацтеків, майя та інків так стрімко стали занепадати вже буквально під час перших зіткнень з іспанцями.

Працюємо в групах

6. Подискутуйте з приводу оцінки європейських завоювань з погляду лицаря-конкістадора, мешканця маленького містечка у Франції, Англії, Іспанії, індіанця-інка й негра-раба, якого привезли до Америки в трюмі корабля. (Зверніть увагу на способи завоювання та їх наслідки).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно