§21. «ВЕЛИКІ РЕФОРМИ» В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

1. «Великі реформи»

19 лютого 1855 р. на російський престол вступив імператор Олександр II (1818-1881), який увійшов у історію під ім’ям «Визволителя». Він не був лібералом, але розумів потребу модернізації країни. Його ставлення до Європи визначалося бажанням зберегти позиції Росії як великої держави.

Поміркуйте, у чому Олександр II вбачав потребу проведення реформ у Росії.

Аграрна реформа

Початок правління Олександра II знаменувався низкою заходів щодо лібералізації режиму. 19 лютого 1861 р. видав маніфест «Про всемилостиве дарування кріпосним людям прав стану сільських обивателів», а також «Положення про селян, що вийшли з кріпосної залежності». «Ви переконаєтесь, що все, що можна було зробити для захисту поміщиків, - зроблено», - сказав Олександр II, підписуючи маніфест про звільнення селян.

Документи та матеріали

«1. Кріпосне право на селян, оселених у поміщицьких маєтках, і на дворових людей скасовується назавжди...

3. Поміщики, зберігаючи право власності на всі належні їм землі, передають селянам за встановлені повинності в постійне користування селян присадибну їхню осілість і, крім того, для забезпечення побуту їх та виконання обов’язків їх перед урядом визначену в «Положеннях» кількість польової землі та інших угідь...

23. Селянам надається право: провадити вільну торгівлю; відкривати й утримувати фабрики, різні промислові, торговельні, ремісничі підприємства; записуватись у цехи, займатися ремеслами; вступати у гільдії, торговельні розряди...

59. Поки селяни залишаються зобов’язаними поміщикові, селяни повинні виконувати панщину, сплачувати оброк...

187. Кожна сільська громада відповідає круговою порукою за справне відбування казенних, земських і громадських повинностей кожним з її членів» - із «Загального положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності», 19 лютого 1861 р.

Використовуючи текст документа, схарактеризуйте зміни у становищі селян. Що в документі сказано про поміщицьку власність?

Унаслідок скасування кріпосного права селяни стали особисто вільними, але перебували в економічній залежності від поміщика та держави. Аграрна реформа 1861 р. ліквідувала кріпосництво, але зберігала поміщицьке землеволодіння.

Селянам зачитують маніфест про звільнення від кріпацької залежності. Художник Б. Кустодієв

Проведення аграрної реформи стало початком реформування всіх інших сторін громадського та державного життя.

Чому самодержавство зберегло поміщицьке землеволодіння? Поміркуйте, чому в 1860-1870-х роках в Росії проводяться реформи. Використовуючи підручник, доберіть факти, що підтверджують вашу думку.

Земська реформа

У 1864 р. було проведено земську реформу. Самодержавство залучало до співробітництва ліберальне дворянство та буржуазію. Було створено місцеві виборні органи - губернські й повітові земства. До їхнього складу входили представники дворянства, буржуазії, духовенства, селян тощо. Земські збори відбувалися раз на рік. Для постійної роботи створювалися земські управи, що діяли під наглядом губернатора. Займалися земства виключно господарськими питаннями місцевого значення - утриманням шкіл, лікарень, шляхів сполучення тощо. Земства фінансувалися за рахунок місцевого податку, яким обкладалося все населення.

Міська реформа

У 1870 р. було проведено міську реформу, яка забезпечила створення системи міського самоврядування. Створювалися виборні міські думи, членів яких обирали всі платники податків міста за безстановим принципом. Міська дума обирала виконавчу владу - міську управу на чолі з головою.

Документи та матеріали

16 червня 1870 р. було введено «Міське положення» - закон про органи місцевого самоврядування. На губернаторів відтепер покладалося лише спостереження за виконанням постанов міської Думи. За Положенням, право участі у виборах і право бути обраним мало все населення чоловічої статі, яке досягло 25-річного віку, яке володіло в місті майном або займалося промислами, і ті, хто не був під судом і слідством. Усі виборці поділялися за майновим цензом на три розряди; від кожного розряду обиралося по 24 гласних, а повний склад Думи комплектувався із 72 гласних. У справах, що стосувалися благоустрою міста, міського господарства та управління, Дума була органом дорадчо-вирішальним, а міська управа - виконавчим; остання у всіх своїх діях підпорядковувалася міській Думі. Головування як у засіданнях Думи, так і в міській управі покладалося на міського голову.

З’ясуйте, у чиїх інтересах було проведено міську реформу.

Органи самоуправління міст підпорядковувалися губернаторові чи міністру внутрішніх справ.

Реформа освіти

Розвиток промисловості та технічний прогрес примусив уряд стати на шлях реформування системи освіти. 1864 р. було запроваджено початкову освіту. Створювалися класичні та реальні чоловічі й жіночі гімназії, у яких право навчатися надавалося представникам усіх станів, спроможних оплатити навчання. Випускники класичних чоловічих гімназій мали право вступати до університету, а випускники чоловічих реальних - до вищої технічної школи. Випускниці жіночих гімназій не мали права на вищу освіту.

Судова реформа

Завершення організації системи судочинства пов’язане з проведенням у 1864 р. судової реформи. Суд ставав гласним (на судових засіданнях могли бути присутні представники преси та публіки), позастановим, тобто єдиним для всього населення. Судочинство відбувалося за участю двох сторін - обвинувачення та захисту. Провину підсудного визначали присяжні засідателі, обрані населенням. Суд був незалежним від місцевих органів (суддю призначав уряд, але усунути з посади міг тільки суд). Попереднє слідство провадили слідчі, які не підпорядковувалися поліції. Водночас судова реформа не ліквідувала всіх пережитків кріпосництва - окремих судів для духовенства, військових, волосного суду для селян, покарання селян різками. Але завдяки їй у політичній системі Росії поступово став впроваджуватися принцип пріоритету законності та права.

Військова реформа

Військова реформа провадилася упродовж 1864-1883 рр. Зміни торкнулися організації збройних сил імперії. Було запроваджено поділ території країни на 10 військових округів, прийнято новий військовий статут, введено загальну військову повинність для чоловіків, які досягли 21-річного віку, встановлено нові строки служби: у піхоті - 6, на флоті - 7 років. Створювалася мережа військових закладів - гімназій, училищ, академій. Армія почала оснащуватися сучасними видами зброї, будувався паровий військовий флот.

Епоха Олександра II увійшла до історії Росії як «епоха великих реформ», що відкривала шляхи побудови держави парламентського типу.

Документи та матеріали

«"Великі реформи” Олександра II, що були викликані нагальною потребою пристосувати до вимог сучасної держави юридичні та адміністративні інститути країни, привели в котре до зміцнення споконвічного союзу між престолом і дворянами, не зробивши, на відміну від реформ Петра І, ніяких істотних змін у суспільних зв’язках».

«Якби Олександр II в умовах суспільного підйому завершив низку реформ зі створення представницької, бодай навіть законодавчої установи слідом за земською, а ще краще - за судовою реформою, - це було б кроком до конституційної монархії, реалізувало б ідею дворянських революціонерів про "революцію зверху”. Але на цю висоту Олександр II не піднявся. Початок перетворень у 1860-х роках не досяг свого логічного фінішу, самодержець до "революціонера зверху” не дійшов. Саме це й примусило російський визвольний рух змінити надію на "революцію зверху” на гасло "До сокири кличе Русь!”. Самодержавство втратило унікальну можливість політичної модернізації країни. На порядок денний стала підготовка революції в її класичній формі».

Чи поділяєте ви наведені оцінки реформ 1860-1870-х років? Яку з них ви вважаєте більш об’єктивною? Пригадайте погляди декабристів на самодержавство та кріпосне право. Висловте своє бачення реформаторського процесу в Росії.

2. Зовнішня і колоніальна політика

Зовнішня політика часів Олександра II визначалася двома напрямами: ліквідацією умов Паризького договору та розширенням колоніальної експансії в Азії. Скориставшись поразкою Франції у війні 1870 р., російський уряд відмовився виконувати принизливі умови Паризького договору. 1871 р. це рішення було узаконено на Лондонській конференції європейських держав.

Особливого значення для розвитку машинного виробництва в Росії у другій половині XIX ст. набула територія Азії. На той час сухопутна торгівля Росії з Китаєм занепала, оскільки на його ринках з’явилася велика кількість англійських товарів. Саме тому зросло значення середньоазіатського ринку збуту російських промислових товарів. У ті роки остаточно визначилась роль Середньої Азії як сировинної бази для російської текстильної промисловості.

Питання приєднання Середньої Азії до Російської імперії почало широко обговорюватись у російській пресі. 1862 р. в одній зі статей відверто говорилось: «Користь, яку Росія дістане з відносин із Середньою Азією, така явна, що всі пожертвування на цю справу окупляться». У міністерських кабінетах Росії стали розробляти плани захоплення середньоазіатських ханств за допомогою військової сили.

Країни Середньої Азії переживали в першій половині XIX ст. період політичного занепаду і стали одним із об’єктів британо-російського суперництва на Сході. 1864 р. російські війська рушили в похід у глибину Середньої Азії, ведучи наступ від міста Вірного (Алма-Ати) й Оренбурга. Наступного року вони зайняли Ташкент. На території Бухарського і Кокандського ханств було створено Туркестанське генерал-губернаторство із центром у Ташкенті.

На початку 1870-х років російський уряд розпочав широкий наступ на Хіву. Війська хівинського ханства не чинили опору й капітулювали. Було укладено угоду про васальну залежність Хіви від Росії. Значні територіальні надбання Росія здобула на Далекому Сході в результаті підписання з Китаєм Айгунського договору (1858) та «Трактату між Росією і Китаєм про визначення взаємних відносин» (1858).

Чи можна вважати зовнішню політику Російської імперії за часів Олександра II вдалою?

За часів правління Олександра III (1845-1894), якого називали «Миротворцем», уперше в російській історії не було розв’язано жодної війни. Але його зовнішню політику не можна назвати миролюбною. Основними результатами її було укладення Союзу трьох імператорів (1881); конфлікт з Великою Британією, що трохи не переріс у війну (1885); скандальна болгарська справа (імператор розірвав відносини з Болгарією, що посилило вплив на Балканах Австро-Угорщини та Великої Британії); підписання франко-російського союзу (1891-1893).

Документи та матеріали

«Якщо Франція зазнає нападу з боку Німеччини або Італії, яку підтримує Німеччина, Росія використає усі війська, які вона матиме у своєму розпорядженні, для нападу на Німеччину. Якщо Росія зазнає нападу Німеччини або Австрії, яку підтримує Німеччина, Франція використає усі війська, які вона може мати у своєму розпорядженні, для нападу на Німеччину», - було зафіксовано у військовій конвенції, підписаній між Францією і Росією.

1891 р. Олександр III, приймаючи у Кронштадті французьку ескадру, з непокритою головою слухав революційний гімн «Марсельєзу». 1893 р., вітаючи прибуття російського флоту, уже президент Третьої республіки зняв капелюха, слухаючи гімн монархічної Росії «Боже, царя збережи».

Назвіть основні результати зовнішньої політики Олександра III.

3. Російсько-японська війна

Основним виявом зовнішньополітичного курсу Миколи II (1868-1918) став військовий конфлікт з Японією. Прагнучи відвернути громадськість від революції, російське самодержавство розв’язало війну з Японією. «Щоб стримати революцію, нам потрібна маленька переможна війна», - казав міністр внутрішніх справ Росії В. Плеве.

Під впливом радників Микола II провадив політику, яка й призвела до відкритого конфлікту з Японією. Але Росія виявилась непідготовленою навіть до маленької війни.

Раптовою атакою на російські кораблі в Порт-Артурі 27 січня 1904 р. Японія розпочала війну. Із самого початку ведення бойових дій стратегічна ініціатива належала японцям. Упродовж лютого-квітня їхні війська висадились у Кореї, на Ляодунському півострові. Успішні дії дозволили їм взяти в облогу Порт-Артур (яка тривала із серпня по грудень 1904 р. і закінчилася капітуляцією росіян) та розгорнути бойові дії у Маньчжурії.

1. Микола II

2. Російський плакат початку російсько-японської війни

Протягом 1905 р. Росія зазнала ще двох поразок: у лютому біля Мукдена (втративши 90 тис.) і в травні біля о. Цусіма (із 38 російських кораблів з бою повернулося 3, тоді як Японія не втратила жодного). Росія змушена була піти на поступки.

За мирною угодою, підписаною у Портсмуті (США) 23 серпня 1905 р., Росія визнавала Корею сферою впливу Японії, передавала Японії в оренду частину Ляодунського півострова з Порт-Артуром та південну частину о. Сахалін.

Доберіть факти, які підтверджують, що військові конфлікти були зумовлені боротьбою за території.

4. Революція 1905-1907 рр.

У розпалі бойових дій на Далекому Сході в Російській імперії розгортається революція. Вона була викликана широким невдоволенням політикою царизму і прискорена поразкою у війні з Японією.

Революція 1905-1907 рр. була спробою модернізувати економічне й політичне життя Росії завдяки встановленню конституційного устрою (ліквідація абсолютної монархії, демократизація суспільного життя); вирішенню аграрного питання (ліквідація поміщицького землеволодіння, викупних платежів 1861 р., общини, забезпечення правових норм щодо селянства); встановленню 8-годинного робочого дня, мінімального розміру зарплати, виплати пенсій, системи соціального захисту; вирішенню національного питання (реалізація прав народів та національностей на самовизначення).

У розвитку російської революції 1905-1907 рр. виділяють такі етапи:

- січень-вересень 1905 р.: період наростання, основними подіями якого були хвиля масових страйків навесні-влітку (участь узяли 440 тис. осіб.); повстання на панцернику «Потьомкін» (червень 1905 р.) та селянські протести (протягом травня-червня відбулося 800 виступів); страйк у Іваново-Вознесенську та збройне повстання у Лодзі;

- жовтень-грудень 1905 р.: період найвищого піднесення революції. Його основними подіями були: загальноросійський політичний страйк (охопив 2 млн осіб.), видання імператором маніфесту 17 жовтня (яким було даровано непорушні основи громадянської свободи - свобода слова, друку, совісті, зборів, оголошено про вибори до представницького органу - Державної думи), повстання в армії (виступ саперів у Києві) та на флоті (виступи у Кронштадті й Севастополі), збройне повстання у Москві (грудень 1905 р.);

- січень 1906-1907 рр. - спад революції, її поразка.

Таким чином, революція 1905-1907 рр. не розв’язала проблеми модернізації Росії, не було введено парламентської форми правління, не прийнято конституції, не вирішено аграрного й національного питань.

Назвіть основні форми соціального протесту під час революції.

5. Столипінські реформи

Революція примусила царизм піти на реформи, проведення яких пов’язано з діяльністю П. Столипіна.

Персоналії

ПЕТРО СТОЛИПІН (1862-1911)

Державний діяч. Походив зі старовинного дворянського роду. Очоливши уряд у Російській імперії, повів політику реформ, спрямованих на зміцнення монархії та усунення причин нових революційних потрясінь. «Ворогам державності хотілося б обрати шлях радикалізму, шлях відмови від минулого Росії, звільнення від її культурних традицій. Їм потрібні великі потрясіння, нам потрібна велика Росія!»-заявив з думської трибуни П. Столипін. Загинув унаслідок терористичного акту в 1911 р. у Києві, похований у Києво-Печерській лаврі.

Столипінські реформи (1906-1911) мали на меті ліквідувати основні причини соціальної напруженості в суспільстві й розширити соціальну базу російської монархії на селі, посилити вірнопідданські монархічні настрої сільського населення.

Центральне місце в реформаторській діяльності глави уряду посідала аграрна реформа, проведення якої передбачало ліквідацію общинного землеволодіння, кругової поруки, заміну сімейного принципу землеволодіння персональним, спадкове право приватної власності, широке державне кредитування селянських господарств та політику протекціонізму щодо переселення і освоєння земель Сибіру й Далекого Сходу.

Скасовувалися обов’язкові форми земельної общини, і кожному селянинові надавалося право вийти з неї та виділити свою землю у повну власність. Він також мав право вимагати виділення землі в одному масиві - «відрубі», до якого міг приєднати свою садибну землю і перенести сюди будівлі, утворюючи в такий спосіб «хутір». Селяни користувалися допомогою Селянського поземельного банку, який кредитував купівлю землі й допомагав створити хутірні та відрубні (польовий наділ без садиби) господарства.

Реформа спричинила соціальну диференціацію селянства: збільшення найдрібніших і великих селянських господарств і зменшення середніх, власники яких продавали землю заможнішим і самі виїздили за Урал або до міст.

П. Столипін вважав за потрібне впровадити загальну початкову освіту для населення, забезпечити зростання промислового виробництва та розвиток внутрішнього ринку. Суть реформи П. Столипіна полягала в тому, щоб шляхом реорганізації місцевого самоврядування, судових установ, запровадження страхування робітників, піднесення сільськогосподарського виробництва, зміцнення сільської буржуазії прискорити еволюцію самодержавства в конституційну монархію.

1 вересня 1911 р. П. Столипіна смертельно поранив в Оперному театрі в Києві Д. Богров, а 5 вересня він помер. Діяльність П. Столипіна була останньою спробою врятувати країну від соціальної революції.

Документи та матеріали

«...Батькові (Столипіну) було важко знайти спільників. Були чиновники чесні й віддані своїй справі. Але практично не було людей, які б відзначались широтою державного мислення. Розрив, що стався у минулому столітті між державним апаратом і ліберальною інтелігенцією, приносив свої гіркі наслідки», - писав Аркадій Столипін (син П. Столипіна).

Схарактеризуйте вплив реформ П. Столипіна та соціально-економічний розвиток Росії. Чому реформи П. Столипіна залишилися незавершеними?

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

1. Що відбулося раніше: проведення аграрної чи судової реформ?

2. Окресліть регіони колоніальних інтересів Російської імперії.

3. Олександр II, Олександр III, П. Столипін. Хто ці історичні особи? Які події в історії Російської імперії пов’язані з їхніми іменами?

4. Революція 1905-1907 рр. показала два шляхи модернізації Росії - революційний і реформаторський. Як ви вважаєте, за яким залишиться історична перспектива?

5. Яка з історичних подій Російської імперії другої половини XIX - початку XX cт., на ваш погляд, мала виняткове значення? Свій вибір поясніть.

6. Розкрийте зміст плаката на с. 168.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно