Московське царство: лихоліття тиранства і смути

§20. МОСКОВСЬКЕ ЦАРСТВО: ЛИХОЛІТТЯ ТИРАНСТВА І СМУТИ

Пригадайте! Визначення поняття «станово-представницька монархія» та назвіть країни, у яких вона склалася.

Іван IV. XVI ст.

1. Правління Івана IV Грозного. Трон свого батька, Василія III, Іван IV (1533-1584) успадкував трирічною дитиною. Через п’ять років хлопчик втратив матір - Олену Глинську, яка виконувала при малолітньому синові обов’язки регента. Юному государю довелося зростати в небезпечній атмосфері змов, заколотів та вбивств. Навколо трону постійно точилася жорстока боротьба між різними аристократичними кланами, які стрімко змінювали один одного біля керма влади. У 1547 р. Іван IV перший у російській історії прийняв титул «царя». Проте ще півроку він залишався іграшкою в руках бояр, аж поки після страшенної пожежі не вибухнуло повстання в Москві. Поповзли чутки, начебто столицю підпалили родичі царя - Глинські. Повсталі вчинили над ними розправу: з останнім правлячим угрупованням було покінчено.

До влади прийшов новий уряд - Вибрана рада, вузьке коло наближених до царя людей. Енергійно й рішуче вони навели спокій в оточенні Івана IV і взялися до здійснення важливих державних реформ. Було створено систему приказів - органів центрального управління на кшталт сучасних міністерств. Кожний з приказів відповідав за певну галузь: Посольський - за дипломатичну службу, Розрядний - за військові справи, Чолобитний - за контроль над усіма іншими приказами і т. д.

У 1549 р. було скликано перший Земський собор - станово-представницький орган на зразок західноєвропейських парламентів, але без участі посланців міст. Він мав дорадчий характер і, не обмежуючи влади царя, слугував надійною опорою його політики. За рішенням Собору 1550 р. побачив світ новий Судебник. Уперше в Московській державі він оголосив єдиним джерелом права закон і встановив однаковий порядок суду по всій території царства. Новий Судебник став також черговим кроком у закріпаченні селянства.

Подумайте! Які представницькі органи влади, що існували в той час в інших країнах, нагадує Земський собор?

Суттєві зміни відбулися у військовій справі. Виникло перше постійне військо - стрільці, озброєні вогнепальною та холодною зброєю. Гроші, зброю та обмундирування стрільці отримували від царя. Було обмежено місництво - отримання воєнних посад залежно від знатності та заслуг предків. Невдовзі до царського війська влилося донське козацтво.

Посилення самодержавної влади і створення стрілецького війська дало змогу Івану IV активізувати зовнішню політику. У 1552 р. ціною великих зусиль він оволодів Казанським ханством, а в 1556 р. відбулося майже безкровне приєднання Астраханського ханства. Унаслідок цих перемог Московське царство знищило вогнища постійної агресії, отримало нові землі, відкрило собі волзький торговий шлях до країн Сходу. Настав час вступати в боротьбу за вихід до морського узбережжя.

Казань. Гравюра. XVI ст.

Сигізмунд фон Герберштейн. Московські вершники. Гравюра. XVI ст.

Гармати, захоплені в Лівонії. Мініатюра

У 1558 р. почалася Лівонська війна. Спочатку Іван IV вів її дуже успішно: за півроку його військо вже стояло на березі Балтійського моря. Але успіх виявився нетривким. Проти Московської держави виступили Польща, Швеція, Данія і Литва. Та й у Москві впливові члени Вибраної ради вважали війну помилковим кроком. Це загострило стосунки царя з Вибраною радою, але не припинило війни, яка закінчилася лише в 1583 р. повною поразкою Московської держави. Іван IV віддав шведам Нарву, Івангород і ще декілька міст.

У той момент, коли між царем і Вибраною радою виникли суперечки щодо Лівонської війни, Івану IV вже виповнилося тридцять років. Він набув політичного досвіду та прагнув правити самостійно. Однією з головних рис характеру Івана IV стала нездатність стримувати себе, діяти в розумних межах. Цар обрушив гоніння на найближчих соратників. Вибрана рада розпалась, і московський государ почав правити одноосібно. У державі встановилося необмежене самодержавство - форма правління, за якої вся повнота влади належить царю.

Подумайте! Самодержавство і абсолютизм - те саме чи ні?

Наступним кроком царя став перехід до політики «крутих заходів». На початку 1564 р. Іван IV, забравши головні церковні святині та державну казну, виїхав із сім’єю з Москви. Він оселився поблизу столиці й заявив, що зрікається престолу. Потім надіслав до Москви два послання. У першому цар звинуватив знать у зраді, казнокрадстві, небажанні захищати батьківщину. Другу грамоту Іван IV адресував простим москвичам, яких запевняв, що на них «гніву та опали ніяких немає». Це був продуманий політичний хід: викликати народні заворушення на свою підтримку. Аби уникнути їх, Боярська дума і вище духовенство вирушили до царя з проханням повернутися на престол. Іван IV погодився, але на нечуваних умовах.

Опричник

Віднині цар міг розправлятися зі своїми противниками на власний розсуд.

З усієї державної території Іван IV отримав уділ, який існував окремо («опріч») усіх інших земель. Звідси пішла назва «опричнина» - система заходів Івана IV для боротьби з непокорою та можливою зрадою знаті. У межах уділу влада неподільно належала царю: тут існували окремі прикази, царський двір і військо. Резиденція Івана IV знаходилась у палаці, спеціально побудованому в центрі Москви. Усі прибутки з опричних володінь надходили до опричної казни. Опричники носили чорний одяг, а до сідла приторочували мітлу й собачу голову - символи своїх основних обов’язків: псами гризти царських ворогів і вимітати з країни зраду. Московське царство поринуло у вир жорстоких гонінь і кривавих страт. Нащадки мали всі підстави назвати Івана IV Грозним.

Розправи розхитали військову систему держави. Кращих воєвод було страчено, опричне військо успішно виконувало лише каральні операції і погано протистояло зовнішнім ворогам. Усе це призвело до військової катастрофи. У 1571 р. кримський хан Девлет-Гірей підійшов до стін Москви і спалив міський посад. Загинули десятки тисяч людей. Через рік хан вторгся знову й лише ціною неймовірних зусиль його вдалося відкинути. Зазнавши ряд невдач, Іван IV скасував опричнину і навіть заборонив згадувати саме слово. Опричнина і поразка в Лівонській війні довели країну до страшенного розорення й поставили її на край загибелі.

Цар Іван IV три з половиною десятиліття володів усією повнотою влади в Московській державі. Він ставив перед собою масштабні завдання і часто досягав успіху, але потім втрачав плоди своїх перемог. Доля цього государя є зразком правителя, який більше дбав про власну славу і могутність, ніж про благо держави.

Дзвіниця Івана Великого. ХVI-ХVII ст.

Подумайте! Діяльність яких правителів інших країн нагадує нам політику Івана IV?

Дізнайтесь, які символи царської влади тримає в руках Борис Годунов.

Цар Борис Годунов

2. Смутний час. Наступником Івана IV на царському троні став його середній син Федір Іванович (15841598) - хвороблива людина, нездатна самостійно управляти величезною державою. Фактично влада опинилась у руках Бориса Годунова, сестра якого, Ірина, була дружиною нового царя. Молодшого сина Івана IV, дворічного Дмитрія, разом з матір’ю поселили в місті Угличі. Там у дев’ятирічному віці хлопчик загинув за нез’ясованих обставин. Поширився поголос, що його вбили за наказом Годунова. Ще більше розбурхували народ чутки, начебто царевичу вдалося «дивом» врятуватись. На довершення всього, не залишивши спадкоємця, пішов із життя цар Федір.

Московським царем після довгих припрошувань став Борис Годунов (1598-1605). Він не належав до царського роду і не мав права на трон. Тому лише «бажання» народу виправдовувало його сходження на царство. Правління Годунова складалося нещасливо. На Московську державу обрушилося декілька неврожайних років, країну наповнили юрби голодних і жебраків. У цей напружений момент у Польщі з’явився самозванець - збіглий московський монах Григорій Отреп’єв. Йому вдалося домовитися з польським королем, магнатами і католицьким духовенством, які пообіцяли молодому авантюристу допомогу в отриманні московського трону. Він же натомість погодився ввести в Московському царстві католицтво і віддати Польщі частину московських земель.

Улітку 1604 р. польське військо Лжедмитрія I перетнуло кордон Московського царства. Повсюди до нього приєднувалися незадоволені правлінням Годунова, тим більше, що Лжедмитрій роздавав усім щедрі обіцянки. Розв’язку подій прискорила раптова смерть Бориса Годунова. У Москві піднялося повстання проти його спадкоємців, і Лжедмитрій тріумфально вступив до столиці. Невдовзі сюди прибула донька польського воєводи Марина Мнішек, яка стала дружиною Лжедмитрія. Під час весільних урочистостей змовники-бояри підняли повстання. Почалися розправи з поляками, Лжедмитрій загинув.

Яке вбрання на Лжедмитрієві? Чи схоже воно на царський одяг, чи більше нагадує одяг опричників?

Франц Снядецький. Лжедмитрій І. Гравюра. XVII ст.

Дізнайтесь! У якій опері відомого російського композитора відображено описані події?

На престолі опинився боярин Васйлій Шуйський (1606-1610). Проти нього вибухнуло потужне народне повстання. Ледве вдалося покінчити із заколотниками, як з’явився новий, тепер уже вдруге «дивом» врятований Лжедмитрій II. Хто приховувався за цим іменем, досі невідомо. Навколо Лжедмитрія ІІ зібралося військо й рушило на Москву, але взяти столицю самозванець не зміг. Зі своїми загонами він став у підмосковному селі Тушино.

Від багаторічних лихоліть потерпали всі верстви суспільства: збезлюдніли міста, перервалися торговельні зв’язки, зубожіло селянство. Василій Шуйський не зміг подолати ворога і звернувся по допомогу до Швеції, обіцяючи віддати їй частину московських земель. Успішні дії шведів після звільнення захоплених «тушинцями» територій викликали обурення польського короля. Він перебував у стані війни зі Швецією і тому одразу рушив до Московії. Поляки вщент розбили московське військо. Шуйського було скинуто з престолу, а влада перейшла до Боярської думи. На той момент до неї входило всього сім осіб, через що період її правління отримав назву «Семибоярщина». Проте війна на цьому не закінчилась. Її продовження викликало виникнення народного руху за визволення від загарбників.

XVII ст. «Новий літописець» про рух за створення народного ополчення

В одному місті, названому Нижній Новгород, його мешканці, віддані православній вірі, не бажали бачити її в латинстві й почали міркувати, як би допомогти Московській державі. Один з тих новгородців, який мав м'ясну торгівлю Кузьма Мінін... звернувся до всіх людей: «Мусимо ми допомогти Московській державі, не шкодуючи життя свого; й не лише життя свого, але не шкодуючи також дворів своїх продавати і дружин з дітьми віддавати в заставу й бити чолом тому, хто виступив би за справжню віру християнську і став би в нас керівником». Нижньогородцям же всім його слово любо було, і замислили вони послати бити чолом... до князя Дмитрія Михайловича Пожарського...

Питання до документа. Чому Кузьма Мінін закликав вдатися до таких крайніх заходів, як продаж майна і застава дружин та дітей?

Очолюване посадським старостою Кузьмою Мініним і воєводою Дмитрієм Пожарським народне ополчення звільнило Москву від загарбників. У 1613 р. Земський собор обрав на царство представника нової династії - 16-річного Михаїла Романова. Період Смути, що тривав з 1598 р., нарешті закінчився. Московська держава вистояла і довела свою внутрішню міцність.

У 1649 р. Соборне уложения остаточно запровадило в Московському царстві кріпосне право. Селяни були прикріплені до землі, а кріпацький стан став спадковим. Власники селян мали право на їхнє майно і безстроковий розшук та повернення збіглих.

Після падіння в 1453 р. під ударами турків Константинополя Московське царство стало претендувати на статус центру світового православ’я, проте із часом загострювалися протиріччя між канонічними обрядами та православними традиціями на московських землях. Новий патріарх Никон з 1652 р. за схвалення царя розпочав реформи, що мали узгодити обряди православних церков, зокрема - хреститися трьома перстами (пальцями) та переписування священних книг. Частина вірян не сприйняла нововведення, що призвело до церковного розколу - відділення православних, які не визнали реформи Никона. Їх стали називати «старообрядцями» та нерідко переслідувати. Реформи патріарха були визнані церковним собором, але послабили авторитет церкви на противагу царському та розкололи православний світ.

Михаїл Романов. XVII ст.

3. Велике протистояння Московії і Речі Посполитої. Після закінчення тривалої і кривавої Смути Московська держава впродовж ще багатьох років переживала складні часи. Чимало сил пішло на протистояння шведам. За мирним договором вони повернули Московії більшість загарбаних земель, але відрізали їй вихід до Балтики. Продовжилось протистояння з Річчю Посполитою. Після виснажливої боротьби Московській державі довелося віддати їй велику територію, у тому числі міста Смоленськ, Чернігів, Новгород-Сіверський. Спустошувальні набіги продовжувало Кримське ханство. Вони тимчасово припинились, коли донські козаки захопили й упродовж п’яти років утримували фортецю Азов - головну твердиню татарсько-турецького війська проти Московської держави.

У 1648 р. почалася Національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої. В її перебігу далекоглядний політик Б. Хмельницький вимушений був шукати сильного союзника. Посольство Хмельницького звернулося до царя Олексія Михайловича (1645-1676) з проханням про допомогу. Московський уряд вагався: казна ледве зводила кінці з кінцями, одне за одним державу стрясали народні повстання. До того ж Польща була не тільки ворогом, а й можливим союзником у боротьбі з Кримським ханством, за яким стояла могутня Османська імперія. Час рішучих дій настав для Московії в 1653 р. Земський собор вирішив прийняти козаків під «високу руку» царя. З Москви до України вирушило посольство на чолі з боярином Василієм Бутурліним. У 1654 р. було укладено українсько-московську міждержавну угоду. Формулювання її були нечіткими. Проте ключовою ідеєю договору було відокремлення Української козацької держави від Польщі зі збереженням незалежності, форми державного устрою та правління. Невдовзі Московська держава почала проти Речі Посполитої війну, яка йшла з перемінним успіхом, виснажуючи сили обох сторін і посилюючи їхнє прагнення до миру.

Пригадайте! Які об’єктивні та суб’єктивні причини мав Б. Хмельницький, щоб розпочати Національно-визвольну війну проти Речі Посполитої?

За умовами Андрусівського перемир’я Московська держава отримала Смоленські та Сіверські землі, Лівобережну Україну і Київ. Запорозька Січ переходила під спільне управління обох держав. Білорусь, частина Литви і Правобережна Україна знову поверталися Речі Посполитій. Отже, питання про приєднання східнослов’янської території Речі Посполитої до Московії вдалося розв’язати лише частково. Проте головне політичне завдання, яке десятиріччями стояло перед московським урядом, - ліквідувати загрозу польського вторгнення - було в основному розв’язане.

4. Культурні зрушення. З утворенням єдиної держави й ускладненням системи управління дедалі більше виникала потреба в письменних людях. У 1564 р. відбулася важлива подія - заснування книгодрукування. Колишній диякон однієї з кремлівських церков Іван Федоров видав у Москві першу друковану книжку Апостол. Згодом, переїхавши до Львова, Федоров надрукував там «Буквар». Друкована книжка створювала ґрунт для розвитку освіти. У XVII ст. папір остаточно витіснив дорогий пергамен. У Москві працювали дві папірні, але вони не забезпечували потреб книгодрукування, тому папір привозили з Франції та Голландії.

Апостол, надрукований І. Федоровым та П. Мстиславцем. Москва. 1563-1564 рр.

У XVI ст. було проведено копітку роботу зі збирання та складання єдиних літописних зводів. Так виникли величезні Никонівський та Воскресенський літописи, прикрашені численними ілюстраціями. Справжньою подією в поширенні знань стало видання першої друкованої історичної праці - «Синопсис» (з грец. - огляд, описання). Написаний під керівництвом київського вченого, монаха Інокентія Гізеля, «Синопсис» містив історію Русі з найдавніших часів. Ще в XVIII ст. він залишався єдиним друкованим посібником для вивчення історії.

Корисним виданням вважалася «Торгова книга». Вона містила різні повідомлення про країни, з якими московські купці вели торгівлю. З XVII ст. для царя та його оточення в Посольському приказі складалися «Куранти» - щось на кшталт рукописної газети з новинами про події за кордоном.

У XVII ст. в Москві мешкало чимало вихідців з українських та білоруських земель. Вони принесли із собою західну освіченість і відкрили в Москві декілька приватних шкіл. Їхня діяльність підготувала заснування в 1687 р. Слов’яно-греко-латинської академії на чолі з ученими-греками братами Ліхудами. Це був перший вищий навчальний заклад Московської держави, відкритий для людей «всілякого чину, сану і віку».

Порівняйте два шедеври російського зодчества. Який вам подобається більше? Чому, на вашу думку, храм Василія Блаженного став візитівкою Москви?

Церква Вознесіння в Коломенському. 1532 р.

Храм Василія Блаженного. XVI ст.

Покровителем якого українського міста є цей архангел? Що вам про це відомо?

Симон Ушаков. Архангел Михаїл. Ікона. 1676 р.

Подумайте! Чому вихідці з українських та білоруських земель принесли західну освіченість і відкрили в Москві декілька приватних шкіл?

Поступове звільнення літератури від церковного впливу позначилося на популярності сатиричних творів. У повістях про «Шемякін суд» та «Єрша Єршовича» висміювалися несправедливий суд і продажні судді. Виходець із білоруських земель Симеон Полоцький, випускник Києво-Могилянської і Віленської академій, поклав початок віршуванню.

Значні зміни відбулися в архітектурному мистецтві, покликаному прославляти силу і велич держави. У селі Коломенському було побудовано шатрову церкву Вознесіння - справжній шедевр російського зодчества.

Вінцем архітектури XVI ст. став знаменитий Покровський собор - храм Василія Блаженного на Червоній площі в Москві, зведений на честь взяття Казані.

Потяг до святкової урочистості позначився у перебудові веж Московського Кремля, увінчаних у XVII ст. кам’яним різьбленням. Неперевершені споруди створювались у дерев’яному зодчестві. Дивовижної краси палац у підмосковному царському селі Коломенському мав 270 кімнат з 3000 вікон. За його різьблене оздоблення, виконане білоруськими майстрами, сучасники називали палац «восьмим чудом світу».

Живопис розвивався в традиціях іконописання. Кращі художники Московського царства працювали в Оружейній палаті Кремля, своєрідному художньому центрі країни. Найзначнішим живописцем XVII ст. вважається Симон Ушаков - майстер зображення людського обличчя, засновник цілої художньої школи.

Всією Московією блукали скоморохи та лялькарі з улюбленцем глядачів - Петрушкою. Власті називали такі вистави «сатанинськими іграми» і забороняли їх. Але вдіяти нічого не могли: кожна поява мандрівних артистів притягувала до них народ. Менш значними, порівняно з попередніми століттями, були зміни в побуті. Нові явища проникали лише в дворянську верхівку, в оселях якої звичними стали європейські предмети розкоші та комфорту.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Якої мети прагнув досягти Іван IV, починаючи Лівонську війну? Чому боярство не підтримувало політики царя?

2. Чому наприкінці правління Івана IV Московська держава опинилася розореною?

3. Чи відповідає назва «Смутний час» справжньому стану речей у Московському царстві на початку XVII ст.?

4. Якими були українсько-московські відносини в другій половині XVII ст.?

5. Як розвивалася російська культура в XVI-XVII ст.?

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

1. На контурній карті позначте території, які було приєднано до Московської держави в ХVІ-ХVІІ ст. і які вона тимчасово втратила.

2. У зошитах складіть схему державного устрою Московського царства за Івана IV.

3. На стрічці часу позначте основні події історії Московського царства в ХVІ-ХVІІ ст.

ТВОРЧО ПОПРАЦЮЙТЕ

Використовуючи додаткову літературу, підготуйте розповідь про визначну пам’ятку архітектури в Московському царстві ХVІ-ХVІІ ст.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ

1549 - скликання першого Земського собору

1613 - початок правління династії Романових

скачать dle 11.0фильмы бесплатно