УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО РОЗДІЛУ IV

«ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ. КРАЇНИ СХІДНОЇ ЄВРОПИ в XVI — першій половині XVIII ст.»

У чому полягають особливості державного устрою та зовнішньої політики Османської імперії в XVI-XVIII ст.?

• Після здобуття Константинополя (1453) Османська імперія поступово перетворюється на світову державу, яку очолював султан. Він зосереджував у своїх руках світську (султанат) і духовну (халіфат) владу. Султан управляв державою через найвищу раду — диван. Роботою дивану керував великий візир. Він відав військовими, цивільними, фінансовими, іноземними справами, а також питаннями господарського життя. Духовним життям імперії опікувався шейх-уль-іслам. Він стежив за дотриманням ісламського права, йому підпорядковувалися мулли та мусульманські судді.

• Найвищої могутності Османська імперія досягла в роки правління султана Сулеймана І Законодавця (1520-1566), який проводив активну зовнішню політику. У 1526 р. він розгромив угорські війська в битві під Могачем, а відтак дійшов до Буди. Невдовзі османи взяли в облогу Відень, але не змогли заволодіти цим містом. У Європі головним противником Сулеймана І були Габсбурги, проти яких він використовував не лише військові, а й дипломатичні методи боротьби. На східному напрямку Сулейман І захопив Ірак, західні райони Грузії та Вірменії.

• Наприкінці XVI ст. завоювання турків-османів припиняються. Османська імперія втрачає свій вплив у Європі, де їй протистоять сильні національні держави, які формують антитурецькі коаліції.

• Наприкінці XVII ст. Османську імперію охопила криза, що призвело до занепаду військової дисципліни й постійного втручання яничар у державні справи.

У чому полягають особливості розвитку Польської держави в XVI — першій половині XVII ст.?

Економічні

• В умовах внутрішньополітичної нестабільності західноєвропейських країн, несприятливої міжнародної ситуації в Західній Європі економіка Польщі розвивалася досить стабільно.

• Розвивалися товарно-грошові відносини, зросли міста.

• Виникли фільварки — багатогалузеві господарства, орієнтовані насамперед на ринок. Головний продукт польського експорту в Європу — зерно.

• «Революція цін», спричинена великими географічними відкриттями, забезпечувала стабільно високі ціни на польський хліб і сприяла збагаченню польського дворянства.

• економічне піднесення призвело до поглиблення феодальних відносин і посилення феодальної експлуатації селян.

Політичні

• У XVI — першій половині XVII ст. в країні відбувалося формування й зміцнення станової монархії.

• Важливу роль відігравали магнати — великі феодали, зміцніли позиції шляхти — дрібних і середніх феодалів.

• Посилилася роль сейму — станово-представницького органу влади; сейм обирав короля, значно обмежував його повноваження, затверджуючи всі його рішення.

• Формою правління Польщі була обмежена станово-представницька монархія.

Релігійні

• Велику політичну й економічну роль у Польщі відігравала католицька церква.

• Реформація в Польщі практично не відбулася, оскільки протестантизм існував у формі багатьох течій і не мав значного впливу на шляхту й магнатів.

• У країні активно діяли єзуїти, особливо в галузі освіти, відкрилося багато єзуїтських колегіумів. На єзуїтські перетворювалися православні навчальні заклади — школи. Навіть Острозька академія стала єзуїтською.

• 1596 р. за Берестейською унією було створено греко-католицьку церкву, яка визнавала зверхність Римського Папи.

Зовнішньополітичні

• 1569 р. було підписано Люблінську унію й створено державу — Річ Посполиту.

• До складу новоутвореної держави ввійшли землі Литви й України, що сприяло посиленню національного, релігійного та феодального гніту.

• Річ Посполита взяла активну участь у війні проти Московського царства, підтримала боротьбу Лжедмитрія І та Лжедмитрія II за престол.

Як відбувалося становлення самодержавства за Івана IV Грозного?

• Іван IV утвердив самодержавство (необмежену владу царя), здійснивши ряд перетворень:

— скликання Земського собору (1549);

— прийняття «Судебника» (1550);

— створення приказів — державних установ, які відали різними сферами державного життя;

— скасування місництва та боярського кормління відкрило шлях до державної служби дворянству;

— утворення стрілецького війська;

— установлення порядку проходження військової служби для бояр і дворян «Уложеніє про службу».

• Спробою приборкати боярсько-князівську аристократію та зміцнити владу царя стала опричнина 1565-1572 рр., яка завдала великої шкоди економічному розвиткові країни.

• Приєднання до Московської держави Казанського ханства й Астраханського ханства, приєднання частини Сибіру внаслідок походу Єрмака значно розширили територію держави, проте виснажлива Лівонська війна 1558-1583 рр. не вирішила основного питання — здобуття виходу до Балтійського моря.

Які особливості розвитку Московської держави в порівнянні з поступом країн Європи?

• Величезні розміри країни послаблювали економічні зв’язки між різними частинами держави. Відсутність виходу до морів обмежувала можливості налагодження торговельних зв’язків із країнами Європи, особливо негативно вплинула на зовнішню торгівлю відсутність виходу до Балтійського моря.

• Система управління державою була недосконалою.

• Опричнина й шведсько-польська інтервенція значно підірвали господарське життя країни — було зруйновано сотні сіл і міст, знищено населення на великих територіях.

• Коли в Європі селяни здобули особисту свободу, у Московському царстві відбулося встановлення кріпосного права — повної особистої залежності селян від феодалів. Якщо «Судебник» 1550 р. залишав у силі положення про Юріїв день (селяни могли покинути землевласника впродовж двох тижнів наприкінці осені), то «Соборне уложеніє» 1649 р. остаточно закріпачило селян. У Московському царстві були майже відсутні умови для формування ринку вільної робочої сили, що негативно вплинуло на можливість розвитку мануфактурного виробництва.

• Унаслідок селянських війн під проводом Івана Болотникова (1606-1607) і Степана Разіна (1667-1671) відбулося посилення феодального гніту.

• Єдності державі не додав і церковний розкол, унаслідок чого на культуру й науку посилився вплив церкви, що спричинило інтелектуальне відставання Московії від Європи.

• Реформаторська діяльність Петра І була зумовлена інтересами держави. Було проведено військову та церковну реформи, а також реформовано сферу державного управління, зокрема створено сенат, а замість приказів утворено 11 колегій.

• За Петра І Росія стала повноправним членом міжнародного співтовариства, здобувши за результатами Північної війни вихід до Балтійського моря. Північна війна стала каталізатором реформ Петра І.

• Епоха Петра І стала переломним моментом в історії Російської держави. Утвердилася абсолютна монархія, було значно прискорено економічний розвиток держави, проводилася політика меркантилізму в промисловості й торгівлі, здійснювалися реформи в державному управлінні, фінансовій і податковій системах, освіті, культурі, які докорінно змінили державний устрій і повсякденне життя населення. Абсолютизм Петра І характеризувався централізацією управління, створенням розгалуженого бюрократичного апарату, наявністю армії та поліції. Роль станово-представницьких органів фактично було зведено нанівець.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно