§ 18. Тридцятилітня війна

Пригадайте

1. Які війни пережила Чехія в XV ст.? Якими були їхні причини та наслідки?

2. Як ви вважаєте, релігійний розкол у Європі призвів до змін у міжнародних відносинах? Чому? У який спосіб?

3. Яку війну можна назвати світовою, а яку — загальноєвропейською?

1. Етапи війни

На початку XVII ст. розгорівся міжнародний конфлікт, пов’язаний із боротьбою протестантизму проти католицизму. На той час політичну перевагу в Західній Європі мали Габсбурги, які мріяли створити в Європі християнську імперію й утвердити своє панування на континенті. їх підтримувала католицька церква, яка завдяки Контрреформації знову зміцніла.

Монархіям Габсбургів протистояла Франція, яка також прагнула до лідерства в Європі. Вона підтримувала німецьких протестантських князів і намагалася розколоти коаліцію католицьких сил. Для протидії католицизму німецькі протестантські князі в 1608 р. об’єдналися в Євангелістську унію, яку очолив курфюрст Фрідріх Пфальцський. У 1609 р. свій союз утворили католицькі князі. Він отримав назву Католицька ліга, а її лідером став герцог Максиміліан Баварський. Обидва союзи почали шукати прихильників у Європі.

Євангелістську унію підтримали католицька Франція, а також протестантські країни — Республіка Об’єднаних Провінцій, Данія, Швеція та Англія. Католицьку лігу взяли під опіку німецький імператор та Іспанія.

Війна здавалася неминучою. Проте смерть французького короля Генріха IV затримала її початок майже на 10 років.

Війна розпочалася за правління імператора Матіаса II Габсбурга (1612-1619). Іскра, з якої розгорілося полум’я жорстокого кровопролиття, спалахнула в Чехії.

У 1526 р. Чеське королівство опинилося під контролем Габсбургів. Вони грубо втручалися в управління країною, обмежували права її мешканців і переслідували чеських протестантів. Становище погіршилося, коли в 1617 р. чеським королем проголосили Фердинанда II Габсбурга.

Це викликало невдоволення чеських протестантів, адже він був ревним католиком. 23 травня 1618 р. натовп протестантів увірвався до палацу Празького граду (замку), захопив трьох імператорських намісників і викинув їх з вікна. У сі троє дивом уціліли, упавши з 18-метрової висоти в наповнений багнюкою рів. Ця подія, що ввійшла в історію як Празька дефенестрація (від латин. de fenestra — з вікна), стала приводом до початку Тридцятилітньої війни (1618-1648).

Невідомий художник. Фердинанд II Габсбург. XVII ст.

У Тридцятилітній війні виокремлюють чотири етапи: 1) чеський, 2) данський, 3) шведський, 4) франко-шведський. Це була війна європейського масштабу за гегемонію1 на континенті. У ній переплелися релігійне протистояння, боротьба за владу в імперії і конфлікт між європейськими державами. Досить активну участь у Тридцятилітній війні брали запорозькі козаки.

1. Чеський етап війни (1618-1623). Улітку 1619 р. чеський сейм позбавив Фердинанда II Габсбурга влади над своєю країною. Натомість королем Чехії було проголошено Фрідріха Пфальцського. Обраний після смерті Матіаса імператором, Фердинанд II Габсбург (1619-1637) уклав союз із Католицькою лігою й удався до активних дій проти повсталих. Католицька ліга швидко зібрала армію, яка вторглася в Чехію і 8 листопада 1620 р. на схилах Білої Гори поблизу Праги розгромила військо протестантів.

Поразка деморалізувала протестантів. Фрідріх Пфальцський утік із Чехії, а протестантські князі Німеччини не надали йому підтримки. Оскільки влада Ф. Пфальцського в Чехії тривала одну зиму, в історії він відомий як «зимовий король».

У червні 1621 р. на староміській площі в Празі було страчено 27 активних учасників повстання. Маєтки повсталих шляхтичів конфіскували й невдовзі розподілили поміж відданою Габсбургам знаттю.

Становище католицької церкви в Чехії зміцніло. Основні воєнні дії перемістилися на північ.

2. Данський етап війни (1625-1629). Успіхи Католицької ліги й посилення влади Габсбургів серйозно стурбували сусідні європейські країни, зокрема Данію. У 1625 р. данський король Крістіан IV (1588-1648) потіснив війська католиків. Імператор Фердинанд II був змушений створити власну армію. Її очолив Альбрехт Валленштейн (1583-1634), чеський дворянин, який командував загонами найманців на службі в імператора. Це була обдарована й самовпевнена, але цинічна людина. Після поразки чехів біля Білої Гори він став справжнім магнатом, отримавши чимало земель, відібраних у протестантів. Йому належала вся Північно-Східна Чехія. «Наперекір заздрощам!» — таким був його девіз.

Альбрехт Валленштейн запропонував імператору утримувати армію за допомогою розбою на підкорених

1 Гегемонія (від грецьк. hegemonia — провід, керівництво) — керівна роль певної держави щодо інших держав.

Невідомий художник. Герцог Альбрехт Валленштейн. 1700 р.

• Що означає кредо А. Валленштейна «війна годує війну»?

територіях і високих контрибуцій1 з населення. Кредо «війна годує війну» повністю відповідало його моралі. Досить швидко він навербував майже 30-тисячну армію. З її допомогою об’єднані сили католиків у кількох битвах розгромили данські війська й удерлися в Ютландію, загрожуючи Копенгагену. За таких обставин король Крістіан IV був змушений припинити воєнні дії.

На знак визнання заслуг А. Валленштейна імператор Фердинанд II подарував йому герцогство Макленбурзьке й титул «генералісимуса Балтійського й Океанічного морів». Після закінчення бойових дій А. Валленштейн не поспішав розпускати армію, яка на той час досягла 100 тис. осіб. Він вирішив утрутитися в боротьбу за панування над Балтикою, задля чого розпочав будівництво власного флоту. Це викликало невдоволення деяких католицьких князів. На їхню вимогу імператор Фердинанд II відсторонив А. Валленштейна від командування армією й відправив його у відставку.

3. Шведський етап війни (1630-1635). Військові перемоги А. Валленштейна серйозно занепокоїли Швецію. У 1630 р. шведський король Густав II Адольф (1611-1632) розпочав воєнні дії. Його армія складалася з вільних шведських селян, добре озброєних і дисциплінованих. Вони використовували найновіші досягнення у військовій справі: уміло поєднували дії піхоти й кавалерії з широким застосуванням вогнепальної зброї та польової артилерії. Саме шведам протестанти були зобов’язані успіхами на цьому етапі війни. Король Густав II Адольф захопив Баварію — центр католицьких сил у Німеччині.

ТРИДЦЯТИЛІТНЯ ВІЙНА 1618-1648 рр.

1 Контрибуція (від латин. contributio — збираю, стягую) — під час війни примусові грошові або натуральні стягнення з населення окупованої території, які провадять ворожі війська.

Імператор Фердинанд II поспішив повернути А. Валленштейна. У 1632 р. біля містечка Лютцена, неподалік Лейпцига, між військами Густава II Адольфа й А. Валленштейна відбулася вирішальна битва. Війська католиків зазнали великих утрат. Однак у цій битві загинув і шведський король.

Водночас знову ускладнилися стосунки між імператором і А. Валленштейном. Фердинанду II повідомляли про бажання полководця стати імператором і про його таємні переговори з німецькими протестантськими князями, Швецією та Францією. Імператор підписав таємний едикт про усунення А. Валленштейна й розпорядився його заарештувати, а в разі опору — убити. У лютому 1634 р. А. Валленштейна вбили офіцери-зрадники у фортеці Егер (нині м. Хеб).

4. Франко-шведський етап війни (1635-1648). У 1635 р. Франція уклала союз із Швецією й розпочала бойові дії. Вони велися одночасно в Німеччині, Нідерландах, Італії та на Піренеях. Незважаючи на чисельну перевагу франко-шведських сил, війна протікала мляво, бо обидві сторони були виснажені.

Воєнні дії велися з перемінним успіхом, але на початку 1640-х років істотну перевагу мали французи й шведи. Габсбурги зазнали ряд поразок, які й змусили прискорити пошук шляхів мирного розв’язання конфлікту.

2. Вестфальський мир і наслідки війни

У грудні 1644 р. розпочалися мирні переговори, на яких були представлені майже всі тогочасні європейські держави, за винятком Англії та Московського царства. Досягти примирення виявилося непросто. Нарешті 24 жовтня 1648 р. в Мюнстері й Оснабрюці було одночасно підписано мирний договір між Священною Римською імперією німецької нації, Францією та Швецією. Оскільки згадані міста розташовані у Вестфалії, укладений договір відомий як Вестфальський мир. Його положення передбачають взаємні поступки, однак переможцями в цій затяжній війні стали Швеція та Франція.

Згідно з умовами Вестфальського миру, Швеція отримала нові володіння в Німеччині, найбільшим з яких була Померанія. Під контролем Швеції опинилися гирла всіх великих судноплавних річок Північної Німеччини, що впадають у Балтійське море: Везера, Ельби й Одера. Шведські королі стали імперськими князями й могли безпосередньо втручатись у справи Священної Римської імперії німецької нації. Отже, Швеція стала панівною державою на Балтиці й почала відігравати провідну роль у європейських справах. Франції відійшов майже весь Ельзас, а також частина Лотарингії.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

24 жовтня 1648 р. Вестфальський мир.

З мирного імператорсько-шведського, або Оснабркжського, договору

(...) Стаття IV. Нехай будуть повернуті маєтки всім, від кого вони були відібрані за те, що підняли зброю на стороні шведів чи французів проти імператора. Нехай ці маєтки будуть повернуті в такому стані, у якому перебувають сьогодні, і нехай ніхто не вимагає, аби йому дали маєток у такому вигляді, яким він був до війни (...).

• Чи справедливим було рішення про повернення відібраних під час війни маєтків?

• Поміркуйте, чому в договорі заборонялося вимагати повернення маєтків у тому стані, у якому вони перебували до воєнної розрухи.

Унаслідок Тридцятилітньої війни європейські країни визнали незалежність Швейцарського союзу та Нідерландів від Священної Римської імперії.

У Німеччині завдяки сусіднім володінням значно посилилися протестантські Бранденбург і Саксонія та католицька Баварія. Однак загалом війна політично ослабила імперію. Німецькі князі отримали право мати власну постійну армію, самостійно укладати союзи між собою та з іноземними державами. Так Вестфальський мир закріпив політичну роздробленість Німеччини. Він урегулював релігійні питання на території імперії. Зберігався принцип «чия влада — того й віра», кальвіністів зрівняли в правах із католиками й лютеранами.

Вестфальський мир поклав край убивствам і розбою найманців. Німецьким, австрійським і чеським землям було завдано нечуваних збитків, а їх жителі зазнали страшних лих. Крім убитих під час бойових дій солдатів, чимало люду померло від голоду, насилля й епідемій. Станом на 1648 р. кількість населення Німеччини скоротилася із 17 до 10 млн осіб. Деякі райони країни втратили до половини жителів. Якщо на початку війни в Чехії проживало 2,5 млн осіб, то в середині XVII ст. тут залишилося 700 тис.

Тридцятилітня війна довела, що релігійні конфлікти не можна вирішити збройним шляхом. Вона стала важливим етапом у міжнародних відносинах і своєрідним підсумком розвитку Європи в епоху раннього Нового часу.

Контрибуція; 1618-1648, 1618, 1620, 1648; Тридцятилітня війна, Вестфальський мир; Густав II Адольф, Альбрехт Валленштейн.

1. Визначте територіальні зміни, які відбулись у Європі внаслідок підписання Вестфальського мирного договору. Які країни здобули незалежність?

2. За умовами Вестфальського мирного договору Балтійське море фактично стало «внутрішнім шведським морем». Покажіть на карті, які територіальні конфлікти це могло викликати в майбутньому.

3. Визначте, для яких країн Тридцятилітня війна була загарбницькою, а для яких — визвольною. Чому склалася така ситуація?

4. Прочитайте документ і дайте відповіді на запитання.

• «Після підписання миру... спеціальні оголошення... повідомляли про цю велику подію. Багато хто не повірив звістці... люди забули навіть значення самого слова мир. Безліч люду побачило світ у... глухомані, куди населення тікало, щоб сховатися від насилля й грабунків...»

• Як ви вважаєте, про який документ ідеться? Від чого найбільше потерпало населення під час війни? Що свідчить про тривалість війни?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно