§ 5. Індустріальна революція у країнах Західної Європи та її наслідки. Спроби осмислення нової дійсності

1. НАСЛІДКИ ІНДУСТРІАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

З індустріальної революції бере початок вся сучасна цивілізація. Її цінності поширюються з Великої Британії спочатку на Європу та Північну Америку, а потім поступово завойовують і весь світ.

На зміну аграрній цивілізації приходить промислова; землероб перетворюється на виробника товарів і послуг.

Якісно змінюється виробництво: з’являються стандартні та взаємозамінні деталі, у будівництві мостів і кораблів на зміну дереву приходить метал.

Земна куля стає такою маленькою, що її можна обігнути за вісімдесят днів.

Унаслідок індустріальної революції змінюється структура суспільства: падає значення селянства, зменшується роль земельної аристократії, зникає безліч ремісників і ремесел, закриваються мануфактури. Виразним стає протистояння промислової буржуазії та промислового робітничого класу.

Індустріальна революція породила так званий «середній клас», який становили власники невеликих підприємств, управлінці, висококваліфіковані працівники, інженери. Отримуючи достатні доходи для забезпечення гідного рівня життя, представники середнього класу стали чинником стабільності суспільства.

Унаслідок індустріальної революції змінюються умови праці: взаємозалежність людей усередині одного колективу змушує насаджувати жорстку дисципліну, ставити одних працівників під нагляд інших, забороняти відволікатись від роботи чи спізнюватись на неї.

Саме на межі 1770-1780-х років у Європі відкриваються перші дитячі садки, а в XIX ст. і ясла. Отже, індустріальна революція суттєво вплинула на повсякденне життя, сімейні відносини та роль жінки в родині.

2. ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ ІНДУСТРІАЛЬНОЇ ДОБИ

ВПЛИВ ІНДУСТРІАЛЬНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ НА РОДИННЕ ЖИТТЯ ТА ПОВСЯКДЕННІСТЬ

Традиції передавалися новим поколінням як модель поведінки в родині й суспільстві, але нові умови життя змінювали родинні відносини.

Жінки з родин буржуазії й так званого «середнього класу», як правило, не зазнавали матеріальних труднощів, їхні родини могли утримувати слуг, у них було багато вільного часу тощо, але й вони мали свої проблеми. Вважалося, що жінки із цього соціального середовища мають обов’язково вийти заміж і підкорятися в усьому своєму чоловіку. Вони не могли працювати в організаціях й установах.

Жінки з родин робітників поєднували свої численні й важкі домашні обов’язки з роботою на фабриках і заводах. При цьому за однакового виробничого навантаження їхня заробітна платня становила від 30 до 50 % зарплатні чоловіків. З розвитком підприємництва й техніки в жінок з’явилися нові професії: телефоністки, друкарки, секретарки й т. ін.

Пригадайте, що таке індустріальна революція.

Урбанізація (від лат. urbanus — міський) — процес зосередження населення й економічного життя у великих містах та зростання ролі міст у розвитку суспільства.

Для урбанізації характерний наплив до міст населення із сільської місцевості та найближчих малих міст до великих на роботу, за культурно-побутовим потребами тощо.

Промисловий пейзаж міста Ессен (Німеччина). фото 1890 р.

Сільські родини в більшості європейських країн були багатодітні. Заміжні жінки вели все домашнє господарство, поєднували турботу про побут, виховання дітей, роботу на присадибній ділянці та найману працю (або разом із чоловіком відбували встановлені повинності в землевласника).

Характер торгівлі в містах змінили великі універсальні магазини, де можна було купити все, що потрібно. У різних районах діяли єдині ціни, з’явилися магазини-пасажі.

Європейці й мешканці великих міст США пересувалися на трамваях і метро, користувалися телефонним зв’язком.

У Франції, Англії, Італії та Швеції в 70-х роках XIX ст. розпочався перехід до загальної початкової освіти за державний кошт. Загалом рівень грамотності в Західній Європі досягав 80—90 %.

Важкі умови життя англійської жінки з бідної родини. Фото XIX ст.

Англійська футбольна команда. Фото XIX ст.

(?) Чому футбол сьогодні називають «видом спорту № 1»? Як Ви розумієте вислів: «Футбол — це більше, ніж спорт»?

ДОЗВІЛЛЯ

Індустріальна епоха породжувала нові види й форми відпочинку та розваг.

Театральне мистецтво ставало доступнішим для відвідування небагатим людям. На балах, що проводилися в Паризькій опері, танцювали галоп тисячі людей.

Для публіки на площах влаштовувалися атракціони — катальні гірки та ін. Популярними були лондонські карнавали.

Наприкінці XIX ст. в Нью-Йорку, Парижі, Лондоні, Відні, Берліні, в інших великих містах стрімко зростала кількість розважальних закладів. У численних кафе й ресторанах до ранку виступали артисти, а їхні відвідувачі мали можливість веселитися. Інші кафе й ресторани були місцем зустрічей для письменників, поетів, художників — представників так званого «світу богеми».

У Франції брати Луї й Огюст Люм’єр створили синематограф. Перший у світі кінотеатр було відкрито в 1895 р. в Парижі.

Великою популярністю користувалися різні виставки, особливо Всесвітні промислові виставки (перша відбулася в Гайд-парку в Лондоні у 1851 р.). На них можна було побачити новітні винаходи, дива, на які була щедра індустріальна епоха.

Вільний час люди дедалі більше присвячували спорту. Багато будинків людей середнього статку мали великі ділянки, на яких будували прості корти — майданчики для гри в теніс. У 1876 р. в Лондоні відкрилася перша штучна ковзанка, а в 1896 р. відбувся перший чемпіонат світу з фігурного катання. У 90-і роки XIX ст. широкого розвитку набув лижний спорт. Популярним видовищем стали автомобільні перегони: уперше такі змагання відбулися у Франції на трасі між Парижем і Руаном.

Багату на події історію має й футбол, батьківщиною якого називають Англію. Винахідником сучасного баскетболу вважається викладач фізичного виховання Спрингфілдської міжнародної тренувальної школи в штаті Массачусетс Дж. Нейсміт (1861—1932 рр.).

П’єр де Кубертен

(?) Які принципи олімпизму, що розроблялись іще за участі П. де Кубертена, є актуальними сьогодні?

Наприкінці XIX ст. були створені перші сучасні спортивні об’єднання, стали влаштовувати змагання за участю спортсменів різних країн. Ініціатором відродження античних Олімпійських ігор виступив французький громадський діяч барон П. де Кубертен. І Олімпіада сучасності була відкрита 6 квітня 1896 р. У змаганнях взяли участь 245 атлетів з 14 країн світу.

3. СПРОБИ ОСМИСЛЕННЯ НОВОЇ ДІЙСНОСТІ

Люди по-різному сприймають навколишній світ, суспільство, себе й свою роль, місію у світі та суспільстві. Такі відмінності у світогляді людей зумовлені, зокрема, тим, що вони мають різне походження, різне виховання, відіграють різну роль у соціальній системі.

Різноманіття інтересів у людському суспільстві обумовлює величезну кількість різних поглядів і уявлень щодо сутності життя, ідеального суспільного устрою, політичних, економічних подій тощо. Люди по-різному розуміють і пояснюють дійсність, виражають свої життєві й громадські прагнення. Таку систему уявлень, поглядів та ідей називають ідеологією.

За часів Французької революції ідеологію розглядали як реальну силу, що відіграє важливу роль у житті людини й суспільства.

На початку та в середині XIX ст. нові тенденції в ідеології, соціально-політичній думці Європи визначалися новими поглядами на світ і глибокими суспільними зрушеннями. У ході економічного та суспільно-політичного розвитку, з одного боку, людина отримувала нові можливості для пізнання світу, користування національними та європейськими культурними надбаннями, підвищення якості життя. З іншого боку, складні соціально-економічні проблеми ставили питання про способи їх подолання та про шляхи суспільного розвитку.

Ідеологія (від грец. Ιδέα — прообраз, ідея та λογος — слово, вчення; тобто буквально — вчення про ідеї) — система поглядів та ідей, переконань, цінностей у формі політичних міфів, настанов, гасел, програмних документів партій, філософських концепцій тощо.

4. КОНСЕРВАТИЗМ

Прихильники консерватизму, родоначальником якого була аристократія та феодальна знать, виступали проти різких суспільних змін, за збереження традицій політичного й культурного життя.

Консерватори є прихильниками стабільності суспільства. Важливою умовою цього є, на їхнє переконання, сильна централізована держава. Революції, масові рухи консерватори вважають руйнівними явищами. Більшість консерваторів сильно підгримують суверенітет своїх держав, патріотично ідентифікуючись зі своїми народами.

Вінстон Черчилль, прем’єр-міністр Великої Британії 1940-1945, 1951-1955 рр., найвидатніший британець в історії (за опитуванням ВВС 2002 р.), у 1904-1922 рр. входив до Ліберальної партії, але більшу частину життя був консерватором.

Консерватизм (від лат. conservo — охороняю, зберігаю) — сукупність різноманітних ідейно-політичних і культурних течій, які спиралися на ідею традицій і спадкоємності в соціальному й культурному житті. Для нього характерні:

• прихильність до існуючих і сталих соціальних систем, норм і порядків;

• неприйняття революцій і радикальних реформ;

• відстоювання еволюційного розвитку.

5. ЛІБЕРАЛІЗМ

Прихильники лібералізму, який виражав інтереси промисловців, виступали за обмеження прав монархів конституціями, за парламентський лад, за свободу підприємництва, право людини на вільне висловлювання своїх думок.

Томас Джефферсон, один із авторів Декларації незалежності США, 3-й президент США, національний герой країни, ліберал за своїми поглядами

Консерватор і ліберал (сатиричний малюнок). Консерватор, плачучи, згадує давні часи й зі смутком сприймає зміни. Усміхнений ліберал з оптимізмом дивиться в майбутнє.

(?) Поясніть, чому автор саме так зобразив консерватора й ліберала.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІБЕРАЛІЗМУ:

• рівні права людини і громадянина та їх рівність перед законом;

• індивідуальні права (на життя, особисту свободу і власність);

• вільна ринкова економіка;

• загальне виборче право;

• законодавча (парламент) і виконавча (уряд) влада, що обирається на загальних прямих таємних виборах;

• здійснення політичних і соціальних реформ;

• справедливий розподіл податків серед членів суспільства;

• самостійність місцевого самоврядування.

Ідеалом лібералізму є суспільство зі свободою дій для кожного, обмеженням влади держави та церкви. Згідно з поглядами лібералів, державна влада існує для блага людей, і політичне управління країною має здійснюватися на основі згоди більшості.

Лібералізм (від лат. liber — «вільний») — ідейна й суспільно-політична течія, що виникла в європейських країнах у XVII-XVIII ст. й проголосила принцип громадянських, політичних та економічних свобод. Ідеї лібералізму отримали перше втілення в Конституції США (1787 р.), Декларації прав людини і громадянина (1789 р.) у Франції. У XIX — на початку XX ст. сформувалися основні положення лібералізму — громадянське суспільство, права і свободи особи, правова держава, демократичні політичні інститути, свобода приватного підприємництва та торгівлі.

У ході свого розвитку лібералізм набув кількох форм.

6. СОЦІАЛІЗМ

УТОПІЧНИЙ СОЦІАЛІЗМ

Пошуки справедливого суспільного устрою знайшли втілення, зокрема, в ідеях соціалістів-утопістів. Поняття «утопія» походить від твору англійського гуманіста, правознавця, письменника Томаса Мора «Утопія» (1516 р.), де описується фантастичний, уявний острів, на якому існує ідеальне життя людей.

Обкладинка першого видання книги Т. Мора «Утопія»

Французькі соціалісти-утопісти К. А. Сен-Сімон, Ш. Фур’є, англієць Р. Оуен та інші критикували існуючий на початку XIX ст. суспільний лад і висловлювали ідеї побудови нового суспільства, заснованого на принципах справедливості й загальної гармонії.

МАРКСИЗМ

Представники демократичних сил критикували суперечливі, помилкові, антигуманні положення марксизму, зокрема: перебільшення ролі соціальних протиріч, класової боротьби й насильства; заперечення можливості еволюційного шляху розвитку суспільства; романтизація та перебільшення історичної ролі пролетаріату; відкидання загальнолюдської моралі тощо.

ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛІЗМУ

З одного боку, соціалістичний устрій в СРСР та ряді інших країн сприяв певному економічному зростанню (здебільшого у важкій та оборонній промисловості), демократизації освіти тощо. З іншого боку, декларація соціалістичних ідей не відповідала реаліям життя, супроводжувалася порушенням прав і свобод громадян, репресіями. Економічний розвиток гальмувався, посилювалось технологічне, соціальне відставання від розвинених країн Заходу. Кризові явища в соціалістичних країнах, що наростали, та розпад СРСР у 1991 р. призвели до повалення соціалістичного устрою в Європі та ряді країн Азії.

Сучасний соціалістична рух переживає розкол. Одні соціалістичні рухи та партії намагаються переосмислити історичний досвід минулого й усвідомити важливість ліберальних цінностей. Інші — не сприймають реалій сучасного світу, відстоюють догматичне бачення суспільства як класового, з наявністю непримиренних протиріч.

Популярність соціалістичних ідей у наші дні зростає в країнах, що зазнають соціально-економічної кризи та поглиблення соціальних проблем.

Марксизм — філософське, економічне й політичне вчення, основоположниками якого в середині XIX ст. були К. Маркс і Ф. Енгельс.

К. Маркс і Ф. Енгельс розробили філософський «діалектичний матеріалізм», висунули ідеї щодо «матеріалістичного розуміння історії», економічних законів розвитку капіталізму, теорію класової боротьби, теорію пролетарської — соціалістичної революції та переходу до комуністичного суспільства.

Соціалізм (від лат. socialis — загальний, суспільний): 1) сукупність ідей і поглядів, спрямованих на встановлення такого суспільно-економічного ладу, де існують: колективна власність (приналежна державі, виробничим колективам тощо) і справедливий, з погляду соціалістів (найчастіше — зрівняльний), розподіл матеріальних благ; 2) соціально-економічна та політична система, яка стверджувалася в Росії після більшовицького перевороту 1917 р. і надалі в СРСР (до початку 1990-х років) та деяких інших країнах Східної Європи, Азії, Латинської Америки.

Нація (від лат. natio — рід, плем’я, народ) — багатозначне поняття, що характеризує велику соціокультурну спільноту індустріальної доби.

1. Політична спільнота громадян певної держави, джерело державної влади та носій державного суверенітету. Часто вживається як синонім терміну держава, коли мається на увазі її населення.

2. Етнічна спільнота, яка має спільне історичне походження, з єдиною мовою й національною самосвідомістю, власного державністю або прагненням до її створення. У цьому значенні фактично є синонімом термінів «етнос», «народ».

7. НАЦІЯ І НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ (НАЦІОНАЛІЗМ)

Поняття «нація» було поширене ще за Середньовіччя. У Паризькому університеті вже в 1220 р. використовували поняття «нація Франції», «нація Нормандії». У Болонському університеті налічували 35 націй студентів і викладачів тощо. Наприкінці XVIII ст. слово «нація» у французькій мові стало еквівалентом слова «народ». У XIX ст. поняття «нація» в країнах Європи почали ототожнювати з поняттям «держава». Так, у 1919 р. була створена Ліга Націй, а пізніше — Організація Об’єднаних Націй.

До сьогодні вчені дискутують щодо проблем виникнення й сутності націй. Існують різні підходи до визначення поняття «нація».

Поняття «нація» нерозривно пов’язано з поняттями «національна ідея», «націоналізм».

Націоналізм (від фр. nationalisme) — ідеологія та політика на основі принципу цінності нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Націоналізм проповідує вірність і відданість своїй нації, роботу на благо власного народу, об’єднання національної самосвідомості для захисту нації, її території, економічних ресурсів та духовних цінностей.

Без національної ідеї, націоналізму не могла бути створена жодна національна держава. Усвідомлення інтересів своєї нації та відстоювання їх були підґрунтям національно-визвольної боротьби. Прикладами такої боротьби був національно-визвольний рух 20-х років XIX ст. в Західній Європі й на Балканах.

Серед них — революції в Неаполі (1820—1821 рр.), Іспанії (1820—1823 рр.), П’ємонті (1821 р.), грецьке повстання 1821—1829 рр.

Нації і націоналізм сформувалися за часів індустріальної доби. Сьогодні точаться наукові та політичні дискусії щодо відповідності ідей і практики націоналізму викликам постіндустріальної, інформаційної доби.

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. У чому виявився вплив індустріальної цивілізації на розвиток родинних стосунків?

2. Назвіть нові види й форми дозвілля, що з’явилися в індустріальну епоху.

3. Назвіть нові тенденції в суспільстві XIX ст., що привели до появи нових ідеологічних течій.

4. Які цінності сповідують консерватори?

5. Назвіть форми лібералізму та визначте основні його принципи.

6. Схарактеризуйте суспільний лад, за який виступали соціалісти-утопісти. Які засоби для досягнення своїх цілей вони пропонували?

7. Коли з’явилося поняття «нація»? Як змінювалося значення цього поняття вході історії?

8. Поясніть значення основних понять параграфа підручника: урбанізація, ідеологія, консерватизм, лібералізм, соціалізм, нація, націоналізм.

9. Поясніть значення іншихтермінів та понять: утопічний соціалізм, марксизм.

II. Обговоріть у групі

1. У провідних країнах Європи XIX ст. минуло під знаком втрати позицій аристократії й переходу економічного й політичного лідерства в суспільстві до рук буржуазії. Чим можна пояснити цей процес?

2. Проаналізуйте основні наслідки індустріальної революції у країнах Західної Європи.

3. Існує думка, що любов до свого народу, бажання добра своїй нації без завдання шкоди іншим — це патріотизм. Натомість бажання добра своїй нації за рахунок інших — це руйнівний націоналізм. Чи згодні Ви з цим? Обґрунтуйте відповідь, спираючись на історичні факти.

III. Мислю творчо й самостійно

1. Як Ви вважаєте, які риси індустріальної цивілізації наявні в сучасній Європі, Україні, а які особливості, притаманні індустріальній цивілізації в XIX ст., сьогодні не існують чи значно менш виразні? Підготуйте розгорнутий план відповіді на запитання.

2. Український історик Ярослав Грицак у своїй книзі «Страсті за націоналізмом: стара історія на новий лад» пише: «Національне питання є одним з багатьох питань, які визначають долю України. Але воно не є головним питанням. В Україні його не так уживають, як ним зловживають багато політиків... Ставлячи націоналізм у центр громадських дискусій... вони насправді відвертають увагу від важливіших питань або ж використовують його, як димову завісу, для прикриття своєї політичної гри».

Чи згодні Ви з думкою історика? Наскільки національне питання є важливим сьогодні для України, Європи, світу?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно