Розвиток США у першій половині XIX ст.
- 16-03-2022, 00:33
- 320
9 Клас , Всесвітня історія 9 клас Білоножко
§ 17. РОЗВИТОК США У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.
1. Основні риси соціально-економічного розвитку
Важливим явищем в економіці стало створення єдиного внутрішнього ринку і розвиток вільної зовнішньої торгівлі. Невипадково початок XIX ст. назвали «золотою добою» торгового мореплавства США. Американські торгівці використали руйнівні війни, конфлікти, революції в Європі для власного збагачення, поставляючи продукти харчування і колоніальні товари із штатів до метрополії. Англійці орендували для перевезення промислових виробів та імпорту з Америки торговий флот США.
Промисловий переворот у США почався у першому десятилітті XIX ст. і мав такі особливості:
- використання у великих масштабах наукових досягнень, винаходів, машин і кваліфікованої робочої сили;
- нерівномірний характер: спершу охопив північно-східні штати, потім поширився по всій країні;
- розтягнувся на досить тривалий час.
Завершення промислового перевороту припадає на початок 50-х рр. XIX ст. Переворот проявив себе у переважанні машинного виробництва на північному сході країни. На Півдні зберігалось рабство на плантаціях. «Дикий Захід», як називали його самі американці, потрібно було освоїти.
Специфічне становище склалося у сільському господарстві США, де намітилося два шляхи розвитку: фермерський і плантаційний. Інтенсивно формувалося фермерство на нових західних територіях. Ці землі складали громадський земельний фонд, який збільшувався з кожним десятиліттям за рахунок захоплення нових територій. На вимогу фермерів Півночі розміри ділянок, які продавала держава, зменшилися. На початку 40-х рр. XIX ст. землю можна було придбати в розстрочку. Землі продавалися за мінімальною ціною. Таким чином, суть розвитку капіталізму в сільському господарстві США полягала у використанні невеликих ділянок землі та застосуванні вільної праці фермерів, як правило, на вільних західних територіях. Такий тип господарювання на Півночі був економічно доцільнішим порівняно з плантаційною системою Півдня.
2. Плантаційна система. Рабство на Півдні
У першій половині XIX ст. плантаційна система на Півдні зазнала істотних змін. З появою винайденого в 1793 р. Е. Уїтні бавовноочищувального верстата, який легко відокремлював бавовняне волокно від насіння, продуктивність праці значно зросла. Очищена бавовна надходила на текстильні фабрики Англії та інших країн Європи, приносячи величезні прибутки плантаторам-землевласникам. Трохи пізніше почали закуповувати сировину для текстильної промисловості й підприємці Півночі. Характерною рисою рабовласницького господарювання було нераціональне використання землі. Скажімо, тютюн виснажував ґрунт за 3-4 роки, і земля ставала зовсім непридатною, що змушувало плантаторів переносити свої господарства на нові західні землі. Стрімке зростання попиту на бавовну поставило головну проблему: треба захоплювати землю. Це було однією з причин територіальної експансії США у першій половині XIX ст.
1809 р. почав діяти закон, який забороняв ввозити рабів до країни. Але звиклі до використання дешевої рабської праці плантатори контрабандою щороку ввозили до 15 тис. чол. Якщо наприкінці 90-х рр. XVIII ст. чисельність рабів становила 760 тис. чол., то в 1860 р. - 4 млн. Ціни на рабів щороку зростали, а експлуатація посилювалася. Праця негрів-рабів використовувалася не лише на плантаціях. На багатьох текстильних, металургійних підприємствах, на будівництві залізниць, вантажно-розвантажувальних роботах, де була необхідна некваліфікована робоча сила, раби були незамінні. Уже до 1860 р. 11% негрів стали вільними. Серед чорного населення з’явилися вчені, письменники, лікарі, науковці. У всьому світі відомі імена астронома і математика Б. Баннекера і письменника-публіциста Ф. Дугласа, які боролися за повне звільнення негрів.
У 30-ті рр. XIX ст. на теренах США став поширюватися аболіціонізм - рух, учасники якого вимагали негайно знищити рабство. Знущання з негрів і фізичне знищення їх білими не каралися за законом. Плантатор-рабовласник міг безкарно вбити свого раба, а суди навіть не розглядали злочини такого характеру. Одним із найвідоміших аболіціоністів США у першій половині XIX ст. був В. Гаррісон, який заснував газету «Визволитель». На її шпальтах велася боротьба проти інституту рабства, друкувалися радикальні пропозиції про скасування взагалі всієї плантаційної системи. Представники поміркованого напряму цього руху вимагали звільнення негрів за викуп.
1838 р. в Північній Кароліні було створено «Товариство підземної залізниці», яке переправляло негрів до Канади. Близько 40 тис. чол. у 30-40-ві рр. різними шляхами втекли з країни. Особливо уславилися провідники негрів Гаррієт Табмен і Джон Браун. Г. Табмен, наприклад, проникаючи в рабовласницькі штати, особисто звільнила близько 300 рабів, згодом надала неоціненні послуги командуванню Півночі як розвідниця. Дж. Браун став керівником найвідомішого повстання проти рабства напередодні Громадянської війни. Серед творів, які зобразили жахи рабства, був роман письменниці Гаррієт Бічер-Стоу «Хатина дядька Тома», який уже в той час зажив світової слави.
3. Складання двопартійної системи
До кінця XVIII ст. у США не було політичних партій, однак як у конгресі, так і поза його межами велася запекла боротьба різних політичних угруповань. Із початком XIX ст. в США почали формуватись політичні партії, головним завданням яких була організація виборів президента США та представників до сенату та конгресу.
Перша велика політична партія виникла в державі для підтримки у президентській виборчій кампанії генерала Ендрю Джексона. Політичне об’єднання прибічників обрання Джексона назвало себе демократичною партією, датою заснування якої вважають 1828 р. В основі програми демократичної партії був політичний компроміс між плантаторами-рабовласниками Півдня і фермерами Півночі. Демократи стверджували, що кожен штат має право самостійно встановлювати, чи дозволяється на його території рабство.
У 1854 р. була створена республіканська партія, яка спиралась на промислову буржуазію Півночі та безземельних бідняків, які мріяли отримати землю на вільних територіях Заходу. Партія виступала за скасування рабства. Поміркована частина республіканців виступала тільки за заборону поширення рабства на нових територіях і визнавала можливість його збереження на плантаціях Півдня.
Громадянська війна у США
На початку другої половини XIX ст. багатьом у США стало зрозуміло, що система плантаційного рабства, яка панувала на Півдні, ганьбить країну. Північні штати виступили за скасування рабства. Плантаторський Південь намагався не допустити ліквідації рабовласництва. На карті зображено перебіг Громадянської війни. У результаті цієї війни перемогли війська Півночі, і рабство було скасоване на всій території США.
Ситуація Півдня і Півночі відтворювала картину духовно-ідеологічного суперництва між віджилою, заснованою на позаекономічному визискуванні, системою, що нагадувала латифундистські відносини держав Латинської Америки, й прогресивною ринково-політичною системою відносин, що ґрунтувалася на засадах економічної зацікавленості людини. Це суперництво характерне і для Європи. З тією хіба різницею, що рух за модернізацію суспільства там проходив у формі боротьби за «націоналізацію» держави (Італія, Німеччина).
4. Територіальна експансія
Причиною територіальної експансії з боку Півночі була фермерська система господарювання та потреба забезпечити фермерів землею з громадського земельного фонду. Від початку XIX ст. захоплення американських територій відбувалося в двох напрямках: промислова Північ - у бік західних земель і Канади, плантаторський Південь - у південно-західному і південному регіонах.
Після придбання в 1809 р. у Франції Луїзіани наступним об’єктом експансії стала Флорида. Упродовж 8 років велася боротьба з Іспанією за ці території, і тільки 1818 р. генерал Е. Джексон, майбутній президент США, домігся остаточного приєднання Флориди до США.
Головним противником для американців під час захоплення південних і південно-західних територій була Мексика, яка контролювала більшу частину Техасу і Каліфорнії. У 20-ті рр. XIX ст. почалося перше вторгнення плантаторів на ці території. 1846 р. внаслідок відкритих воєнних дій і захоплення американцями столиці Мексики - Мехіко - було підписано мирний договір, згідно з яким США одержали Нову Мексику, Північну Каліфорнію і Техас. Того ж таки року промислові кола Півночі домоглися від Англії приєднання Орегону (західна частина сучасних США). До середини XIX ст. американці досягли Тихого океану, збільшивши площу своєї країни у 8 разів порівняно з 1776 р.
Зовнішньополітичний курс американського уряду базувався на ухваленому в 1823 р. документі, який увійшов в історію під назвою «доктрина Монро». Відповідно до вказівок президента США Дж. Монро було виголошене гасло «Америка - для американців», згідно з яким європейським країнам заборонялося засновувати нові колонії в Америці, відтак США зазіхали на увесь Американський континент.
У 40-ві рр. XIX ст. Росія відмовилася від своїх володінь у Каліфорнії. Це була торгова факторія з центром у форті Рос, яка постачала головну базу Росії в Північній Америці - Аляску - продовольством: солониною, овочами, сіллю, птицею, а також каліфорнійською цеглою тощо. Форт Рос (нині м. Сан-Франциско) було продано згідно з указом Миколи І громадянину США Сатеру в січні 1842 р. За Росією залишалася лише Аляска. 1867 р., скориставшись ослабленням Росії після Кримської війни, США за 12 млн дол викупили і її (по 5 коп. за 1 кв. км).
Зміцнившись під час завоювання Північної Америки, США почали провадити активний зовнішньополітичний курс. У 40-ві рр. XIX ст. вони нав’язали нерівноправний договір Китаю. А 1854 р. ескадра командора Перрі, загрожуючи гарматами, змусила Японію підписати договір про «мир і дружбу», що фактично відчинило двері державам Заходу на японський ринок.
Коментарі (0)