§ 7. Гуманізм. Високе Відродження

За цим параграфом ви зможете:

- визначати особливості культури Відродження;

- з’ясувати, що таке гуманізм;

- познайомитися з видатними митцями Відродження.

Пригадайте:

1. Яке місце займала Церква в культурному житті середньовічної Європи?

2. Як виникли і розвивалися ідеї раннього гуманізму?

3. Пригадайте видатних представників раннього Відродження.

1. Особливості культури Відродження

Як валі вже відомо, близько середини XIV ст. в середньовічній Італії виникла культура епохи Відродження, або Ренесансу, як її називали французи. Саме італійські майстри відродили мистецтво античних Греції та Риму, звідки й походить сама назва епохи. Нове мистецтво виникло на основі гуманізму. Видатним майстрам Ренесансу була притаманна різнобічність їхніх зацікавлень: вони поєднували заняття живописом, архітектурою, скульптурою, літературою, філософією з вивченням точних наук. Творчість майстрів епохи Відродження заклала підґрунтя європейської культури раннього Нового часу.

Відродження — рух у літературі, науці та мистецтві другої половини XIV-XVI ст., започаткований в Італії й заснований значною мірою на відновленні античних традицій.

Гуманізм (від. латин. humanus — людяний, людський) — визнання цінності людини як особистості, її права на вільне мислення і розвиток своїх здібностей.

Найвищого розквіту культура Відродження досягла за часів Високого Відродження (кінець XV — перші десятиліття XVI ст.) — «золотого віку» італійської літератури, образотворчого мистецтва, філософії та науки. Це були часи титанів Відродження, що закладали підвалини нового розуміння світу та місця людини в ньому. Під впливом Італії мистецтво Відродження поширилося в країнах Північної Європи. Там на становлення нової культури вирішальний вплив мала не антична спадщина, а християнство.

Фрески галереї Фарнезе Анібале Карраччі

Еразм Роттердамський

Доба Відродження започаткувала суттєві зрушення у світогляді людей, їхніх релігійних і політичних переконаннях. Розпочалося формування нового типу людини, яка була більше духовно розкріпаченою і впевненою в собі, ніж раніше. Нові ідеї торували собі шлях у боротьбі з офіційним релігійним ученням, готуючи переворот у світогляді людей, що відбувся в роки Реформації.

► Що таке Відродження?

► Назвіть хронологічні межі доби Високого Відродження.

2. Еразм Роттердамський

Видатним представником Північного Відродження був вчений-гуманіст Еразм Роттердамський (1466 або 1469-1536). Після завершення навчання в 1499 р. теологічного факультету Паризького університету він зайняв провідне становище в європейському науковому світі як видатний філолог, письменник і мислитель. Його діяльність пов’язана з багатьма європейськими країнами —

Англією, Нідерландами, німецькими, італійськими й швейцарськими містами. У творах Еразма Роттердамського викладено основи його гуманістичного вчення. Зокрема, він розглядав християнство як вищий етап морального розвитку людства, підготовлений попереднім періодом розвитку античної культури й науки. Саме античність, на його думку, визначила важливе значення людяності й людської гідності у загальному процесі морального самовдосконалення.

У своїх сатирах «Похвала глупоті», «Просто розмови» Еразм Роттердамський викривав паскудність, формалізм, догматизм і відсутність будь-якого глузду: «глупоту» в усіх сферах життя — політичній, церковній, культурній. Найбільш різкій критиці він піддавав церковних богословів. Учення мислителя сприяло поширенню в Європі реформаційних ідей, хоча сам Еразм Роттердамський був рішучим противником Реформації.

Робота з історичними джерелами

Уривок з «Похвали глупоті» Еразма Роттердамського

«А верховні першосвященики, що займають місце самого Христа? Якби вони, своєю чергою, також спробували наслідувати його життя, тобто його бідність, його працю, його вчення, його страждання, його презирство до життя, а також до цього ще й замислилися про значення свого титулу «папи», тобто батька і святійшого, то, скажіть, що було б сумнішим за становище папи? І хто б став ціною свого добробуту боротися за це місце? Хто, купивши його, став би відстоювати його мечем, отрутою і будь-яким насильством? Скільки переваг втратив би папський престол, якби сюди дісталася мудрість? Що б сталося з усіма цими багатствами, з усіма цими перемогами, з усіма цими надіями, дозволами та порушенням церковних заборон, поборами, індульгенціями, кіньми, мулами, охоронцями, що б відбулося, кажу я, з усіма цими принадами?.. А що б сталося тоді з усією масою цих папських секретарів, писців, нотаріусів, адвокатів, діловодів... конюхів, міняйл? Адже усій цій багатоголосій, тисячоголовій юрбі, котра розоряє, тобто «прикрашає» римський престол, довелося б помирати з голоду... Нікому так вільно і спокійно не живеться на світі, як саме папам».

• Поміркуйте:

Як зображає Еразм Роттердамський спосіб життя римських пап?

3. Франсуа Рабле

Гуманістичні ідеали культури Нового часу отримали гідне втілення в європейській літературі. Традиційна народна культура та ідеали Високого Відродження поєднались у творчості видатного французького письменника-гуманіста Франсуа Рабле.

Франсуа Рабле (1494-1553). Цей французький письменник XVI ст. своєю творчістю відповів на питання: скільки треба написати книг, щоби зажити світової слави? Рабле написав тільки одну — «Гаргантюа і Пантагрюель». Цей сатиричний роман сучасники називали найвизначнішим твором французької художньої літератури XVI ст.

«Гаргантюа і Пантагрюель» — книга-казка, у якій діють герої-велетні, добре знайомі у Франції дітям і дорослим. Проте в давні казки та легенди Рабле вклав новий зміст. Він безжально висміяв звичаї та життя феодалів, виступив проти католицької церкви і влади Папи Римського. На противагу феодально-католицькому суспільству, він вигадав країну-мрію, якої ніколи не існувало, — Телем. «Роби те, що хочеш» — головний закон цієї країни. Кожен мав виконувати ту пращо, яка йому подобалася, і працювати для спільного добробуту. Поряд із цією країною існувала інша — Папоманія. Там жили ревні католики, що вели боротьбу проти Папофігії, мешканці якої показали фігу портретові Папи Римського. У таких сміливих і гострих жартах Рабле насміхався над порядками, що існували в тогочасній Європі.

Після появи книги проти Рабле виступила католицька церква. Казку було заборонено, але ніщо не могло стримати її шаленої популярності у Європі. Кажуть, що людство, сміючись, прощається зі своїм минулим. Читаючи книгу Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель», Європа прощалася зі своїм минулим і вступала в нові часи.

Франсуа Рабле

Гаргантюа і Пантагрюель (ілюстрація Гюстава Доре)

4. Томас Мор і Нікколо Макіавеллі

У творах двох великих теоретиків-гуманістів Відродження англійця Томаса Мора і флорентійця Нікколо Макіавеллі європейці побачили дві протилежні концепції держави і дві різні системи моральних цінностей.

Томас Мор (1478-1535) був канцлером короля Англії Генріха VIII в той час, коли в країні відбувалися великі зміни, бачив страждання народу під час обгороджування.

У романі-трактаті «Утопія» він гостро критикував Англію часів Генріха VIII, де «вівці з’їдали людей», селян було перетворено на жебраків, а дворяни й Церква дармували.

У цьому романі Т. Мор виклав своє бачення ідеального суспільства. Від імені мандрівника, який побував на острові Утопія (в перекладі з давньогрецької — неіснуюче місце), він розповідав про це суспільство. Усі мешканці острова працювали, займаючись і ремеслом, і сільським господарством. У них не було багатих і бідних, не було експлуатації. Працювали всі утопійці по 6 годин на день. Завдяки своїй праці вони мали достатньо продуктів, що розподілялися за потребами мешканців безоплатно, із громадських складів. У будинках не було замків, оскільки не існувало приватної власності, і тому кожні десять років утопійці обмінювалися будинками та речами. Грошей вони не визнавали, із золота кували ланцюги для злочинців або робили нічні горщики. Злочинцями ставали ті, хто порушував закони Утопії. Суспільством керували громадяни, яких обирали щонайбільше на рік, за винятком князя, обраного до кінця життя. Усі найважливіші справи утопійці вирішували на народних зборах. На острові існувало й рабство. Рабами ставали злочинці, вони виконували найбруднішу та найважчу працю.

Таким було ідеальне суспільство в уяві Томаса Мора, хоча він салі не вірив у те, що таке суспільство може бути створене у Європі. Це, скоріше, був не проект створення нового суспільства, а протест проти існуючого.

Томас Мор

Сторінка з книги «Утопія»

Робота з історичними джерелами

Витяги з «Утопії» Томаса Мора

«Неодноразово та уважно спостерігаючи за квітучими сучасними державами, я можу переконано твердити, що вони є не що інше, як котрась змова багатіїв, які, прикриваючись ім’ям держави, піклуються про власну користь.

...Провалитися мені на місці, якщо я знайду в них хоч якісь сліди справедливості й неупередженості... Яка ж це буде справедливість, якщо всі ці люди геть нічого не роблять або ж їхня діяльність не є необхідною для держави, а життя їхнє минає серед блиску й розкоші... З іншого боку, людей пригнічує безплідна та безприбуткова праця і вбиває думка про злиденну старість.

...Я цілком переконаний, що розподілити все порівну і справедливо, а також щасливо керувати всіма людськими справами можливо, лише взагалі знищивши власність. Якщо вона залишиться, то в найбільшої, найкращої частини людей назавжди залишиться тягар турбот і жебрацтва».

• Поміркуйте:

1. У чому Томас Мор вбачав несправедливість існуючих порядків у суспільстві?

2. Що, на думку автора, необхідно зробити, щоб змінити ситуацію?

Одним із найвідоміших теоретиків політичної думки XVI ст. став гуманіст Нікколо Макіавеллі (1469-1527). Суперечки навколо його поглядів не припиняються досі. Одні вважають мислителя безпринципним негідником, інші — твердим реалістом, який насмілився зобразити світ таким, яким він був насправді.

Італія упродовж усього життя Макіавеллі була роздерта на десятки дрібних князівств, приваблюючи цим володарів сусідніх держав. Постійні внутрішні чвари, напади чужинців підштовхували італійців до роздумів над тим, яким має бути правитель, здатний об’єднати Італію й міцною рукою навести лад у країні.

Над цим питанням замислювався і Макіавеллі. Із цього приводу він написав декілька книг, серед яких найвідомішою є трактат «Державець» (1516 р.), присвячений правителеві Флоренції Лоренцо Медичі. У цьому творі Макіавеллі поставив питання про те, як саме правитель має здійснювати владу в державі та як співвідносяться мораль і влада. Він вважав, що влада належить тому, хто зуміє її взяти. Державець, який є поєднанням таланту і хитрощів, має постійно зважати на дійсність і забути про будь-які докори сумління. Бо сумління може лише заважати правителеві в його діяльності. Головна думка твору полягає в тому, що, коли правитель хоче досягти успіху, він має відкинути моральні принципи та покладатися на силу і хитрість.

Нікколо Макіавеллі

«Державець» (нідерландське видання 1686 р.)

Макіавеллі одним із перших висунув ідею, що держава створюється не Богом, а людьми. У своєму творі мислитель радив правителю піклуватися про підтримку народу, оскільки в іншому разі з настанням небезпеки в нього не буде прихильників. Він розумів і те, що для убезпечення своєї влади правитель мусить вдаватися до непопулярних заходів. Тому Макіавеллі радив переможцеві, який захопив державу, одразу вжити таких заходів, щоб не повертатися до цього згодом.

На природу людської натури Макіавеллі дивився дуже тверезо. Він твердив, що люди хтиві, боязливі, схильні до зради. Для того щоб успішно керувати, правитель має використовувати ці людські риси у своїх інтересах: залучати до себе людей обіцянками й подарунками, зіштовхувати противників, щоб не дати їм об’єднатися. Якщо вбивство чи підкуп може наблизити правителя до здійснення мети — він також не повинен зупинятися перед цим.

Католицька церква рішуче засудила його твір як несумісний із християнською етикою. Більшість правителів європейських країн також були обурені принципами, проголошеними Макіавеллі. Проте насправді й католицька церква, і європейські монархи вже давно діяли згідно з принципами «Державця». Флорентійський мислитель лише узагальнив те, що було політичною дійсністю його часів.

► Яким бачив Т. Мор ідеальне суспільство?

► Схарактеризуйте основні принципи політики правителя, сформульовані Н. Макіавеллі.

Леонардо да Вінчі (автопортрет)

6. Леонардо да Вінчі (1452-1519)

Він народився у Флоренції. У 14-річному віці почав навчатися живопису. Проте на цьому не зупинився — упродовж усього життя наполегливо вивчав різні науки. Мабуть, немає галузі людських знань, якою не цікавився б Леонардо да Вінчі. Він займався математикою, анатомією, різними галузями техніки, будував літальні апарати й підводні човни, у його записах можна знайти описи гелікоптера, парашута, автомобіля, телефону тощо.

Робота з історичними джерелами

Із записів Леонардо да Вінчі

«Мої предмети народилися з простого й чистого досвіду, який є справжнім учителем».

Леонардо да Вінчі. Гелікоптер

«Усе наше пізнання починається з відчуттів. Якщо прилад, зроблений гвинтом, виготовлено добре... і швидко зрушується з місця, — цей гвинт наче вкручується в повітря, піднімаючись угору».

«[Якщо] в людини є шатро з прокрохмаленого полотна завширшки 12 ліктів і заввишки 12 ліктів, вона може кидатися без небезпеки для себе з будь-якої висоти».

«Зроби скло для очей, щоб бачити Місяць великим».

«Я не пишу про свій засіб залишатися під водою стільки часу, скільки можна залишатися без їжі. Цього не оприлюднюю і не оголошую я через лиху породу людей, які цей засіб використали б для вбивств на дні морів, проламуючи дно кораблів і топлячи їх разом із людьми».

«Люди розмовлятимуть одне з одним із найвіддаленіших країн і одне одному відповідатимуть».

Леонардо-живописець працював дуже повільно, постійно шукаючи чогось нового, експериментуючи. Живопис був для всього засобом пізнання світу. Він вдивлявся в обличчя людей, прагнучи зрозуміти їхній внутрішній світ і перенести на свої картини. Загалом він написав близько півтора десятка картин, але кожна з них стана неперевершеним твором високого мистецтва.

В одному зі своїх ранніх творів «Мадонна з квіткою» Леонардо відмовився від звичного зображення сумної й задумливої Мадонни, зобразивши її життєрадісною, сповненою жіночої краси. У цій картині він уперше використав світлотінь для «оживлення» об’єкта.

У період розквіту свого таланту Леонардо створив фреску на біблійну тему «Тайна вечеря» (1495-1497). В її основі лежить євангельський сюжет про те, як під час вечері перед стратою Христос повідомив учням, що один із них зрадить його. Вирази обличь учнів Христа сповнені обурення, здивування, а спотворене жахом обличчя Юди передано з вражаючою глибиною реалізму.

Леонардо да Вінчі. Мадонна з квіткою

Леонардо да Вінчі. Тайна вечеря

Леонардо да Вінчі. Мона Лиза (Джоконда)

Одним із найвідоміших творів Леонардо став портрет «Мона Лиза» дружини купця дель Джокондо. Цей твір вважають першим у західноєвропейському живописі психологічним портретом. Живописець зумів зосередити увагу глядача не на зовнішній привабливості Мони Лізи, а на її внутрішньому світі.

Леонардо мав гордий та незалежний характер. Упродовж усього життя він поневірявся, не бажаючи служити нікому, і помер на чужині, у Франції, 2 травня 1519 р.

► Назвіть найвидатніші твори Леонардо да Вінчі.

Мікеланджело Буонарроті. Давид

6. Мікеланджело Буонарроті (1475-1564)

Якщо Леонардода Вінчі мав вдачу мислителя, то Мікеланджело Буонаротті — вічного бунтівника. Він постійно боровся проти заздрощів, нерозуміння, навіть проти самого себе, і довів, що людина може зробити неможливе протягом свого короткого життя.

У Мікеланджело головним персонажем його творів є людина. Жоден пейзаж не цікавив майстра — тільки зображення прекрасного людського тіла. У своєму величному мармуровому «Давиді» він, усупереч біблійному сюжету, зобразив не хлопчика, а юнака у розквіті сил, сповненого титанічної сили. Ця статуя стала водночас і символом повернення античної краси до мистецтва, й ідеалом нової людини, утіленням непохитної волі та могутності.

Працюючи над розписом плафону Сікстинської капели, Мікеланджело самостійно з 1508 по 1512 р. розписав 600 м2 стелі на висоті 18 м біблійними сюжетами. Проте його композиції далекі від традиційного релігійного змісту, вони звучать гімном людській величі та красі. Таку ж силу й натхнення вклав він у виконання мармурової статуї Мойсея для надгробка Папи Юлія II. У трактуванні Мікеланджело Мойсей — це могутній вождь, якого в ті часи так не вистачало роздробленій Італії.

Мікеланджело Буонарроті. Фрагмент розпису плафону Сікстинської капели.

► У яких видах мистецтва уславився Мікеланджело?

► Назвіть його найвидатніші твори.

7. Рафаель Санті (1483-1520) і Тиціан Вегелліо (1477-1576)

Його називали світлим генієм італійського Відродження, який спромігся поєднати дух античності з духом християнства. За своє коротке життя Рафаель Санті зумів зробити дуже багато. Декілька років він керував будівництвом собору Св. Петра в Римі, укрив фресками стіни багатьох залів папського палацу у Ватикані, створив чудові портрети своїх сучасників. У його творах відтворено найтонші відтінки людських почуттів, духовну та фізичну красу персонажів. Новий ідеал людини він утверджував насамперед у портретах і численних зображеннях мадонн.

Рафаель Санті (автопортрет)

Рафаель Санті. Афінська школа

Рафаель Санті. Сікстинська Мадонна

Вершиною творчості Рафаеля вважають створену у 1513 р. «Сікстинську Мадонну». Перед нами не просто Мадонна, а жінка, матір, яка страждає, як і кожна людина. У створенні узагальненого образу ідеальної людини — головний сенс творчості Рафаеля.

Тиціан Веггеліо був найвідомішим італійським художником венеціанської школи. Багато уваги він приділяв біблійним сюжетам («Христос і Магдалена», «Покладання в труну»). Образи Тиціана сповнені внутрішнього спокою, краси, випромінюють внутрішнє світло.

Неперевершених висот досяг майстер у мистецтві портрету. Йому вдавалося відтворювати різні, іноді суперечливі, риси характеру героїв: велич, скупість, підозрілість, лицемірство, хитрість тощо. Найвідоміші серед портретів Тиціана — «Іпполіто Медичі», «Карл V». Особливо цікавою є робота «Папа Павло III з онуками», в якому автор зумів показати зіткнення трьох різних характерів, жоден з яких не бажає примиритися з іншими. Творчість Тиціана мата великий вплив на майстрів нової мистецької епохи бароко — Рубенса, Веласкеса й Рембрандта.

Тиціан. Папа Павло III з онуками

► Чим вирізнялася творчість Рафаеля Санті й Тиціана?

8. Шедеври західноєвропейської архітектури

Культура італійського Відродження сприяла й великим змінам в архітектурі. Саме в той час місце будівника-ремісничого посів високоосвічений архітектор, який утілював свої задуми, спираючись на досвід античних майстрів і наукові знання.

Розвиток архітектури Італії доби Високого Відродження пов’язаний із Донато Браманте (1444-1514), який визначив її напрями на XVI ст. Коли Папа Римський Юлій II заходився перебудовувати Рим, то головним архітектором призначив саме Браманте, за проектом якого у 1506 р. почалося спорудження Собору святого Петра в Римі — головного храму католицького світу. Проте завершити зведення собору Браманте не встиг. За дорученням папи Павла III Мікеланджело доопрацював проект, за яким будівництво було завершено у 1590 р. Собор святого Петра є зараз найбільшою церковною спорудою не тільки в Італії, а й в усьому світі. Його висота — 132 м, площа — 15 тис. кв. м (площа Собору святої Софії в Константинополі — лише 800 кв. м).

Видатною архітектурною пам’яткою Іспанії XVI ст. став Ескоріал — палац-монастир, збудований геніальним іспанським архітектором Хуаном де Еррерою (1530-1597) для короля Філіппа II. Палац іспанського короля суттєво відрізнявся від архітектурних пам’яток тієї епохи. Його зовнішній вигляд — суворий та похмурий, без зайвих прикрас — уособлював стриманий і неприступний характер Філіппа II, який намагався підкорити собі весь світ. Проте велична й сувора краса побудованого із сірого граніту палацу приваблює й зараз багатьох іспанців, яга з гордістю називають Ескоріал восьмим дивом світу. У той же час вражає розкішними розписами, прикрасами храм палацу та усипальня іспанських королів. Тобто палац є поєднанням величі Бога й аскетизму правителя.

Собор святого Петра

Палац іспанських королів Ескоріал

Ансамбль собору святого Петра

Містом бароко став у XVII ст. Рим. Саме там були побудовані всесвітньо відомі архітектурні ансамблі, численні церкви й палаци у стилі бароко. Видатним архітектором і скульптором нової епохи став Джованні-Лоренцо Берніні (1598-1680). Він завершив ансамбль собору святого Петра, створивши величезну площу перед собором із колонадою, фонтаном та обеліском у центрі. Берніні був також автором багатьох скульптурних композицій для внутрішнього оздоблення собору.

Для європейської архітектури XVI-XVII ст. стали часом великих змін: старі споруди поступалися місцем новій архітектурі, яка, натхненна ідеалами гуманізму, перетворилася з ремесла на мистецтво.

9. Північне Відродження

Північним Відродженням називають культуру Ренесансу в країнах, розташованих на північ від Італії: у Німеччині, Нідерландах, Франції та Англії. Там культура Відродження мала не таке поширення, як в Італії. Але й тут були творці світових шедеврів. Північне Відродження, на відміну від італійського, натхнення черпало не лише в античності, а також у готиці та працях середньовічних богословів. Найвизначнішим мислителем Північного Відродження вважається Еразм Роттердамський, якого тут вважали «королем гуманістів».

У мистецтві Північного Відродження провідна роль належала живопису. Уже в другій половині XV ст. досягає розквіту мистецтво Нідерландів, а кінець XV — перша половина XVI ст. — це «золота доба» німецького малярства. Серед найкращих майстрів того часу — Лукас Кранах Старший (1472-1553), автор відомого портрета М. Лютера, а також Ганс Гольбейн Молодший (1497(1498)-1543), який був придворним майстром англійських королів і досяг майстерності у створенні портретів. Дух нової і тривожної доби відчув та частково передбачив нідерландський художник Ієронім Босх (бл. 1460-1516). У картині «Сім смертних гріхів» майстер зобразив сім, здатних знищити душу людини, гріхів і навів до кожного з них приклади з повсякденного життя. Майстер цим звертав увагу, як прямують до своєї загибелі звичайні люди в щоденній метушні.

Ієронім Босх. Сад земних насолод

П. Брейгель Старший. Сліпі

Видатними творами Північного Відродження є картини Пітера Брейгеля Старшого (1525(1530)-1569).

На них красиве існує поряд із потворним, радість — із трагедією. Його роботи відбивають реалії того часу, а назви говорять самі за себе: «Тріумф смерті», «Танець під шибеницею», «Сліпі», «Каліки». Своїми творами він, як й інші північні майстри, намагався показати зворотний бік тогочасного життя — невпевненість у майбутньому, страх перед зміною звичного способу життя.

Центральне місце в німецькому мистецтві тієї доби посідає Альбрехт Дюрер (1471-1528). У його творчості відображено драматичні події історії тогочасної Німеччини. Він вирізнявся характерною для майстрів Відродження різноманітністю вподобань: цікавився анатомією, математикою, інженерною справою, живописом і виготовленням гравюр.

Дюрер у 13-річному віці написав перший автопортрет, а з 15 років захопився живописом. Створив багато портретів відомих сучасників, що жили і діяли в ті буремні роки в Німеччині. Особливої майстерності Дюрер досяг у мистецтві гравюри, створивши понад 200 творів. Використовуючи відомі біблійні сюжети, він вкладав у них новий зміст. Відомою є серія його гравюр «Апокаліпсис», де під виглядом Давнього Вавилона, що накликав на себе Божу кару, художник зобразив папський Рим. Дюрер прихильно ставився до Реформації, що розгорнулася в Німеччині, підтримував вимоги повстанців у Селянській війні. Одним із найкращих творів А. Дюрера вважають гравюру «Святий Ієронім». Майстер зумів із

Альбрехт Дюрер. Чотири вершники Апокаліпсису

Альбрехт Дюрер. Святий Ієронім

► Чим вирізнялась творчість майстрів Північного Відродження?

Висновки

Видатні майстри італійського Високого Відродження своєю творчістю сприяли поширенню в європейському суспільстві нових ідеалів, нових поглядів на людину та її місце в навколишньому світі.

Для Північного Відродження було притаманне звернення до проблем, що хвилювали тогочасну людину, умов її повсякденного життя, непевності в сьогоденні.

Закріпимо знання

1. Схарактеризуйте особливості культури Відродження.

2. Чим уславився Еразм Роттердамський?

3. У чому полягали нові погляди на державу і суспільство, сформульовані Н. Макіавеллі?

4. Хто, на ваш погляд, знав краще людську натуру — Т. Мор чи Н. Макіавеллі? Яке значення творчості обох мислителів?

5. Визначте спільні та відмінні риси, притаманні творчості титанів італійського Високого Відродження.

6. Схарактеризуйте творчість митців Північного Відродження.

7. Складіть таблицю «Титани італійського Високого Відродження.

8. Використовуючи додаткову літературу, підготуйте розповідь про одного

з митців епохи Відродження або про його твір.

9. Які зміни сталися в архітектурі в епоху Відродження?

А тим часом в Україні...

бл. 1450-1494 рр. — життя та діяльність Юрія Дрогобича (Юрія Котермака, Георгія з Русі).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно