Московське царство в XVI – на початку XVIII ст. Утворення Російської імперії
- 29-03-2022, 00:14
- 917
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Васильків, Островський 2021
§ 17. Московське царство в XVI — на початку XVIII ст. Утворення Російської імперії
Чи знаєте ви, що...
... мати царя Івана IV Грозного — Олена Глинська — спадкоємиця знатного русько-татарського роду, дядько якої — Михайло — у 1508 р. повстав проти литовських можновладців і після поразки втік до міста Москва, де його племінниця й узяла шлюб із князем Василем III;
... чимало українців долучилися до розбудови Росії, зокрема киянин Феофан Прокопович, ставши радником царя Петра І, підпорядкував державі московитську православну церкву, упорядкував монастирське життя, ініціював реформи в освіті й науці та запропонував для Московії назву «Русь», по-грецьки — «Росія».
Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:
Земський собор — (від поєднання російських слів «земський» — «загальнодержавний» і «собор» — «зібрання»); у середині XVI — наприкінці XVII ст. — збори представників різних верств населення Московії для вирішення політичних і господарських питань.
Опричнина — (від російського слова «опріч» — «окрім»); 1) території, землі, виокремлені із загальнодержавних в особливе управління та в особисту власність царя; 2) каральні заходи, що в XVI ст. здійснювалися за наказом Івана IV Грозного для зміцнення царської влади в Московії.
Самодержавство — (від поєднання слів «сам» — «один» та «державець» — «правитель»); у Московії-Росії — державний лад, що існував із другої половини XV ст. до лютого 1917 р.; правління, за якого вся влада (законодавча, виконавча, судова) належала царю (імператору).
Смутний час — період династичної кризи в історії Московського царства впродовж 1598-1613 рр., коли відбувалися двірцеві перевороти, повстання, воєнні конфлікти із сусідніми державами.
Церковний розкол — 1) відокремлення частини церкви чи її поділ на самостійні відгалуження через розбіжності у віровченнях; 2) розкол московитської церкви, що відбувся в ході реформ патріарха Никона впродовж 1650-1660-х рр.
Додаткова інформація з теми
https://is.gd/nRQnAV
QR 17.1. Культура Московії XVI — початку XVIII ст.
17.1. Як розвивалася Московія на початку XVI ст.? Чому Іван IV Грозний запровадив опричнину?
На початку XVI ст. московські правителі продовжували захоплювати довколишні землі і зміцнювати особисту владу. Князь Василь III (1505-1533) оточив себе довіреними людьми — боярами й дяками. Жорстко придушував будь-який спротив, навіть карав православних священників, які його не підтримували. Наладив контакти з Францією, Австрією та Індією і водночас воював проти сусідніх князівств. Під ударами його війська не встояли Псков, Рязань, деякі інші міста. Після цього намірився на Полоцьк і Київ, захопив місто Смоленськ. Однак у 1514 р. поблизу міста Орша московити зазнали поразки від литовсько-польсько-руської армії, про що вже йшлося.
Син Василя III, Іван IV Грозний (1533-1584), успадкував владу в трирічному віці, тому спочатку ним опікувалася матір. У 1547 р. московський митрополит Макарій вінчав його як царя, і Велике князівство Московське стало царством. Жорстокий із дитинства, правитель вирізнявся освіченістю. Державні справи обговорював із довіреними людьми («Обраною радою»), підтримував православних ієрархів, створив прикази — своєрідні «міністерства», що керували внутрішнім життям. У 1549 р. скликав перший Земський собор представників від різних верств (окрім селян). Сформував боєздатне військо, завдяки якому приєднав Казанське і Астраханське ханства. Але поступово втрачав здоровий глузд, розігнав радників і правив одноосібно. Незгодних наказував ув’язнювати і страчувати.
Мовою історичного джерела
Із «Записок про московські справи» німецького посла Зиґмунда Герберштейна, 1549 р.: «...Якщо при укладенні угоди ти як-небудь обмовишся чи щось необережно пообіцяєш, то московити все запам’ятовують у точності й наполягають на виконанні, самі ж зовсім не виконують того, що обіцяли в свою чергу... Народ у Москві, кажуть, значно хитріший та лукавіший за всіх інших...».
Упродовж 1558-1583 рр. тривала виснажлива Лівонська війна проти Литви (з 1569 р. проти Речі Посполитої) та Швеції. Цар Іван IV прагнув підкорити Прибалтику, але зазнав поразок. Шаленіючи від безвиході, він безжально розправлявся з боярами, нищив і грабував Новгородщину, стратив московського митрополита. Щоб тримати в покорі народ, у 1565 р. запровадив опричнину. Так спочатку називали території, землі, де діяли особливі закони та управління. Всі податки звідти йшли на утримання царя. Йому допомагали опричники — вірні воїни, які, по суті, виявилися катами у своїй країні, адже поводились як на ворожій території. До власних коней вони прив’язували мітли та собачі голови (бо, як собаки, служили цареві, а мітли символізували наміри «вимести» будь-який бунт). Опричники (їх було до 6 тис.) присягали безпосередньо Іванові IV, отримували від нього землі й дозвіл безкарно мордувати «зрадників». Оскільки підозрювати могли кожного, опричнина перетворилася на бездумну масову різанину. Вона руйнувала Московське царство зсередини, аж поки в 1572 р. її не скасували.
Міркуємо і діємо!
1. Покажіть на мапі, як розширювалися території Великого князівства Московського. 2. Чому царя Івана IV прозвали Грозним? Чому попри скликання Земського собору Московське царство насправді не стало станово-представницькою монархією, як європейські країни в таких випадках? 3. Які спогади про московитів зафіксував Зигмунд Герберштейн?
17.2. Хто брав участь у подіях Смутного часу? Як цар Олексій Михайлович правив Московією?
Наприкінці життя цар Іван IV важко хворів. Наслідки поразки в Лівонській війні та внутрішній безлад лягли на плечі його сина Федора І — останнього нащадка Рюриковичів на московському престолі. Коли в 1598 р. той помер, не залишивши спадкоємців, царство спіткала династична криза. У боротьбу за владу одразу втрутилися численні місцеві та іноземні претенденти. Тому період історії Московії, що тривав у 1598-1613 рр., назвали Смутним часом.
Спочатку недовго правив боярин Борис Годунов. Однак він не навів ладу, а кілька неврожайних років лише погіршили ситуацію. У 1604 р. претензії на престол висловив самозванець, який заявив, що є царевичем Дмитром, сином Івана IV. Він, за підтримки поодиноких польських магнатів, козаків, вступив у межі Московії. Попервах цей Лжедмитрій І здобув кілька перемог, але надалі викликав невдоволення московитів, і ті в 1606 р. його вбили. Царство перейшло до боярина Василія Шуйського, який залучив на свій бік Швецію. Таким чином він зміг протистояти ще одному самозванцеві — Лжедмитрію II, який вирушив підкоряти Москву, теж опираючись на допомогу польських та козацьких сил. Загони Василія Шуйського зазнали поразки, його ж арештували. Царем обрали польського королевича Владислава IV. Щоб урятувати становище і покласти край Смуті, в 1613 р. з’їхався Земський собор. До участі допустили навіть селян, голосів яких потребували для «всенародного» обрання нового самодержця. Ним став Михайло І із боярської династії Романових.
«Новопомазаному» спершу належало розв’язати конфлікт із Річчю Посполитою. Війна 1617-1618 рр., у ході якої запорожці під командуванням Петра Сагайдачного мало не захопили Москву, завершилася Деулінським перемир’ям на користь поляків, які отримали русько-українську Чернігово- Сіверщину. А далі дуже своєрідно московити реформували сільське господарство. Наступний цар Олексій Михайлович (1645-1676), щоб селяни не втікали світ за очі, навічно «прикріпив» їх до власників земель — у 1649 р. увів кріпацтво. Також уклав мир зі Швецією і повернув деякі північні володіння, але виходу до Балтійського моря не домігся. Тоді знову взявся за Річ Посполиту, якій завдав кількох ударів. По-перше, в 1654 р. «прийняв» Військо Запорозьке під свій «милостивий захист», звісно, згодом обдуривши гетьмана Богдана Хмельницького. По-друге, в 1667 р., уклавши Андрусівський договір із поляками, «забрав» у них українське Лівобережжя. До слова, в той період у Московії відбувався церковний розкол. У 1654-1655 рр. патріарх Никон уніс певні зміни в богослужбові книжки і звичаї, узгоджуючи їх із новогрецькими. Тих, які дотримувалися старих правил, тобто старообрядців, прокляли. Вони ж, навпаки, — розкольниками й «розбійниками» вважали «никоновців». У Росії громади старообрядців існують понині.
Міркуємо і діємо!
1. Чому в історії Московії період 1598-1613 рр. називають Смутним часом? 2. Покажіть на мапі територіальні здобутки та втрати Московії впродовж XVII ст. 3. Згадайте, чи московитський цар дотримувався умов Березневих статей 1654 р.
17.3. Якою була внутрішня та зовнішня політика Петра І?
Наприкінці XVII ст. смута знову накрила Московію. В 1682 р. владу мали б успадкувати сини Олексія Михайловича — хворобливий Іван або молодший Петро. Замість них правила енергійна сестра Софія. Царевич Іван виховувався при ній, а от Петра вона хотіла позбутися, надто амбітним виявився. (Жив поблизу Москви, де муштрував «потішні» війська, набрані з кріпосних селян. Його «іграшкові» Семенівський і Преображенський полки згодом стануть елітою московитського війська.) Замах не вдався, бо знать, військові й духівники підтримали юнаків. У 1689 р. Софію ув’язнили в монастирі. Престол посіли Іван V (1682-1696) та Петро І (1682-1725), яких одночасно увінчали на царство в Успенському соборі, що в Москві.
Цар Петро І (хворий брат майже не брав участі в управлінні) намірився докорінно змінити Московію. Ще підлітком відвідував місцеві майстерні, монетні двори, а в дорослому віці, у складі «великого посольства» під виглядом військового — «бомбардира», подорожував Європою. Деякі з біографів стверджували, що там він опанував із десяток ремесел, у Нідерландах отримав «звання» корабельного теслі, в Англії — інженера, французи обрали його до Академії наук. Ніякої інженерної освіти він, звісно, не здобував, а до академії «обраний» як високопоставлений гість. Його листи рясніють помилками. Попри те, за кордоном перейняв військовий досвід, що знадобився у війні з Османською імперією. У 1696 р. московити захопили фортецю Азов і вперше отримали вихід до Чорного моря. Упродовж 1700-1721 рр. вони вели Північну війну проти Швеції. Її король Карл XII вирушив у похід на Москву, але через українські землі, де його союзником став гетьман Іван Мазепа. У 1709 р. цар здолав їх у битві неподалік міста Полтава. Відтак переміг у «північній» кампанії та отримав доступ до Балтійського моря, на узбережжі якого зводили нову столицю — місто Санкт-Петербург. У 1721 р., після укладення Ніштадтського миру, «за ініціативою» вищих духівників і сенаторів Петро І «прийняв» титул імператора, а Московське царство перейменував у Російську імперію.
«Імператор Петро Великий відвідує наказного гетьмана Павла Полуботка в казематі Петропавлівської фортеці», художник Василь Волков, 1900 р.
Перетворення, які здійснив самодержець у занедбаній, відсталій Росії, виявились успішними. Вищим органом влади став Сенат, а старі «прикази» замінили на більш упорядковані колегії. Чиновники отримали кращі кар’єрні можливості. Ухвалений у 1722 р. «Табель про ранги» дозволяв обіймати вищі посади тільки після служіння на нижчих. Церкву підпорядкували державі. Звання патріарха скасували. Духівництвом відав Синод, за яким наглядали світські урядовці. Країну поділили на губернії, де порядкували губернатори. Розвивалися металургія, виробництво тканин, кораблебудування, зброярство, шовкопрядіння. Поставали мануфактури. Вільних працівників бракувало, тож власники залучали в’язнів, «приписували» до підприємств селян, які, однак, залишалися кріпаками. Тому капіталізм у країні не утверджувався. У скрутному становищі перебували й підлеглі неросійські народи. До таких належали українці, яких не лише використовували в інтересах владоможців, а й жорстоко з ними поводилися. Наприклад, за царським наказом вирізали мешканців гетьманської столиці — міста Батурин, зруйнували Чортомлицьку Січ, забороняли українську мову. Загалом, хоча Петро І і втілив у державне життя низку нововведень, вони найперше зміцнювали самодержавство, та аж ніяк не долали відставання Росії від країн Західної Європи.
Міркуємо і діємо!
1. Як розгорталася боротьба за владу в Московії після смерті Олексія Михайловича? 2. Чому після перемоги над Швецією Московське царство «перетворилося» в Російську імперію? 3. Які реформи Петра І сприяли «європеїзації» Росії?
- 1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі.
- 2. Виберіть поняття, що стосуються діяльності Петра І: «Табель про ранги», «Сенат», «опричнина», «церковний розкол», «Синод», «Смутний час», «Вічний мир», «Земський собор», «Московське царство», «Російська імперія», «кріпацтво». Ви- окремте зайві. Поясніть свої дії.
- 3. Розташуйте на лінії часу події, що стосуються московитсько-російської експансії в Східній Європі.
- 4. Відомо, що царя-імператора Петра І прозивали Великим, а ще — Божевільним. Як ви вважаєте, за які вчинки? Які прізвиська йому присвоїли б українці?
- 5. А. Висловте своє ставлення до нововведень Івана IV Грозного та Олексія Михайловича. Б. Назвіть причини і наслідки: Північної війни, реформ Петра І, російської експансії в Східній Європі.
- 6. Прочитайте поезії Тараса Шевченка «Сон», «Великий льох», «Іржавець». Як автор оцінював учинки Петра І та його ставлення до України?
Коментарі (0)