§ 31. Наукові й технічні досягнення. Література та мистецтво

1. РОЗВИТОК НАУКИ Й ТЕХНІКИ наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ В РОЗВИТКУ НАУКИ

Видатний російський математик М. Лобачевський зробив справжню революцію в математичній науці, висунувши теорію неевклідової геометрії.

Вражаючими були досягнення вчених-фізиків. Учення про тепло, як про рушійну силу молекул, розробляв англійський учений В. Томсон. Установлення механічного еквівалента теплоти є заслугою Дж. Джоуля (Велика Британія), Г. Гельмгольца (Німеччина) та ін.

Французькі хіміки розробили нову хімічну номенклатуру, уперше ввели такі терміни, як «кисень», «водень».

Французький зоолог Ж. Батист створив вчення про еволюцію («ламаркізм»), першим увів термін «біологія». Англійський лікар Е. Дженнер розробив першу вакцину проти віспи.

Микола Лобачевський

ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ

Кінець XVIII і початок XIX ст. ознаменувалися подальшим удосконаленням машин для текстильної промисловості, які були розраховані на застосування парового двигуна. Так, механічний ткацький верстат Е. Картрайта приводився в рух паровою машиною.

З’явилися нові типи металообробних верстатів. Англійський механік Г. Моделі винайшов повністю механізований токарський верстат. У 1818 р. американський винахідник Е. Вітні сконструював фрезерний верстат з багаторізальним інструментом (фрезою).

Не відставала хімічна промисловість. Наприкінці XVIII ст. француз Н. Леблан започаткував заводське виробництво соди з глауберової солі. У 1839 р. американський винахідник Ч. Гуд’їр відкрив процес вулканізації каучуку.

У першій половині XIX ст. у Великій Британії, Німеччині, Франції розгорнулося будівництво залізниць, почали застосовувати колісні річкові пароплави з паровим двигуном, у країнах Заходу вітрильний морський флот поступився місцем паровому.

Зростало значення засобів зв’язку. У 1837 р. американський художник С. Морзе винайшов апарат, що передавав короткі й довгі електричні імпульси, які прийомний пристрій зображував у вигляді крапок і тире.

Розвиток технічного прогресу не залишив осторонь побут і повсякденне життя людей. У 1814 р. в Лондоні було встановлено газове освітлення вулиць, що з’єднувалося з головним газопроводом. Шотландський хімік Ч. Макінтош винайшов водонепроникну тканину, з якої почали шити верхній одяг. У 1834 р. сліпий французький тифлопедагог Л. Брайль розробив рельєфно-крапковий шрифт для письма й читання сліпих.

2. РОЗВИТОК НАУКИ Й ТЕХНІКИ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ у другій половині XIX ст.

РОЗВИТОК НАУКИ

Французький фізик Ж. Фуко в 1851 р. здійснив дослідження з маятником (так званий «маятник Фуко»), які підтвердили добовий оберт Землі. У 1897 р. англійський фізик Дж. Томсон відкрив першу елементарну частку — електрон, що входив до складу атома. Француз П. Кюрі й французька фізик польського походження М. Склодовська-Кюрі вперше впровадили термін «радіоактивність».

Ключ Морзе. Барельєф на будівлі Головного поштампу в м. Ольденбург (Німеччина)

Маятник Фуко у бібліотеці НТУУ «КПІ» ум. Києві. Сучасне фото

У 1869 р. видатний російський учений Д. Менделєєв відкрив періодичну систему хімічних елементів. На базі розвитку науки наприкінці XIX ст. виникла велика хімічна індустрія.

Друга половина XIX ст. ознаменувалася масштабними досягненнями в галузі біології й медицини. У 1859 р. англійський учений Ч. Дарвін у своїй роботі «Походження видів» висунув теорію еволюції живих організмів шляхом природного відбору.

Класичні дослідження щодо фізіології серцево-судинної системи, органів травлення здійснив російський учений І. Павлов. Основоположником сучасної мікробіології й імунології був видатний французький учений Л. Пастер. У 1851 р. німецький учений Г. Гельмгольц винайшов офтальмоскоп — прилад для дослідження анатомії ока. У 1866 р. австрійський учений Г. Мендель сформулював закономірності спадковості. Австрійський невропатолог і психіатр З. Фрейд у 1896 р. вперше визначив основи методу психоаналізу та ін.

ДОСЯГНЕННЯ ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ

Серцевиною технічного прогресу стали енергетика, перехід від пари й кам’яного вугілля до електрики й рідкого палива, освоєння засобів масового виробництва й передачі на далекі відстані електроенергії, використання її для приведення в дію машин, засобів зв’язку й освітлення, бурхливий розвиток електротехніки. У результаті освоєння видобування й переробки нафти, одержання різних рідких нафтопродуктів і використання їх у двигунах внутрішнього згоряння значно здешевлювалося перевезення вантажів і пасажирів, виникли нові види транспорту (автомобіль, літак).

Вражаючими були досягнення в автомобілебудуванні. Німецький інженер Р. Дізель розробив поршневий двигун внутрішнього згоряння із запаленням від стиску. У 1885 р. К. Бенц (Німеччина) сконструював перший автомобіль, що працював на бензині.

У 1882 р. під керівництвом американського винахідника й підприємця Т. Едісона була введена в дію перша електростанція, що обслуговувала споживачів. Йому ж належить винахід першого звукозаписного пристрою — фонографа. Едісон створив промисловий зразок лампи накалювання, сконструював ряд потужних електричних генераторів.

Стрімко розвивалися засоби зв’язку. У 1876 р. американський учитель шотландського походження А. Белл винайшов телефон.

Томас Едісон у лабораторії

Історичні подробиці. Одного разу юний Томас Едісон повернувся додому зі школи і передав мамі лист від вчителя. Мама зачитала синові листа вголос, зі сльозами на очах: «Ваш син — геній. Ця школа занадто мала, і тут немає вчителів, здатних його чомусь навчити. Будь ласка, вчіть його самі».

Через багато років після смерті матері (Едісон на той час уже був одним з найбільших винахідників в історії) він переглядав сімейний архів і випадково знайшов цей лист. Едісон відкрив його і прочитав: «Ваш син — розумово відсталий. Ми не можемо більше вчити його в школі разом з усіма. Тому рекомендуємо вам вчити його самостійно вдома».

Едісон проридав кілька годин поспіль. Потім він записав до свого щоденника: «Томас Алва Едісон був розумово відсталою дитиною. Але завдяки своїй героїчної матері він став одним з найбільших геніїв свого століття».

...Відомо, що у 12 років офіційна освіта для Едісона завершилася. Він не зміг «вписатися» до шкільної системи через свою допитливість, жвавість розуму, гіперактивність, а також проблеми зі слухом. Томас не вчився більше ні в коледжі, ні в університеті. Якби не мати майбутнього винахідника, він не зміг би стати тим, ким став. Тільки США, не рахуючи Великої Британії, Німеччини і Франції, йому видали 1093 патенти на унікальні винаходи. Це більше, ніж будь-кому іншому в світовій історії.

(?) Яку роль може відіграти школа, родина в житті дитини? Спробуйте навести приклади важливості слова, словесної оцінки для людини. Що Ви думаєте про шанс на кар’єру, успіх для кожного?

Кіноапарат братів Люм’єр

Апарат «Сінематограф» у музеї Інституту Люм’єрів (Франція)

Через два роки в Пітсбурзі (США) була відкрита перша громадська телефонна станція. А в 1889 р. в США почали використовувати таксофон — телефон-автомат.

У 1896 р. італійський радіотехнік Г. Марконі винайшов радіоприймач.

1895 р. вважається роком народження кінематографа. Французькі винахідники Л. й О. Люм’єри створили «Сінематограф» перший кіноапарат для зйомки й проекції на екран «фотографій, що рухаються».

У другій половині XIX ст. в найбільших містах світу стали активно будувати підземні залізниці, а перша «підземка» — Лондонське метро — відкрилося в 1863 р. У 1873 р. в Сан-Франциско (США) був пущений перший у світі трамвай.

Багато винаходів у цей період були зроблені у сфері побуту й для повсякденного життя. У 1880 р. в США була винайдена кулькова ручка. У 1888 р. американський винахідник Дж. Істмен випустив у продаж дешевий і простий в обігу фотоапарат «Кодак». Наступного року в магазинах з’явилися перші швейні машинки з електричним приводом американської компанії «Зінгер».

У 1856 р. англійський винахідник Г. Бессемер створив конвертор, що використовував продувку повітрям рідкого чавуну для переділу його на сталь. У 1864 р. французький інженер П. Мартен винайшов метод виплавки литої сталі в печі, що одержала назву «мартен».

У 1866 р. шведський винахідник А. Нобель винайшов динаміт — вибухову речовину на основі нітрогліцерину, що знайшло застосування в гірничодобувній та інших галузях промисловості.

3. ЛІТЕРАТУРА

Йоган Ґете

Неокласицизм (друга половина XVIII — початок XIX ст.)

Неокласицизмом називають напрям у літературі, що визнавав свою художню правду у відкинутому класицизмі. Неокласицизм звертався до античної спадщини як до норми й ідеального зразка, був тісно пов’язаний із Просвітництвом, прагнучи відображити високі героїчні й моральні ідеали. Видатними представниками цього напряму були Вольтер, Ш. Монтеск’є, Ф. Шиллер, Й. Ґете.

Вальтер Скотт

Романтизм (кінець XVIII — перша половина XIX ст.)

Творчість представників цього напряму була звернена до минулого або абстрактних мрій, роздумів про добро й зло. Романтики намагалися розкрити таємницю особистості, осягти її духовний світ. Німецький романтизм вирізняє інтерес до казкових і міфологічних мотивів, що виразилося у творчості братів В. і Я. Грімм, Е. Гофмана. Г. Гейне. Для англійського романтизму характерний інтерес до суспільних проблем. Представниками романтизму були Дж. Байрон, В. Скотт, В. Гюго, А. Міцкевич, Е. По, в українській літературі — Г. Квітка-Основ’яненко, Т. Шевченко (еволюціонував у бік реалізму), П. Куліш, М. Костомаров.

Оноре де Бальзак

Реалізм (з початку 30-х років XIX ст.)

Принципами реалізму в літературі були: об’єктивне відображення всіх сторін життя в гармонії з авторським ідеалом; відтворення типових характерів, конфліктів, ситуацій при повноті їхньої художньої індивідуалізації. Перевага надавалася проблемам «людини й суспільства», життю «маленької людини». Представниками реалізму в літературі XIX ст. були О. де Бальзак, Стендаль, Ч. Діккенс, Г. Флобер, М. Твен, Л. Толстой, Ф. Достоєвський, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко (він працював і під гаслами модернізму).

Еміль Золя

Натуралізм (остання третина XIX ст.)

Представники натуралізму прагнули до «об’єктивного», безстороннього відтворення реальності, уподібнюючи художнє пізнання науковому. Вони виходили з уявлення про те, що доля, воля, духовний світ людини соціальним середовищем, побутом, спадковістю, зумовлені фізіологією. Серед представників натуралізму були: Е. Золя, Г. Гауптман, брати Е. і Ж. Гонкур, А. Хольц, С. Крейн, Ф. Норріс та ін.

Поль Верлен

Символізм (1870-1910 рр.)

Представники цього напряму в літературі й мистецтві зосереджувались переважно на художньому вираженні своїх почуттів й інтуїтивному розумінні сутності речей за допомогою символів. Головними ознаками символізму були багатозначність образів, гра метафор й асоціацій. Символісти виражали неприйняття буржуазності й позитивізму, тугу за духовною волею. Серед представників символізму в літературі були: П. Верлен, П. Валері, С. Малларме, А. Рембо, М. Метерлінк, О. Блок, Андрій Білий. Яскравими модерністами були М. Коцюбинський, Леся Українка.

Різні художні напрями співіснували та взаємовпливали один на одний.

Свої відмітні риси мала й література кожної країни. Вони визначалися характером соціально-політичних умов і суспільних відносин в історії кожного народу. У кожної нації була своя історична й соціально-політична доля, свій життєвий уклад, свій спосіб мислення.

4. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ФРАНЦІЇ, БРИТАНІЇ, РОСІЇ

Французький художник Е. Делакруа (1798—1863 рр.) вважається творцем історичного живопису нового часу. Краща з його історичних картин — «Вступ хрестоносців у Константинополь».

Реалістичний напрям у французькому образотворчому мистецтві започаткував пейзажний живопис художників так званої «Барбізонської школи» (які працювали в селі Барбізон біля Парижа).

Мазепа на вмираючому коні. Картина художника Ежена Делакруа (1828 р.)

(?) Як пов’язана ця картина з історією України?

Лідером реалістичного напряму у французькому живописі середини XIX ст. був Г. Курбе (1819—1877 рр.). Кращі його картини «Каменярі», «Похорони в Орлеані» здобули художникові світову славу.

Англійський художник В. Тернер (1775—1851 рр.) прославився серед сучасників як «історичний» живописець, тому що його пейзажі зазвичай доповнювалися міфологічною або історичною сценою («П’ята страта єгипетська», «Загибель армії Ганнібала в Альпах» і багато інших).

Творчість англійського художника Дж. Констебля (1776-1837 рр.) пов’язана як з реалістичним мистецтвом, так і з романтизмом.

У картинах В. Тропініна (1776-1857 рр.) й особливо О. Венеціанова (1780—1847 рр.) розкривалися моральні якості селян, змальовувалася російська природа.

Явищем світової культури стала картина К. Брюллова (1799-1852 рр.) «Останній день Помпеї». О. Іванов (1806-1858 рр.) більш як 20 років працював над своїм монументальним полотном «Явлення Христа народу», основною темою якого є духовне переродження людей.

Головною подією російського живопису другої половини XIX ст. стала організація в 1870 р. «Товариства пересувних художніх виставок», яке об’єднало художників-реалістів. Були серед них і майстри історичного живопису (В. Суриков), пейзажу (О. Саврасов, І. Шишкін), портретисти (І. Крамськой, В. Серов та ін).

І. Рєпін (1844—1930 рр.) творив у багатьох жанрах. Його картини розкривали вільнолюбство, духовну красу народу («Бурлаки на Волзі», «Царівна Софія», «Не чекали» та ін.). Творчість Рєпіна тісно пов’язана з Україною; він сам походив з козацького роду (одним з його предків був український козак Ріпа). Ілля Юхимович знав українську мову й історію українського народу. Під час роботи художника над всесвітньо відомою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану» йому позували відомі діячі науки та культури.

МОДЕРНІЗМ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ

Навколо Е. Мане (1832-1883 рр.) об’єдналася група молодих художників, які шукали нові шляхи в мистецтві. За художниками закріпилася назва, дана на сміх спритним журналістом — імпресіоністи. Приводом послужила назва картини К. Моне (1840—1926 рр.) «Враження. Схід сонця».

Увесь шлях розвитку імпресіонізму пов’язаний із творчістю пейзажиста К. Моне. Він нерідко писав той самий краєвид у різний час доби. Відомі такі його серії, як «Скирти сіна» та «Руанський собор».

Життєрадісне сприйняття світу, властиве імпресіонізму, виявилося у творчості О. Ренуара (1841—1919 рр.). В одному з кращих своїх творів «Бал у саду Мулен де ла Галет» він зобразив широку панораму рухливої багатолюдної маси, осяяної нерівними відблисками світла.

Образ людини привертав увагу художника-імпресіоніста Е. Дега (1834-1917 рр.). Головним засобом характеристик своїх персонажів Е. Дега вибирає рух («Блакитні танцівниці», «Перед стартом» й інші картини).

Імпресіонізм (фр. impression — враження) — напрям у мистецтві останньої третини XIX — початку XX ст., представники якого прагнули відобразити світ у його рухливості й мінливості, передати свої скороминущі враження.

Враження. Схід сонця. Картина художника Клода Моне (1872 р.)

Художників В. Ван Тога, П. Гогена, П. Сезанна, А. де Тулуз-Лотрека іноді називають постімпресіоністами. Вони не сприймали інтерес імпресіоністів до випадкового й швидкоплинного. Для них був характерний інтерес до філософських і символічних аспектів зображення.

В. Ван Гог (1853-1890 рр.) у своїх картинах виразив той глибокий трагізм, з яким він сприймав життя. П. Гоген (1848—1903 рр.) залишив Європу й багато років провів на Полінезійських островах. Природа й життя тубільців, які здавались йому сповненими первозданної чистоти, стали джерелом його творчого натхнення.

Класицизм (від лат. classicus — зразковий) — стиль і напрям у літературі й мистецтві кінця XVIII — початку XIX ст., що звертався до античної спадщини як до норми й ідеального зразка.

5. АРХІТЕКТУРА

За доби Наполеона від французької архітектури зажадали помпезної величі Римської імперії. Одне з відомих творінь цього періоду — Тріумфальна арка на площі Каррузель у Парижі (1806 р.) архітекторів Ш. Перс’є й П. Фонтена.

У Німеччині архітектори (Шинлель, Кленце) і скульптори (Шадов, Раух) дотримувалися традиційних, існуючих ще з XVIII ст. форм класицизму.

Архітектура «Вікторіанської епохи» у Великій Британії відрізнялася співіснуванням класицизму й готичного стилю. У 40—50-х роках XIX ст. в готичному стилі побудовано будинок парламенту в Лондоні (Ч. і Е. Беррі). У 5 0-х роках починаються нові пошуки вдосконалення технічних форм будівництва: «Кришталевий палац» для Всесвітньої виставки в 1851 р. в Лондоні побудовано Дж. Пакстоном із заліза та скла.

Кращі зразки російської архітектури — Адміралтейство А. Захарова, Казанський собор і Гірничий інститут А. Вороніхіна, споруди К. Россі в Петербурзі; комплекси будівель О. Бове, Д. Жилярді й інших майстрів.

Інженери й архітектори другої половини XIX ст. творили нову, модерністську архітектуру.

У 1889 р. в Парижі відбулася Всесвітня виставка, яку відвідали понад 25 млн осіб. До її відкриття спорудили 300-метрову вежу, названу Ейфелевою на честь проектувальника А. Ейфеля (1832—1923 рр.).

У США сталеві конструкції найбільше застосовували в мостобудівництві (міст над Ніагарою, Бруклінський міст, 1869 р.). У Чикаго в 1885 р. побудовано перший надвисотний будинок — хмарочос.

В архітектурі, як і в декоративному мистецтві другої половини XIX ст., популярною стала еклектика.

«Кришталевий палац» у Лондоні. Робота архітектора Джозефа Пакстона

Модернізм — загальний термін для різних нових напрямів в образотворчому й іншому видах мистецтва, які намагались порвати з художніми традиціями XIX ст.

Еклектика (від грец. eklektikos — той, що обирає) — свідоме поєднання різнорідних, органічно несумісних елементів і деталей (наприклад, архітектурних) в одному творі.

6. МУЗИКА

Творчість австрійського композитора Й. Гайдна (1732—1809 рр.) відзначається стрункістю і пропорційністю. Й. Гайдна називали «батьком» симфонії й струнного квартету.

Геніальний В. Моцарт (1756—1791 рр.) — автор популярних і сьогодні опер «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта», «Реквієм» та інших творів, зокрема симфоній, смичкових квартетів, клавірних концертів.

Національним генієм німецького народу є Л. ван Бетховен (1770—1827 рр.), класик симфонічного жанру. Він створив відомі сонати «Патетична», «Місячна», «Аврора» й ін.

Найвидатніший представник французької музики XIX ст. Г. Берліоз (1803—1869 рр.) відомий як творець цілого ряду симфоній.

Сцена з балету «Лебедине озеро» в Королівському театрі в Лондоні (Велика Британія). Сучасне фото

Опера Ж Бізе (1838—1875 рр.) «Кармен» не сходить зі сцени вже більш як 100 років. Ж. Оффенбах (1819—1880 рр.) став одним з основоположників французької класичної оперети («Прекрасна Єлена», «Перикола» й ін.).

Вершиною італійської оперної школи стала творчість Дж. Вербі (1813-1901 рр.). Деякі його оперні хори стали гімнами національного руху.

Видатний композитор і скрипаль Н. Паганіні (1782—1840 рр.) домагався різноманіття звучання скрипки й підсилював вплив на слухачів віртуозними технічними прийомами — грою на одній струні, імпровізаціями.

Польська музика набула світового значення завдяки творчості свого національного генія Ф. Шопена (1810-1849 рр.). Всесвітню популярність здобули його мазурки, полонези, балади, сонати, ноктюрни. Творчість М. Глинки (1804-1857 рр.) започаткувала класичний період російської музики. Відомі його опери «Іван Сусанін», «Руслан і Людмила», романси й пісні.

Всесвітнє значення мала творчість П. Чайковського (1840-1893 рр.), який мав українське походження. Основними його жанрами були опера й симфонія. Серед творів П. Чайковського, які дотепер не сходять зі сцен провідних театрів світу, — опери «Пікова дама», «Євгеній Онєгін», «Орлеанська діва»; балета «Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик».

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. У чому виявився технічний прогрес наприкінці XVIII — у ХІХ ст.?

2. Які були основні досягнення в розвитку техніки й технологій у другій половині XIX ст.?

3. Назвіть основні досягнення в галузі природничих наук наприкінці XVIII — у ХІХ ст.

4. Назвіть найважливіші винаходи Т. Едісона й визначте їхнє значення для подальшого розвитку технічного прогресу.

5. Назвіть основні напрями розвитку літератури наприкінці XVIII — у ХІХ ст. та їх представників.

6. З якими країнами пов'язана творчість композиторів В. Моцарта, Л. ван Бетховена, Дж. Верді, Ф. Шопена, Ж. Бізе, Й. Гайдна, Г. Берліоза?

7. Зазначте основні особливості творчості художників Франції, Великої Британії, Росії в XIX ст.

8. У чому полягала відмінність постімпресіонізму від імпресіонізму?

9. Назвіть основні витвори архітектури XIX ст.

10. Поясніть значення термінів і понять: класицизм, модернізм, імпресіонізм, еклектика.

II. Обговоріть у групі

1. Як проявлявся взаємозв’язок у розвитку науки й техніки в XIX ст.?

2. Як Ви вважаєте, чому багато митців XIX ст. зверталися до історичної тематики?

III. Мислю творчо й самостійно

Які з творів світової літератури XIX ст. видаються Вам найактуальнішими для осмислення цієї епохи? Які з них не втратили своєї злободенності й у наші дні? Обґрунтуйте свій вибір.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно