Матеріальний світ і суспільство

§ 3. Матеріальний світ і суспільство

1. На прикладі передумов Великих географічних відкриттів установіть взаємозв'язок між новими винаходами й розвитком суспільства. 2. Якими були основні ознаки ремісничого виробництва? 3. Що таке стани? Які права та обов'язки мали три стани середньовічного суспільства?

Епоха винаходів і вдосконалень. Ранній Новий час став періодом, коли в Європі розгорнувся технічний прогрес — з’явилася велика кількість різноманітних винаходів і технічних удосконалень. Європейці вже не запозичували винаходів, зроблених арабами, китайцями та індійцями, як було раніше, а самі здійснювали відкриття, значно випереджаючи інші народи.

Одним із головних напрямків наукового пошуку європейців було вдосконалення джерел енергії та двигунів. Ясна річ, що головний «двигун» давніх часів — м’язова сила людини — залишався, і ніщо не могло його замінити. Проте було покращено інші механізми. Так, удосконалено колесо, що приводило в рух водяний млин. Його діаметр сягав десятків метрів. Завдяки цьому в другій половині ХVII ст. на млинах стали виробляти 37 кг борошна за годину (у XII ст. виробляли 17 кг). У першій половині ХVІ ст. в Нідерландах навчилися використовувати у промисловості як джерело енергії вітряки. Завдяки їх енергії полегшувалася важка праця в гірничодобувній справі, подрібнювалася руда, приводилися в рух шліфувальні пристрої, бури, пилки, помпи, преси тощо.

Доменна піч

? Визначте за ілюстраціями особливості організації процесу плавлення металу і виготовлення скла у ранній Новий час.

Склодуви

Велике значення мало вдосконалення конструкції й техніки виготовлення гвинта — важливого елемента будь-якого приладу, що передає енергію. Спочатку гвинти робили вручну, вирізаючи їх із дерева або металу. Згодом, коли було винайдено токарний верстат (1568 р.) і розроблено процес лиття гвинтів із бронзи та латуні, з’явилася можливість удосконалити виробничі процеси в інших галузях. У Нюрнберзі близько 1550 р. вперше почали використовувати друкарський гвинтовий прес.

Відчутні зміни сталися в гірничодобувній справі. У XVI — першій половині XVII ст. у гірничодобувному виробництві вже використовували помпи для відкачування води із шахт, транспортери для підняття руди на поверхню, у шахтах створювали системи вентиляції. На міднорудних промислах Словаччини в XVI ст. вперше для доставки руди до місця переробки стали застосовувати вагонетки; їх тягли по дерев’яних рейках коні. Через деякий час цей винахід застосовували і в англійських кам’яновугільних копальнях. Згодом, в епоху парових двигунів, цю ідею використали для створення залізниці, замінивши дерев’яні рейки металевими. Заміна ручної праці кінською або механічною тягою дозволила значно збільшити продуктивність праці гірників.

У ранній Новий час європейці вдосконалили існуючі технології плавлення металів. По-перше, було внесено зміни в процес плавлення й конструкцію плавильних печей. Наприкінці XVI ст. у країнах Європи почали використовувати доменну піч. Завдяки вдосконаленню процесу плавлення навчилися отримувати чавун і високоякісну сталь. По-друге, розширили видобуток кам’яного вугілля, яке мало вищу температуру горіння порівняно з торфом і деревним вугіллям. Намагання замінити деревне вугілля кам’яним було пов’язано також зі стрімким зменшенням у XVI ст. лісових масивів. Уперше за свою історію людина побачила, як унаслідок її діяльності стали зникати природні ресурси. Це спонукало регулювати використання лісів.

Використовувати кам’яне вугілля було неможливо через наявність у ньому шкідливих домішок, які погіршували якість металу. У 20-х рр. XVI ст. англійці навчилися виробляти з кам’яного вугілля кокс, випалюючи з нього шкідливі домішки у спеціальних печах. Англія, яка мала великі запаси кам’яного вугілля, придатного для виробництва коксу, перетворилася на головного його виробника й постачальника.

Використання водяного колеса в гірничій справі (Німеччина, XVII ст.)

? Як використовувалося водяне колесо у гірничій справі у ранній Новий час?

Селянин та селянка. 1498. Художник Альбрехт Дюрер

Ринкові відносини і селяни. У XVI ст. давній селянський світ почав змінюватися. За Середньовіччя його головними персонажами були селяни і феодали. Селяни, за винятком землі, мали все необхідне для життя: знаряддя праці, житло, робочу худобу. Для того щоб отримати землю в її володаря — сеньйора, селяни сплачували йому ренту, виконували визначені сеньйором роботи і віддавали частину продуктів свого господарства. Спочатку для того щоб утримати селян у своєму господарстві, сеньйори перетворювали їх на залежних людей, позбавляючи особистої свободи. Проте поступово розуміння того, що вільна людина працює краще, ніж залежна, спонукало їх повертати селянам особисту свободу. Сеньйори надавали селянам додаткові наділи, дозволяли їм господарювати самостійно за умови виконання оброку і сплати грошової ренти. Деякі селяни навіть викуповували свою особисту свободу. Між селянами і сеньйорами, які володіли землею, складалися нові ділові відносини. Сеньйор уже вважався не захисником, якому селянин мусив коритися, а лише володарем землі, за оренду якої належало регулярно сплачувати гроші.

Селянин перетворювався на самостійного господаря. Він постачав свою продукцію на ринок, визначав, які товари матимуть найбільший попит у найближчому місті, а які — ні. Звичайно, не кожен селянин досягав успіху:

одним таланило і вони багатіли, тоді як інші розорялися. Розвиток ринкових відносин на селі привів до майнового розшарування серед селян. Для роботи заможні селяни наймали за невелику платню або просто за їжу своїх збіднілих односельців, які не змогли сплатити грошову ренту і втратили свої наділи. Сеньйорам набагато більше подобалося мати справу з одним-двома великими орендарями, які справно сплачували ренту, ніж із десятками володарів дрібних ділянок.

Капіталізм у містах. У європейських містах на початку XVI ст.

найбільшими багатствами володіло купецтво. Завдяки міжнародній торгівлі, використовуючи різницю між цінами (особливо на колоніальні товари) і своє панівне становище на ринках, європейське купецтво накопичило величезні капітали. Проте вкласти ці гроші в розвиток виробництва в місті було дуже важко. Середньовічні цехові статути перешкоджали заснуванню нових підприємств. Замість створення рівних умов для розвитку виробництва цехові правила гальмували його розвиток.

Спочатку купецтво вкладало свої кошти в різні банківські операції. У той час у містах Європи з’явилися банківські контори та біржі, на яких укладали угоди, здійснювали різноманітні торговельні операції. Для зручності почали використовувати у взаємних розрахунках різні цінні папери, платіжні доручення, розписки тощо.

Банкіри й купці поступово перетворилися на одну з найвпливовіших сил суспільства, залишаючись представниками непривілейованого третього стану, який, на відміну від духовенства і дворян, мусив сплачувати податки. Проте їхні реальна влада й значення в суспільстві стали набагато більшими.

Капітал — термін, яким у період становлення капіталізму стали називати гроші, які підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.

Капіталізм — суспільно-економічний лад, за якого основними суспільними верствами стають наймані робітники і буржуазія, основні засоби виробництва перебувають у приватній власності буржуазії, яка використовує найману робочу силу.

Поява мануфактур. Збільшення попиту населення Європи і новоутворених колоній на різноманітні вироби стало поштовхом до появи нових великих підприємств, що називалися мануфактурами (від латин. manufactura — виготовлення руками).

Найчастіше такі підприємства виникали в ткацтві й перш за все сукнарстві. Як вони створювалися? Підприємець, купець або цеховий майстер, коли збільшувався попит на сукно, закуповував вовну і роздавав її на переробку ремісникам різних спеціальностей. Цим господар ставив у залежність від себе спеціалізованих ремісників, які часто, втрачаючи право власності на знаряддя виробництва, продовжували працювати на нього в себе вдома. Таке підприємство назвали розсіяною мануфактурою.

Мануфактура з виробництва капелюхів

Ткацька шовкова мануфактура

? Визначте за наведеними ілюстраціями, у чому полягав поділ праці на мануфактурах.

Мануфактура — велике підприємство, у якому використовувалися ручні знаряддя праці та існував поділ праці між робітниками. Завдяки поділу праці робітники на мануфактурі виготовляли значно більше виробів, ніж у ремісничій майстерні.

Наймані робітники — особисто вільні робітники, які, не маючи інших засобів до існування, змушені працювати на власника основних засобів виробництва.

Буржуазія — початкова назва городян на противагу іншим станам феодального суспільства (духовенству і дворянам). У період становлення капіталізму перетворюється на панівну суспільну верству, що володіє основними засобами виробництва та існує за рахунок використання найманої праці.

Найбільш ефективною формою нового підприємництва стала централізована мануфактура, коли всі виробничі операції здійснювалися під одним дахом працею найманих робітників. Вони не були власниками знарядь праці, — їх самих купував підприємець і одноосібно встановлював обсяг роботи та винагороду, яку отримає за неї кожний працівник.

На цих підприємствах переважала ручна праця — ніяких машин або знарядь праці, які приводилися б у рух інакше, ніж м’язами людини, не використовувалося. Кожен працівник завдяки максимально дрібному, до найпростіших операцій, поділу праці виконував певну частину роботи. Завдяки цьому, а також за рахунок удосконалення процесу виробництва і знарядь праці на централізованих мануфактурах вироблялося більше товарів, ніж на розсіяних. Проте централізованих мануфактур було набагато менше, оскільки для їх створення підприємцю необхідно було мати набагато більше грошей.

Із появою мануфактур у суспільстві з’явилися нові соціальні верстви — наймані робітники та підприємці, або буржуазія.

Опис централізованої мануфактури

(за баладою про відомого сукнороба Джека з Ньюбері, 1597(8) р.)

У приміщенні, просторому і довгому, стояли двісті верстатів, міцних і сильних: на цих верстатах працювали двісті чоловіків, усі в один ряд. Біля кожного з них сиділо по одному чудовому хлопцю, які з великим захопленням готували човник. Поряд, у сусідньому приміщенні, сто жінок без перепочинку чесали вовну... У наступній кімнаті працювали сто дівчат... які цілий день пряли і співали чудовими, схожими на солов'їні, голосами. У наступній кімнаті побачимо бідно одягнених дітей; усі вони сиділи і чесали вовну, відділяючи тонку від грубої; їх було півтори сотні, дітей бідних, слабких батьків; як винагороду за свою працю кожен із них отримував щовечора по одному пенні, крім того, що вони вип'ють і з'їдять протягом дня. Для бідних людей це було великою допомогою. У наступному приміщенні ... [сиділи] ще 50 молодиків — це були стригалі, які показували тут своє мистецтво і вміння. Поруч із ними працювали 80 валяльників. Окрім цього, він [Джек із Ньюбері] ще мав фарбувальню, при якій тримав 40 чоловіків, а також сукновальню, де було ще 20 робітників.

1. Які факти, наведені в документі, свідчать про те, що: а) мануфактура була великим підприємством; б) на ній працювали наймані робітники; в) використовувалися ручні знаряддя праці; г) існував поділ праці? 2. Підрахуйте, скільки людей працювало на мануфактурі. Яким був їхній фах? 3. Що в тексті, на вашу думку, є фактами, а що — вигадкою автора?

Ознаки мануфактурного виробництва

Висновки

У ранній Новий час було здійснено чимало винаходів та вдосконалень, які сприяли розвитку економіки європейських країн і водночас закладали підвалини для розгортання індустріалізації в другій половині XVII — XVIII ст.

У сільському господарстві в XVI — першій половині XVII ст. поширювалася наймана праця. Особиста залежність поступалася місцем економічній залежності найманих робітників від своїх господарів.

Набувала поширення нова форма підприємств — мануфактури. Упродовж раннього Нового часу мануфактурне виробництво було основною формою промислового виробництва в західноєвропейських країнах.

Запитання і завдання

1. Що стали використовувати як джерело енергії в першій половині XVI ст. в Нідерландах? 2. Де вперше почали використовувати друкарський гвинтовий прес? 3. Що таке капітал? 4. Що таке мануфактура? 5. Назвіть два види мануфактур. 6. Як називали власників мануфактур?

7. Які винаходи і вдосконалення були зроблені європейцями в XVI — першій половині XVII ст.? 8. Які зміни відбувалися під впливом поширення ринкових відносин у сільському господарстві західноєвропейських країн? 9. Як було організовано роботу в розсіяній та централізованій мануфактурах?

10. Охарактеризуйте зміни, що відбулися у структурі суспільства в ранній Новий час.

11. Пригадайте особливості організації праці в середньовічній ремісничій майстерні й порівняйте їх із тими, що були притаманні мануфактурі. Заповніть таблицю (у зошиті).

12. Чи могли в західноєвропейських країнах XVI — першої половини XVII ст. представники різних станів увійти до однієї соціальної верстви? Обґрунтуйте свою думку.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно