Практичне заняття. Особливості державного устрою США / Повсякденне життя в країнах Західної Європи у XVIII ст.
- 23-03-2022, 01:27
- 534
| ... |
Англійські колонії в Північній Америці. Війна за незалежність (1775-1783 рр.). Створення США
- 23-03-2022, 01:27
- 684
| Англія пізніше від інших європейських держав приступила до колонізації Америки. Англійці, на відміну від іспанців, не шукали багатих родовищ золота і срібла або, як португальці й голландці, ринків для купівлі й вивозу до Європи рідкісних і цінних товарів. Вони прагнули знайти вільні землі, придатні для обробітку. Північна Америка стала саме тим, чого шукали англійці. Місцевий клімат нагадував європейський, тут були багаті землі, ліси. Басейни річок Міссісіпі та Св. Лаврентія давали змогу великим суднам досягати районів континенту, віддалених від узбережжя на 1000 км. Крім того, тут не було численного осілого тубільного населення, як в іспанських колоніях. Англійцям довелося зустрітися з невеликими (200 тис.) племенами, головним заняттям яких було полювання. Тому англійські колоністи своєю працею, а не пограбуванням, як це робили іспанці, освоювали природні багатства нового континенту. Перше постійне поселення англійці заснували у 1607 р. у гирлі річки Джеймс (Вірджинія). Згодом нові поселення виникли на північ і південь, уздовж узбережжя від іспанської Флориди до Нової Англії. Кожна з цих колоній утворилася незалежно одна від одної зі своїм виходом до моря.... |
Міжнародні відносини XVIII ст.
- 23-03-2022, 01:25
- 774
| Перша чверть XVIII ст. відзначилася цілою серією війн, які перекроїли політичну карту Європи, що склалася після Тридцятилітньої війни. Це війна за Іспанську спадщину 1701-1714 рр., Північна війна 1700-1721 рр., Іспансько-австрійська війна 1715-1717 рр. У результаті цих конфліктів дві могутні держави Європи — Іспанія і Швеція, які відігравали провідну роль у XVII ст., втратили свій статус. Внаслідок Північної війни Швеції довелось поступитися своїм пануванням у басейні Балтійського моря, яке перестало бути «Шведським озером». У європейську політику увірвалася нова імперія — Російська. Інші європейські країни не змогли завадити цьому, будучи зайнятими іншим конфліктом, який розгорівся навколо іспанської спадщини. Конфлікт розпочався в 1701 р. після смерті іспанського імператора Карла II, який, не маючи спадкоємців по чоловічій лінії, заповів трон Філіппу Анжуйському — внукові французького короля Людовіка XIV Це викликало невдоволення представника австрійської гілки Габсбургів імператора Священної Римської імперії Леопольда І. Він спробував захистити свої права на володіння іспанських Габсбургів. Таким чином, на початку конфлікт розвивався як традиційне протистояння між Францією та Священною Римською імперією. Проте ситуація кардинально змінилась, коли Людовік XIV спробував заволодіти Фландрією, що зачіпало інтереси Англії та Голландської Республіки. У результаті утворилась коаліція, метою якої було не допустити посилення Франції, Війна охопила не лише терени Європи, а й Північної Америки, де англійці намагались витіснити французів з їхніх колоніальних володінь. Спочатку основним театром бойових дій стала Північна Італія, де французи зазнали нищівної поразки під Турином (1706 р.). Італія опинилась під цілковитим контролем австрійців. Скориставшись англійським флотом, австрійські війська висадилися в Іспанії, Іспанці визнали владу Габсбургів. Англійці, скориставшись ситуацією, захопили острів Менорка та півострів Гібралтар, який до сьогоднішнього часу залишається під владою англійської корони.... |
Освічений абсолютизм
- 23-03-2022, 01:24
- 929
| Один із шляхів досягнення свободи, рівності та братерства, на думку просвітників, — це діяльність освічених монархів-мудреців на троні, які, користуючись своєю владою, допоможуть справі освіти суспільства і встановлення справедливості. Уявлення про державу як про головний інструмент досягнення суспільного блага панувало в умах людей того часу. Проте розуміння монархами рівності й свободи не йшло далі закріплення прав і привілеїв кожного стану у рамках абсолютної монархії. У результаті епоха Просвітництва породила таке явище, як освічений абсолютизм. Єдиного розуміння цього явища не існує. Одні історики розглядають його як політику, що, використовуючи ідеї та гасла просвітителів, мала на меті збереження старих порядків. Інші вважають, що, перш за все, освічений абсолютизм відповідав інтересам дворянства, але водночас сприяв буржуазному розвитку. Треті вбачають у ньому ліпне один з етапів еволюції абсолютної монархії. Освічений абсолютизм був явищем загальноєвропейським. Його змістом стало знищення або перетворення «зверху» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику, зображали своє правління як союз королів і філософів. Ключовим у політиці освіченого абсолютизму стала ідея переустрою держави «на розумних засадах». Із цього випливало, що існуючий устрій держави, влади, система відносин у суспільстві мали бути переглянуті й у разі потреби змінені з точки зору їхньої доцільності новим умовам. На чолі всього цього процесу мав стояти «монарх-філософ». У практичній площині освічений абсолютизм виражався у проведенні адміністративних реформ, обмеженні впливу церкви, запровадженні системи державної освіти, у впорядкуванні системи податків, у змінах становища деяких прошарків суспільства тощо.... |
Просвітництво і промислова революція
- 23-03-2022, 01:23
- 839
| У другій половині XVII ст. в середовищі освічених людей утвердилося прагнення знайти розумне пояснення всіх явищ природи і людського життя. У своїх дослідженнях вони вже не спиралися на релігію. За людським розумом визнавалася здатність до кінця пізнавати й пояснювати світ. Світогляд, згідно з яким основним засобом пізнання і критерієм істини є розум людини, а не Божественне одкровення і досвід, називається раціоналістичним. Домінування раціоналізму в свідомості освічених людей дало могутній поштовх до набуття знань. Наука XVII ст. ще не мала вузької спеціалізації: вчені не поділялися на математиків, фізиків, філософів і т. д. Вони працювали одночасно в багатьох галузях. Ними були сформульовані нові принципи наукових досліджень; наука отримала знання з експерименту і заговорила мовою математичних формул. Популярність науки зросла настільки, що в Англії створили спеціальне товариство під орудою самого короля, а у Франції з ініціативи уряду — Академію наук. Надавалася підтримка науковим виданням. Зростання авторитету науки дедалі більше переконувало в могутності людського розуму. У XVIII ст. віра в розум стала панівною: люди вважали, що в усьому слід прислухатися тільки до нього. Розум, вважали вони, необхідно розвивати за допомогою інтелектуальних вправ, вивчення наук і мистецтва. Це допоможе людині змінити довколишній світ, зробити його розумним і справедливим. Значна кількість освічених людей була переконана, що Просвітництво приведе людство до щастя. Основним умонастроєм суспільства став оптимізм. Люди вірили у прогрес, у те, що історія рухається до кращого, розвивається від несправедливого устрою до справедливого суспільства. Людина XVIII ст., як ніколи в минулому, вважала себе господарем власної долі.... |
Поява Російської імперії
- 23-03-2022, 01:23
- 528
| Наприкінці XVII ст. Московія значно відставала у розвиткові від європейських держав. Відсутність зручних виходів до світових торговельних шляхів зумовлювана натуральний характер господарства Московії. Наприкінці XVII ст. Московська держава у європейській частині мата спільний кордон зі Швецією, Польщею, Туреччиною, Кримським ханством — її традиційними суперниками у Східній та Північній Європі. Війни проти цих країн Московія вела з перемінним успіхом упродовж століть. Внутрішньополітичне життя кінця XVII ст. відзначалося гострою боротьбою придворних угруповань за владу. По смерті Федора Олексійовича 1682 р. на царський трон претендували два брати — Іван і Петро, а також їхня старша сестра Софія, яка сама намагалась заволодіти престолом. Зрештою, перемогу в цій боротьбі здобув Петро І (1689-1725 рр.). Ставши царем, Петро зіткнувся з проблемами, які залишились йому у спадок від Софії. Тривала війна проти Османської імперії. У 1695 та 1696 рр. Петро І здійснив два походи на Азов — турецьку фортецю у гирлі Дону. Лише з другої спроби, завдяки створеному флоту, він зумів оволодіти твердинею. За умовами укладеного з Туреччиною перемир'я Азов перейшов до Московії разом із частиною узбережжя Азовського моря. Та цей успіх аж ніяк не вирішував проблеми виходу до Чорного і Середземного морів, долучення до світової торгівлі. До того ж союзники Московського царства в цій війні (Австрія, Польща, Венеція,... |
Московська держава в XVI-XVII ст.
- 23-03-2022, 01:21
- 818
| У той час. коли в країнах Західної Європи закладалися підвалини нової європейської цивілізації, на сході Європи постала велика політична сила — Московське царство. З цієї невеликої держави, що на початку нових часів не справляла відчутного впливу на європейські події, виникла Російська імперія, з якою у XVIII ст. вже не можна було не рахуватись у європейських справах. В історії Московського царства XVI ст. це, насамперед, доба Івана IV Грозного. У цей період відбувався процес становлення абсолютної монархії у вигляді самодержавства — нічим не обмеженої влади царя. Самодержавство утверджувалось у запеклій боротьбі проти боярства. Царі спиралися у ній на дворянство, яке отримувало землі лише за умови служіння царю. Важливою опорою царської влади була Православна церква, яка утверджувала ідею божественного походження царської влади. Його наступником став Іван IV (1533-1584 рр.). До вінчання на царство в 1547 р. влада в країні фактично належала конкуруючим боярським угрупованням. Для приборкання ситуації в країні необхідні були нагальні заходи для встановлення миру між боярською аристократією та дворянами, Іван IV створив «Вибрану раду», до якої входили представники дворян, церкви, бояр. Вона розробляла проекти реформ, які мали зміцнити державу та посилити владу царя. Думний дяк Іван Пересчетов, за пропозицією царя, подав проект цих реформ. Зразком для здійснення змін він вважав Османську імперію, в якій султан користувався необмеженою владою, а всі піддані були його рабами. Він передбачав обмежити у Московії владу і силу бояр, спираючись на дворян. Цих останніх, на думку Пересвєтова, треба було всіляко підтримувати, висувати на державні посади. Основою армії теж мало стати дворянське військо. За свою службу цареві дворяни повинні були отримувати платню.... |
Річ Посполита
- 23-03-2022, 01:20
- 631
| У XVI ст. у Польщі в сільському господарстві відбувався перехід від середньовічної оброчної системи до фільварково-панщинного господарства. Фільварок — багатопрофільне господарство, в якому вся земля належала панові та яке базувалося на праці селян, котрі відробляли панщину. Причин цього було декілька. По-перше, у Західній Європі зростали міста, збільшувалася чисельність міського населення і зростав попит на сільськогосподарську продукцію. По-друге, внаслідок напливу золота до Європи після Великих географічних відкриттів почався інтенсивний розвиток капіталістичних відносин, що зумовлювало збільшення попиту на хліб, сільськогосподарську продукцію та сировину для мануфактур. Землевласники (шляхта) перетворювали свої господарства на фільварки з метою збільшення виробництва товарної продукції. Окрім вирощування хліба, у фільварках будували й власні переробні підприємства — млини, винокурні тощо. Товарна продукція — це продукція, що виробляється не для власного споживання, а для продажу на ринку. Поширення фільварків спричинило посилення визиску селян землевласниками. У фільварках панщина сягала шести днів на тиждень. Але примусова праця селян була малоефективною. Для того, щоб отримати більше прибутку, землевласнику потрібно було більше землі та залежних селян. У 1557 р. Сигізмунд II Август прийняв «Уставу на волоки», згідно з якою общинні землі поділялися на волоки — 19,5 га.... |
Османська імперія
- 23-03-2022, 01:19
- 815
| XVI ст. було часом найбільшої військової та політичної могутності Османської імперії. У першій половині XVI ст. вона приєднала до своїх володінь значні території на Близькому Сході та в Північній Африці. Здійснено це було султаном Селімом І Грізним (1512-1520 рр.). У переможній війні проти Ірану Селім І завоював країни Закавказзя — Азербайджан, частину Вірменії, Грузії, Дагестан і Курдистан. Після цього розпочав загарбання Сирії та Єгипту. Приєднавши їхні землі до своєї імперії, він проголосив себе халіфом — головою всіх мусульман. Періодом найвищого розквіту Османської імперії вважають правління Сулеймана І Пишного (1520-1566 рр.). Він був, мабуть, наймогутнішим із турецьких султанів за весь час існування Османської імперії. Сулейман був єдиним сином Селіма І, і його ще юнаком почали залучати до участі у вирішенні державних справ. Одним із головних напрямів діяльності Сулеймана І стали війни з метою підкорення країн Близького Сходу, Східної Європи та узбережжя Середземного моря. Сулейман І уславився ще й тим, що створив великий флот. Під час ведення війн за підкорення країн Європи Сулейман І виявив себе не лише видатним полководцем, а й людиною, яка чудово орієнтувалась у складнощах європейської політики та суперечностях християнського світу. Християнство як релігія не викликало інтересу Сулеймана І, але він чудово розумів велику користь від релігійного розколу в Європі. Головною перепоною на шляху до підкорення Європи була Габсбурзька імперія, тому султан став усіляко підтримувати її релігійних ворогів — протестантів. В Угорщині, наприклад, він сприяв поширенню кальвінізму. Таке ставлення до протестантів стало причиною того, що прихильники Реформації дивилися на Сулеймана І як на свого захисника.... |
Міжнародні відносини у XVI — першій половині XVII ст. Тридцятилітня війна 1618-1648 рр.
- 23-03-2022, 01:18
- 1 046
| У міжнародних відносинах Європи доби раннього Нового часу поряд з традиційними явищами з’являються нові. Важливе значення відігравав династичний принцип, за яким укладання угод, союзів тощо пов’язувалося зі спорідненістю або шлюбами представників сшей коронованих осіб. Новим фактором міждержавних відносин став розкол Європи за релігійною ознакою внаслідок Реформації. Чимало держав ставати учасниками міжнародних конфліктів, підтримуючи своїх одновірців або прагнучи перешкодити поширенню віросповідання, котрого вони не підтримували. Вирішальну роль у міжнародних відносинах Європи того періоду відігравали іспанські та австрійські Габсбурги, Англія та Франція. Гострі суперечки виникали між Францією та іспанськими й австрійськими Габсбургами, володіння яких межували з її кордонами. Найбільшим з виявів суперечностей між ними стати Італійські війни (1494-1559 рр.). Гострої форми набуло протистояння між протестантською Англією та католицькою Іспанією. Незважаючи на численні воєнні сутички, жодна з провідних європейських країн — учасниць конфліктів — не мала достатніх сил, щоб завдати поразки противнику. Таку систему міжнародних відносин називали системою європейського балансу. Наприкінці XVI ст. важливу роль стала відігравати Швеція, котра, підпорядкувавши Норвегію та Фінляндію, стала намагатися поширити вплив на данські, польські та балтійські землі.... |
