§ 4. Матеріальний світ і суспільство

За цим параграфом ви зможете:

- дізнатися про зміни і вдосконалення у XVI-XVII ст.;

- характеризувати процес становлення капіталістичних відносин;

- розповідати про мануфактурне виробництво, види мануфактур.

Пригадайте:

1. На прикладі передумов Великих географічних відкриттів розкрийте взаємозв’язок між новими винаходами й розвитком суспільства.

2. Якими були основні ознаки ремісничого виробництва?

3. Що таке стани? Які права та обов’язки мали три стани середньовічного суспільства?

1. Епоха винаходів і вдосконалень

Період XVI-XVII ст. став часом, коли в Європі розгорнувся технічний прогрес — з’явилася велика кількість різноманітних винаходів і технічних удосконалень. Європейці вже не запозичували винаходів, зроблених арабами, китайцями та індійцями, як було раніше, а самі робили відкриття, значно випереджаючи інші народи.

Одним із найголовніших напрямів наукового пошуку європейців було вдосконалення джерел енергії та двигунів. Ясна річ, що головний «двигун» давніх часів — м’язова сила людини — залишався, і ніщо не могло його заступити. Саме людина обертала гончарне коло, пускала в рух різноманітні верстати. Проте людський розум, не відмовляючись від цього «двигуна», зумів поліпшити інші механізми. Було вдосконалено колесо, завдяки якому працював водяний млин. Його діаметр сягав десятків метрів. Завдяки цьому в другій половині XVII ст. на млинах стали виробляти 37 кг борошна за годину (у XII ст. виробляли 17 кг). У першій половині XVI ст. в Нідерландах навчилися використовувати у промисловості як джерело енергії вітряки. Завдяки цій енергії полегшували важку працю в гірничодобувній справі, подрібнювали руду, надавали руху шліфувальним пристроям, бурам, пилам, помпам, пресам та ін.

Велике значення мало вдосконалення конструкції й техніки виготовлення гвинта — важливого елемента будь-якого апарата, що передає енергію. Спочатку гвинти робити вручну, вирізаючи їх із дерева або металу. Згодом, коли було винайдено токарний верстат (1568 р.) і розроблено процес лиття гвинтів із бронзи та латуні, з’явилася можливість удосконалити виробничі процеси в інших галузях. У Нюрнберзі близько 1550 р. вперше розпочали використовувати друкарський гвинтовий прес. Завдяки цьому значно покращилася якість друку і збільшилася кількість друкованих аркушів: на початку XVI ст. друкували 300 аркушів за день, наприкінці століття — понад 1000 аркушів.

Вітряний млин (гравюра)

Гвинтонарізний верстат Бессона

Водяне колесо (гравюра XVIII ст.)

Доменна піч XVIII ст.

Відчутні зміни сталися в гірничодобувній справі. Видобуток вугілля і руди, із якої отримували залізо, мідь, срібло, належав до найдавніших занять. У XVI — першій половині XVII ст. у гірничодобувному виробництві вже використовували помпи для відкачування води із шахт, транспортери для підняття руди на поверхню, створювали в шахтах системи вентиляції. На міднорудних промислах Словаччини в XVI ст. вперше для доставляння руди до місця переробки стали застосовувати вагонетки; їх тягли по дерев’яних рейках коні. Через деякий час цей винахід застосовували і в англійських кам’яновугільних копальнях. Згодом, в епоху парових двигунів, цю ідею використали для створення залізниці, замінивши дерев’яні рейки металевими. Заміна ручної праці кінською або механічною тягою дозволила значно збільшити продуктивність праці гірників.

У ранній Новий час європейці вдосконалили існуючі технології плавлення металів. Зростання попиту на вироби з металу завдяки розпочатому освоєнню Нового Світу стимулювало пошук способів збільшення їхнього виробництва, який розвивався у двох напрямах. По-перше, удосконалили процес плавлення й конструкцію плавильних печей. Наприкінці XVI ст. у країнах Європи почали використовувати доменну піч. Завдяки вдосконаленню процесу плавлення навчилися отримувати чавун і високоякісну сталь. По-друге, розширили видобуток кам’яного вугілля, яке мало вищу температуру горіння порівняно з торфом і деревним вугіллям. Намагання здійснити заміну деревного вугілля кам’яним було пов’язане також зі стрімким зменшенням у XVI ст. лісових масивів. Уперше за свою історію людина побачила, як унаслідок її діяльності стали зникати природні ресурси. Це спонукало розпочати регулювання використання лісів. Для потреб металургії відводили окремі ділянки лісів, робили нові насадження дерев, проте це не усувало проблеми.

Склодув (гравюра XVI ст.)

Будинок заможних людей у Нідерландах

Використовувати кам’яне вугілля було неможливо через наявність у ньому шкідливих домішок, які погіршували якість металу. Вихід було знайдено у 20-х рр. XVI ст., коли англійці навчилися виробляти з кам’яного вугілля кокс, випалюючи з нього шкідливі домішки у спеціальних печах. Англія, яка мала великі запаси кам’яного вугілля, придатного для виробництва коксу, перетворилася на головного його виробника й постачальника. Поступово європейці переконалися в тому, що кокс дає більше тепла, і стали використовувати його у виробництві та для опалення будинків. Проте остаточно кокс витіснив деревне вугілля лише у XVIII ст.

► Які джерела енергії використовували європейці на початку раннього Нового часу?

2. Ринкові відносини і селяни

У XVI ст. давній селянський світ почав змінюватися. За Середньовіччя його головними персонажами були селяни і феодали. Селяни, за винятком землі, мали все необхідне для життя: знаряддя праці, житло, робочу худобу. Для того щоб отримати землю в її володаря — сеньйора, селяни сплачували йому ренту, виконували визначені сеньйором роботи і віддавали частину продуктів свого господарства. Спочатку для того, щоб утримати селян у своєму господарстві, сеньйори перетворювали їх на залежних людей, позбавляючи особистої свободи. Але поступово розуміння того, що вільна людина працює краще, ніж залежна, спонукало їх повертати селянам особисту свободу. Сеньйори надавали селянам додаткові надіти, дозволяли їм господарювати самостійно за умови виконання оброку і сплати грошової ренти. Деякі селяни навіть викуповували свою особисту свободу. Між селянами і сеньйорами, які володіли землею, складалися нові ділові стосунки. Сеньйор уже вважався не захисником, якому селянин мусив коритися, а лише власником землі, за оренду якої потрібно регулярно сплачувати гроші.

Капітал — гроші, які підприємець вкладає в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Капіталізм — суспільно-економічний лад, за якого основними суспільними верствами стають наймані працівники і буржуазія, основні засоби виробництва перебувають у приватній власності буржуазії, яка використовує найману робочу силу.

Дж. Морленд. Селяни

Селянська сім’я

Селянин перетворювався на самостійного господаря. Він постачав свою продукцію на ринок, визначав, що саме матиме чи ні найбільший попит у найближчому місті. Не кожен селянин, ясна річ, досягав успіху: одним таланило і вони багатіли, тоді як інші розорялися. Розвиток ринкових відносин на селі призвів до майнового розшарування серед селян. Заможні селяни зверталися до сеньйора з проханням надати їм в оренду додаткові ділянки. Інколи такі селяни навіть орендували всю землю сеньйора і ставали багатшими за нього. Для роботи заможні селяни наймали за невелику платню або просто за їжу своїх збіднілих односельців, які не змогли сплатити грошову ренту і втратили власні наділи. Сеньйорам набагато більше подобалося мати справу з одним-двома великими орендарями, які справно сплачували ренту, ніж із десятками володарів дрібних ділянок. Це спонукало сеньйорів інколи навмисно витісняти незаможних селян із їхніх наділів і віддавати їх в оренду новим господарям.

► Що таке капітал?

3. Капіталізм у містах

У європейських містах на початку XVI ст. найбільшими багатствами володіло купецтво. Завдяки міжнародній торгівлі, використовуючи різницю між цінами (особливо на колоніальні товари) і своє панівне становище на ринках, європейське купецтво накопичило величезні капітали. Проте вкласти ці гроші в розвиток виробництва в місті було дуже важко. Середньовічні цехові статути перешкоджали заснуванню нових підприємств. Цехові правила визначали розміри майстерень, кількість верстатів і працівників. Замість створення однакових умов для розвитку виробництва цехові правила гальмували його розвиток.

Р. Гайслер. Купці в порту

Розгляньте малюнок. Складіть за ним розповідь про роботу в порту.

Спочатку купецтво вкладало свої кошти в різні банківські операції. У той час у містах Європи з’явилися банківські контори та біржі, на яких укладали угоди, здійснювали різноманітні торговельні операції. Для зручності почали використовувати у взаємних розрахунках різні цінні папери, платіжні доручення, розписки тощо.

Банкіри й купці поступово перетворилися на одну з найвпливовіших сил суспільства, залишаючись представниками непривілейованого третього стану, який, на відміну від духовенства і дворян, мусив сплачувати податки. Проте їхні реальна влада й значення в суспільстві стали набагато більшими: інколи вони навіть позичали гроші королям, щоб збіднілі монархи могли вести війни, Затримувати двори.

Пітер Саенредам. Банк Амстердама

В банку (гравюра)

Робота з історичними джерелами

Опис біржі в Антверпені, зроблений італійським купцем Л. Гвіччардіні

«Місцеві та іноземні купці здійснюють тут щоденно величезні операції з векселями, закладними і товарами. Ось як це відбувається зранку і ввечері. У визначені години купці йдуть на англійську біржу, на якій протягом години за допомогою різноманітних і численних маклерів здійснюють операції з товарами. Потім вони йдуть на Нову біржу, де збирається більшість купців, і знову протягом години укладають за допомогою маклерів угоди, цього разу вже на заставні векселі.

Сенс розрахунків із використанням векселів полягає в тому, що в Антверпені беруть або дають у борг якусь суму грошей, яку повинні повернути чи отримати десь в Італії (або в іншому місці); операцію, коли беруть або віддають гроші в одному місці із зобов'язанням прийняти або повернути в іншому, вигадали для зручності торгівлі, але деякі купці, переважно з багатих, не задовольняються цим і через скупість, жадібність і постійне бажання більших зисків зіпсували цю чесну операцію. Вони то вкладають гроші, то, навпаки, забирають їх великими сумами з біржі, роблять грошовий ринок нестійким і завдяки цьому збагачуються, тоді як інші зазнають збитків... Тепер поговоримо про заставні операції. Так, приховуючи негарні справи, називають тепер позички на визначений термін під проценти... процент установлюється в розмірі 12% річних, їх Величності погодилися на такий високий процент для того, щоб уникнути великих труднощів у складний для купців час, але, як доводить життя і приклади минулого, високі проценти дуже тяжкі для незаможних людей, а також шкодять самій торгівлі, бо людська несумлінність їх постійно збільшує».

• Поміркуйте:

1. Що таке операції з векселями і закладними?

2. Яким чином використання векселів полегшувало укладання торговельних угод?

3. Чому, на ваш погляд, автор вважав, що високі проценти на позички заважали торгівлі?

4. Поява мануфактур

Збільшення попиту населення Європи і новоутворених колоній на різноманітні вироби стало поштовхом до появи нових великих підприємств, що називалися мануфактурами (від латин. manufactura — виготовлення руками).

Найчастіше такі підприємства виникали в ткацтві й, перш за все, сукнарстві. Як вони створювалися? Підприємець, купець або цеховий майстер, коли збільшувався попит на сукно, закуповував вовну і роздавав її на переробку ремісникам різних спеціальностей. Роздаванням сировини і скуповуванням готової продукції господар ставив у залежність від себе спеціалізованих ремісників, які часто, втрачаючи право власності на знаряддя виробництва, продовжували працювати на нього в себе вдома. Таке підприємство назвали розсіяною мануфактурою.

За такої організації праці в ткацтві і, зокрема, сукнарстві ремісники різних спеціальностей у власних приміщеннях здійснювали миття і первинну обробку вовни, прядіння, ткацтво, фарбування тканини тощо. Наймані агенти за дорученням господаря здійснювали посередницькі функції в організації процесу виробництва.

Найбільш ефективною формою нового підприємництва стала централізована мануфактура, коли всі виробничі операції здійснювалися під одним дахом працею найманих робітників, які не були власниками знарядь праці. Ці знаряддя купував підприємець й особисто встановлював обсяг праці та винагороду для кожного робітника. На таких підприємствах переважала ручна праця, тобто не використовувалися жодні машини або знаряддя праці, яким би надавали руху не м’язи людини. Кожен працівник завдяки максимально дрібному, до найпростіших операцій, поділу праці виконував певну частину роботи. Завдяки цьому, а також за рахунок удосконалення процесу виробництва і знарядь праці на централізованих мануфактурах вироблялося більше товарів, ніж на розсіяних мануфактурах. Проте централізованих мануфактур було набагато менше, ніж розсіяних, оскільки для їх створення підприємцю необхідно було мати набагато більше грошей.

► Що таке мануфактура?

► Назвіть два види мануфактур.

Робота з історичними джерелами

Опис централізованої мануфактури (переказ уривка твору Томаса Ділоні «Приємна історія Джона Вінчкомба, званого у свої молоді роки Джеком з Ньюберрі», 1594 р.)

«У приміщенні, просторому і довгому, стояли двісті верстатів, міцних і сильних: на цих верстатах працювали двісті чоловіків, усі в один ряд. Біля кожного з них сиділо по одному чудовому хлопцю, які з великим захопленням готували човник. Поряд, у сусідньому приміщенні, сто жінок без перепочинку чесали вовну... У наступній кімнаті працювали сто дівчат [...які] цілий день пряли і співали чудовими, схожими на солов'їні, голосами. Після цього вони пішли в наступну кімнату, де побачили бідно одягнених дітей; усі вони сиділи і скубали вовну, відділяючи тонку від грубої; їх було півтори сотні, дітей бідних, слабких батьків; як винагороду за свою працю кожен із них отримував щовечора по одному пенні, крім того, що вони вип’ють і з'їдять протягом дня. Для бідних людей це було великою допомогою. У наступному приміщенні він бачив іще 50 молодиків — це були стригалі, які показували тут своє мистецтво і вміння. Поруч із ними працювали 80 валяльників. Окрім того, він іще мав фарбувальню, при якій тримав 40 чоловіків, а також сукновальню, де було ще 20 робітників».

► Які характерні ознаки мануфактури представлено в цьому уривку?

► Чому на виробництві використовувалась праця дітей?

► Що в тексті, на вашу думку, є фактами, а що — поетичною вигадкою автора?

Отже, мануфактура — це велике підприємство, у якому використовувалися ручні знаряддя праці та існував поділ праці між робітниками.

Завдяки поділу праці робітники на мануфактурі виготовляли значно більше виробів, ніж у ремісничій майстерні.

Наймані працівники — особисто вільні робітники, які, не маючи інших засобів до існування, вимушені працювати на власника основних засобів виробництва.

Буржуазія — назва частини суспільства, переважно жителів міст, що володіла засобами виробництва і користувалась послугами найманих робітників для організації виробництва.

Англійська мануфактура

1. Розгляньте малюнок. Складіть за ним розповідь про роботу на мануфактурі.

2. Яку форму мануфактурного виробництва зображено на малюнку?

Із появою мануфактур у суспільстві з’явилися нові соціальні верстви — наймані робітники та підприємці, або буржуазія (від франц. bourgeois — городянин). Така назва поширювалася на володарів мануфактур, тому що більшість із них мешкала в містах. Упродовж XVI-XVIIIст. і пізніше, майже до кінця наступного століття, мануфактурне виробництво було однією з основних форм промислового виробництва в Західній Європі.

Висновки

У ранній Новий час було здійснено чимало винаходів та вдосконалень, що сприяли розвитку економіки європейських країн і водночас закладали підвалини для розгортання індустріалізації в другій половині XVII — XVIII ст.

У сільському господарстві в XVI — першій половині XVII ст. поширювалася наймана праця. Особиста залежність поступалася місцем економічній залежності найманих працівників від своїх господарів.

Набувала поширення нова форма підприємств — мануфактури. Упродовж раннього Нового часу мануфактурне виробництво було основною формою промислового виробництва в західноєвропейських країнах.

Закріпимо знання

1. Які винаходи і вдосконалення були здійснені європейцями в XVI — першій половині XVII ст.? У чому полягає значення цих винаходів для розвитку європейських країн?

2. Які зміни відбувалися під впливом поширення ринкових відносин у сільському господарстві західноєвропейських країн?

3. Укажіть основні відмінності мануфактури від ремісничої майстерні. Заповніть таблицю.

4. Як було організовано роботу в розсіяній та централізованій мануфактурах?

5. Схарактеризуйте зміни, що відбулися у структурі суспільства в ранній Новий час.

А тим часом в Україні...

1550-ті рр. — виникнення першої Запорозької Січі.

1578 р. — надання прав і привілеїв реєстровому козацтву. Формування нового стану суспільства.

XVI ст. — поширення фільваркового господарства, закріпачення частини селянства, господарське освоєння Дикого Поля.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно