§ 3. Консульство та Імперія у Франції. Наполеон І. Віденський конгрес і Священний союз

1. ФРАНЦІЯ В ПЕРІОД КОНСУЛЬСТВА

Новий політичний режим — Консульство, установлений у Франції після перевороту 9 листопада 1799 р. (18 брюмера), був спрямований одночасно проти демократичних перетворень у країні та проти спроб роялістів відновити монархію.

Реальна політична влада була зосереджена в руках вищих чинів армії й державного апарату. Своїм помічникам Наполеон Бонапарт дав вказівку: «Пишіть коротко і неясно».

Наполеон Бонапарт (1769-1821 рр.) — одна з найяскравіших особистостей Нового часу, політичний, державний і військовий діяч Франції. Народився на о. Корсика в родині збіднілого дворянина. Освіту здобув у Брієнській військовій школі, у військовій школі в Парижі. У 1785 р. в чині молодшого лейтенанта артилерії Наполеон розпочав військову службу. У період Французької революції його було удостоєно звання бригадного генерала, а за Директорії призначено командувачем армії. У 1799 р. здійснив державний переворот, унаслідок якого став першим консулом. З 1804 р. — імператор французів. Увів Цивільний кодекс, здійснив ряд реформ. У результаті війн під владою Наполеона Бонапарта опинилася більша частина Західної й Центральної Європи. Розгром французької армії в Росії (1812 р.) став початком краху імперії Наполеона. Вступ у березні 1814 р. військ антифранцузької коаліції в Париж змусило його відректися від престолу. Бонапарт був засланий на о. Ельба. У 1815 р. він знову посів французький престол. Після поразки під Ватерлоо Наполеон удруге відрікся від престолу. Останні роки життя провів на о. Св. Єлени як бранець англійців.

Конституція 1799 р. вже не містила «Декларації прав людини і громадянина», але гарантувала буржуазії й селянству збереження власності, отриманої в роки революції в результаті конфіскації і розподілу дворянського майна.

Уся влада перебувала в руках першого консула — Наполеона Бонапарта. Він зосередив у своїх руках командування армією, призначення на вищі військові й цивільні посади, керівництво внутрішньою й зовнішньою політикою. Два інші консули — Е.-Ж. Сійес і Р. Дюко — мали тільки дорадчі голоси.

2. ІМПЕРІЯ

«Нові багатії» боялися реставрації монархії, що могла позбавити їх власності, набутої в роки революції. Вони вимагали проголосити Наполеона Бонапарта імператором. Цю пропозицію підтримували й селяни, що купили землі емігрантів.

У травні 1804 р. указом Сенату Наполеон був оголошений «імператором французів». Бонапарт не поїхав у Рим для коронації, а викликав Папу до себе в Париж. Під час коронації 2 грудня 1804 р. в Соборі Паризької Богоматері Наполеон вихопив з рук понтифіка корону й сам поклав її собі на голову, після чого одягнув корону й на голову своєї дружини Жозефіні Богарне.

З 1808 р. слово «республіка» офіційно було замінено словом «імперія». Фактично ж Франція стала імперією ще в 1802 р., коли Наполеон Бонапарт був проголошений довічним консулом і зосередив у своїх руках всю владу.

Бонапарт прагнув створити «нове дворянство» як опору своєї влади. У 1802 р. Наполеон заснував «Почесний легіон», до якого увійшли найбагатші люди — по 600 осіб від кожного департаменту. Згодом членом «Легіону» можна було стати за особливі заслуги перед Францією. Представниками наполеонівського «нового дворянства» були генерали, сенатори, архієпископи й люди, що розбагатіли під час революції. Родичі Наполеона та його найближчі соратники одержували титули принців, князів, графів та ін.

Герб Першої Французької імперії

Коронація Наполеона Бонапарта. Фрагмент картини художника Жака-Луї Давида (1805-1807 рр.

На картині зображено епізод коронації імператора, коли Наполеон коронує Жозефіну, а Папа Пій VII дає йому своє благословення.

Поміркуйте, чому саме цей епізод замовив Наполеон художнику. Які настрої та почуття передано на картині? Як Ви можете її схарактеризувати?

Наполеон підтримував підприємницьку діяльність й ініціативу промисловців, торговців і банкірів.

У 1800 р. засновано Французький банк і здійснено заходи щодо зміцнення нової грошової одиниці — франка. Уряд захищав внутрішній ринок від іноземної, насамперед британської, конкуренції. Були скорочені податки.

В основі внутрішньої політики Бонапарта було створення максимально централізованої системи влади. Департаменти очолили призначені першим консулом префекти, а міста — мери, що затверджувалися урядом.

Уряд переслідував прояви вільнодумства: заборонялися публічні збори й маніфестації, установлювалася цензура над пресою. З літератури, театру, викладання в школах вилучалося все, що нагадувало про революцію та її діячів.

Особливу увагу Наполеон надавав зміцненню поліцейської системи.

Імперія (відлат. imperium — влада):

1) монархічна держава, глава якої, як правило, носить титул імператора;

2) держава, що прагне до панування в регіоні або світі, здійснює агресивну зовнішню політику, прагне встановити контроль над іншими державами.

Цивільний кодекс Наполеона (або скорочено Кодекс Наполеона, фр. Code Napoleon) — фундаментальний кодекс цивільного права Франції. Цивільний кодекс Наполеона має велике історичне значення для утвердження у Франції та Європі в цілому принципів демократії та громадянських прав людини.

3. КОДЕКСИ НАПОЛЕОНА

У період правління Наполеона Бонапарта було розроблено нові норми права. Ухвалені закони становили «Кодекси Наполеона» (кодекс — звід законів).

Найбільше значення серед них мав Цивільний кодекс (виданий у 1804 р.), який проголосив рівність громадян перед законом, недоторканність особи й приватної власності, свободу совісті тощо. Найважливіше значення в Цивільному кодексі мали статті, що охороняли приватну власність.

Історична довідка. Кодекс Наполеона прийнятий за основу зводів цивільних законів більш ніж у 70 країнах світу, де — частково, а де й повністю. Навіть у середовищі поширення англосаксонського права в наш час є два приклади збереження наполеонівського законодавства — у штаті Луїзіана в США і в провінції Квебеку Канаді.

У 1807 р. після серії скандальних банкрутств було ухвалено Торговельний кодекс, у якому відображено положення щодо комерсантів, торговельних товариств, розподілу майна тощо.

У Кримінальному кодексі (1810 р.) проголошено ідею рівності людей перед карним законом, визначено коло покарань, уведено чіткі критерії злочину.

4. ВІЙНИ НАПОЛЕОНА БОНАПАРТА ХАРАКТЕР І ЦІЛІ НАПОЛЕОНІВСЬКИХ ВІЙН

У роки Консульства (1799—1804 рр.) та Імперії (1804—1814, 1815 рр.) війни наполеонівської Франції (або наполеонівські війни) мали агресивний і загарбницький характер.

На межі XVIII-XIX ст. Франція була найпотужнішою у військовому відношенні державою Європи. Вона мала першокласну армію, що формувалася на основі загальної військової повинності. Французька артилерія й стрілецька зброя за своїми бойовими якостями були поза конкуренцією. На командні посади в армії висувалися найбільш здатні офіцери й генерали. Наполеон розвинув теорію ведення війни, зокрема — за допомогою масових армій.

У 1803 р. Наполеон Бонапарт відновив війну з Великою Британією. Улітку 1805 р. була створена третя антифранцузька коаліція, до складу якої ввійшли Велика Британія, Росія, Австрія, Швеція, Неаполітанське королівство. Наполеон Бонапарт назвав третю коаліцію «черговим союзом, витканим Англією із золота й ненависті», та заявив, що «третю коаліцію чекає доля перших двох», які впали «під чоботами солдатів Франції».

ТРАФАЛЬГАРСЬКА БИТВА

Наполеон Бонапарт виношував ідею вторгнення на територію Великої Британії — головного свого суперника на шляху до світового панування. Імператор навіть розглядав ідеї використання повітряних куль або невеликих морських суден, які віддалено нагадували сучасні підводні човни. Водночас він усвідомлював, що перемогти Велику Британію можна тільки розгромивши її могутній морський флот.

У морському бою в жовтні 1805 р. біля мису Трафальгар, південніше Кадіса (Іспанія), об’єднаний франко-іспанський флот під командуванням адмірала П. Ш. де Вільньова зустрівся з британським флотом адмірала Г. Нельсона.

Коли французькі кораблі вишикувалися своєрідним півмісяцем, Г. Нельсон уперше застосував нову тактику — розставив свої кораблі в колону по двоє та спрямував її перпендикулярно до центральної частини розташування кораблів супротивника. Британські кораблі розірвали лави ворожих кораблів у центрі, а потім розправилися із двома половинами окремо. У порт Кадіс повернулася лише третина ескадри, П. Ш. де Вільньова узято в полон. Г. Нельсон, сміливість і тактика якого визначили цю перемогу, був смертельно поранений під час його 140-го бою на флагманському кораблі «Вікторія».

Трафальгарська битва — останнє в історії велике військове зіткнення кораблів-вітрильників. Велика Британія залишилася морською володаркою світу.

АУСТЕРЛІЦЬКА БИТВА

На суші події розвивалися по-іншому. Наполеон 20 жовтня 1805 р. змусив капітулювати австрійську армію поблизу фортеці Ульм. У листопаді 1805 р. французька армія захопила Відень.

Тим часом російські війська й залишки австрійської армії об’єдналися в Чехії. Біля селища Аустерліц у запеклому бою зустрілися наполеонівські війська й об’єднана російсько-австрійська армія під командуванням М. Кутузова. Цей бій одержав назву «битви трьох імператорів».

2 грудня 1805 р. Наполеон, маючи меншу за чисельністю армію, завдав нищівного удару по союзній армії.

Військові наполеонівської армії

Гренадер (ліворуч) і вольтижер (праворуч)

Полковник

Карабінер

Шеволежер

Улан

Союзні війська втратили 27 тис. осіб, з них росіян — 21 тис. Втрати французів становили 12 тис. осіб. Багато солдатів союзників здалися в полон. Ледь уник його поранений М. Кутузов. У полоні міг опинитися й імператор Олександр. Самодержець плакав, втративши самовладання. У паніці втікав двір австрійського імператора Франца на чолі із самим монархом.

Третя коаліція розпалася. Австрія виплатила Франції величезну контрибуцію.

Аустерліц зумовив розпад Священної Римської імперії німецької нації, що припинила своє існування в серпні 1806 р. Тоді ж Наполеон Бонапарт об’єднав 16 німецьких держав у Рейнський союз, на чолі якого він став сам у званні протектора.

ВІЙНА ІЗ ЧЕТВЕРТОЮ КОАЛІЦІЄЮ

У липні 1806 р. Росія й Пруссія уклали союзний договір, що поклав початок формуванню четвертої коаліції. До союзників долучилися Велика Британія, Швеція й Саксонія. Але в жовтні 1806 р. одночасно під Єною й Ауерштадтом головні сили прусської армії були розбиті.

У підкореному Берліні Наполеон підписав декрет про континентальну блокаду Великої Британії. Цей декрет забороняв усім залежним від Франції державам торгувати з цією країною. Усі британські товари, виявлені на території Франції й союзних з нею держав, підлягали конфіскації.

Усунення британської конкуренції дало імпульс розвитку торгівлі й промисловості в Європі. Розвивалася контрабандна торгівля. Проти блокади виступили європейські торговці. Росло невдоволення й у самій Франції через скорочення імпорту колоніальних товарів. Зі свого боку, Британія оголосила блокаду портам Франції та її васалам (контрблокаду).

Історичні подробиці. Під час оголошення континентальної блокади Наполеон, за свідченнями, зауважив таке: «Я хочу завоювати море могутністю землі».

(?) Як Ви розумієте ці слова?

ВОЄННІ ДІЇ В ПОЛЬЩІ Й СХІДНІЙ ПРУССІЇ. ТІЛЬЗИТСЬКИЙ МИР

З розгромом прусської армії війна не була закінчена. На допомогу Пруссії поспішала Росія.

Історичні подробиці. З книжки історика А. Манфреда «Наполеон Бонапарт»

Серед кріпосного селянства прусської Польщі під впливом вільних громадян — солдатів французької армії — намітилися ознаки руху проти поміщиків... Завдяки воскреслим надіям на звільнення Польщі від прусського, а в майбутньому й від австрійського панування, за перспектив «возз’єднання» Литви, Білоруси й України французьку армію приймали в Польщі з розкритими обіймами. У Познані маршалові Даву влаштували тріумфальний прийом

Чому поляки із захватом зустрічали французьку армію?

Наполеон та імператор Олександр І на зустрічі в Тильзиті. Картина художника Олексія Ківшенка

Командування російських військ запропонувало перемир’я. 25 червня 1807 р. відбулася знаменита зустріч між Олександром І і Наполеоном. Для переговорів двох імператорів посередині р. Німан побудували пліт, на якому звели намет, і 8 липня 1807 р. був підписаний Тільзитський мир.

Згідно з умовами договору Франція з польських володінь Пруссії створила залежне Герцогство Варшавське. Данциг (Гданськ) оголошувався «вільним містом». На Пруссію була накладена контрибуція. Усі її володіння на захід від р. Ельби ввійшли до складу новоствореного Вестфальського королівства. Франція значно зміцнила свій вплив у Європі.

Росія зобов’язалася вийти з антифранцузької коаліції, визнавала відокремлення від Пруссії частини земель, хоча домоглася збереження її державної самостійності. Олександр І визнавав зміни,

зроблені Наполеоном І у Європі. Росія зобов’язалася припинити війну з Туреччиною, вивести війська з Молдавії й Валахії. Наполеон й Олександр І також уклали таємну угоду про приєднання Росії до континентальної блокади Британії.

5. УТОРГНЕННЯ ФРАНЦУЗЬКИХ ВІЙСЬК В ІСПАНІЮ Й ПОРТУГАЛІЮ. ВІЙНА З АВСТРІЄЮ

У 1808 р. французькі війська вторглися в Іспанію й увійшли в Мадрид. Наполеон Бонапарт позбавив іспанських Бурбонів престолу й призначив королем свого брата Жозефа. Однак в Іспанії розпочалася визвольна війна, яку підтримала Велика Британія. Франція була змушена відправити в цю країну значні військові контингенти.

У 1809 р. Австрія й Велика Британія уклали союз і створили п’яту антифранцузьку коаліцію. У ряді боїв війська Наполеона Бонапарта зуміли завдати поразки австрійцям, і 13 травня 1809 р. вони вступили у Відень. 5—6 липня 1809 р. Наполеону Бонапарту вдалося остаточно перемогти австрійську армію в селищі Ваграм (неподалік Відня).

У жовтні 1809 р. Франція й Австрія уклали Шенбруннську мирну угоду. Згідно з нею Австрія позбулася величезної території й виходу до Адріатичного моря, втратила свій вплив у Європі.

Після розгрому основних сил п’ятої коаліції могутність наполеонівської імперії досягла своєї кульмінації.

6. РОСІЙСЬКИЙ ПОХІД НАПОЛЕОНА БОНАПАРТА

ПІДГОТОВКА ДО ВІЙНИ

Відносини між Францією й Росією різко погіршилися з 1810 р. Каменем спотикання стало так зване «польське питання». У 1809 р., після остаточного розгрому Австрії, Наполеон повернув Герцогству Варшавському польські землі, захоплені раніше австрійцями. Олександр І вбачав у відродженні польської держави небезпеку для своєї влади в Білорусії, оскільки місцева шляхта сподівалася, що французька армія принесе на ці землі волю.

Наполеон створив величезну армію з понад 600 тис. осіб, з яких більше половини становили військові з підкорених Францією країн — прусські, австрійські, саксонські, італійські, польські, іспанські та ін.

Росія зуміла збільшити чисельність своєї армії до 900 тис. осіб. Значна частина військ перебувала в Молдавії, Криму, на Кавказі, у Фінляндії й у внутрішніх районах, тому на західних кордонах до червня 1812 р. вдалося зосередити близько 240 тис. осіб. Ці сили входили до складу трьох армій.

1-а армія генерала М. Барклая-де-Толлі розгорнулася на петербурзькому напрямку;

2-а армія генерала П. Багратіона прикривала московський напрямок;

3-я армія генерала О. Тормасова перебувала на київському напрямку.

Французи атакують. Малюнок 1896 р.

УТОРГНЕННЯ НАПОЛЕОНІВСЬКОЇ АРМІЇ В РОСІЮ

Наполеон напав на Росію без оголошення війни. Він 24 червня 1812 р. перейшов річку Німан.

Імператор Олександр І видав маніфест, у якому закликав створювати народне ополчення й узаконив партизанську війну проти загарбників.

На теренах України до козацьких та ополченських полків вступило майже 70 тис. осіб. До війська вступало і вільне селянське населення, і селяни-кріпаки. У формуванні одного козачого полку брав участь видатний український поет і письменник Іван Котляревський.

Сам Наполеон не вступав на територію України. Наступальні військові дії тут вів його союзник — австрійська армія Шварценберга. На початку війни 1812 р. вона завдала поразки російській армії Томашова, яка стояла на Волині.

17 серпня 1812 р. Олександр І призначив головнокомандувачем усіх діючих армій та ополчення генерала М. Кутузова.

Михайло Іларіонович Кутузов (1745-1813 рр.) — російський полководець, генерал-фельдмаршал (1812 р.). Учень О. Суворова. Учасник російсько-турецьких війн у другій половині XVIII ст. Досвідчений царедворець, знаходив спільну мову і з Катериною II, і з Павлом І, і з Олександром І. У 1805 р. командував об’єднаними збройними силами Росії й Австрії у війні з Наполеоном, зазнавши від нього нищівної поразки під Аустерліцем. У 1806-1807 рр. — київський військовий губернатор. У 1811 р. — головнокомандувач російської армії в Молдавії. Із серпня 1812 р. — головнокомандувач усіх армій та ополчень.

БОРОДІНСЬКА БИТВА

Бородінська битва між російськими й французькими військами відбулася в районі села Бородіно за 125 км на захід від Москви.

26 серпня (7 вересня), побачивши сонце, що сходило, Наполеон вигукнув: «Ось воно, сонце Аустерліца!» У критичний момент французький імператор не наважився ввести в бій свій найнадійніший підрозділ — стару гвардію. Імператор сказав: «За вісімсот льє від Парижа я не можу ризикувати моїм останнім резервом». Французи завзято атакували, але розгромити російську армію їм не вдалося.

Продовжувати битву наступного дня М. Кутузов не став. Уночі російські війська покинули укріплення й відступили через Москву на південь.

На початку вересня російські війська залишили столицю. Коли війська Наполеона увійшли в Москву, більшість жителів покинули столицю.

Незабаром у місті спалахнули пожежі, влаштовані чи то французами, чи то росіянами.

Свідчать документи. Зі спогадів французького генерала А. -Г. Жоміні про розлад у наполеонівській армії

У тих окремих бандах, які входили в Смоленськ, складно було впізнати армію. Триденного морозу, навіть не дуже сильного, було досить, щоб дезорганізувати частину армії. Вже було кинуто 200 гармат за браком запряжних коней... Розлад армії... був викликаний відсутністю продовольства й тією обставиною, що вона складалася з 20 різнорідних національностей... Командири були змушені допускати відхід солдат від своїх команд на пошуки продовольства. Кожен солдат, що вийшов з рядів, якщо не потрапляв до рук козаків, уже не був у змозі нагнати свою частину

(?) Які чинники вплинули на розлад французької армії під час її «російського походу»?

ВІДСТУП І РОЗГРОМ АРМІЇ НАПОЛЕОНА БОНАПАРТА

Наполеон мав намір зробити марш на Калугу й Тулу, захопити там російські військові бази, а потім відвести свої війська в Білорусію й Литву, щоб наступного року відновити воєнні дії.

Однак російські війська перейшли в контрнаступ і розбили корпус І. Мюрата. Після звістки про цю поразку Наполеон 7 жовтня (19 жовтая за новим стилем) вивів свою 110-тисячну армію з Москви. Але спроба Бонапарта проникнути в південні райони країни закінчилась невдачею. Після тяжких боїв Наполеон був змушений повернути на розорену ним же Смоленську дорогу, як і планував М. Кутузов.

Відступаючи, частини наполеонівської армії розтягнулися на десятки кілометрів, де зазнавали безперервних ударів російських військ і партизан.

Настали холоди. Погано одягнені й голодні солдати наполеонівської армії втрачали свою боєздатність. Через нестачу фуражу масово гинули коні, що змушувало супротивника кидати свою артилерію. Розв’язка настала в битві на річці Березина. У цьому бою французький головнокомандувач втратив 29 тис. осіб і весь обоз. Після цієї переправи «Велика армія» перестала існувати як організована бойова сила.

Від Березини до Німану: переслідування французів російською армією. Картина художника Адольфа Нортена

Згодом Бонапарт довідався про спробу республіканського перевороту в Парижі. Наполеон передав командування військами І. Мюрату й поїхав до Парижа. Повстання було жорстоко придушено, змовників страчено.

Тим часом солдати наполеонівської армії втікали до західних кордонів Росії. У середині грудня через річку Німан переправилися тільки 20 тис. учасників «російського походу».

7. БИТВА ПІД ЛЕЙПЦИГОМ

Повернувшись наприкінці 1812 р. до Парижа, Наполеон взявся за створення нової армії. За короткий термін імператор призвав до війська понад 500 тис. осіб. Але співвідношення сил було для нього вже не таким сприятливим, як колись.

Після вигнання французьких військ із Росії, у січні 1813 р., розпочався похід російських військ до Європи. М. Кутузову, що не хотів вести війну за межами Росії, довелося поступитися наполяганню Олександра І. Однак у квітні 1813 р. Кутузов помер.

У 1813 р. проти Франції утворилася нова, шоста коаліція, до складу якої ввійшли Росія, Велика Британія, Пруссія, Австрія, Швеція, Іспанія, Португалія.

У серпні 1813 р. до коаліції долучилася Австрія. Тепер загальна кількість військ союзників становила понад 1 млн осіб.

Наприкінці серпня під Дрезденом відбулася велика битва, у якій Наполеон, незважаючи на чисельну перевагу супротивника, здобув перемогу. Поразка під Дрезденом загрожувала розвалом коаліції. Але ця небезпека зникла після того, як у битві під Кульмом були розгромлені війська наполеонівського генерала Вандамма. У вересні учасники коаліції підписали Теплицький договір про продовження боротьби з Бонапартом до переможного кінця.

16—19 жовтня 1813 р. під Лейпцигом відбулася вирішальна битва, у якій брали участь з обох сторін понад півмільйона солдатів. Французькій армії протистояли об’єднані війська Росії, Пруссії, Швеції й Австрії. Запеклий бій увійшов в історію як «Битва народів».

Майже 110 тис. солдатів полягли на полі бою. Армія Наполеона зазнала нищівної поразки й почала відступати. Однак Бонапарту вдалося уникнути повного розгрому, й на початку грудня він відвів свою армію за Рейн.

Українські козацькі та кримськотатарські вершники

Історичні подробиці

Українці в російській армії

У регулярній російській армії українці становили значний відсоток, особливо серед молодшого офіцерського складу. У війні проти Наполеона брали участь два бузькі, два полтавські та три київські козацькі полки, ескадрон херсонських козаків, загони «лісових козаків», з’єднання українських та донських козаків.

8. «СТО ДНІВ». БИТВА ПІД ВАТЕРЛОО

Наприкінці 1813 р. об’єднані війська союзників, що налічували понад 450 тис. осіб, форсували Рейн і вступили на землю Франції. Незважаючи на те, що Наполеон мав лише 160 тис. солдатів, він завдав низку поразок союзним арміям. У березні 1814 р. війська союзників рушили на Париж. Битва за французьку столицю стала однією з найкровопролитніших.

31 березня 1814 р. Париж капітулював, й ескадрони кавалерії на чолі з імператором Олександром І тріумфально вступили до столиці Франції. У складі російських військ до Парижа ввійшли українські козацькі та кримськотатарські кінні полки.

За ініціативи колишнього наполеонівського міністра Ш. М. Талейрана та інших роялістів, Сенат ухвалив рішення позбавити влади Наполеона Бонапарта й проголосив королем Людовика XVIII, брата страченого в 1793 р. Людовика XVI.

Козаки в Парижі. Картина художника Георга Емануеля Опіца (1814 р.)

6 квітня 1814 р. союзники примусили Наполеона до беззастережного зречення, і в той самий день Сенат звів на трон Людовика XVIII.

Союзники заслали Наполеона на острів Ельба, що в Середземному морі. Бонапарту залишили титул імператора, але не Франції, а лише острова Ельба.

У травні 1814 р. країни-переможці уклали Паризьку мирну угоду з новим французьким королем. Франція позбавлялась усіх своїх завоювань XVIII початку XIX ст.; її кордони встановлювалися відповідно до кордонів 1792 р.

Реставрація Бурбонів відбулася за допомогою військ європейських монархів. У Франції був установлений режим конституційної монархії. Утім Цивільний кодекс і демократичні свободи були формально збережені. Людовик XVIII змушений був також визнати зміни.

Однак озлоблені аристократи прагнули повністю повернути країну до дореволюційних порядків абсолютистського режиму. У колах колишніх емігрантів обговорювалося питання про повернення попереднім власникам конфіскованих земель. Селянству загрожувало відновлення феодальних повинностей і церковної десятини.

Перебуваючи на о. Ельба, Наполеон стежив за розвитком подій у країні. Він тонко відчув, яку ненависть викликали дії аристократів, котрі намагалися відкинути Францію в минуле. Йому було відомо також про гострі протиріччя між країнами — членами антифранцузької коаліції. З огляду на все це Бонапарт вирішив відновити боротьбу.

У березні 1815 р. Наполеон Бонапарт висадився на південному березі Франції з тисячним загоном і шістьма гарматами. Людовик XVIII направив проти нього 30-тисячну армію. Побачивши урядові війська, що стояли в нього на шляху, Наполеон наказав своєму загону опустити рушниці і, підійшовши на відстань пістолетного пострілу, розстебнув свій сюртук та сказав: «Солдати, чи впізнаєте ви мене?

Хто з вас хоче стріляти у свого імператора? Я стаю під ваші кулі». «Хай живе імператор!» — вигукнули королівські солдати, і загін у повному складі перейшов на бік Бонапарта. Через три тижні, не зробивши жодного пострілу, він на чолі численних військ, які були спрямовані проти нього, але перейшли на його бік, вступив тріумфатором у Париж. Незабаром Наполеон видав декрет про відновлення імперії.

Наполеон виступив у ролі захисника досягнень революції від Бурбонів, що повернулися. Імператор декларував прагнення виправити свої помилки, дати Франції мир і свободу, вигнати аристократів, ухвалити ліберальну конституцію, обмеживши свої повноваження. Однак протриматися при владі йому вдалося лише сто днів.

Європейські держави прагнули перешкодити відновленню наполеонівської імперії. Утворилася нова, сьома коаліція у складі Великої Британії, Росії, Пруссії, Австрії, Швеції, Іспанії та інших держав.

Армія Наполеона ввійшла на територію Бельгії й у двох боях розгромила пруссів і британців.

18 червня 1815 р. Наполеон атакував головні сили британців поблизу бельгійського селища Ватерлоо. Французи вже майже зламали опір британських військ під командуванням фельдмаршала А. Веллінгтона, коли на поле бою прибула прусська армія фельдмаршала Г. Блюхера. Війська Наполеона були розгромлені, майже вся імператорська гвардія знищена.

Реставрація — відновлення скасованого суспільного ладу або правлячої раніше династії.

Битва під Ватерлоо. Реконструкція 2015 р. до 200-літньо'і річниці битви

Свідчать документи. Динаміка заголовків паризьких газет тих днів: «Корсиканське чудовисько висадилося в бухті Жуан», «Людожер іде до Грассу», «Узурпатор увійшов у Гренобль», «Бонапарт зайняв Ліон», «Наполеон наближається до Фонтенбло», «Його імператорська величність очікується сьогодні у своєму вірному Парижі».

(?) Як змінювався тон газетних заголовків залежно від наближення Наполеона до столиці? Про що це свідчило?

«Сто днів» — час відновлення влади Наполеона І після заслання на о. Ельба та його другого правління у Франції (20 березня — 22 червня 1815 р.)

Незабаром війська союзників знову вступили в Париж. 22 червня 1815 р. Бонапарт удруге відрікся від престолу. У Франції знову утвердилися Бурбони.

Колишнього імператора заслали на острів Святої Єлени в південній частині Атлантичного океану, що належав Великій Британії. Там 5 травня 1821 р. Наполеон помер.

9. ВІДЕНСЬКИЙ КОНГРЕС

У вересні 1814 р. представники всіх європейських держав (за винятком Туреччини) зібралися у Відні для вирішення питань, пов’язаних з відновленням у Європі династій, скинутих у ході наполеонівських війн. Однак з питань нового територіального устрою в Європі виникли гострі протиріччя.

Росія прагнула приєднати до своєї території Велике герцогство Варшавське. Але проти цього рішуче виступали Велика Британія та Австрія.

Прагнучи зберегти в Європі суперництво двох сильних держав — Австрії й Пруссії, Росія уклала таємну угоду з Пруссією про передачу їй Саксонії. Проти російсько-прусського союзу виступили Велика Британія, Австрія та Франція.

У березні 1815 р. робота конгресу була перервана звісткою про нову спробу Наполеона повернути владу. Однак напередодні його останньої поразки біля Ватерлоо, 9 червня 1815 р. представники Австрії, Великої Британії, Росії, Пруссії, а також Швеції й Португалії підписали головний документ Віденського конгресу — «Заключний генеральний акт». У наступні роки його підтримали ще 33 європейські держави.

Основні положення «Заключного генерального акта»

• Франція зобов’язувалась відновити свої кордони, що існували до 1792 р.

• Бельгія й Голландія об’єднувалися в Нідерландське королівство.

• Італія була розділена на вісім політичних утворень, було відновлено Сардинське королівство (П’ємонт).

• Австрія відмовилася від Австрійських Нідерландів (Бельгії) і замість них одержала Галичину й Далмацію, відновила свою владу в Північній Італії (Венеції й Ломбардії).

• Пруссія одержала майже половину території Саксонії, більшу частину Вестфалії, Рейнську область і Померанію.

Віденський конгрес. Картина художника Жана-Батиста Ісабея (1819 р.)

Конгрес не може поділити пиріг. Карикатура XIX ст.

(?) Зіставте зображення Віденського конгресу. Поясніть, як Ви розумієте зміст карикатури.

• Велика Британія закріпила за собою острів Мальта, Маврикій, Тринідад, Тобаго, Капську область на півдні Африки, острів Цейлон, установила протекторат над Іонічними островами.

• Росія приєднала Королівство Польське, за Росією закріплювалися також Фінляндія й Бессарабія.

• Після остаточної ліквідації Священної Римської імперії німецької нації був створений Німецький союз, до складу якого ввійшли 34 незалежні німецькі держави й чотири вільні міста.

• З 19 швейцарських кантонів була утворена Швейцарська конфедерація, що одержала гарантію «вічного нейтралітету».

• Норвегія, що раніше належала Данії — союзниці Наполеона, була приєднана до Швеції.

Друга Паризька мирна угода, підписана 20 листопада 1815 р. представниками Великої Британії, Росії, Австрії, Пруссії із Францією, відновила французькі кордони до стану 1790 р. Франція зобов’язалася повернути ряд прикордонних територій Нідерландам, Пруссії, Австрії, Швейцарії й Сардинії. Крім того, вона мала виплатити репарації розміром 700 млн золотих франків, а її територію на п’ять років окупували армії союзників. Підлягали поверненню всі художні й історичні цінності, вивезені з країн Європи Наполеоном під час його походів.

10. СВЯЩЕННИЙ СОЮЗ

26 вересня 1815 р. в Парижі імператор Росії Олександр І, австрійський імператор Франц І і прусський король Фрідрих-Вільгельм III підписали договір про утворення Священного союзу.

19 листопада 1815 р. до Священного союзу приєдналася Франція; а згодом — більшість монархій європейського континенту.

У 1818 р. в м. Ахен відбувся перший конгрес Священного союзу (загалом їх було чотири). Учасники конгресу відновили союзний договір, спрямований проти будь-яких змін у монархічній Франції. Сама Франція була прийнята до Священного союзу, з цієї країни достроково виводилися окупаційні війська.

Революційні виступи, які відбулися в Іспанії, Неаполі й П’ємонті, змусили монархів у 1820 р. знову зібратись на конгрес Священного союзу.

Російський імператор наполягав на збройному втручанні в події іспанської й італійської революцій. Він уперше проголосив принцип політичного нагляду не тільки над Францією, а й за будь-якою країною, де розпочинався революційний рух. Коли надійшло повідомлення про революції в П’ємонті та повстання в Греції проти турецького панування, Олександр І відмовив православним одновірцям грекам у допомозі, а австрійські війська з благословення Священного союзу розправилися з революційним рухом в Італії.

Веронський конгрес (1822 р.) та збройне втручання в Іспанії (1823 р.) були останніми спільними актами Священного союзу. Визнання Великою Британією наприкінці грудня 1824 р. незалежності латиноамериканських держав, що були іспанськими колоніями, остаточно підірвало єдність Священного союзу.

Ліберальний рух, що поширювався в європейських державах, розвиток революційного й національно-визвольного рухів у багатьох країнах завдали удару по існуванню союзу, всі спроби його відновити завершились невдачею.

Священний союз — союз європейських монархів. Малюнок XIX ст.

Священний союз — наднаціональна організація, заснована 26 вересня 1815 р. Росією, Австрією та Пруссією, яка передбачала втручання у внутрішні справи третіх країн у разі внутрішньої чи зовнішньої загрози будь-якій державі цього об’єднання. Мета Союзу полягала у збереженні кордонів між державами та Віденської системи міжнародних відносин.

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Дайте характеристику державної влади в період Консульства й Імперії.

2. Які зміни в житті суспільства й держави знайшли своє відображення в Кодексах Наполеона?

3. Назвіть характер і цілі наполеонівських війн.

4. Розкажіть прохід і підсумки Трафальгарської битви та битви під Аустерліцем.

5. Якими були головні події війни Наполеона проти Росії влітку 1812 р.?

6. За яких обставин Наполеону вдалося прийти до влади після вислання на острів Ельба?

7. Назвіть основні положення «Заключного генерального акта» Віденського конгресу.

8. Які були основні цілі Священного союзу? Які держави його створили?

9. Поясніть значення понять: імперія, Кодекс Наполеона, реставрація, «сто днів».

II. Обговоріть у групі

1. «Моя справжня слава, — говорив Наполеон на острові Святої Єлени, — не в тому, що я виграв сотні боїв... Але те, що не може бути забуте, те, що буде жити вічно, — це мій Цивільний кодекс». Цивільний кодекс, яким імператор дуже пишався, надовго пережив його ініціатора. Як Ви думаєте, чому?

2. Після підписання Тільзитського миру Наполеон Бонапарт заявив: «Тепер я можу все». Як Ви думаєте, що мав на увазі імператор?

3. Ш.-М. Талейран говорив про Бурбонів: «Вони нічого не забули й нічому не навчилися». Як Ви думаєте, який зміст він вкладав у ці слова?

III. Мислю творчо й самостійно

1. Як Ви думаєте, чи можна говорити про Наполеона як про особистість, яка багато в чому персоніфікувала свою епоху? Чому в наш час до його особи прикута загальна увага й навіть замилування досить великої кількості людей? Висловте свої думки з цього приводу.

2. Які історичні події та явища зумовили крах наполеонівської імперії?

3. Наполеону Бонапарту належить багато висловів, що стали крилатими. Серед них:

• «Є два важелі, якими можна спонукати людей, — страх й особистий інтерес».

• «Для того, щоб володіти світом, немає інших секретів, окрім того, щоб стати сильним; сила не знає ані помилок, ані ілюзій».

• «Домагайтеся успіху; я думаю про людей тільки за результатами їхніх дій».

• «Мистецтво управління полягає в тому, щоб не дозволяти людям постаріти на своїй посаді».

• «Серце державної людини має міститися в її голові».

• «Якщо хочеш зберегти за собою хоч якусь перевагу, треба змінювати військову тактику кожні десять років».

• «Якщо я перестану воювати, я загинув!».

• «Я більше боюся трьох газет, ніж ста тисяч багнетів».

• «Я буваю або лисом, або левом. Увесь секрет управління полягає в тому, щоб знати, коли саме потрібно бути тим або іншим».

Використовуючи ці та інші афоризми й цитати, складіть словесний портрет Наполеона.

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

скачать dle 11.0фильмы бесплатно