Хронологічна таблиця 9 клас Д’ячков, Литовченко
- 21-03-2022, 22:50
- 312
| ... |
Світ у XIX ст.: крок у майбутнє
- 21-03-2022, 22:50
- 420
| Збільшення кількості населення в XIX ст. насамперед пояснюється природними причинами: зростання народжуваності та тривалості життя, покращення його якості. Крім того, склад населення країн і континентів змінювався завдяки постійним потокам міграції, які за своєю потужністю можна порівняти лише з Великим переселенням народів. Кількість населення Європи, що стала найсприятливішим в економічному відношенні континентом, збільшилася удвічі (із 200 до 400 млн осіб). Виникла відносна перенаселеність континенту. Мільйони європейців залишили межі своїх країн і в пошуках кращої долі рушили «за океан» у Північну й Південну Америку та Австралію. Міграція працьовитих і кваліфікованих селян та робітників із європейських країн дозволила освоїти величезні простори Американського континенту та збільшити кількість населення США, Канади й Мексики більш ніж у 10 разів (мал. 1). Як і раніше, азіатські країни значно перевершували інші континенти за кількістю населення. Однак фахівці відзначають, що темпи приросту народонаселення в Азії істотно сповільнилися, що було пов’язано зі збільшенням числа колоній. Африка залишалася відсталим континентом, найбільш ворожою за умовами життя територією для «білої» людини, і приріст населення тут був незначним.... |
Зародження масової культури. Практичне заняття
- 21-03-2022, 22:49
- 1 028
| Промисловий переворот, що охопив усі провідні країни світу, супроводжувався бурхливим зростанням міст, розквітом усіх напрямків культури й появою великої кількості освічених людей. Підвищилися рівень і якість життя городян. У них з’явилося дозвілля й стійкі культурні потреби, а також можливості витрачати певні кошти на задоволення цих потреб (мал. 1). Досягнення культурного життя еліти суспільства були недоступні простим громадянам, тому в другій половині XIX ст. виникло нове історичне явище — масова культура. Безпосереднім проявом масової культури став небувалий злет майже всіх жанрів літератури. У чому ж причина розквіту літературної творчості? Важливим наслідком епохи Просвітництва було поширення грамотності серед усіх верств населення. Тому читання літературних творів стало найпопулярнішим видом дозвілля. Технічні вдосконалення в типографській справі дали змогу видавати книги великими накладами за доступними цінами. Тепер навіть не дуже заможні люди знаходили кошти для придбання книг. Літературні твори публікувалися національними мовами й були зрозумілі для пересічних людей. Читання не вимагало глибоких додаткових знань і спеціальної наукової підготовки. Газети і журнали сприяли поширенню інформації про новинки літератури. Критичні статті підвищували інтерес читачів до творчості письменників і поетів. Наклади періодичних видань зросли в багато разів, що робило широко відомою будь-яку культурну подію того часу. Літературні гонорари (грошові винагороди) успішних письменників могли конкурувати з доходами великих підприємців. Залучення до досягнень культури мало значний розмах та охоплювало всі види культурного життя. Освічені люди багато читали, тому особливим попитом користувалися публічні бібліотеки, які відкривалися в університетах, наукових товариствах, просвітницьких установах багатьох міст.... |
Розвиток культури наприкінці XVIII — на початку XX ст.
- 21-03-2022, 22:48
- 512
| Варто пригадати! 1. Визначте причини виникнення середньовічних університетів у Європі. 2. Чому в культурі Середніх віків виділяють літературу рицарську, міську, церковну? 3. Із якими новими явищами Нової історії пов'язане виникнення класицизму в живописі? 4. На яку аудиторію слухачів були розраховані музичні твори в Середні віки та ранній Новий час? 1. Революційні відкриття в науці. Ми вже знаємо, що історія «довгого» XIX століття докорінно змінила картину Нового часу. Які ж зміни відбулися в науці, техніці, інтелектуальному житті людей? Із найважливішими науковими відкриттями XIX ст. ви познайомитеся на уроках фізики, математики, хімії, біології тощо. Ми назвемо лише ті досягнення, які відкрили нові наукові напрямки та рішуче вплинули на життя суспільства. Із початком XIX ст. люди наполегливо проникали в природу електромагнітних явищ. Італієць А. Вольта створив перше штучне джерело електрики. Француз А.-М. Ампер і німець Г. С. Ом відкрили закони руху електричного струму. Англійці М. Фарадей і Д. К. Максвелл створили теорію електромагнітного поля. Таким чином, до 70-х рр. XIX ст. людство відкрило й почало використовувати невідому колись енергію електромагнітного поля. У XIX ст. електрика стала одним із найважливіших видів енергії. У XIX ст. провідні держави Європи неодноразово споряджали свої кораблі в навколосвітні плавання з метою подальшого вивчення Світового океану. В історії науки особливу роль відіграла експедиція англійського корабля «Бігль» (1831—1836 рр.), на борту якого перебував молодий натураліст Ч. Дарвін (мал. 1). За п’ять років подорожі він зібрав унікальну колекцію знахідок і склав багатотомний щоденник спостережень. Підсумком його роботи стала революційна праця «Походження видів шляхом природного відбору» (1859 р.). У ній Ч. Дарвін стверджував, що всі види живих організмів мають спільних предків і розвиваються в результаті природного відбору в постійно мінливих умовах навколишнього світу. Еволюційна теорія Ч. Дарвіна очевидно суперечила біблійному трактуванню зародження та розвитку життя.... |
Міжнародні відносини наприкінці XIX — на початку XX ст.
- 21-03-2022, 22:45
- 583
| Ми знаємо, що протягом усього XIX ст. Велика Британія зберегла за собою статус «володарки морів» і «майстерні світу». Колоніальні володіння перетворювали Англію на найбільшу країну світу, міць якої не викликала сумнівів. На Європейському континенті Англія утримувалася від союзів з іншими державами, захищаючи свої інтереси дипломатичними засобами. Після ганебного розгрому в Кримській війні та принизливого Паризького конгресу 1856 р. Російська імперія, здавалося б, була відсунута на задвірки Європи. Однак перемога в російсько-турецькій війні 1876—1878 рр. та колоніальні загарбання в Середній Азії повернули російського царя до числа провідних діячів світової політики. Імперія Габсбургів і Французька республіка навіть після відчутних військових поразок у 1866 та 1870—1871 рр. залишалися великими державами із численним населенням і серйозною політичною вагою. У другій половині XIX ст. із політичної карти Центральної та Південної Європи назавжди зникло багато маленьких держав. Об’єднання Німеччини та Італії привело до появи двох великих і самостійних держав, які вимагали рахуватися з їхніми інтересами. Серед впливових держав світу несподівано для багатьох опинилася Японія, що увійшла до колоніальних держав і прагнула панування на Далекому Сході. У міжнародних відносинах кінця XIX ст. настав період «реальної політики», що спиралася на реальну силу та економічні інтереси найбільших держав. Об’єднана Німеччина впевнено посіла передові позиції в економічному розвитку серед європейських країн. Її успіхам сприяли промислові райони Ельзасу та Лотарингії, які німці захопили за підсумками франко-прусської війни. Міжнародну політику Німеччини визначав канцлер О. Бісмарк, що намагався не допустити об’єднання Франції з іншими державами з метою повернення втрачених земель. «Залізний канцлер» швидко встановив союзницькі відносини з Австро-Угорщиною. Потім до союзу приєдналася Італія, яка в колоніальній суперечці була змушена поступитися Франції володіннями в Північній Африці.... |
Британське панування в Індії. Народи Африки під владою європейських колонізаторів. Практичне заняття
- 21-03-2022, 22:44
- 1 102
| У першій половині XIX ст. колись могутня Імперія Великих Моголів припинила своє існування. Багато країн і народів Індії потрапили в колоніальну залежність від британської Ост-Індської компанії. На чолі британських володінь, що охоплювали майже половину території півострова Індостан, був генерал-губернатор. Його резиденція розташовувалася в Калькутті. Інші індійські князівства також перебували під британським контролем. Поступово англійці перетворювали залежні князівства на колоніальні володіння. Ознайомимося із фрагментами документа, присвяченого діяльності англійської адміністрації. Корінні жителі Індії під владою англійців перебували в залежному, неповноправному становищі. Право, суд і система покарань для європейців і місцевих жителів були окремими. У той самий час англійці заохочували поширення християнства й скасували рабство. Вони боролися з «дикими» звичаями місцевого населення: намагалися припинити самоспалення вдів на поховальному багатті чоловіків, забороняли вбивство новонароджених дівчаток, як було заведено в деяких випадках у нижчих індійських кастах. У XIX ст. рішуче змінився характер економічних відносин між Індією та Великою Британією. Замість грабіжницької торгівлі колоніальними товарами почалося освоєння неосяжного ринку Індії. У величезній країні можна було успішно продавати товари англійської промисловості. Із цією метою англійці вкладали значні кошти в будівництво портів і транспортних засобів. В Індії, як ніде в колоніальному світі, будували багато залізниць (мал. 1) і фабрик із переробки сировини. Опіум, бавовняні тканини й інші товари з Індії знаходили своїх покупців в Азії та Європі. Серед індійців з’явилося багато найманих робітників.... |
«Довге» століття Османської Туреччини й Каджарської Персії
- 21-03-2022, 22:41
- 434
| У XVIII ст. Османська імперія докладала значних зусиль, щоб утримувати владу над країнами й народами, підкореними в попередні століття. Вона, як і раніше, залишалася світовою державою, оскільки її володіння розкинулися на трьох континентах: в Азії, Африці та Європі. Однак тепер Османська держава не лякала ворогів своєю могутністю. Великі європейські країни були готові долучитися до поділу османської спадщини, але боялися, що цей поділ відбудеться не на їхню користь, і тому мирилися з існуванням слабкої турецької імперії. * Революційні події за старим китайським календарем відбулися в рік «сіньхай», що тривав із 30 січня 1911 до 17 лютого 1912 р. ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ Гвардія перетворюється на банду До 1826 р. яничари вели негідний спосіб життя. Вони грабували крамарів, якщо ті не хотіли їм платити, відбирали та привласнювали почесні й прибуткові ремесла. Яничари силоміць змушували купувати сотню цеглин за ціною тисячі. При цьому воювати вони розучилися й програвали битви одну за одною. Бойовий дух борців за віру згас. Хоробрість вони проявляли лише під час грабежів, але за давні привілеї яничари були готові проливати свою й чужу кров. На межі XIX—XX ст. у турецькому суспільстві постали дві сили: одні політичні діячі з оточення султана намагалися здійснити модернізацію країни за західним зразком, інші всіляко цьому протидіяли. У жорстоких палацових переворотах 1808 р. загинули султани... |
«Піднебесна імперія» на шляху до революції
- 21-03-2022, 22:41
- 450
| Ніколи ще у своїй багатовіковій історії Китай не займав таку величезну територію, як у часи імперії Цин. До початку XIX ст. за розмірами Китай поступався лише Російській імперії, але переважав усі країни світу за кількістю жителів — 400 млн осіб. Крім Китаю та Маньчжурії, Цинська імперія підкорила Монголію, а також захоплені у XVIII ст. країни Центральної Азії — Джунгарію, Кашгарію, Тибет. На окраїнах імперії жили численні народи, що здавна перебували під владою правителів Китайської держави. На чолі «Піднебесної імперії» стояв богдихан — імператор династії Цин, влада якого була необмеженою. Вищим станом у країні вважалися маньчжури — завойовники Китаю (мал. 1). Нижче розташовувалися чотири «китайські» стани. Серед «учених» (ши) разом із маньчжурами формувався бюрократичний апарат держави, що посідав панівне становище в Китайській державі й суспільстві. Інші стани — хлібороби, ремісники й торговці — перебували в пригнобленому, залежному від держави становищі. Китайська імперія династії Цин була типовою східною деспотією*. На межі XVIII—XIX ст. Цинська імперія переживала кризу, що важко вразила сільське господарство — основу економіки країни. У Китайській державі швидко зросла кількість населення, а площа орної землі залишилася незмінною. Таким чином, за 100 років оброблювана площа на одного жителя скоротилася на 30 %. Селянські ділянки ставали все меншими. Знизилися надходження від податків до скарбниці. Країна опинилася на межі голоду. У Китаї збільшилася кількість жебраків, поширилося грабіжництво. Захищаючи свої маєтки й багатства, феодали створювали приватні дружини, які в разі потреби швидко формувалися в повітові й провінційні армії.... |
Японія в XIX — на початку XX ст.: стрибок у світові лідери?
- 21-03-2022, 22:40
- 531
| Понад 200 років Японія із власної волі перебувала в ізоляції від іншого світу. Японським правителям — сьогунам — здавалося, що так вони зможуть захистити країну від європейців, яких тут називали «кольоровими південними варварами». Особливу «небезпеку», на думку японців, становило християнство, що руйнувало конфуціанство, буддизм, місцеві традиції й вірування. Ізоляція країни від зовнішнього світу, а також збереження середньовічних відносин зупинили розвиток Японії. До початку XIX ст. погіршення життя відчули на собі всі верстви населення: даймьо (великі князі), самураї всіх рангів, селяни, жителі міст. Країною прокотилася хвиля кровопролитних повстань. За підрахунками вчених, у 1801 —1867 рр. у Японії відбулося понад 1000 селянських виступів. У 1836 р. сильні дощі стали причиною неврожаю зернових і бобових культур, у країні спалахнув голод. У місті Осака жителі поїли всіх голубів. При цьому деякі даймьо забороняли селянам збирати їстівне коріння й соснові шишки. Голодні бунти охопили країну. Люди громили урядові склади й маєтки багатіїв. Селянські вожді готувалися до повстання й збирали зброю. Уряду насилу вдалося придушити народні виступи. УВАГА, ДЖЕРЕЛО! Зі звернення до японських селян (1836 р.) Лютують стихійні лиха, народ страждає, а чиновники беруть хабарі, піклуючись лише про власну вигоду. Із цією метою селян обкладають додатковими податками у великих грошових сумах... Не годиться вести марне життя й байдуже чекати на смерть. Тільки ти, народе, можеш змінити свою нещасну долю. Тільки-но ви почуєте про повстання, вибирайте своїх вождів, ідіть до нас на допомогу.... |
Австро-Угорська імперія та держави Балканського півострова наприкінці XIX — на початку XX ст.
- 21-03-2022, 22:39
- 370
| Революційні заворушення 1848—1849 рр., нищівна поразка Австрії у війні з Пруссією в 1866 р., національно-визвольні рухи по всій Європі, об’єднання Італії й Німеччини — усі ці події показали, що Габсбурзька імперія потребує всебічних політичних реформ. Важливою особливістю імперії залишався її багатонаціональний склад, у якому німці (австрійці) не складали більшість населення. Відповідно до перепису 1910 р., серед 51 млн жителів німці становили 24%, угорці — 20%, чехи — 12,6%. При цьому народи імперії сповідували різні релігії: католиків налічувалося понад 77%, майже по 9% — протестантів і православних, 4% іудеїв та 1% мусульман. Найголовнішою проблемою для імперії було врегулювання відносин з Угорщиною. У 1867 р. правлячим колам двох країн вдалося досягти згоди, і замість єдиної абсолютистської імперії була створена Австро-Угорська монархія, де вводилося конституційне правління (мал. 2). Єдиним правителем нової монархії проголошувався імператор Франц Йосиф І (1848—1916 рр.), що також прийняв корону угорського короля та приніс клятву вірності. В основу державного устрою Австро-Угорщини був покладений дуалізм, тобто виникла конституційна монархія із двома центрами — Австрією та Угорщиною. Дуалістична Австро-Угорська імперія — унікальне явище в європейській історії Нового часу. Обидві частини імперії мали рівні права, власні парламенти й уряди. Об’єднувалися вони на основі особистої унії — імператор Австрії був королем... |
