Основні терміни та поняття 8 клас Д’ячков, Литовченко

Основні терміни та поняття

Абсолютизм (абсолютна монархія) — необмежена влада монарха в державі.

Бароко (італ. — примхливий) — напрямок у європейському мистецтві XVI— XVIII ст., призначений звеличувати багатство й владу абсолютних монархів.

Відродження, або Ренесанс (франц. — відродження) — етап у розвитку культури країн Європи, що характеризується зростанням інтересу до античних творів мистецтва та поширенням ідей гуманізму.

Високе Відродження — один із періодів Відродження, важливий етап у культурному й ідеологічному розвитку країн Західної та Центральної Європи, який охоплював 1500—1530 рр.

Великі географічні відкриття — географічні відкриття європейських мандрівників від другої половини XV до середини XVII ст., що привели до виникнення колоніальних імперій та значних зрушень у розвитку світової економіки, торгівлі та культури.

Великі Моголи — мусульманська імперія (1526—1754 рр.), що виникла в результаті завоювання Північної Індії правителями — нащадками Чингізхана й Тимура. У XVI — першій половині XVII ст. Великі Моголи були одними з наймогутніших правителів світу.

Гуманізм (від латин. humanus — людський) — напрямок суспільної думки епохи Відродження. Гуманісти цікавилися саме людиною та вважали за найвищу цінність людське життя.

Гугеноти — прихильники кальвіністської віри у Франції.

Декларація — офіційна заява, у якій проголошуються важливі положення внутрішньої та зовнішньої політики держави.

Деспотизм — одна з форм самодержавної необмеженої влади. Воля деспота вважалася законом.

Енциклопедисти — європейські просвітителі, які брали участь у створенні «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел».

Єзуїти — члени чернечого ордену «Товариство Ісуса».

Земський собор — станово-представницький орган Московської держави, що існував у XVI—XVII ст.

«Зустріч цивілізацій» — образний вислів, що стосується періоду Великих географічних відкриттів, коли почалася тісна взаємодія цивілізацій країн Європи, Азії та Америки.

Імперія — велика держава, що виникла в результаті завоювання та підкорення інших країн та народів.

Індуїзм — релігія, поширена переважно на півострові Індостан. Згідно з принципами індуїзму, існує переселення душ і всі люди поділені на окремі касти із чітко визначеними правами та обов’язками.

Іслам — світова релігія, що визнає всемогутнього бога — Аллаха. Священною книгою ісламу є Коран, створений пророком Аллаха Мухаммадом.

Кальвінізм — один із найрадикальніших рухів протестантизму, заснований Жаном Кальвіном. Кальвіністи виступали за демократичний устрій церкви та держави, засуджували неробство та марнотратство.

Каліграфія — мистецтво письма, поширене у країнах Сходу.

Капітал — кошти, вкладені у виробництво, торгівлю, фінансові операції та інші справи, що дають прибуток.

Капіталізм — організація виробництва, що ґрунтується на використанні капіталу для отримання прибутку. У капіталістичні відносини залучені перш за все буржуазія та наймані робітники. Капіталізм передбачає вільні відносини між людьми, свободу підприємництва й захист приватної власності.

Класицизм — напрямок у європейському мистецтві кінця XVIII — першої половини XIX ст., для якого було характерним наслідування зразків античної культури.

Коаліція — угода між державами про ведення спільних дій.

Колонія — країна, що перебуває під владою іноземної держави (метрополії). Місцеве населення колоній перебувало в залежному, пригнобленому становищі.

Колоніальна імперія — державне утворення, що виникло в результаті захоплення колоній європейською країною в Нові часи.

Конкіста (ісп. — завоювання) — захоплення та підкорення країн і народів Америки Іспанією і Португалією під час Великих географічних відкриттів.

Конституція — основний закон держави.

Контрреформація — система заходів, які використовувала папська влада проти реформаційного руху.

Конфуціанство — вчення філософа Конфуція, поширене в Китаї, за яким від людини вимагається дотримання встановлених правил, традицій шанувати предків, поважати старших за віком і становищем у суспільстві.

Лютеранство — протестантське віровчення, засновником якого був Мартін Лютер.

Мануфактура (від латин. manus — рука і factura — виготовлення) — велике виробництво, що ґрунтується на використанні ручної праці та найманих робітників.

Маньчжури — союз кочових та осілих племен Далекого Сходу, що захопили Китай у XVII ст. та заснували династію Цин (1644—1910 рр.).

Масонство — морально-етичний рух у країнах Європи за перебудову суспільства на принципах рівності та свободи людини.

Меркантилізм — політика активного втручання держави в економіку в XV—XVIII ст. із метою накопичення золота в державній скарбниці. Досягалася за допомогою підтримки торговельних компаній, власного виробника та протекціонізму.

Метрополія — держава, яка володіє колоніями.

Мініатюра — невелике живописне зображення в рукописній книзі.

Найманий робітник (пролетарій, батрак) — людина, яка не має власності та зі своєї волі наймається на роботу і продає свою працю.

Національно-визвольна війна — війна, спрямована на визволення від іноземного поневолення та створення власної держави.

Новий час — важливий період в історії людства, що почався наприкінці XV ст. і тривав до кінця XIX ст. У цей час у більшості країн світу встановилися капіталістичні відносини.

«Нові дворяни» (джентрі) — частина англійських дворян у XVI—XVII ст., які почали господарювати по-новому: використовували найману працю, продавали продукцію на ринку, засновували на своїх землях мануфактури.

Натурфілософія («філософія природи») — філософська течія, прихильники якої вважають, що природа є тим самим, що й Бог. Об’єднуючи природу з Богом, натурфілософи відмовлялися визнавати християнські уявлення про Бога й вимагали більш ретельного вивчення законів природи.

Опричнина — землі, які згідно з реформою 1565 р. були безпосередньо підпорядковані московському царю Івану IV Грозному. Крім того, опричниною називають суворі заходи Івана IV, спрямовані на посилення царської влади в Московській державі.

Орден єзуїтів — чернечий орден «Товариство Ісуса», створений у 1534 р. Ігнатієм Лойолою задля боротьби з Реформацією.

«Освічений абсолютизм» — політика абсолютних монархів, які намагалися проводити реформи в дусі ідей Просвітництва, спрямовані на зміцнення та вдосконалення державного управління.

Палацові перевороти — насильницька зміна правлячого монарха в Росії, а також в інших країнах, як правило, за участю гвардії.

Парламент — вищий виборний законодавчий орган, у якому здійснюється представництво основних політично активних груп населення країни.

Північне Відродження — поширення мистецтва та ідей Ренесансу в країнах за межами Італії, на північ від Альп (Франція, Німеччина, Нідерланди, Англія та інші).

Промисловий переворот — перехід від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики, започаткований в Англії у другій половині XVIII ст.

Просвітництво — ідейна течія в європейських країнах та їхніх колоніях у другій половині XVII — XVIII ст., представники якої наполягали на поширенні освіти та наукових знань серед населення, виступали за встановлення громадянських прав та свобод.

Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки; сприяння розвитку власної промисловості й торгівлі.

Протестантизм — один з основних напрямків у християнстві, який відокремився від католицтва під час Реформації. Протестантизм об’єднує багато самостійних церков і відрізняється відсутністю чернецтва та складної церковної ієрархії.

Ранній Новий час (Ранньомодерна доба) — важливий період Нового часу. Охоплює час від кінця XV до другої половини XVIII ст. Характеризується значними змінами у духовному й матеріальному житті людей, а також у політиці та організації суспільства.

Революція — докорінний переворот у житті суспільства, засобах виробництва, науці.

«Революція цін» — процес значного підвищення цін на хліб, інші продукти харчування, предмети першої необхідності, тканини, одяг, що відбувся через різке збільшення срібла та золота в країнах Європи та Азії внаслідок пограбування американських колоній.

Релігійні війни — війни, викликані релігійними протиріччями. У Новий час у Європі найбільші релігійні війни відбувалися між католиками та протестантами.

Республіка — форма правління, за якої влада належить обраним представницькому органу та голові держави.

Реставрація — відновлення старого, поваленого суспільного устрою, династії чи релігії.

Реформа — поступове перетворення, покращення у сфері економіки, держави, суспільства, культури.

Реформація (від латин. reformatio — перетворення, виправлення) — широкий суспільний рух у Європі в XVI—XVII ст., спрямований проти католицької церкви. Реформація передбачала перегляд основних догматів католицької церкви.

Самодержавство — форма абсолютизму, що існувала в Російській державі в XVI — на початку XX ст.

Самураї — привілейований воєнно-феодальний стан у Японії, який у Середні віки та Новий час захищав інтереси правлячих кіл країни.

Селянська війна — велике селянське повстання проти феодалів, що охоплювало значну територію і тривало досить довго. У ранній Новий час селянські війни відбулися в Німеччині, Росії, Китаї.

Сейм — станово-представницький орган влади в Польщі, Литві, Чехії.

«Славна революція» — державний переворот в Англії (1688—1689 рр.), у результаті якого було скинуто Якова II й започатковано конституційну монархію.

Смутний час — період в історії Московського царства (1605—1613 рр.), який характеризувався важкою кризою, що охопила всі сфери життя держави й суспільства та супроводжувалася іноземним втручанням.

Султан — абсолютний правитель-деспот в Османській Туреччині, якому належала вища світська й духовна влада.

Терор — здійснення позасудової розправи над політичними, ідеологічними або релігійними противниками шляхом насильства.

Технічний прогрес — поступовий розвиток науки та техніки, який приводить до вдосконалення засобів виробництва.

Унія — союз, об’єднання держав або церков.

Утопія (грец. — місце, якого ніде немає) — термін походить від назви книги Т. Мора. Утопією називають зображення вигаданого ідеального суспільства або нереальні та нездійсненні мрії.

Федерація — форма державного устрою, за якої федеральні частини, що входять до складу держави, є рівноправними та мають власні органи самоврядування.

Фільварок — велике феодальне господарство, що виготовляло продукцію для продажу на ринку.

Церковний розкол — відокремлення від Російської православної церкви частини вірних, які не підтримували нововведення в церковному житті; реформи започатковані патріархом Никоном у середині XVII ст.

Шляхта — середні та дрібні феодали в країнах Центральної Європи, насамперед у Речі Посполитій.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно