§ 10. АНГЛІЯ

1. Політика торі. Перша парламентська реформа

В Англії ще з середини XVII ст. традиційно існували дві основні політичні партії - віги і торі. Торі були партією консервативного напряму. Вони твердили, що захищають традиційні британські цінності. Торі підтримували здебільшого аристократи - лендлорди (великі землевласники). Партія вігів була більш ліберальною. Віги намагались сприяти економічному розвиткові країни, пропагуючи закони, якими скорочувались податки, мито та інші види платежів у державну скарбницю. Торі провадили політику, спрямовану на підтримання високих цін на хліб. 1815 р. ними були прийняті хлібні закони, згідно з якими встановлювався високий митний збір на зерно, що ввозилось з-за кордону. В результаті ціни на хліб підскочили і виграли від того лишень англійські виробники хліба - лендлорди. Доведені до відчаю голодом і злиднями, робітники вбачали джерело своїх нещасть в тому, що їх витісняють з роботи нові машини і почали їх нищити. Розпочалася друга хвиля луддитського руху. Уряд відреагував на це вкрай жорстоко, прийнявши в 1813 р. Закон про смертну кару за руйнування машин. Головні учасники луддитського руху були страчені. В 1817 р. тимчасово було скасовано Закон про недоторканність особи. Після цього урядові репресії стали ще сильнішими і протести громадянства вщухли. Але коли через рік Закон про недоторканність особи почав діяти знову, з ним відновилися і заворушення.

Боротьба з демократичним рухом, попри часткову стабілізацію в економіці, досягла кульмінації 15 серпня 1819 р. під час «Манчестерської бійні», коли влада придушила мирний мітинг у Петерсфільді біля Манчестера. Демонстранти вимагали загального виборчого права і скасування хлібних законів. Влада для розгону мітингу використала війська. Наприкінці 1819 р. уряд ухвалив шість постанов, згідно з якими дозволялося проводити арешти та обшуки з метою вилучення зброї, заборонялися зібрання і мітинги з числом учасників понад 50 чол. Преса підлягала жорсткій цензурі. На думку одного з керівників партії вігів Р. Тірні, «уряд тільки й думає про те, як би застосувати грубу силу. Він не бажає угод, жодного примирення». Цей період в історії Англії дістав назву «реакційного торізму». На зміну йому прийшов «торізм реформаторський». Його пов’язують з іменем члена нового урядового кабінету лорда Дж. Каннінга, політика якого була спрямована на пом’якшення режиму.

У 1824 р. уряд скасував закон 1799 р., який забороняв створювати професійні організації робітників - тред-юніони. Страйки теж перестали бути кримінальним злочином. Від 1825 до 1830 р. практично по всій Англії були створені професійні спілки в галузях економіки: лудильників, ливарників, ткачів і т. д. Тред-юніони, захищаючи інтереси робітників, боролися за підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці, закриття робітних будинків, в яких безробітні були змушені працювати в жахливих умовах і за мізерну платню. Діяльність тред-юніонів непокоїла підприємців, і вони змусили уряд 1825 р. ухвалити Закон про робітничі коаліції (об’єднання), який забороняв проводити страйки і чинити тиск на підприємців із метою поліпшення умов праці.

1830 р. на надзвичайних парламентських виборах перемогла партія вігів. Кабінет очолив Чарльз Грей. Почали готувати законопроект про парламентську реформу. Вона стосувалась системи виборчого права. З близько 20-мільйонного населення Англії правом голосу тоді користувалось трохи більше 220 тис. осіб. Це було результатом дуже високого майнового цензу. Крім того, в країні було декілька десятків так званих «гнилих містечок» - (старі, феодального типу, дрібні міста або території, де людей вже практично не було, а депутата призначав лендлорд). Але ці «гнилі містечка» направляли в парламент близько сотні депутатів. У квітні 1832 р. Білль про реформу було прийнято. Відповідно до нового парламентського закону:

- 56 «гнилих містечок» позбувалися права представництва;

- 30 «гнилих містечок» представляли тепер по одному замість двох депутатів;

- одержали місця в парламенті депутати великих промислових центрів;

- виборчі права здобули всі, хто мав певну суму доходів на рік;

- виборчого права не набули робітники і дрібні власники;

- не була ліквідована нерівність виборчих округів;

- збереглося відкрите голосування;

- кількість виборців при 20-мільйонному населенні збільшилася до 652 тис. чол.

Реформа 1832 р. забезпечила перевагу промисловців у парламенті і фактично відобразила компроміс між землевласницькою аристократією і підприємцями.

2. Віги при владі. Початок правління королеви Вікторії

Період правління вігів припадає на 1830-1841 рр. У цей час змінюються назви партій: віги асоціюються з поняттям ліберал, торі - консерватор. Але ще довго у вжитку будуть старі назви. І сьогодні англійську партію консерваторів іноді неофіційно називають торі. Під тиском демократичного руху, який набував сили, урядом вігів було прийнято Закон про знищення рабства у всіх англійських колоніях. Вирішилося і питання про дитячу працю на фабриках і в шахтах. Становище робітників було настільки жалюгідним, що вони змушені були відправляти своїх неповнолітніх дітей працювати. Діти 6-9 років працювали в жахливих умовах по 12-14 год на добу. Відтепер діти до 13 років могли працювати не більше 8 год на добу, а підлітки від 13 до 18 років працювали не більш як 12 год. Почала діяти під контролем тред-юніонів фабрична інспекція охорони праці; діти до 14 років щоденно упродовж двох годин мусили навчатися у школі; вводилися в практику обов’язкові перерви для приймання їжі.

Одночасно віги ухвалили у 1834 р. Закон про бідних. Згідно з ним скасовувався податок на користь бідних, який раніше бреши з підприємців. Бідні позбавлялись права отримувати соціальну допомогу за рахунок релігійних общин. Скрізь впроваджувалися в практику робітні будинки - своєрідні в’язниці з обов’язковим повним трудовим днем. Згідно із цим законом робітники повинні були самі забезпечувати себе, а не чекати, доки хтось про них потурбується.

У 1837 р. на зміну королю Вільгельму IV прийшла королева Вікторія.

Вікторія (1819-1901) - королева Британії з 1837 р. Остання представниця Ганноверської династії. В 1876 р. проголошена імператрицею Індії. На початку її правління Велика Британія встановила свою торговельну і промислову гегемонію в світі.

Королева Вікторія

За роки правління Вікторії Британія стала величезною колоніальною імперією, зміцнила позиції: означилася політична та економічна стабілізація, посилився міжнародний авторитет держави.

В період правління королеви уряд вігів втілив у життя законопроекти про проведення шкільної та поштової реформи.

До поштової реформи оплата за доставку листів була дуже високою, відтак замість оплати листоношам з’явилася поштова марка на конверті. Згідно із шкільною реформою освіта стала обов’язковою, держава давала певні субсидії для початкової школи; всі общини, зокрема релігійні, навіть якщо вони не належали до офіційної церкви, дістали можливість навчати своїх дітей. Діяльність осіб духовного сану (школи перебували при церквах) контролювали представники шкільних комітетів.

3. Структурні зміни в економіці

У період від 1815 до 1850 р. торговельно-промислові переваги Англії у світі зросли. За рівнем промислового виробництва і торговим оборотом вона випередила інші країни. Її військовий і торговий флоти панували на всіх морських шляхах. Промисловий переворот від початку XIX ст. перейшов у завершальну стадію. Практично всі головні галузі промисловості були механізовані. У текстильному та бавовняному виробництві Англія тримала першість у світі. До 30-х рр. набуло стрімкого розвитку машинобудування, споруджувалися фабрики з виробництва верстатів, нових машин і механізмів. Одночасно Англія почала вивозити машини за кордон, експорт цього виду продукції з 1826 по 1850 р. зріс у 6 разів. Швидкому розвиткові будівництва сприяв такий важливий чинник, як прокладання залізниць. Після винаходу в 1814 р. Д. Стефенсоном паровоза мережа залізниць швидко з’єднала всю Англію. Це зміцнило внутрішній ринок країни. У сільському господарстві почали застосовувати нові методи землеобробітку: поглиблену оранку, дренажні системи, добрива. У 30-40-х рр. збільшився експорт товарів і продукції текстильної та важкої промисловості. Економічне піднесення було пов’язане з розвитком науки, визначним представником якої був фізик і хімік Майкл Фарадей. З інтенсивним розвитком економіки в Англії відбулися демографічні зміни. Кількість працівників на виробництві разом із родинами становила половину населення країни.

4. Чартистський рух

Закон про бідних та парламентська реформа 1832 р. не дали обіцяних робітникам прав, насамперед у виборчій системі. Поштовхом до нових заворушень стала чергова економічна криза, яка охопили Англію в 1836-1838 рр. Упали ціни на товари, а неврожаї спричинили подвійне подорожчання хліба.

Від 1836 р. у Великій Британії розгорнувся масовий громадсько-демократичний рух за політичні права. Цей рух мав за мету вплинути на законодавчу діяльність парламенту. Кістяком руху стала лондонська асоціація робітників, яку очолив столяр У. Ловетт. Свої вимоги представники руху сформулювали в хартіях (грамотах). Передбачалося передати їх на розгляд парламенту. Цей рух дістав назву чартизм (від англійського слова «charter» - хартія).

Перший документ (хартія) чартистів уміщував 6 вимог, зокрема:

- загальне виборче право для чоловіків, які досягли 21 року і проживали у своїй парафії не менше 6 місяців;

- скасування майнового цензу для кандидатів у депутати парламенту;

- рівне представництво і зрівняння виборчих округів.

Лондонську асоціацію робітників підтримав «Великий

Північний Союз», яким керував адвокат Ф. О’Коннор, у м. Лідсі і «Політичний Союз» у м. Бірмінгемі на чолі з банкіром Т. Атвудом. Уся Англія була охоплена мітингами на підтримку шести пунктів хартії.

1838 р. чартисти склали першу національну петицію (прохання), яка містила вимоги Лондонської асоціації робітників. Публікація петиції в чартистських виданнях викликала нову хвилю народної підтримки. Того ж року в Лондоні відбувся І з’їзд чартистів, який дістав назву Національного конвенту. За час його роботи чартисти визначилися у формах і методах боротьби за прийняття Народної хартії.

Прибічники У. Ловетта (Лондонська асоціація) відкидали насильницькі методи боротьби, дотримуючись політики «моральної сили». Представники «фізичної сили» під керівництвом Дж. Гарні виступали за революційне повалення політичного й соціального ладу, за ліквідацію економічної і політичної нерівності.

Третє угруповання «змішаних методів боротьби» очолив О’Коннор. Примикаючи в основному до прихильників «фізичної сили», він, однак, вважав, що тільки за умови, якщо мирні засоби не зарадять і парламент не прийме хартії, слід вдатися до насильницьких засобів впливу.

Першу петицію про народну хартію підписали понад 1 млн чол. 18 червня 1839 р. її врочисто внесли до парламенту. По всій Англії прокотилася хвиля масових заворушень. Після цих заворушень у Бірмінгемі, Лондоні та Манчестері уряд запровадив стан облоги. В липні 1839 р. палата Общин відкинула петицію про Народну хартію. Тоді прибічники «фізичної сили» поставили вимогу оголосити тривалий загальнодержавний страйк - «священний місяць». Підготовка до страйку затяглася, а жорстокі репресивні заходи уряду Англії не дали розгорнутися рухові масового протесту.

ВИЩІ ОРГАНИ ВЛАДИ АНГЛІЇ

Страйки стали локальними і нечисленними. Восени 1839 р. у країні почалося економічне піднесення, відтак зменшилося безробіття. Підприємці отримали можливість дещо підвищити заробітну платню. Чартистський рух пішов на спад, наприкінці вересня був розпущений Національний конвент. По всій країні прокотилася хвиля арештів і судів над чартистами.

Початок 1842 р. позначився новою економічною кризою, що призвело до погіршення становища робітників. У травні 1842 р. чартисти знову спробували внести на розгляд парламенту другу петицію про Народну хартію. Цей документ складався з 6 пунктів першої хартії, але мав агресивніший характер через рішучий протест проти соціальної нерівності та низької оплати праці. Петиція вимагала скасування закону про бідних, а також ряду монополій буржуазії і лендлордів на виборчі права, пресу, землю. У цій петиції була також вимога про скасування унії (об’єднання) Англії та Ірландії.

ЧАРТИЗМ

На початку червня парламент відмовився прийняти і другу петицію, відтак улітку 1842 р. в Англії почалися мітинги, країну знову охопив страйковий рух. Підприємці почали вдаватися до локаутів - масових звільнень робітників. Спроба чартистів тривалий час продовжувати страйки була приречена на невдачу. Уряд заарештував їхніх лідерів, у той же час було підвищено заробітну платню. З новим економічним піднесенням стабілізувалися відносини в суспільстві, після чого друга хвиля чартизму пішла на спад. 1845 р. чартистський рух знову почав зростати зі створенням організації «Земельне товариство чартистів» під керівництвом О’Коннора. Це товариство пропагувало ідею передачі земель лендлордів робітникам. Воно об’єднувало близько 300 тис. членів і мало громадський фонд у 60 тис. фунтів стерлінгів. Того ж року в Лондоні лідери «фізичної сили» Д. Гарні та Е. Джонс створили «Товариство братських демократів». Наприкінці 1847 р. економіку Англії знову захитала торгово-промислова криза. Цим скористалися чартисти. Під впливом початку революцій 1848-1849 рр. у Європі представники «фізичної сили» виступили з гаслами збройного повстання.

У квітні 1848 р. відкрився II Чартистський національний конвент, на якому знову розгорілися суперечки про методи боротьби за досягнення політичних прав. Було розроблено концепцію третьої петиції до парламенту. Передбачуване вручення петиції і масова демонстрація не відбулися, оскільки уряд увів у Лондон війська. Влітку пройшли масові арешти лідерів чартизму.

Спроби відродити чартизм у 1851 та 1854 рр. не мали успіху через те, що соціальна база руху була підірвана тривалим економічним піднесенням, яке уможливило підняття заробітної платні. В Англії народилась робітнича аристократія - прошарок високооплачуваних та висококваліфікованих робітників, які були цілком задоволені своїм становищем. Нарешті, масова еміграція з країни у зв’язку з золотою лихоманкою в Каліфорнії спричинила звільнення робочих місць і підвищення заробітної платні. Лідери чартистської течії «моральної сили» спромоглися створити високоефективні профспілки - тред-юніони, які боролись за права робітників економічними методами, добиваючись підвищення заробітної плати та інших соціальних гарантій. Під впливом тред-юніонів уряд прийняв ряд законів, які сприяли соціальному компромісу - більш справедливому розподілу прибутків між робітниками і капіталістами на основі угоди між ними. Така політика узгоджень та компромісів і призвела до того, що представники політики «фізичної сили» втратили своїх прибічників. Досвід боротьби тред-юніонів в Англії свідчить про можливість вирішувати економічні проблеми робітників законними, парламентськими методами.

Висновки

Англія у першій половині XIX ст. була могутньою індустріальною державою, економіка її базувалася на новітніх досягненнях науки і техніки. Вона першою зазнала кризи перевиробництва - як наслідку промислового прогресу і незбалансованості економіки. Поява і діяльність в Англії політичних організацій та громадсько-демократичних рухів засвідчили становлення принципів демократії нового часу. Найсильніший серед цих рухів - чартистський рух сприяв консолідації політичних сил у країні, зробив необхідною гнучку урядову політику як у робітничому законодавстві, так і в соціально-політичному житті, змусив підприємців і робітників іти на компроміси заради досягнення соціального миру в суспільстві.

Запитання і завдання

1. Чому перші економічні кризи сталися саме в Англії?

2. У чому полягає суть політики торі в 20-ті рр. XIX ст.?

3. Які причини та умови ухвалення парламентської реформи 1832 р. в Англії?

4. Розкажіть про чартистський рух. Які течії в ньому були, які етапи він пройшов?

5. Чому, на Вашу думку, в Англії ні в XIX ст., ні в XX ст. не було таких кривавих революцій, які були в цей період в Європі й Азії?

6. Визначте поняття: Вікторіанська епоха, чартизм, локаут, хартія, робітнича аристократія, соціальний компроміс.

Документи та матеріали

З першої національної петиції

«Упродовж 23 років ми насолоджуємося глибоким миром. Усе ж, незважаючи на всі намагання та вміння вигідно використати їх, ми обтяжені стражданням і в громадському, і в приватному житті.

Ми знемагаємо під тягарем податків, яких усе-таки виявляється замало для потреб наших правителів, наші промисловці тремтять на межі банкрутства; наші робітники помирають від голоду; капітал не дає прибутку, а праця не винагороджується; дім ремісника спустошений, зате комора лихваря повна; робітний дім переповнений, а фабрика знелюдніла.

Ми дивилися навсібіч, ми старанно шукали причини нужди, такої тяжкої і такої тривалої. Ми не в змозі знайти жодної з них ні в природі, ні в провидінні. Небо було милостивим до народу, але безумство наших правителів перетворило в ніщо милосердя Боже».

Новая история в документах и материалах. - С. 285-288.

1. Як визначаються в документі причини і характерні риси бідності в Англії?

2. Як у документі зображений взаємозв’язок між можливостями підприємця організувати роботу і добробутом робітника?

Запам’ятайте дати

1815 р. - хлібні закони в Англії

1819 р. - «Манчестерська бійня»

1824 р. - парламент приймає закон про скасування заборони професійних спілок в Англії

1825-1830 рр. - створення тред-юніонів в Англії

1832 р. - парламентська реформа в Англії

1834 р. - Закон про бідних

1837-1901 рр. - правління королеви Вікторії, Вікторіанська епоха

1836-1854 рр. - чартистський рух

1836-1839 рр. - боротьба за прийняття першої Народної хартії

1839 р. - перша хартія була відхилена парламентом

1842 р. - боротьба за прийняття другої хартії, її відхилення парламентом

1847 р. - парламент приймає Закон про охорону праці жінок і дітей

1848 р., квітень - II чартистський національний конвент, розробка третьої хартії

XIX ст., 50-ті рр. - спад чартистського руху

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 9 клас Білоножко", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)