Войти
Закрыть

Міжнародні відносини в XVI — першій половині XVII ст. Тридцятилітня війна 1618—1648 рр.

8 Клас

ХАРАКТЕР МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН у XVI ст. У міжнародних відносинах Європи доби Раннього Нового часу, як і раніше, важливе значення мали династичні принципи. Проте новим чинником відносин між державами став розкол Європи за релігійною ознакою внаслідок Реформації. Чимало держав ставали учасниками міжнародних конфліктів, приєднуючись до своїх одновірців або прагнучи перешкодити поширенню віросповідання, яке вони не підтримували. Вирішальну роль у міжнародних відносинах Європи цього періоду відігравали іспанські та австрійські Габсбурги, Англія і Франція. Гострі суперечки виникали між Францією та Габсбургами, володіння яких межували з її кордонами. Найбільшим проявом цих суперечностей були Італійські війни (1494—1559 рр.). Гострої форми набуло протистояння між протестантською Англією та католицькою Іспанією. Незважаючи на численні воєнні сутички, жодна з провідних європейських країн — учасників конфліктів не мала достатньо сил, щоб завдати поразки противнику. Таку систему міжнародних відносин називали системою рівноваги....
0 Переглянути

Річ Посполита

8 Клас

ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК. СТАНИ СУСПІЛЬСТВА. У XVI ст. під впливом зростання попиту на сільськогосподарську товарну продукцію польська шляхта перейшла на фільваркову форму господарювання. Крім вирощування сільськогосподарських культур (переважно зерна), які йшли на продаж, у фільварках будували й власні переробні підприємства — млини, ґуральні тощо. На українських землях у фільварках також активно розводили худобу. У результаті поширення фільварків грошовий чинш (податок) для селян було замінено на відробіток (панщину). У 1505 р. панщина становила один день на тиждень, а до кінця ХVІ ст. — до п’яти днів на тиждень. Для землевласників така система забезпечила зростання прибутку в 10—15 разів. Проте примусова праця була малоефективною, і такий вид господарювання міг розвиватися лише екстенсивно (за рахунок розширення виробництва, а не його покращення). Для того щоб отримати більше прибутку, землевласнику було потрібно більше землі й залежних селян. Це зробило шляхту «жадібною на землю». У 1557 р. польський король і великий князь литовський Жигмунт (Сигізмунд) II Август прийняв «Уставу на волоки», згідно з якою громадські землі поділялися на волоки. Нормою наділу стала одна волока — 19,5 га на двір. Надлишки землі передавали шляхті під фільварки....
0 Переглянути

Англійська революція

8 Клас

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК АНГЛІЇ НАПЕРЕДОДНІ РЕВОЛЮЦІЇ. На початку XVII ст. в Англії швидко формувалися нові капіталістичні відносини. Проявами цього стали створення мануфактурного виробництва, розвиток торгівлі, піднесення міст, поширення товарного сільськогосподарського виробництва. Англія перетворилася на основного постачальника нефарбованих тканин на європейський ринок. У середині XVII ст. вона забезпечувала 80% загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3 млн тонн). За перші 40 років XVII ст. подвоїлися обсяги торгівлі Англії. Цьому сприяли торговельні компанії, які користувалися монопольним правом на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Англійська Ост-Індська компанія. У сільському господарстві південних і центральних графств активно поширювалися ринкові відносини. Зміни в економіці позначилися на соціальній структурі англійського суспільства. Хоча воно за формою залишалося становим, у поведінці, звичаях, діяльності деяких верств суспільства відбулися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке, на відміну від старого, активно займалося господарством: розводило овець, не цуралося торгівлі та мануфактурного виробництва. Швидко зростав прошарок найманих працівників. Яка галузь стала провідною в розвитку господарства Англії? Чим це було зумовлено? Чи можна стверджувати, що прагнення королів в Англії встановити абсолютизм стало однією з причин революції?...
0 Переглянути

Англія

8 Клас

ЗМІНИ В ЕКОНОМІЦІ ТА СУСПІЛЬСТВІ. У XVI ст. Англія була невеликою за територією країною. Її володіння в Ірландії були незначними, Шотландія також не входила до її складу. Населення Англії на початку XVI ст. становило близько 3 млн осіб, а наприкінці століття збільшилося до 4 млн (без урахування Шотландії). Тогочасна Англія залишалася переважно аграрною країною: у містах проживало 10—20% населення. Земля належала лендлордам (землевласникам) і королю. Більшість селян не мала власної землі, а за користування нею сплачувала грошову ренту. Справжнім потрясінням для Англії стала «революція цін», унаслідок якої великі землевласники збільшили грошову ренту селян у три, п’ять, а іноді й сім разів. Селяни втрачали свої господарства, а з ними і єдиний засіб до існування, перетворюючись на жебраків. Головною галуззю промисловості стало виробництво сукна. У 60-ті рр. XVI ст. сукно становило 80% усього англійського експорту. Саме зі зростанням попиту на сукно пов’язано поширення мануфактурного виробництва в країні. Унаслідок Великих географічних відкриттів Англія опинилася на перехресті торговельних шляхів між Європою та Америкою. Це стало поштовхом до зростання зовнішньої торгівлі. Поодинці купцям було ризиковано вирушати в далекі мандрівки, тому вони об’єднувалися в компанії. Перша така компанія виникла в 70-х рр. XV ст. У XVI ст. з’явилися нові капіталістичні акціонерні компанії. Купці об’єднували свої капітали та ставали акціонерами компанії, отримуючи прибутки відповідно до свого внеску....
0 Переглянути

Володіння Габсбургів. Національно-визвольна війна в Нідерландах

8 Клас

ВОЛОДІННЯ ГАБСБУРГІВ у другій половині XVI ст. Після зречення престолу в 1556 р. Карла V володіння Габсбургів було поділено. Іспанія, Нідерланди та Італія відійшли до його сина Феліпе II (1556—1598 рр.), а австрійські землі та посаду імператора отримав його брат Фердінанд I (1556—1564 рр.). Такий розподіл загалом позитивно вплинув на становище в імперії. На відміну від ревного католика Феліпе II, схильний до компромісів Фердінанд I був одним з авторів Аугсбурзького релігійного миру. У другій половині XVI — на початку XVII ст. Фердінанду I вдавалося підтримувати територіальну цілісність імперії та релігійний мир, вирішуючи конфлікти, що виникали, переважно правовими засобами (без застосування сили). Проте відносини між католиками, лютеранами й кальвіністами залишалися напруженими. Під впливом рішень Тридентського собору активізувалася Контрреформація. У деяких німецьких князівствах почалося переслідування католиками протестантів. До цього додавалося поступове посилення невдоволення імперськими порядками. Феліпе II, успадкувавши трон батька та значну частину його володінь, став власником земель, які розташовувалися не лише в Європі, але й у Новому Світі. Цю ситуацію відображало тогочасне висловлювання, що він володіє «імперією, над якою ніколи не заходить сонце». Себе Феліпе II оголошував захисником католицької церкви в боротьбі з протестантизмом, ісламом та єресями. За умовами Іберійської унії 1580 р. він став королем Португалії та отримав усі її колонії....
0 Переглянути

Завершення формування абсолютної монархії у Франції

8 Клас

ПІДНЕСЕННЯ ФРАНЦІЇ ЗА АНРІ IV. У період правління Анрі IV (1594—1610 рр.) було наведено лад у господарстві Франції, яке занепало за роки релігійних війн; стягування податків із населення було впорядковано та зменшено. Анрі IV отримав прізвисько «добрий король». Здійснення заходів, спрямованих на відбудову й розвиток економіки, було насамперед пов’язано з діяльністю першого міністра Франції Максимільяна де Бетюна Сюллі. Він вважав, що відновити економіку можна лише за сприяння розвитку сільського господарства та промисловості. Чи можна вважати Анрі IV видатним державним діячем Франції? Чому? Ремісників звільнили від обмежень, які накладали цехові статути, створили сприятливі умови для розвитку мануфактурного виробництва. Обмежувалося ввезення промислових виробів з інших країн, а вивезення сировини призупинялося. Для розширення виробництва з королівської скарбниці власникам мануфактур навіть надавалася грошова допомога. Виникли привілейовані королівські мануфактури, що виготовляли шовк, фаянсові вироби, парфуми. Політика, яку уряд Анрі IV здійснював для відродження господарського життя Франції, базувалася на популярних серед тогочасних європейських економістів принципах протекціонізму та меркантилізму. Зовнішню політику Анрі IV спрямовував на сприяння розвитку заморської торгівлі. У 1604 р. розпочалася колонізація французької Канади, губернатором якої призначили мандрівника Самюеля де Шамплейна....
0 Переглянути

Становлення абсолютної монархії у Франції

8 Клас

ПОСИЛЕННЯ КОРОЛІВСЬКОЇ ВЛАДИ. На початку XVI ст. Франція була найбільш населеною країною Європи. Наприкінці XV ст. тут проживало 14—15 млн осіб, а в середині XVII ст. — 16—18 млн осіб. Більшість людей жила в селах, і країна загалом залишалася аграрною. Об’єднання Франції в єдину централізовану державу завершилося наприкінці XV ст. Разом з об’єднанням країни міцніла влада короля. Генеральні штати (станово-представницький орган влади) не скликали з 1484 р. Король Луї XII, уже не радячись із ними, вів війну за підкорення Італії, установлював податки на утримання армії тощо. Королівська влада ставала нічим не обмеженою, тобто абсолютною. У Франції в XVI ст., як і в багатьох тогочасних європейських країнах, відбувалося становлення нової форми державного правління — абсолютизму (абсолютної монархії). Наступні кроки щодо формування у Франції абсолютної монархії було зроблено за правління короля Франсуа I, який підпорядкував своїй владі католицьку церкву. У 1516 р. Франсуа I досяг домовленості з Папою Римським Левом X, за якою король сам призначав людей на вищі церковні посади, а Папа тільки затверджував його рішення. Церковні особи фактично стали підлеглими короля. Усі справи життя країни розглядалися на Великій королівській раді, яка готувала укази короля, вирішувала важливі судові справи, призначала нові податки. На указах Франсуа I вперше з’явилася формула необмеженої влади: «Така моя воля». Королівські чиновники публічно проголошували, що влада короля ніким і нічим не обмежується....
0 Переглянути

Культура епохи Бароко. Народження нової європейської науки

8 Клас

ОСОБЛИВОСТІ МИСТЕЦТВА ЕПОХИ БАРОКО. Наприкінці XVI ст. в деяких країнах Європи культура епохи Відродження почала поступатися місцем новому стилю — бароко. Його батьківщиною вважається Італія. Саме там розташовані перші пам’ятки бароко в архітектурі, скульптурі й живописі. Яскраві художні засоби бароко, на противагу Ренесансу з його величними, гармонійними, але застиглими композиціями, відзначалися внутрішнім напруженням та динамізмом. Мистецтво епохи Бароко змінилося за змістом. Головну увагу воно приділяло пристрастям і почуттям людини, поєднувало дійсне та уявне. Митці ігнорували розміри й норму, зображували контрасти, які створювали ілюзію реальності. Досить поширеною є думка, що епоха Бароко постала на хвилі кризи гуманізму. Той світ, до створення якого закликали гуманісти, мав стати впорядкованим і гармонійним, а перетворився на хаос, у якому людина, як виявилося, була суперечливою істотою, роздвоєною між добром і злом. Бароко відображало бажання людини насолоджуватися життям, мистецтвом та природою. Якщо Ренесанс майже не виходив за межі країн Західної Європи, то з епохи Бароко почалося поширення мистецьких здобутків на інші регіони світу. Велике значення мало те, що протягом XVII ст., яке називають «століттям Бароко», відбулася справжня наукова революція, яка повністю змінила середньовічне світобачення....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22 ... 50
Назад

Навігація