Всесвітня історія 9 клас Реєнт, Малій
- 16-03-2022, 00:55
- 489
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
Акціонерне товариство — організаційна форма великих підприємств, капітал, що формується за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів членів товариства — акціонерів. Анархізм — суспільно-політична течія, що заперечує необхідність державної та іншої політичної влади та пропагує необмежену свободу особистості. Більшовики — представники політичної течії (фракції) в РСДРП (із 1917 р. — самостійна політична партія, очолювана В. Леніним). Поняття виникло на II з'їзді РСДРП (1903 р.) після того, як прихильники В. Леніна отримали більшість голосів, а їхні противники — меншість (меншовики). Бури (африканери) — самоназва голландських, французьких і німецьких колоністів у Південній Африці. «Вікторіанська доба» — період в історії Англії (друга половина XIX ст.), коли вона досягла найбільшої могутності й стабільного внутрішнього становища. Припала на правління королеви Вікторії. Гомруль («самоуправління») — одна з головних вимог ірландського національного руху кінця XIX ст. Диктатура пролетаріату — у марксизмі: означення влади, яка встановлюється внаслідок революції та здійснюється пролетаріатом на чолі зі своєю партією.... |
... |
Поняття «довгого» XIX століття запровадив видатний англійський історик Ерік Гобсбаум (1917—2012). Воно починається з Великої французької революції (1789 р.) і закінчується початком Першої світової війни (1914 р.). Це саме той період, який ви вивчали. За цей час у світі відбулися значні зрушення. Так, у результаті промислового перевороту в Європі, США та Японії відбувся перехід від аграрного до індустріального суспільства. Головним багатством стали заводи й фабрики, копальні та залізниці. Більша частина населення стала жити в містах. Змінилася й соціальна структура суспільства. Крім промисловців і найманих робітників, активно формувався середній клас. Із завершенням промислового перевороту остаточно утвердилася ринкова економіка. Соціальні та економічні зрушення супроводжувалися утвердженням нових цінностей — свободи і рівності. Почалося становлення демократії. Лібералізм став панівною течією суспільної думки. Перетворення наукової картини світу, швидкі зміни художніх стилів у літературі та мистецтві зробили культурне життя особливо яскравим і насиченим. Загалом змінилося місце культури в суспільному житті. Культура стала масовою та почала обслуговувати культурні запити освіченої частини суспільства, яка з кожним роком збільшувалася. Як наслідок, поширилися творчі професії. У свою чергу, представники культури почали впливати на громадську думку, висловлюючись через засоби масової інформації, що бурхливо розвивалися.... |
У 1790 р. у Великій Британії було видано 370 найменувань книг, а в 1900 р. — уже 6 тис. У середині XIX ст. Британський музей, де були зібрані шедеври світового мистецтва, у вихідні дні відвідувало понад 30 тис. осіб. На кінець XIX ст. більшість жителів країн Європи та США були освіченими. Завдяки успіхам промислового перевороту зріс життєвий рівень населення, а через зменшення робочого дня в жителів міст з’явився вільний час. Усе це створило передумови того, що споживачами літератури та мистецтва став не лише незначний прошарок освіченої еліти, а й великі маси простих людей. Виникло нове історичне явище — масова культура. Поряд із книгами, які були розраховані на вишуканих читачів, з’явилися твори, орієнтовані на смаки й потреби звичайної освіченої людини. У XIX ст. утвердилися такі літературні жанри, як пригодницький і детективний романи. Класичними пригодницькими романами стали твори американця Фенімора Купера, англійців Томаса Майна Ріда і Роберта Льюїса Стівенсона, французів Луї Жаколіо, Ежена Сю, Гюстава Емара і Луї Буссенара. Американець Едгар По в 1841 р. написав перше детективне оповідання«Убивство на вулиці Морг». У 1887 р. англієць Артур Конан Дойль надрукував перше оповідання, героєм якого став Шерлок Холмс.... |
У XVIII ст. розвиток літератури відбувався під безпосереднім впливом просвітителів. То був час формування в Європі економічних, політичних і духовних передумов для суттєвих змін у соціально-політичному житті. їх наближення тонко відчували майстри художнього слова. Аналізуючи епоху, вони за допомогою художніх засобів та образів передавали її сутність і місце в історії. Глибоку поезію творили значні представники німецького народу доби Просвітництва Йоганн Вольфганг Гете (1749—1832) і Фрідріх Шіллер (1759—1805). Обидва виступали як гуманісти, борці за прогрес і свободу народу, хоч і виражали свою мету тільки у книжках. Людину Й. В. Гете сприймав цілісно й тільки в контексті епохи, а суспільні явища пов’язував із духовним станом людини. Він заперечував революційне насильство. Сенс буття Й.В. Гете вбачав у свободі людської особистості. Світове визнання письменнику приніс роман у листах «Страждання молодого Вертера». Філософські ідеї Й. В. Гете знайшли втілення в трагедії «Фауст». В уста головного героя вкладено віщі слова: «Лиш той життя і волі гідний, хто б’ється день у день за них». Ф. Шіллер залишив людству багату спадщину як поет, драматург, історик. Ставлячи в центр усіх подій людину, основними причинами суперечок він вважав зіткнення інтересів окремих особистостей. Свої твори Ф. Шіллер присвячував переломним етапам в історії європейських країн. До таких належать історичні драми й трагедії, зокрема «Марія Стюарт», «Орлеанська діва», «Вільгельм Телль», трилогія «Валленштейн».... |
На початок XIX ст. європейцям були відомі лише прибережні території більшості континентів. їхні внутрішні райони, особливо в Азії, Африці, Південній Америці, Австралії, були майже не досліджені. Неосвоєними залишалися й південний і північний полярні райони. Невідомі землі привертали увагу шукачів пригод і людей, відданих науці. Уряди деяких європейських країн, наукові товариства також організовували географічні експедиції. Часто ці експедиції мали розвідувальний характер, були підготовкою до колоніальних загарбань. У 1820 р. російська морська експедиція під керівництвом Тадея Беллінсгаузена та Михайла Лазарева відкрила новий материк — Антарктиду. Проте суворий клімат завадив подальшому вивченню континенту. У середині XIX ст. британський місіонер і дослідник Девід Лівінгстон здійснив кілька подорожей Центральною та Південною Африкою. Він дослідив річку Замбезі, відкрив на ній водоспад, який назвав Вікторія на честь англійської королеви. Англієць Генрі Стенлі першим серед європейців перетнув Африку зі сходу на захід та відкрив і дослідив басейн річки Конго. У 1860—1861 рр. англійські дослідники Роберт Берк і Вільям Віллс уперше перетнули Австралію з півдня на північ.... |
Поразка Росії в Кримській війні 1853—1856 рр., об’єднання Німеччини та Італії, поразка Франції у франко-німецькій (франко-прусській) війні 1870—1871 рр. призвели до зміни співвідношення сил у Європі та загострення міжнародних відносин. Усі ці події були на користь Росії, яка повернулася до групи великих держав і продовжила зовнішню експансію. Поява в центрі Європи нової, могутньої, мілітаризованої, агресивної Німецької імперії викликала занепокоєння всіх сусідніх держав. У той час зовнішньополітичний курс Німеччини визначав О. фон Бісмарк, який прагнув утвердити повне панування своєї країни в Європі. Незважаючи на поразку, Франція залишалася головною перешкодою на цьому шляху. Щоб забезпечити перемогу в наступній війні, необхідно було заручитися підтримкою інших держав для ізоляції Франції. Із цією метою уряд Німеччини неодноразово провокував Францію на нову війну («франко-німецькі тривоги» 1874—1875 рр.), але марно. Франція вважала, що до війни з Німеччиною їй слід ретельно підготуватися. Зростання могутності Німеччини підштовхнуло Австро-Угорщину до зближення з нею, хоча Австрія зазнала поразки у війні проти Пруссії 1866 р. До такого кроку Австро-Угорщину спонукали обставини. Це, зокрема, етнічна близькість німців та австрійців, нестабільне становище двоєдиної монархії, прагнення здобути підтримку німецької дипломатії в експансії на Балканах, зростання економічної залежності від Німеччини. Тим часом О. фон Бісмарк прагнув досягти нейтралітету з Росією, яка в 60-х рр. XIX ст. докладала зусиль для скасування статей Паризького договору 1856 р. Відкривалися сприятливі перспективи для російсько-німецького зближення.... |
Індія з давніх часів привертала увагу купців, європейських монархів, усіляких авантюристів. Португальці, іспанці, англійці, французи намагалися закріпитися на півострові Індостан. Найбільшого успіху досягла англійська Ост-Індська компанія, яка стала верховною владою на півострові. Із 1784 р. діяло так зване подвійне управління Індією: у Калькутті головував генерал-губернатор, а в Мадрасі та Бомбеї з’явилися губернатори в оточенні дрібних чиновників, військовослужбовців і великих землевласників. Ост-Індська компанія встановила систему податкового грабунку, експлуатації селян, місцевих землевласників, князів. Вона підкорила собі майже всі князівства, збирала податки через систему відкупу й посередників. Поступово податки з населення стали головними для компанії. Для неї вже було неважливим, що англійський уряд скасував монопольне право компанії на торгівлю з Індією. У XVIII ст. основним товаром індійського експорту були високоякісні бавовняні тканини, які вручну виготовляли мільйони індійських ткачів. Проте промисловий переворот зробив виробництво таких тканин у Європі дешевшим, ніж в Індії. Стало вигідним привозити ці тканини з Англії. Втративши ринок збуту, індійські ткачі опинялися перед загрозою голодної смерті. Невдоволення англійським пануванням наростало. Поширювалися чутки, що всіх індійців хочуть навернути в християнство. Ще більше загострила ситуацію конфіскація в 1856 р. компанією князівства Ауд із 5 млн жителів під приводом поганого управління та відсутності законного спадкоємця.... |