§ 5. Велика Британія і Франція

За цим параграфом ви зможете:

- порівнювати політичне, суспільне й економічне життя Великої Британії та Франції в 1815-1847 рр.;

- характеризувати першу парламентську реформу у Великій Британії та її наслідки;

- визначити зміст чартистського руху;

- розкрити наслідки періоду реакції у Франції;

- складати характеристику Липневої революції 1830 р. і Липневої монархії у Франції.

Пригадайте:

1. Що змінила у житті країни Англійська революція XVII ст.?

2. Якими були особливості державного устрою Англії наприкінці XVIII ст.?

3. Коли відбулася промислова революція в Англії? Якими були її соціальні наслідки?

4. Що таке політична реставрація?

5. Як відбулася реставрація монархії Бурбонів у Франції?

1. Політичне та суспільне життя Великої Британії

Завершення наполеонівських війн відкрило перед Великою Британією епоху, коли вона на тривалий час посіла провідні позиції у світовій політиці, стала економічним і фінансовим центром, зразком ліберального суспільства. На початку XIX ст. завершилося формування Об’єднаного королівства Великої Британії, яке утворилося внаслідок об’єднання Англії з Шотландією (1807 р.) та Ірландією (1808 р.). За формою правління це була спадкова обмежена монархія.

Державний устрій Великої Британії

► Коли утворилося Об’єднане королівство Великої Британії?

Влада короля обмежувалася парламентом. Законодавча влада належала двопалатному парламенту, що складався з палати лордів, місця в якій успадковувалися, і палати громад, депутати якої обиралися. Виконавчу владу разом із королем поділяв уряд (кабінет міністрів), який формувала партія, що перемогла на виборах до палати громад. Лідер цієї партії ставав прем’єр-міністром. У країні діяли дві партії — торі (консерватори) та віги (ліберали), які сформувалися наприкінці XVII ст. і вели суперництво між собою. Партія торі представляла інтереси землевласницької аристократії (лендлордів) та англіканського духівництва, партія вігів — фінансово-промислових кіл і пов’язаного з ними нового дворянства.

Загального виборчого права в країні не було — існував високий майновий ценз. Унаслідок цього в 1830 р. з близько 24 млн населення Великої Британії право голосу мали лише 478 тис. осіб. Існували також так звані «гнилі містечка» (поселення, де залишилося 10-15 жителів), що посилали своїх депутатів до парламенту, і нові промислові міста (Бірмінгем, Манчестер, Лідс тощо), які взагалі не мали депутатських місць.

Засідання палати лордів в Англії

Назви «торі» та «віги» закріпилися за представниками цих партій під час запеклих парламентських дискусій 1680-1781 рр. Це були лайливі прізвиська, якими, сперечаючись, обмінювалися опоненти. Представників «партії країни» називали вігами (від шотл. — злочинець), а «партії двору» — торі (від ірл. — грабіжник).

Карикатура на «гнилі містечка

У 1783-1830 рр. англійський уряд очолювали торі, а в 1830-1841 рр. — віги. З ініціативи торі в 1815 р. в інтересах землевласників було прийнято так звані «хлібні закони», за якими заборонялося ввезення зерна до країни, якщо ціна на нього знижувалася. Це погіршило становище більшості пересічного населення, яке страждало від дорожнечі на продукти харчування. «Хлібні закони» було тимчасово призупинено в 1817 р. через хвилю масових протестів.

У 1824-1825 рр. торі скасували заборону на створення робітниками тред-юніонів (професійних спілок) й ототожнення страйків із кримінальними злочинами. Однак робітникам заборонялося чинити тиск на підприємців за допомогою страйків із метою поліпшення умов праці. Однак на парламентських виборах 1830 р. перемогли віги.

Одним із найважливіших внутрішньополітичних заходів вігів стала парламентська реформа 1832 р. За нею «гнилі містечка» позбавлялися 143 депутатських мандатів, які передавалися промисловим містам, густонаселеним сільським районам, Шотландії та Ірландії. Кількість виборців збільшувалася до 814 тис. осіб за рахунок зниження майнового цензу. Історичне значення парламентської реформи 1832 р. полягає в тому, що вона започаткувала компроміс між земельною аристократією та представниками фінансово-промислових кіл, які внаслідок реформи отримали можливість більше впливати на політичне життя країни.

У 1833 р. віги домоглися прийняття закону про скасування рабства в англійських колоніях. Великим розчаруванням для незаможних британців стало прийняття в 1834 р. закону про бідних, за яким скасовувався податок із підприємців на утримання бідноти, ліквідовувалася допомога незаможним з боку церковних громад та створювалися робітні будинки для бідних, умови життя в яких нагадували тюремні. Віги провели через парламент муніципальну реформу 1835 р., за якою право участі у виборах до органів місцевого самоврядування отримали всі платники податків.

У 1837 р. королевою Великої Британії стала Вікторія (1837-1901), правління якої увійшло в історію як «вікторіанська доба». Саме на цей період припало завершення формування парламентської двопартійної системи. Партію торі від 30-х рр. XIX ст. стали називати консервативною, а партію вігів — ліберальною.

Королева Вікторія

Один із перших паровозів

У 1841 р. на парламентських виборах перемогли консерватори. Своєю політикою вони намагалися довести, що не є реакціонерами і прагнуть захистити інтереси людини праці. Зокрема, вони заборонили працю жінок і дітей на шахтах, обмежили тривалість робочого дня для жінок на фабриках 12 годинами. Широкої підтримки в суспільстві набуло скасування консерваторами «хлібних законів» у 1846 р.

► Які дві партії сформувалися в Англії?

► Коли відбулась перша парламентська реформа?

Британська колоніальна імперія

Едвард Дункан. Британський корабель знищує китайські судна-джонки

Трагічною сторінкою історії тогочасної Великої Британії став голод 1845-1847 рр. в Ірландії. Він був викликаний «картопляною хворобою» і наступним неврожаєм картоплі — основного продукту харчування пересічних ірландців. Від голоду та масових епідемій загинуло близько 1 млн осіб.

У цей період тривало формування Британської колоніальної імперії. Британія закріпила контроль над Канадою та своїми володіннями, що залишилися в Північній Америці. Відбулася колонізація Австралії та Нової Зеландії, розпочалося захоплення Південної Африки. Ці території ставали переселенськими колоніями, оскільки заселялися переважно англійцями. Британці здійснювали перші спроби підкорення Афганістану, намагалися встановити контроль над Китаєм, Японією та іншими країнами Сходу.

У 1839-1842 рр. відбувалася англо-китайська «опіумна війна». Вона була спричинена конфіскацією китайською владою опіуму, який британські купці нелегально завозили до Китаю. Здобувши перемогу у війні, Велика Британія примусила Китай підписати перший нерівноправний договір і відкрити для торгівлі з іноземцями кілька власних портів. Під час війни 1839-1842 рр. британці захопили острів Сянган (Гонконг), який згодом став опорною базою для підкорення ними Китаю. На середину XIX ст. Велика Британія стала власником найбільшої колоніальної імперії площею понад 11 млн км2 із населенням понад 120 млн осіб.

► Які території стали колоніями Англії у першій половині XIX ст.?

2. Економічний розвиток Великої Британії

У 1815-1816 рр. Велику Британію охопила економічна криза. Тисячі демобілізованих поповнили армію безробітних. Економіка потерпала також від спадів, пов’язаних із кризами перевиробництва.

У 30-40-х рр. XIX ст. у Великій Британії завершилася промислова революція, унаслідок якої країна посіла перше місце в світі за рівнем розвитку промисловості. У 1840 р. в країні вироблялося 45% усієї світової промислової продукції. Провідною галуззю англійської промисловості була текстильна, де працювало майже 200 тис. робітників. Швидко розвивалася металургійна й вугільна промисловість.

Кількість ткачів у Великій Британії (у тис. осіб)

Одночасно із завершенням промислової революції в країні розгорнулося бурхливе будівництво залізниць. Протягом 1835-1849 рр. довжина залізниць збільшилася із 540 до 9,5 тис. кілометрів. Швидкими темпами зростали обсяги зовнішньої торгівлі. Провідні позиції в експорті товарів посідали текстильні вироби й машини.

Усвідомлення того, що економічні досягнення Великої Британії дозволять їй випередити інші країни у світовій торгівлі, і що в інтересах держави не втручатися в розвиток економіки, призвело до виникнення у 20-х рр. XIX ст. руху британських політиків — прибічників фритредерства. Ці погляди стали основою економічної програми лібералів.

Фритредерство (від англ, free trade — вільна торгівля) — напрямок в економічній теорії та політиці, що характеризується вимогами вільної торгівлі та невтручанням держави в економічне життя країни.

Унаслідок завершення промислової революції Велика Британія першою в Європі перетворилася з аграрної на промислову країну. У 1841 р. селяни становили лише 21% її населення. Провідні позиції в соціальній структурі суспільства посіли представники фінансово-промислових кіл і фабрично-заводські робітники.

► Що таке фритредерство?

3. Чартистський рух

Обмеженість першої парламентської реформи 1832 р. обумовила продовження боротьби за перегляд виборчої системи. Боротьба поступово набула загальнонаціонального характеру. Активну участь у ній брали британські робітники. Отримавши право голосу, вони прагнули провести своїх представників до парламенту та здійснити реформи, які змінили б на краще їхнє становище. Рух робітників за впровадження загального виборчого права розгорнувся в 1836 р. й отримав назву чартизм.

Документи розповідають

Вимоги чартистів (витяги з «Народної хартії», схваленої на громадянському мітингу в лютому 1837 р.)

«.. .Об’єднане королівство має бути поділено на 200 виборчих округів із приблизно однаковою кількістю мешканців у кожному...

Щороку 24 червня повинні призначатися загальні вибори... (у виборах беруть участь всі чоловіки від 21 року — Авт). Для кандидатів у палату громад не повинно бути жодних майнових цензів...

Кожному члену палати громад має виплачуватися щорічно з державної скарбниці винагорода у розмірі 400 фунтів стерлінгів».

► Якими були вимоги чартистів?

► До яких змін у політичній системі Великої Британії могла призвести реалізація вимог чартистів?

Чартизм (від англ. charter — хартія) — перший масовий політично оформлений рух британських робітників у 30-50-х рр. XIX ст., що проходив під гаслом боротьби за здійснення «Народної хартії».

Чартисти виступали виключно за мирні, законні засоби досягнення своєї мети: проведення публічних мітингів, підготовку петицій до парламенту. Тричі — у липні 1839 р., у травні 1842 р. і у червні 1848 р. — чартисти спрямовували до парламенту зібрані підписи на підтримку «Народної хартії», і щоразу парламент відхиляв їх. Після цього розпочався занепад чартизму.

І хоча рух завершився поразкою, основні положення «Народної хартії» були реалізовані урядами лібералів і консерваторів у другій половині XIX ст.

Хода до парламенту для вручення петиції чартистів. Лондон. Травень 1840 р.

Проаналізувавши малюнок, складіть розповідь про чартистський рух.

Значення чартистського руху полягає в тому, що він започаткував виникнення в британських трударів розуміння необхідності масовими акціями чинити тиск на владу, вимагати від неї здійснення реформ та уникати революційних заворушень суспільства.

► Чого хотіли досягти учасники чартистського руху?

4. Політичне й суспільне життя Франції в 1815-1830 рр.

Після завершення наполеонівських війн у Європі розпочалася доба політичної реакції 1815-1830 рр. Ті, хто в попередні роки втратили власність і владу, тепер намагалися їх повернути. Однак ці спроби зустріли опір і призвели до нових революцій 1830-1848 рр. У Європі сформувалися революційна та еволюційна моделі суспільного розвитку, кожна з яких мала чимало прихильників. Тогочасна Велика Британія засвідчувала можливість розвитку суспільства без революційних заворушень. А от Франція, де за 60 років після завершення наполеонівських війн відбулися три революції, уособлювала іншу модель розвитку.

Політична реакція (лат. re — проти + лат. actio — дія) — активний опір прогресу в суспільно-політичному житті з метою збереження та зміцнення старих порядків, які вже віджили.

Друге зречення Наполеона завершило період Першої імперії і призвело до повернення влади династії Бурбонів. За «Хартією 1814 року», як називалася нова конституція, надана французам Людовіком XVIII, у країні встановилася конституційна монархія. Унаслідок встановленого документом вікового й майнового цензу право голосу в країні отримали близько 72 тис. осіб, а право бути обраними — 16-18 тис. осіб.

В оточенні Людовіка XVIII переважали ультрароялісти (крайні монархісти), як називали прихильників повернення до дореволюційного «старого порядку» і необмеженої влади короля.

У відповідь на посилення політичної реакції у Франції, як і в Італії, виникли таємні антимонархічні організації, метою яких було усунення від влади Бурбонів. У 1822 р. вони підняли повстання, яке було жорстоко придушене.

Ситуація загострилася, коли престол посів Карл д’Артуа під ім’ям Карл X (1824-1830 рр.). У країні розгорнувся «білий терор» — масові вбивства колишніх революціонерів І прибічників Наполеона Із державної служби було звільнено близько 100 тис. чиновників.

У березні 1830 р. палата депутатів висунула вимогу відставки уряду ультрароялістів, очолюваного герцогом Поліньяком.

У відповідь на це Карл X розпустив її і призначив нові вибори, проте не домігся потрібної йому більшості. І тому 25 липня 1830 р. король своїми указами скасував «Хартію 1814 року» і здійснив державний переворот. Було розпущено новообрану палату депутатів, запроваджено нові обмеження виборчого права, скасовано свободу друку й відновлено цензуру.

► Що таке «білий терор»?

Карл X

Ежен Делакруа. Свобода, що веде народ. 1830 р.

Луї Філіпп

5. Липнева революція 1830 р. Липнева монархія у Франції

Дії Карла X викликали обурення парижан, у місті стали лунати заклики до опору владі. 27 липня 1830 р. вулиці Парижа вкрилися барикадами. Урядові війська були безсилі: у Липневій революції брав участь кожен десятий парижанин.

28 липня 1830 р. повсталі оволоділи арсеналом, міською ратушею та собором Паризької Богоматері. Над ними замість білого прапора Бурбонів підняли революційний триколірний стяг. Коли на кінець дня на бік повстанців цілими підрозділами почали переходити урядові війська, стало зрозуміло, що в революції відбувся перелом.

29 липня 1830 р. було створено Тимчасовий уряд, який очолили банкір Лаффіт і генерал Лафайєт.

Лідери повстанців вирішили зберегти в країні монархію, але змінити короля. Корону запропонували близькому до ліберальної опозиції герцогу Луї Філіппу Орлеанському, представнику молодшої (Орлеанської) гілки Бурбонів. 2 серпня 1830 р. Карл X зрікся престолу, а 7 серпня 1830 р. Законодавчий корпус прийняв нову конституцію («Хартія 1830 року») і проголосив Луї Філіппа Орлеанського королем. Правління Луї Філіппа (1830-1848 рр.) відоме в Історії під назвою Липнева монархія.

«Хартія 1830 року» зберігала органи виконавчої та законодавчої влади, що існували раніше, однак майновий ценз виборців знижувався до 200 франків, а вік — до 25 років.

Унаслідок цього кількість виборців збільшилася й досягла 200 тис. осіб із 31 млн населення. Проголошувався принцип народного суверенітету (верховенства) і скасовувалося божественне право короля на управління. Гарантувалися права і свободи громадян, заборонялися надзвичайні суди.

Історичне значення Липневої революції полягало в тому, що вона засвідчила безперспективність спроб відновлення у Франції «старого порядку». Одночасно вона стала свідченням завершення доби політичної реакції в Європі. Цього ж року відбулася революція в Бельгії, внаслідок якої країна здобула незалежність від Голландії. За відновлення своєї державності також підняли повстання поляки, але були розгромлені російською армією.

У результаті Липневої революції 1830 р. до влади у Франції прийшла «фінансова аристократія» — банкіри, великі біржові спекулянти, власники шахт, копалень, земель тощо. Дуже швидко з’ясувалося, що Липнева монархія не влаштовує більшість політичних сил у країні.

У тогочасній Франції було чимало прихильників повернення до республіканської форми правління, які поділялися на поміркованих і радикальних. Помірковані республіканці, виступаючи за встановлення республіки, заперечували необхідність радикальних соціальних перетворень, спрямованих на демократизацію суспільства та поліпшення життя працюючих. Вони вимагали лише зниження майнового цензу й збільшення кількості виборців шляхом парламентської реформи, як це відбулося в 1832 р. у Великій Британії. Радикальні республіканці виступали за ліквідацію існуючих порядків і побудову нового суспільства, що ґрунтується на соціальній рівності й відсутності експлуатації. Вони вели боротьбу з режимом, організовували змови й повстання.

Політичні напрямки періоду Липневої монархії

Прихильники монархії в той час поділялися на орлеаністів, які підтримували правління Луї Філіппа Орлеанського, легітимістів, що вважали законною (легітимною) лише позбавлену влади династію Бурбонів і виступали за її відновлення, та бонапартистів, які були прибічниками відродження наполеонівської імперії.

Про зростаюче невдоволення французів правлінням Луї Філіппа також свідчили численні замахи на його життя (щонайменше сім), які готувалися та здійснювалися не конкретними політичними силами, а окремими особами або невеликими групами.

Постійне застосування владою репресій та військової сили для придушення безладдя і повстань спричинило те, що в 40-х рр. XIX ст. Липнева монархія стала нагадувати режим реставрації Бурбонів, а в країні сформувалися умови для нової революції.

У період Липневої монархії Франція знову повернулася до колоніальних загарбань. У 1830 р. вона розпочала криваву тридцятилітню війну за підкорення Алжиру.

► Чому період історії Франції 1830-1848 рр. називають Липневою монархією?

6. Економічний розвиток Франції

У французькій економіці цього періоду набирала обертів промислова революція, яка розпочалася в країні наприкінці XVIII ст. Зокрема, кількість парових машин зросла із 65 штук у 1820 р. до 625 — в 1830 р. і 4853 — у 1848 р. Обсяги промислового виробництва за цей період збільшилися на 60%. Країна посіла перше місце у світі за випуском шовкових тканин, інтенсивно розвивалися вовняна і особливо бавовняна промисловість, що розміщувалася в Ельзасі і Нормандії. Париж став центром виробництва готового одягу та взуття — в 40-х рр. XIX ст. тут було збудовано першу у Франції взуттєву фабрику. У 30-х рр. XIX ст. з’явилися перші пароплави, а від 1831 р. розгорнулося будівництво залізниць.

Приводна парова машина. Гравюра

На 1848 р. промислова революція у Франції в цілому завершилася. Однак у країні залишалося також чимало мануфактур і дрібних майстерень, особливо з виробництва предметів розкоші й галантерейних товарів.

Одночасно з розвитком промисловості зростала кількість робітників. Умови їх життя і праці були надзвичайно важкими. Робочий день на фабриках тривав 12-16 годин. Активно застосовувалася праця жінок та дітей. Заробітна плата була низькою, а страйки та професійні спілки — заборонені. Неможливість розв’язання конфліктів законним шляхом викликала великі повстання робітників ткацьких фабрик у Ліоні в листопаді 1831 та квітні 1834 р.

Сільське господарство зберігало в цей період провідні позиції у французькій економіці. Збільшувалися площі картоплі, виноградників, розвивалося тваринництво.

► Коли у Франції завершилася промислова революція?

Висновки

У 1815-1847 рр. у суспільно-політичному житті Великої Британії відбувалося становлення демократичних засад і основ правової держави.

У Великій Британії поступово формувався механізм розв’язання соціальних суперечностей шляхом компромісу, уникаючи насильницьких методів боротьби.

У результаті завершення промислової революції Велика Британія стала першою у світі країною, де виникло індустріальне суспільство.

Франція в цей період уособлювала революційну модель розвитку. Прихильники «старого порядку», що повернулися до влади в 1815 р., спробували відновити його, однак зустріли сильну протидію, що й призвело до Липневої революції 1830 р.

Закріпимо знання

1. Порівняйте політику, яку здійснювали торі та віги в період їх перебування при владі у Великій Британії в першій половині XIX ст.

2. Що передбачала перша парламентська реформа? Якими були її наслідки?

3. Що сприяло активній колоніальній експансії Великої Британії?

4. Охарактеризуйте роль чартистського руху в суспільному житті Великої Британії. Чому він зазнав поразки?

5. Що таке політична реакція? Якими були характерні риси суспільного й політичного життя Франції в період Реставрації?

6. Хто очолив режим Липневої монархії у Франції?

7. Війну за підкорення якої африканської країни розпочала Франція у 1830 р,?

8. Складіть порівняльну характеристику Липневої революції 1830 р. у Франції та чартистського руху в Англії за планом: а) причини; б) мета; в) основні події; г) результати; ґ) історичне значення.

9. Об’єднайтесь у малі групи і обговоріть, чим розвиток Франції у період Реставрації наближав новий революційний вибух. За яких умов його можна було уникнути?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно