§ 22. Спроби модернізації Османської імперії. Молодотурецька революція 1908 р. Спроби модернізації Персії (Ірану). Революція 1905-1911 рр.

За цим параграфом ви зможете:

- визначати, які були спроби подолати кризові явища в Османській імперії;

- пояснити, чому провалилися спроби європеїзації країни;

- розкрити зміст молодотурецької революції.

Пригадайте:

1. Які території входили до складу Османської Імперії станом на початок XIX ст.?

2. Хто такі яничари?

3. Чим був зумовлений початок занепаду Османської імперії?

1. Османська імперія в XIX ст.

На початок XIX ст. Османська імперія перебувала в занепаді. Чергові воєнні поразки штовхали до необхідності проведення реформ. Перші реформи для подолання воєнної відсталості від європейських держав були здійснені султаном Селімом ІII (1789-1807). Проте створення нового регулярного війська зустріло опір з боку яничар, які не бажали втратити своє привілейоване становище. Вони вчинили заколот І вбили султана. А всі реформи були скасовані. Проте нові поразки і повстання греків 1821 р. знову поставили на порядок денний необхідність проведення реформ. До того ж новий султан Махмуд II міг наочно переконатися у можливості їх проведення та досягнення позитивних результатів. Так, правитель Єгипту Мухаммед Ал і, який формально корився султану, у своїх володіннях за допомогою французів провів реформи: створив 100-тисячне регулярне військо і могутній флот. Для фінансового забезпечення реформ сприяв розвитку торгівлі, почав вирощувати бавовну і цукрову тростину для вивезення в Європу. Армія Мухаммеда Алі допомогла султану придушити повстання у Греції.

Натхненний таким прикладом Махмуд II зробив нову спробу реформ армії. І знову проти реформ виступили яничари. Але на цей раз султан підготувався: заколот яничар був жорстоко придушений, яничарське військо було ліквідоване. За реформою війська султан провів реорганізацію державного апарату, запровадив систему міністерств І провів новий адміністративний поділ. Однією з важливих реформ стало запровадження приватного права на землю.

Селім III

Махмуд II

Усі позитивні зрушення були перекреслені новими воєнними поразками, особливо від правителя Єгипту, який ледь не захопив Стамбул. Лише загроза втручання європейських держав змусила правителя Єгипту Мухаммеда Алі погодитися визнати зверхність турецького султана, яким став Абдул Меджид. Новий султан продовжив реформаторську політику батька. Його перетворення увійшли в історію під назвою Танзимат (Реорганізація), які здійснювалися впродовж 1839-1870 рр.

У період Танзимату були здійснені такі реформи: ухвалено земельний, цивільний і карний кодекси; здійснена грошова реформа, створювалась мережа світських навчальних закладі; почалось будівництво залізниць, телеграфних ліній, промислових підприємств; створювались сприятливі умови для іноземного капіталу тощо. Головним перетворенням стало проголошення у 1856 р. всіх підданих (мусульман і немусульман, турків і представників інших народів) рівними перед законом.

Частина реформ зумовила невдоволення мусульман і перш за все турок. Спроба нового султана Абдул-Азіза скасувати частину реформ наразилася на переворот «нових османів» — прихильників продовження реформ. «Нові османи» примусили наступного султана Абдул-Хамід II (1876-1908 рр.) прийняти конституцію, яка обмежувала владу султана, закріплювала створення двопалатного парламенту, проголошувала права і свободи громадян.

Нові реформи ще більше поглибили розкол у суспільстві на прихильників і противників старих, традиційних порядків. Скориставшись такими настроями у значної частини суспільства, поразкою у війні з Росією (1877-1878 рр.) Абдул-Хамід II усуває від влади «нових османів», розпускає парламент, відмовляється від принципу рівності мусульман і немусульман. У 1895-1896 рр. влаштовані жорстокі погроми вірмен. Зрештою, період його правління отримав назву Зулюм (гніт, пригноблення).

У 1878 р. уряд султана Абдул-Хаміда II оголосив про банкрутство Османської імперії й після 3-річних переговорів із західними кредиторами погодився на встановлення фактичного іноземного контролю над фінансами країни.

Користуючись фінансовою залежністю Туреччини, іноземні держави домоглися вигідних концесій на будівництво залізниць: французи — в Сирії та спільно з британцями — в районі Ізміра, але найвигіднішу концесію на прокладення Багдадської дороги (від Белграда до Багдада) отримав німецький капітал. Ця залізниця відкривала шлях для німецької експансії на Близький і Середній Схід.

Абдул Меджид

Абдул-Хамід II

Одним реченням дайте характеристику зображеним історичним постатям.

Члени групи «Єднання і прогрес»

Але становище Туреччини як залежної країни мало суттєві особливості: суперечності й боротьба між великими державами давали її правлячим верствам певні можливості для лавірування. Крім того, на відміну від інших азійських держав, які перетворювалися у напівколонії, Османська імперія мала боєздатну, з глибокими патріотичними традиціями армію. Саме курсанти Стамбульського військово-медичного училища у 1889 р. створили таємне політичне товариство під назвою «Єднання і прогрес», що започаткувало молодотурецький рух, який об’єднав військових, молоду інтелігенцію і політичну еміграцію на чолі з Ахмедом Резою.

► Який період в історії Туреччини називають Танзиматом?

► У якому році в Османській імперії було ухвалено конституцію?

2. Молодотурецька революція

Перед собою молодотурки поставили мету — відновити Конституцію 1876 р. і провести деякі реформи, модернізувавши суспільство за європейським зразком.

У 1907 р. в Парижі відбувся з’їзд молодотурецьких груп, на якому було ухвалено рішення про підготовку повстання. Воно почалося 3 липня 1908 р. виступом армійських підрозділів у Македонії.

Султан поспішив оприлюднити своє рішення про відновлення конституції.

«Діти мої, — проголошував він, — я завжди був прихильником конституції. У тому, що конституція спізнилася, винні мої дурні радники. Клянуся короною і мечем, що захищатиму конституцію».

Повсталі війська вступили до Стамбула. Молодотурки сформували новий уряд. Султана залишили на троні. Молодотурки, які доступилися до влади, проводили свою політику непослідовно і занадто обережно. Це дало змогу султанові, який заручився підтримкою духівництва, 13 квітня 1909 р. вчинити заколот із вимогами відродити шаріат, скасувати конституцію, відновити владу султана

Заколот було придушено, а Абдул-Хамід II втратив трон, що дістався Мехмедові II.

Ахмед Реза

Мітинг в Стамбулі на честь відновлення конституції 1876 р.

Молодотурки залишалися при владі до 1918 р. За час свого правління вони так і не виконали обіцянок провести модернізацію країни і звільнитися від європейського економічного засилля та політичної залежності.

Молодотурки спромоглися ліквідувати найбільш варварські методи управління, започаткувати парламентські та конституційні норми.

Прагнення зберегти імперію зумовило консервативний характер реформ. У внутрішній політиці утверджувалась ідеологія пантюркізму — створення й панування єдиної турецької нації. Це спричинило нові хвилі антитурецьких настроїв у поневолених народів. Спроба накинути пантюркізм силою вилилась у криваві погроми вірменського та грецького населення, повстання арабів та Балканські війни.

В економічній сфері молодотурки відважилися на незначні реформи лише напередодні Першої світової війни (обмежувалися позаекономічні форми експлуатації селян, вводилися протекціоністські закони).

► Коли відбулася молодотурецька революція?

► Які реформи здійснили молодотурки?

3. Спроби модернізації Ірану (Персії) в XIX ст.

Після короткочасного піднесення в середині XVIII ст. і тривалої боротьби в 1794 р. в Ірані (Персії) утвердилась Каджарська династія, яка правила до 1925 р.

Іранські шахи вели боротьбу з традиційними своїми суперниками турками, афганцями, великими моголами, росіянами. Перша третина XIX ст. відзначилася низкою поразок від Туреччини і Росії і втратою Грузії, Вірменії і Північного Азербайджану.

Спроба за допомогою Франції та Англії модернізувати армію не дала бажаного результату. Натомість це створило передумови для активного проникнення європейців, які стали нав’язувати шаху нерівноправні договори. Першою такий договір уклала Росія, за нею Англія та Франція, а згодом і США. Договори сприяли проникненню на іранський ринок європейських промислових товарів, які привели до розорення іранської торгівлі та ремесел, а також до посилення визиску іранського селянства. Країна опинилась на межі соціального вибуху. Селяни і ремісники, шиїтське духівництво вбачали вихід з кризи в приході легендарного імама Махді, який мав би встановити істинну справедливу владу.

Шах Міхр Алі

Бабидське повстання в Ірані (картосхема)

I ось у 1844 р., рівно через тисячу років (за європейським календарем) з моменту зникнення легендарного дванадцятого шиїтського прихованого імама, якийсь сеїд (вождь) Сійїд Алі-Мухаммад оголосив себе Бабом, тобто воротами, через які очікуваний імам як месія Махді ось-ось повинен спуститися на землю. День-у-день знаходилося дедалі більше прихильників Баба. У 1847 р. стривожена влада запроторила Баба у в’язницю, але це його не зупинило. Сидячи в фортеці, він написав свою знамениту книгу «Беян», в якій проголосив себе довгоочікуваним Махді і виклав принципи свого вчення. Баб проголосив себе саме тим пророком, що несе світу справедливість, гарантує захист прав та майна і водночас виступає проти свавілля влади і засилля іноземців.

Поширюючи ідеї Баба, його послідовники багато в чому йшли далі від нього, вимагаючи розділу і спільності майна, виступаючи за загальну рівність, включаючи і рівність жінок. Ці ідеї мали великий вплив на селян, внаслідок чого відбулося швидке зростання кількості бабидів і радикалізація цього руху. З осені 1848 р. розгорається бабидське повстання. Не допомогла у придушенні повстання і страта вождя. Лише завдяки жорстоким розправам у 1852 р. вдалося приборкати виступи, але не звести нанівець рух бабидів. Бабиди стали діяти у підпіллі і навіть вчинили замах на шаха. Зрештою, лідери бабидів були змушені втікати до Османської імперії, де рух трансформувався у новий, який отримав назву бахаїзм. Його прихильники виступали проти війни, за релігійну терпимість, рівноправність, переділ майна тощо.

Всі ці рухи поставили владу перед необхідністю проведення реформ. їх провідником став прем’єр-міністр Тагі-хан (Амір Нізам). Реформи, що проводилися в основному в армії, хоча торкнулися і сфер ремесла і торгівлі, а також освіти (перша газета, перша світська школа-ліцей), могли і повинні були послужити початком для серії перетворень, яких давно потребувала країна і які й без того сильно запізнилися (порівняно, скажімо, з епохою Танзимату в Туреччині). Але підозрілість шаха Наср ад-Діна, який прохолодно ставився до популярності Тагі-хана і вбачав у ньому можливого суперника, призвела до відставки реформатора, результатом чого стало згортання реформ. Хоча шах після декількох поїздок в Європу в 1870-1880-х рр. запровадив в систему управління країною деякі нововведення, включаючи спробу обмежити судову владу шиїтського духівництва і європеїзувати систему адміністрації, ці сильно запізнілі спроби реформування вже мало що могли змінити.

Тагі-хан

Іран став дедалі більше потрапляти в залежність до іноземців. Дійшло до того, що наприкінці XIX ст. Росія і Англія практично поділили між собою сфери впливу в цій країні. Північ Ірану, включаючи столицю, перебував під сильним політичним тиском Росії. Район Перської затоки майже цілком залежав від англійців. Правда, шах час від часу під тиском незадоволених в країні виступав проти іноземного панування, особливо у сфері економіки, що проявлялося у вигляді скасування певних кабальних концесій, але ситуація в цілому була очевидною.

Наприкінці XIX ст. у суперництво за вплив в Ірані втрутилася й Німеччина, а на початку XX ст. — США.

► Коли відбулося бабидське повстання?

► Які реформи намагався здійснити Тагі-хан?

► Напівколонією яких держав став Іран наприкінці XIX ст.?

4. Передумови і революція 1905-1911 рр. в Ірані (Персії)

Процес перетворення Ірану в напівколонію супроводжувався руйнацією традиційних структур і посиленням визискування населення. Рівень життя іранців знижувався. На зламі XIX і XX ст. у країні різко загострилася продовольча проблема. Це спричинило голодні бунти (1900, 1901, 1903 рр.). У 1905 р. розпочалася революція — одна з перших в Азії на початку XX ст. До її причин слід зарахувати панування деспотичного режиму Каджарської династії, гноблення з боку іноземного капіталу — насамперед англійського та російського. Значним був також вплив російської революції 1905 р.

Революція розпочалася наприкінці 1905 р. масовими демонстраціями в Тегерані, Ширазі, Мешхеді та інших містах. Висувалися вимоги проведення радикальних реформ, зокрема скликання меджлісу (парламенту) і прийняття конституції. Особливого піднесення революційні виступи набули у червні-липні 1906 р. 5 серпня 1906 р. наляканий шах видав указ про запровадження конституційного режиму. 7 жовтня відкрився перший іранський меджліс. Він прийняв Основний закон (першу частину іранської конституції). Влада шаха обмежувалася, парламент закріпив за собою право затверджувати всі закони та бюджет, концесії, іноземні позики, угоди з іншими державами. Через рік, 7 жовтня 1907 р., шах затвердив доповнення до Основного закону, де проголошувалися рівність громадян перед законом, недоторканність особи та власності, свобода слова, друку тощо. Запроваджувався принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу й судову гілки.

Демонстрація в Тегерані. 1905 р.

Мохаммед Алі-шах

Персидська козача бригада — інструмент російського впливу у Персії

Проти поглиблення іранської революції виступили спільно Росія та Англія, які в серпні 1907 р. уклали угоду про розмежування сфер впливу в Ірані. У червні 1908 р., скориставшись зі спаду революції, Мохаммед Алі-шах, спираючись на іранську козачу бригаду під командуванням російського полковника Ляхова, вчинив переворот і розігнав меджліс.

Одначе революція тривала, центр революційної боротьби перемістився на північ. У 1908-1909 рр. вибухнуло повстання в Іранському Азербайджані (Тебризьке повстання).

У 1909 р. спалахнуло антишахське повстання в Бахтіарії та Гіляні. Збройні загони повстанців-федаїв, підтримані бахтіарськими ханами, у липні 1909 р. вступили до Тегерана. Шаха було скинуто і оголошено про відновлення конституції. Новий шах Ахмед скликав новий меджліс, який продовжив революційні перетворення. Зробити це було нелегко. Фінансова система країни, як і вся економіка, за роки революції розвалилася. Не бажаючи звертатися по допомогу до Росії та Великої Британії, Іран запросив американського фінансового радника М. Шустера. Після невдалих спроб усунути Шустера дипломатичними методами Росія та Велика Британія перейшли до відкритого збройного втручання.

Зусиллями інших держав іранську революцію було придушено. Меджліс розігнано, загони федаїв ліквідовано. Іран визнав англо-російську угоду.

А втім, частина революційних завоювань збереглася, зокрема конституція. Іран почав перетворюватись у конституційну монархію. Революція сприяла піднесенню національно-визвольного руху в Азії на початку XX ст. Ця революція започаткувала пробудження Азії.

► Коли відбулась революція в Ірані?

► Якими були завоювання іранської революції?

Висновки

Реформи, які здійснювалися впродовж ХІХ ст. з метою зміцнення Османської імперії і її модернізації виявились невдалими. Спроби європеїзації наштовхнулись на опір консервативних сил. Зрештою, більшість реформ були скасовані.

Молодотурецька революція 1908 р. не виконала основного свого завдання: здійснення модернізації Османської імперії. Це пояснюється особливістю структури турецького суспільства, де турки були панівною нацією, а будь-яка модернізація призвела б до втрати ними цієї ролі та до розпаду імперії, що згодом і сталося.

Іран (Персія), як і інші країни Азії, в XIX ст. теж поступово перетворюється на напівколонію європейських держав. Особливо цей процес прискорився після придушення бабидського повстання і провалу реформ Тагі-хана. На кінець століття Іран перетворився у напівколонію Росії та Великої Британії.

Однак традиційна структура Ірану не була зламана. Мало того, вона поступово і доволі активно дозрівала для трансформації, а проникнення в Іран впливів ззовні і посилений контакт з Росією сприяли цьому. У 1905 р. в Ірані спалахнула революція, яка започаткувала трансформацію не тільки країни, а й всієї Азії.

Закріпимо знання

1. Які сфери державного життя намагались перш за все реформувати правителі Туреччини та Ірану?

2. Чому спроби здійснити реформи в XIX ст., які передбачали європеїзацію Османської імперії, провалилися? Хто був противником реформ?

3. Охарактеризуйте політичне і соціально-економічне становище Туреччини наприкінці XIX ст.

4. Розкажіть про молодотурецьку революцію 1908 р та її наслідки. Чому молодотурецька революція не призвела до реформування країни?

5. Якими були причини і наслідки бабидського повстання в Ірані?

6. Яким було становище Ірану на зламі XIX і XX ст.?

7. Що спричинило революцію в Ірані?

8. Розкажіть про перебіг подій іранської революції та її наслідки. Яку роль у придушенні революції в Ірані відіграли Росія та Англія?

9. Проведіть дискусію: «Що заважало Туреччині та Ірану стати на шлях модернізації»?

10. Чому великі держави, незважаючи на занепад Османської імперії, не пішли на її розподіл?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно