Англійська революція
- 26-03-2022, 15:46
- 619
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк 2021 (поглиблене вивчення)
§ 13. Англійська революція
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:
якими були причини, передумови, перебіг і наслідки Англійської революції; про діяльність О. Кромвеля; про проголошення республіки в Англії.
ПРИГАДАЙТЕ
1. Яку роль у житті Англії відігравав парламент? 2. Коли виник рух пуритан? Якими були їхні основні погляди?
1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК АНГЛІЇ НАПЕРЕДОДНІ РЕВОЛЮЦІЇ. На початку XVII ст. в Англії швидко формувалися нові капіталістичні відносини. Проявами цього стали створення мануфактурного виробництва, розвиток торгівлі, піднесення міст, поширення товарного сільськогосподарського виробництва. Англія перетворилася на основного постачальника нефарбованих тканин на європейський ринок. У середині XVII ст. вона забезпечувала 80% загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3 млн тонн). За перші 40 років XVII ст. подвоїлися обсяги торгівлі Англії. Цьому сприяли торговельні компанії, які користувалися монопольним правом на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Англійська Ост-Індська компанія.
У сільському господарстві південних і центральних графств активно поширювалися ринкові відносини.
Зміни в економіці позначилися на соціальній структурі англійського суспільства. Хоча воно за формою залишалося становим, у поведінці, звичаях, діяльності деяких верств суспільства відбулися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке, на відміну від старого, активно займалося господарством: розводило овець, не цуралося торгівлі та мануфактурного виробництва. Швидко зростав прошарок найманих працівників.
Яка галузь стала провідною в розвитку господарства Англії? Чим це було зумовлено?
Чи можна стверджувати, що прагнення королів в Англії встановити абсолютизм стало однією з причин революції?
Революція — радикальна, докорінна якісна зміна, стрибок у розвитку природи, суспільства, пізнання. У політичному розумінні термін «революція» почали використовувати лише в XVII ст. Першою подією, яку визначили як революцію, стала «Славна революція» 1688—1689 рр. в Англії. Згодом так почали називати й події, що відбувалися як раніше, так і пізніше.
2. ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РЕВОЛЮЦІЇ. ПОЧАТОК РЕВОЛЮЦІЇ. У 1603 р. завершилося майже 50-річне правління королеви Елізабет І. Через відсутність близьких родичів вона заповіла престол синові своєї єдинокровної сестри Мері І Стюарт Джеймсу І. В Англії почала правити династія Стюартів. Вони прагнули встановити в країні абсолютну монархію. Давні права парламенту вони вважали поступками з боку монархів, які можна й скасувати. Католицькі симпатії Стюартів призводили до гострих релігійних конфліктів із протестантами та англіканською державною церквою. Така політика Джеймса І викликала невдоволення більшості громадян. Незважаючи на це, його син Чарльз I (1625—1649 рр.) її продовжував. Він розпочав війни проти Іспанії та Франції, для ведення яких були потрібні кошти.
За перші три роки правління Чарльз I тричі скликав і розпускав парламент: перший дав йому незначну суму, другий узагалі відмовив, а третій погоджувався надати кошти за умови, що король підпише петицію, яка відновить усі здобуті англійцями права. Отримавши кошти, Чарльз I проігнорував умови договору та протягом 11 років узагалі не скликав парламент.
Для покриття своїх витрат він поширив на всю Англію корабельний податок (щитові гроші — обов’язок прибережних областей утримувати флот). Для придушення невдоволених було розширено діяльність надзвичайних судів. У країні почалася масова еміграція до Північної Америки. Занепокоєний цим Чарльз I заборонив її під загрозою жорстоких покарань.
Приводом до відкритого виступу проти короля стала спроба збільшити оподаткування шотландських дворян, поширити в пресвітеріанській Шотландії англіканську церкву. Шотландці взялися за зброю. Війна набула затяжного характеру. Чарльз I змушений був у 1640 р. скликати парламент, щоб затвердити збирання нових податків. Він увійшов в історію під назвою «Довгий парламент», оскільки діяв аж до 1653 р. Його члени домоглися від короля згоди, що розійдуться тільки тоді, коли самі визнають це за потрібне. Парламент висунув королю вимоги, викладені у «Великій ремонстрації» (протесті), які Чарльзу I довелося виконати. Надзвичайні суди й корабельний податок було скасовано. Король зобов’язувався скликати парламент не рідше ніж кожні три роки. На думку істориків, початок діяльності «Довгого парламенту» був початком Англійської революції.
3. ГРОМАДЯНСЬКІ ВІЙНИ. У січні 1642 р. Чарльз I залишив Лондон і вирушив на північ, де мав найбільше прихильників. 22 серпня 1642 р. король оголосив війну парламенту. У країні спалахнула перша громадянська війна (1642—1646 рр.). Військо короля складалося з дворян (кавалерів) і прихильників англіканської церкви. Парламентське військо (отримало назву «круглоголові» за форму зачіски воїнів) складалося переважно з пуритан і прихильників парламенту. Спочатку армія парламенту зазнавала поразок, але після появи Олівера Кромвеля ситуація змінилася. Він реформував армію й очолив її.
Будівля Ост-Індської компанії в Лондоні. Гравюра Нового часу
Громадянська війна — форма політичної боротьби, що являє собою збройну сутичку між соціальними групами задля здобуття державної влади або досягнення (відстоювання) певних прав, привілеїв.
О. Кромвель у битві під Марстон-Муром. Художник Ернест Крофтс. 1877 р.
Битва під Несбі. Невідомий художник. XVII ст.
Армія парламенту завдала королівським військам рішучих поразок у битвах під Марстон-Муром (1644 р.) і Несбі (1645 р.). Король потрапив у полон. Після ув’язнення Чарльза I парламент прийняв низку законів: усю землю було проголошено приватною власністю її володарів (крім селян); торговельно-промислові верстви суспільства домоглися повної свободи підприємницької діяльності та знищення монополій; землі короля, його прихильників та церкви було розпродано або роздано воїнам як плату за службу.
Наприкінці 1648 р. король утік із полону й розпочав другу громадянську війну (1648—1649 рр.), однак знову зазнав поразки.
Парламент схилявся до збереження королівської влади. О. Кромвель із відданими йому військами вступив у Лондон та усунув із парламенту прихильників монархії. Також було створено суд, за рішенням якого в 1649 р. короля Чарльза І стратили. У парламенті було скасовано палату лордів. Англію було проголошено республікою. Законодавчу владу передали «Довгому парламенту», виконавчу — Державній раді. Однак фактичним правителем країни став О. Кромвель.
4. АНГЛІЙСЬКА РЕСПУБЛІКА. Після проголошення республіки до влади в країні прийшли індепенденти. На їхню думку, держава мала будуватися на тих самих засадах, що й громади вірян, тобто на основі ідеї суспільного договору, який передбачав взаємне визнання прав та обов’язків членів колективу або громадян. Індепенденти визнавали лише власне тлумачення Святого Письма й тому одразу розпочали тиск на інші релігійні громади.
Чарльз I. Художник Деніел Мейтенс (Старший). 1631 р.
Визначте роль протестантизму в розбудові Англійської республіки.
Індепенденти (від англ. independent — незалежний) — радикальна частина прихильників кальвінізму (пуритан).
АНГЛІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ середини XVII ст.
Найбільше постраждали дигери («справжні урівнювачі»), які обробляли громадські землі. Вони вважали, що ці землі не можуть бути чиєюсь власністю, а отже, є спільними. Дигери стверджували, що в суспільстві всі мусять працювати на загальне благо на чолі з вибраними наглядачами. На їхню думку, у держави не має бути грошей, а за купівлю-продаж слід карати на смерть.
Однак О. Кромвель був твердо переконаний, що приватна власність є невід’ємним правом кожної людини, а встановлення майнової рівності — це порушення англійських традицій.
Зазнали переслідувань і громади левеллерів («урівнювачів»). Вони стверджували: оскільки перед Богом усі рівні, то слід для всіх установити рівні права. Із цього випливали їхні вимоги: встановлення загального виборчого права для чоловіків, скасування «гнилих містечок» (міста, які в минулому здобули право посилати своїх депутатів до парламенту, але згодом занепали) тощо. Левеллери вважали народ джерелом влади. Свого часу вони відіграли вирішальну роль у страті короля Чарльза І та ліквідації палати лордів.
О. Кромвель біля труни Чарльза І. Художник Поль Діларош
Поміркуйте, з якими думками О. Кромвель дивився на свого противника.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
1) З обвинувального акта проти короля Англії Чарльза I (січень 1649 р.)
Названий Чарльз Стюарт, ставши королем Англії, у такий спосіб перебрав відповідальний обов’язок керувати країною в згоді з її законами, а не будь-яким іншим чином; з огляду на це він мав використовувати отриману владу на користь і добробут свого народу та для охорони його прав і свобод. Однак унаслідок злочинних намірів установити й тримати у своїх руках необмежену тиранічну владу для управління країною, знищити права й свободи народу, знищити і зробити непотрібними всі основи цих прав... названий Чарльз Стюарт оголосив зрадницьку й злочинну війну проти чинного парламенту і народу...
Зі сказаного вище випливає, що названий Чарльз Стюарт був і є натхненником, автором і продовжувачем жорстоких і кривавих війн; і тому він є винуватцем усіх зрад, убивств, пограбувань, пожеж, збитків і нещасть нашого народу, що були здійснені під час названих вище війн та були спричинені ними.
2) Відповідь Чарльза I на висунуті звинувачення (січень 1649 р.)
Не може бути судових справ проти будь-якої людини інакше, ніж на основі Божих і суспільних законів країни, у якій вона живе. Я переконаний, що цей процес не може бути виправданий Божими законами, або навпаки, підкорення королю дуже ясно визначається Старим і Новим Заповітами...
Що стосується законів нашої країни, то я переконаний, що жоден вчений юрист не буде стверджувати, що може бути висунуто звинувачення королю, бо такі звинувачення можуть іти лише від його імені, а один із принципів права каже, що король не може помилятися...
1. Колективне обговорення. Порівняйте два документи. Висловіть власне ставлення до аргументів, що містяться в них. 2. Дайте історичну оцінку рішенню про страту короля Чарльза I.
Щоб завершити боротьбу з прихильниками монархії, О. Кромвель здійснив каральні заходи в Шотландії, яка визнала своїм королем Чарльза II, сина страченого Чарльза I. Наступного удару зазнала Ірландія, католицьке населення якої допомагало англійському королю в боротьбі проти парламенту. Походи в Шотландію та Ірландію започаткували становлення майбутньої Британської колоніальної імперії. Ці події англійські історики називають третьою громадянською війною (1649—1651 рр.), яка завершилася вигнанням Чарльза ІІ і зміцненням влади О. Кромвеля.
Важливим для колоніальних завоювань та першості на морі став виданий у 1651 р. в Англії навігаційний акт. Згідно з ним усі товари, що потрапляли до Англії, могли перевозити лише англійські судна або ж судна країни-виробника. Цей документ був спрямований проти голландців, які вели посередницьку торгівлю. Він призвів до війни з Нідерландами, у якій Англія здобула перемогу.
5. ПРОТЕКТОРАТ О. КРОМВЕЛЯ. Із моменту проголошення республіки верховна влада в країні належала «Довгому парламенту», який повністю складався з індепендентів. Другою важливою силою в державі була армія, підпорядкована особисто О. Кромвелю.
Тривале правління «Довгого парламенту» викликало обурення населення, особливо армії, яка протягом значного часу не отримувала платні. У 1653 р. О. Кромвель розігнав
Що зумовило усунення від влади парламенту та встановлення протекторату О. Кромвеля? Яку роль відіграв цей діяч в Англійській революції?
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Олівер Кромвель. Художник Семюел Купер. 1656 р.
Олівер Кромвель був дрібним дворянином і належав до протестантської громади індепендентів. Коли розпочалася громадянська війна, О. Кромвель за згодою парламенту за власні кошти спорядив два кавалерійські полки, до яких добирав людей зі стійкими релігійними переконаннями (індепендентів). Зразково дисципліновані, хоробрі, віддані вождю, об’єднані спільними релігійними й політичними переконаннями, полки О. Кромвеля започаткували нову парламентську армію. Одним з улюблених висловів О. Кромвеля був: «На Бога сподівайтеся, але порох тримайте сухим!».
«Довгий парламент» і скликав конвент (Установчі збори), до якого також входили лише індепенденти. Цей конвент назвали «парламентом святих» (через побожність депутатів). «Святі» прийняли низку важливих реформ: оголосили свободу совісті (віросповідань); запровадили цивільний шлюб, вибори священників мирянами; скасували церковну десятину; замінили стару (прецедентну) систему судочинства, що спиралася на закони різних часів, на нову, в основі якої був єдиний судовий статут (кодекс).
Проти таких реформ виступили священники, юристи, а також армія. О. Кромвель розпустив «парламент святих». За згодою армії було прийнято нову Конституцію («знаряддя управління»), яка передавала всю владу О. Кромвелю — лорду-протектору Англії, Шотландії та Ірландії. О. Кромвель зосередив у своїх руках усю виконавчу владу, отримав право затверджувати членів Державної ради, а також збирати податки в розмірах, достатніх для утримання армії. Після цього в руках О. Кромвеля було зосереджено більше влади, ніж у короля напередодні революції.
За новою Конституцією законодавчу владу було передано однопалатному парламенту, який складався з депутатів від найважливіших міст країни.
Новий парламент також виявив непокору, і О. Кромвель розпустив його. Він поділив країну на 14 військових округів, а всю владу в них передав генерал-майорам, яких сам і призначив. Для прихильників короля було встановлено спеціальний податок. Святкування Великодня й Трійці заборонили, як і недільні гуляння та спортивні змагання. Головними заняттями визначалися праця й молитва.
Отже, протекторат О. Кромвеля за своєю суттю був військово-релігійною диктатурою, яка трималася на авторитеті сили, пуританських уявленнях про життя та успіхах діяча в зовнішній політиці.
6. РЕСТАВРАЦІЯ СТЮАРТІВ. «СЛАВНА РЕВОЛЮЦІЯ». У 1658 р. О. Кромвель помер, залишивши своїм наступником сина Річарда. Проте Річард швидко перетворився на маріонетку генералів і зрештою змушений був відмовитися від звання лорда-протектора. Торгово-промислові та аристократичні верстви, занепокоєні можливими виступами населення, вирішили запросити на англійський престол Чарльза II (1660—1685 рр.). У 1660 р. в Англії в результаті змови генерала Джорджа Монка було здійснено політичну реставрацію й відновлено правління династії Стюартів.
Королівську владу Чарльз II розглядав як абсолютну. Перш за все він наказав вчинити привселюдну розправу над усіма винними у страті його батька. Було відновлено панування англіканської церкви, незначну частку земель повернули колишнім власникам.
Протекторат (латин. protector — покровитель) — форма залежності однієї держави від іншої або суспільства від якоїсь особи (або іншої держави), коли основні питання суспільно-політичного життя регулює протектор.
Політична реставрація — відновлення старого, поваленого суспільного устрою або династії.
Декларація — документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої і внутрішньої політики держави або програмні положення партій та організацій.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із Декларації прав (Білля про права) 1689 р.
...Піддані протестантського віросповідання можуть носити зброю, що відповідає їхньому становищу, і так, як дозволено законом...
...Звертатися з клопотаннями до короля є правом підданих, і всяке затримання й переслідування за такі клопотання незаконні...
...Будь-які пожалування та обіцянки із сум, очікуваних від штрафів і конфіскацій, до засудження є незаконними й нечинними...
...Не допускається вимога надмірних застав, а також накладення надмірних штрафів або жорстоких і надзвичайних покарань.
...Вибори членів парламенту мають бути вільними...
Робота в парах. Обговоріть і визначте, які права надавалися англійським підданим згідно із цим документом.
Проте управляти країною, як раніше, уже було неможливо. Парламент суворо охороняв завойовані під час революції права, а також стежив за тим, щоб король не видавав будь-яких законодавчих актів. Згодом у парламенті виникли дві політичні партії — торі та віги. Торі були прихильниками королівської влади, обстоювали непорушність прав короля та існуючих порядків. Віги захищали парламент і виступали за реформи економіки, державного устрою, церкви. Однак обидві партії були проти абсолютної монархії.
У 1685 р. новим королем став брат Чарльза II Джеймс II (1685—1688 рр.). Він продовжив політику відновлення абсолютної влади. Як ревний католик, Джеймс II призначав на державні посади своїх одновірців. Після прийняття Декларації про віротерпимість він розпустив парламент і почав правити одноосібно. Населення Англії також обурювала профранцузька зовнішня політика короля. Члени парламенту вирішили таємно запросити на англійський престол правителя Нідерландів Віллема фан Ораньє, одруженого з донькою Джеймса ІІ. Восени 1688 р. він висадився на англійському узбережжі та рушив до Лондона. Народ зустрічав його з радістю. Джеймс II утік до Франції.
В. фан Ораньє був проголошений королем Англії під ім’ям Вільям III (1689—1702 рр.). Йому вручили Декларацію прав (Білль про права), у якій було викладено права та обов’язки законодавчої (парламенту) і виконавчої (короля та його міністрів) влади. Декларація забороняла королю видавати закони, збирати податки, скликати армію без згоди парламенту. У ній підкреслювалося, що народ за потреби має право усунути короля і на його місце обрати іншого, а також змінити порядок престолонаслідування. Також зазначалося, що вибори членів парламенту мають бути вільними.
Так в Англії відбувся державний переворот, який отримав назву «Славна революція» (1688—1689 рр.). Вона завершила тривалу боротьбу парламенту й короля. В Англії встановилася парламентська монархія.
Парламентська монархія — державний лад, за яким глава держави — монарх — не може безпосередньо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом, і підзвітний лише йому.
УКРАЇНА І СВІТ
Лорд-протектор Англії, Шотландії та Ірландії О. Кромвель і гетьман Української козацької держави Б. Хмельницький представляли новий тип політика. Обидва, маючи стратегічне мислення, демонстрували навмисну грубість і нахабство в спілкуванні, нехтували правилами вищого світу. Вони не побоялися кинути виклик існуючим порядкам у своїх країнах, були стійкими противниками католицизму, виступали проти монархічної влади.
Обидва діячі мали вольовий характер, поєднаний із жорстокістю, але водночас тонку, вразливу душу. Втративши в бою свого сина, О. Кромвель сказав: «На те Божа воля!». Проте коли помирала його донька, він три тижні ридав біля її ліжка й ревно молився за її одужання. Трагічну звістку про загибель старшого сина Тимоша Б. Хмельницький зустрів спокійно. А коли гетьман зрозумів, як його обдурив московський цар, то плакав. Імовірно, унаслідок душевних переживань і Б. Хмельницький, і О. Кромвель передчасно пішли з життя.
Карикатура на О. Кромвеля. XVII ст.
У період правління Вільяма III було закладено головні принципи існування англійської політичної системи. Депутатів до парламенту обирали кожні три роки. Король формував уряд із представників тієї партії, яка мала більшість у парламенті. Отже, правління короля обмежувалося парламентом. Змагання партій за владу заклали основу двопартійної системи в Англії.
ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?
- У першій половині XVII ст. в Англії виник конфлікт між парламентом і королями, які прагнули абсолютної влади. Зрештою це призвело до громадянських війн, страти короля Чарльза І та встановлення республіки.
- Важливу роль у революції в Англії відіграло релігійне питання. Саме протестантські громади стали рушіями докорінних змін у суспільстві.
- Встановлення одноосібної влади (протектора, монарха) не сприяло стабільності в державі. Зрештою була вироблена політична модель, яка діє й зараз.
- Унаслідок революції в Англії встановилася парламентська монархія та утвердилися ринкові відносини.
ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ
1640 р. — початок революції в Англії.
1649 р. — страта короля Чарльза I і проголошення Англії республікою.
1653—1658 рр. — протекторат О. Кромвеля.
1688—1689 рр. — «Славна революція»; утвердження в Англії парламентської монархії.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Відгадайте героя/героїню».
Правила гри. Учитель/учителька записує на картці прізвище історичного діяча/діячки та кладе її до конверта. Учні та учениці мають за допомогою заздалегідь визначеної кількості запитань (наприклад, десяти) відгадати, про кого йдеться. Учитель/учителька може відповідати лише «так», «ні», «частково». Гру можна проводити в парах, малих групах або з усім класом.
2. Охарактеризуйте становище Англії напередодні революції. 3. Як відбувалася боротьба між королем і парламентом? 4. Які риси були притаманні Англії в період республіки? 5. Чому конвент республіки отримав назву «парламент святих»? 6. Які факти свідчать, що лорд-протектор напередодні революції мав більше влади, ніж король? 7. Чому події 1688—1689 рр. в Англії назвали «Славною революцією»?
8. Простежте за картою (с. 102), які колоніальні загарбання здійснила Англія в період республіки. 9. Продовжте роботу над складанням синхронізованої хронологічної таблиці «Європа в Ранньомодерну добу» (с. 6).
10. Чому король програв війну парламенту? Дайте розгорнуту відповідь. 11. За додатковими джерелами підтвердьте або спростуйте твердження, що події 1688—1689 рр. були революцією. 12. Робота в парах. Обговоріть і визначте, яку роль відігравав релігійний чинник у подіях Англійської революції. Поясніть свою точку зору. 13. Колективне обговорення. Чи правильне твердження, що протекторат О. Кромвеля за своєю суттю був військово-релігійною диктатурою? Поясніть свою точку зору. 14. Розгляньте карикатуру на О. Кромвеля (с. 106). Що намагався відобразити карикатурист? Проаналізуйте зміст карикатури за відповідним планом-схемою в додатках до підручника (с. 227). 15. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, чому стала можливою реставрація Стюартів. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що їхня нерозважлива політика призвела до нової зміни династії?
Коментарі (0)