Войти
Закрыть

Література та мистецтво XIX ст. — початку XX ст.

9 Клас

У XVIII ст. розвиток літератури відбувався під безпосереднім впливом просвітителів. То був час визрівання у Європі економічних, політичних і духовних передумов для суттєвих змін у соціально-політичному житті. їхнє наближення тонко відчували майстри художнього слова. Аналізуючи проникливим розумом епоху, вони за допомогою художніх засобів та образів передавали її сутність і місце в історії. Глибоку поезію творили значні представники німецького народу доби Просвітництва Йоганн-Вольфганг Ґете (1749-1832) і Фрідріх Шіллер (1759-1805). Обидва виступали як гуманісти, борці за прогрес і свободу народу, хоч І розуміли свою мету абстрактно. Поет і мислитель И.В. Ґете замолоду брав участь у літературному русі «Буря і натиск». Головним для його учасників було виховання вільної людської особистості та розквіт національної культури, а не перманентні політичні незгоди. Світове визнання письменникові приніс роман у листах «Страждання молодого Вертера». Філософські ідеї Ґете окреслені в трагедії «Фауст». В уста головного героя вкладено віщі слова: «Лиш той життя І волі гідний, хто б’ється день у день за них». Ф. Шіллер, як і Й.В. Ґете, палко вірив у незворотність прогресу та необмежені можливості людини, у її розум, духовні та фізичні сили. Перші твори Ф. Шіллера засвідчили формування республіканських поглядів автора. Ф. Шіллер залишив людству багату спадщину як поет, драматург, Історик. Свої твори він присвячував переломним етапам в історії європейських країн. До таких належать історичні драми й трагедії, зокрема трилогія «Валленштейн», «Марія Стюарт», «Орлеанська діва», «Вільгельм Телль»....
0 Переглянути

Наука, техніка, філософія XIX ст.

9 Клас

На початок XIX ст., незважаючи на епоху Великих географічних відкриттів, європейцям були відомі лише прибережні райони більшості континентів. їхні внутрішні райони, особливо в Азії, Африці, Південній Америці, Австралії, були практично не досліджені. Недослідженими залишалися і південний, і північний полярні райони. Уряди деяких європейських країн, наукові товариства також організовували географічні експедиції. Часто ці експедиції мали розвідувальний характер, були підготовкою до колоніальних загарбань. У 1820 р. російська морська експедиція під керівництвом Фадея Беллінсгаузена та Михайла Лазарева відкрила новий материк — Антарктиду. У середині XIX ст. британський місіонер і дослідник Девід Лівінгстон здійснив подорожі Центральною та Південною Африкою. Він дослідив річку Замбезі, відкрив на ній водоспад, який назвав Вікторією начесть англійської королеви. Англієць Генрі Стенлі першим із європейців перетнув Африку зі сходу на захід і відкрив і дослідив басейн річки Конґо....
0 Переглянути

Міжнародні відносини наприкінці XIX — на початку XX ст.

9 Клас

Поразка Росії в Кримській війні 1853-1856 рр., об’єднання Німеччини та Італії, поразка Франції у франко-німецькій (франко-прусській) війні 1870-1871 рр. призвели до зміни співвідношення сил на Європейському континенті та загострення міжнародних відносин. Особливо цим скористалася Росія, яка повернулася до групи великих держав і продовжила зовнішню експансію. Поява в центрі Європи нової, могутньої, мілітаризованої, агресивної Німецької імперії викликала занепокоєння всіх сусідніх європейських держав. У той час зовнішньополітичний курс Німеччини визначав Отто фон Бісмарк, який прагнув утвердити повну гегемонію своєї країни в Європі. Незважаючи на поразку, Франція залишалася головною перешкодою на цьому шляху і, щоб забезпечити перемогу в наступній війні, необхідно було заручитися підтримкою інших держав для ізоляції Франції. Із цією метою він неодноразово провокував Францію на нову війну (франко-німецькі тривоги), але та не піддалася, бо не була готова. Зростання могутності Німеччини підштовхнуло Австро-Угорщину до зближення з нею, хоча Австрія зазнала поразки у війні проти Пруссії 1866 р. До такого кроку Австро-Угорщину спонукали обставини. Це, зокрема, етнічна близькість німців та австрійців, нестабільне становище двоєдиної монархії, прагнення заручитися підтримкою німецької дипломатії в експансії на Балканах, зростання економічної залежності від Німеччини....
0 Переглянути

Практичне заняття. Британське володарювання в Індії. Народи Африки під владою європейських колонізаторів

9 Клас

Індія з давніх часів привертала увагу купців, європейських монархів, усіляких авантюристів. Португальці, іспанці, англійці, французи намагалися закріпитися на півострові Індостан. Найбільшого успіху досягла англійська Ост-Індська компанія, яка стала верховною владою на півострові. Від 1784 р. діяло так зване подвійне управління Індією: у Калькутті керував генерал-губернатор, а в Мадрасі та Бомбеї з’явилися губернатори з почтом дрібних чиновників, військовослужбовців і великих землевласників. Ост-Індська компанія встановила систему податкового грабунку, експлуатації селян, місцевих землевласників, князів. Компанія підкорила собі майже всі князівства, збирала податки через систему відкупу й посередників. Поступово податки з населення стали головними для компанії. У XVIII ст. головною статтею індійського експорту були високоякісні бавовняні тканини, які вироблялися вручну мільйонами індійських ткачів. Але промислова революція зробила виробництво таких тканин у Європі дешевшим, ніж в Індії. Стало вигідним привозити з Англії ці тканини до Індії. Утративши ринок збуту, індійські ткачі опинялися на порозі голодної смерті. Невдоволення англійським пануванням наростало. Приводом до повстання стало отримання індійською (сипайською) армією нових набоїв для рушниць. Кожний із них був обгорнутий у папір, просочений свинячим чи яловичим жиром. Перед зарядженням солдат мав зірвати зубами цей папір. Вживання свинини в мусульман заборонено, а в індусів корова є священною твариною....
0 Переглянути

Спроби модернізації Османської імперії. Молодотурецька революція 1908 р. Спроби модернізації Персії (Ірану). Революція 1905-1911 рр.

9 Клас

На початок XIX ст. Османська імперія перебувала в занепаді. Чергові воєнні поразки штовхали до необхідності проведення реформ. Перші реформи для подолання воєнної відсталості від європейських держав були здійснені султаном Селімом ІII (1789-1807). Проте створення нового регулярного війська зустріло опір з боку яничар, які не бажали втратити своє привілейоване становище. Вони вчинили заколот І вбили султана. А всі реформи були скасовані. Проте нові поразки і повстання греків 1821 р. знову поставили на порядок денний необхідність проведення реформ. До того ж новий султан Махмуд II міг наочно переконатися у можливості їх проведення та досягнення позитивних результатів. Так, правитель Єгипту Мухаммед Ал і, який формально корився султану, у своїх володіннях за допомогою французів провів реформи: створив 100-тисячне регулярне військо і могутній флот. Для фінансового забезпечення реформ сприяв розвитку торгівлі, почав вирощувати бавовну і цукрову тростину для вивезення в Європу. Армія Мухаммеда Алі допомогла султану придушити повстання у Греції. Натхненний таким прикладом Махмуд II зробив нову спробу реформ армії. І знову проти реформ виступили яничари. Але на цей раз султан підготувався: заколот яничар був жорстоко придушений, яничарське військо було ліквідоване. За реформою війська султан провів реорганізацію державного апарату, запровадив систему міністерств І провів новий адміністративний поділ. Однією з важливих реформ стало запровадження приватного права на землю. Усі позитивні зрушення були перекреслені новими воєнними поразками, особливо від правителя Єгипту, який ледь не захопив Стамбул. Лише загроза втручання європейських держав змусила правителя Єгипту Мухаммеда Алі погодитися визнати зверхність турецького султана, яким став Абдул Меджид. Новий султан продовжив реформаторську політику батька. Його перетворення увійшли в історію під назвою Танзимат (Реорганізація), які здійснювалися впродовж 1839-1870 рр....
0 Переглянути

Китай

9 Клас

У другій половині XIX ст. Китай, Іран та Туреччина потрапили в напівколоніальну залежність від європейських держав. Це зумовило насильницьке втягування їх у світовий ринок і кардинальні зміни у внутрішньому житті. Традиційні економічна система і політична структура почали руйнуватися. Правляча верхівка, бачачи відсталість своїх країн порівняно з європейцями, намагалася провести реформи, які вивели б їхні країни з такого становища Вони запозичували технічні досягнення, переозброювали армію, змінювали системи управління, намагалися боротися проти деяких традицій, котрі, на їхню думку, стримували розвиток країни, створювали власну промисловість та ін. В Османській імперії такі реформи дістали назву Танзимат («перетворення», «реформи»), що здійснювалися протягом 1839-1870 рр., у Китаї — політичного самопосилення, в Ірані — реформи Тагі-хана. Проте ці та інші реформи не мали бажаного наслідку: традиційні структури не встигали пристосовуватися до швидких змін у світі, а самі реформи не були послідовними. Зрештою, країни потрапили у повну залежність від європейських держав. Нездатність правлячої верхівки протистояти європейському проникненню, погіршення життя внаслідок руйнування традиційних економічних відносин зумовили розгортання нового етапу антиколоніальної боротьби. Цього разу на чолі боротьби стали революціонери, які, запозичивши різноманітні європейські революційні вчення, намагалися підняти широкі народні маси на боротьбу проти колонізаторів та інших прихильників у своїх країнах. Цей другий етап боротьби за вихід із відсталості відомий як «пробудження Азії». Воно позначилося трьома революціями — іранською (1905-1911 рр.), молодотурецькою (1908 р.) і Синьхайською (1911-1912 рр.). Хоча дві останні перемогли, а іранська зазнала поразки, вони привели до діаметрально протилежного наслідку: ривка з відсталості не відбулось, а розбурхані маси не бажали змін на європейський кшталт, суспільство розкололося на два антагоністичні за поглядами табори (на прихильників і противників змін), що зумовило подальші гострі конфлікти й нові революції....
0 Переглянути

Японія

9 Клас

На початку XVII ст. владу в Японії захопив сьогун (полководець) Токуґава Ієясу. Японський Імператор (мікадо) утратив реальну владу (сьогун не знищив імператора, оскільки, згідно з синтоїзмом — японською релігією — він є живим богом) і був із родиною ізольований у місті Кіото, де навіть не мав права спілкуватися з князями. Сьогун, захопивши владу, поклав край одній із найголовніших проблем країни — усобиці князів. Це було зроблено шляхом періодичного брання в заручники князів або їхніх родин. У середині XVII ст. сьогун Токугава Ієміцу прийняв рішення про «закриття країни», боячись, що європейці поступово підкорять Японію. Усіх європейців було знищено або вигнано з країни, виняток був зроблений для голландців, яким відкрили для торгівлі єдиний порт — Нагасакі. Ізоляція Японії від зовнішнього світу була здійснена насамперед із метою збереження давніх традицій. Поширення християнства під впливом католицьких місіонерів (особливо португальських) набуло загрозливого характеру. Поряд із закриттям країни було заборонено християнство та знищено всіх його прихильників у Японії. У середині XIX ст. Японія потрапила у поле зору США, європейських держав і Росії. Насамперед, Японія представляла інтерес для США як перевалочна база американських суден, що ходили в північних водах Тихого океану, як зручний плацдарм для зміцнення американських позицій на Далекому Сході і, насамперед, у Китаї, де домінували англійці. У 1854 р. під жерлами гармат американського флоту японці були змушені «відкрити» свою країну....
0 Переглянути

Австро-Угорщина — дуалістична монархія. Російсько-турецька війна 1877-1878 рр. Утворення нових незалежних держав на Балканах

9 Клас

50-60-ті рр. XIX ст. стали складним періодом у розвитку Австрійської імперії. Вона поступово втрачала позиції впливової європейської держави. Болючим ударом для Австрії стала поразка у війні з Францією та П’ємонтом у 1859 р., унаслідок якої вона втратила одну зі своїх найбагатших провінцій — Ломбардію. Напруженою залишалася ситуація в Угорщині. Після поразки революції 1848-1849 рр. і встановлення режиму реакції угорці не припиняли визвольного руху. У 1853 р. в країні виникли таємні групи, які підтримували зв’язки з Л. Кошутом, що перебував за кордоном. Вони займалися підготовкою збройного повстання проти австрійського панування. Водночас помірковане місцеве дворянство також виступало проти того, щоб Угорщина була однією з провінцій імперії, якою керували австрійські чиновники. Скликані в Буді улітку 1861 р. Державні збори стали одностайно вимагати відновлення незалежності Угорщини. Імператор Франц-Йосиф І розпустив бунтівне зібрання, але був змушений розпочати переговори з угорською опозицією. У результаті поразки у війні з Пруссією Австрія була змушена назавжди піти з Німеччини та Італії (вона втратила Венецію). Це змусило віденський уряд піти на поступки Угорщині. За висловом одного з тогочасних політиків: «Мир з Угорщиною означає для Австрії бути чи не бути, І цей мир необхідно укладати швидко». У лютому 1867 р. було підписано австро-угорську угоду, яка перетворила Австрійську імперію на дуалістичну (подвійну) Австро-Угорську монархію, що складалася з двох самостійних у внутрішніх справах держав....
0 Переглянути

Російська імперія

9 Клас

Поразка в Кримській війні спонукала царя Олександра II до негайних реформ. Тогочасна Росія була єдиною європейською країною, де використовувалася підневільна праця. Збереження кріпосного права означало б невідворотне перетворення Російської імперії на другорядну державу. Ліберали вважали за доцільне здійснити селянську реформу таким чином, щоб створити сприятливі умови для розвитку ринкових відносин у сільському господарстві. Консерватори, які становили більшість поміщиків-землевласників, погоджувалися на реформу лише як на вимушену поступку. Вони намагалися зберегти більшість землі й тривалу напівкріпосницьку залежність селян. Кріпосне право в Російській імперії було скасовано «Маніфестом 19 лютого 1861 р.», підписаним у цей день Олександром II. За документом, селяни отримували особисту свободу й деякі громадянські права — одружуватися, відкривати торговельні й промислові підприємства, укладати майнові угоди тощо. У паралельно прийнятому «Положенні» визначалися окремі питання реформи: розміри земельних наділів, повинності, викупна операція тощо. Усі селянські дореформені наділи вважалися власністю поміщика й були в селян на правах землекористування. За це вони, перебуваючи в становищі «тимчасовозобов’язаних», виконували низку повинностей на користь землевласника. Власником наділу селянин ставав після його викупу. Термін викупу землі чітко не визначався, а його умови передбачали, що 75-80% вартості селянського наділу поміщикові грошима або цінними паперами виплачувала держава, а решту — сам селянин. Виплачена поміщику державою сума стягувалася із селянина протягом 49 років у розмірі 6% річних....
0 Переглянути

США

9 Клас

Наприкінці XIX — на початку XX ст. економіка США переживала бурхливе піднесення. Завдяки постійному припливу емігрантів швидкими темпами збільшувалося населення. За період з 1871 р. по 1913 р. воно зросло з 39,8 млн до 96,5 млн осіб. На початку XX ст. США вийшли на перше місце у світі за обсягом промислової продукції, технічним оснащенням і продуктивністю праці. Загальна вартість промислової продукції США вдвічі перевищувала вартість німецької та майже у 2,5 раза — англійської. Провідну роль в американській промисловості відігравали добре оснащені великі підприємства. Становлячи 2,2% від загальної кількості підприємств, вони виробляли половину промислової продукції. Великі підприємства нерідко об’єднувались у трести, які монополізували виробництво основних товарів. На початку XX ст. найбільшим впливом користувалися нафтовий трест Рокфеллера (виробляв 90% нафтопродуктів) і металургійний трест Моргана (виплавляв 66% сталі). На 1900 р. у країні налічувалося 440 промислових і транспортних трестів, які виготовляли 3/4 продукції США. Середня заробітна плата американських робітників перевищувала оплату висококваліфікованих робітників Англії та Німеччини....
0 Переглянути
Вперед
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 40
Назад

Навігація