Войти
Закрыть

Китай та Японія в XVI—XVIII ст.

8 Клас

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КРАЇН СХОДУ. ЦИВІЛІЗАЦІЇ СХОДУ. У періоді, що розглядається, вчені вирізняють три основні цивілізації Сходу: близькосхідно-мусульманську, індійсько-південноазіатську та китайсько-далекосхідну (використовуються й інші назви). Іноді вчені розглядають окремо японську цивілізацію. Усі цивілізації багато в чому відрізняються, але мають і спільні риси, що дає змогу говорити про їхню причетність до східної моделі розвитку суспільства. Усім цивілізаціям Сходу притаманний феномен влади державної бюрократії як над безпосередньо підпорядкованими їй сільськими громадами, так і над приватними власниками (торговці, лихварі, ремісники). За цієї системи державну структуру очолював правитель, влада якого була надана йому Богом та освячена релігією. Цей феномен визначав майже всі особливості цивілізацій Сходу. Така держава не мала внутрішніх суперечностей, і це зумовлювало її стабільність. Єдиною противагою держави-власника могла стати лише приватна власність, але вона повністю підпорядковувалася державі. Що спільного мають усі цивілізації Сходу? Проникнення європейців на Схід після Великих географічних відкриттів і початок формування колоніальних імперій стали зовнішнім вторгненням приватної власності, яка руйнувала традиційні відносини. Проте в період, який ми розглядаємо, європейці ще тільки шукали шляхи до проникнення на Схід....
0 Переглянути

Англійські колонії в Північній Америці. Війна за незалежність (1775—1783 рр.). Утворення США

8 Клас

СТВОРЕННЯ АМЕРИКАНСЬКИХ КОЛОНІЙ АНГЛІЇ. Англія пізніше за інші європейські держави розпочала колонізацію Америки. Англійські колоністи прагнули знайти вільні землі, придатні для обробітку. Північна Америка стала саме тим місцем, яке вони шукали. Місцевий клімат нагадував європейський, тут були багаті землі, ліси. Басейни річок Міссісіпі та Святого Лаврентія давали змогу суднам досягати районів континенту, віддалених від узбережжя на 1000 км. Крім того, тут не було численного постійного населення, як в іспанських колоніях. Англійцям довелося зустрітися з незначними за кількістю племенами (близько 200 тис. осіб), головним заняттям яких було полювання. Тому англійські колоністи своєю працею, а не пограбуванням, як іспанські конкістадори, освоювали природні багатства нового континенту. Перше постійне поселення Джеймстаун англійські колоністи заснували в 1607 р. в гирлі річки Джеймс (Вірджинія). Згодом нові поселення виникли на північ і південь, уздовж узбережжя від іспанської Флориди до Нової Англії. Кожна із цих колоній утворилася незалежно одна від одної та мала свій вихід до моря. Засновниками колоній спочатку були торговельні компанії, які брали на себе зобов’язання перевозити та облаштовувати колоністів на нових територіях, а також великі власники, які купували землі або отримували їх від короля. Компанії та власники призначали губернаторів, збирали податки. Колоністи користувалися правами англійських громадян. 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК КОЛОНІЙ. Англійські громадяни поводили себе в колоніях більш вільно, ніж у самій Англії. Будь-які здобутки колоністів були результатом їхньої наполегливої праці, тому вони дуже швидко ставали незалежними від компаній і лордів-власників. У вирішенні проблем вони віддавали перевагу самоорганізації, а не сподівалися на заступництво губернатора, торговельної компанії тощо. Збори, представництва, обговорення розпоряджень губернатора, законів, прийнятих англійським парламентом, стали нормою життя....
0 Переглянути

Міжнародні відносини XVIII ст.

8 Клас

ВІЙНИ першої чверті XVIII ст. Перша чверть XVIII ст. відзначилася серією війн, які змінили політичну карту Європи, що склалася після Тридцятилітньої війни. Дві могутні держави Європи — Іспанія і Швеція, які відігравали провідну роль у XVII ст., втратили свій статус. У 1701—1714 рр. тривала Війна за іспанську спадщину. Конфлікт спалахнув після смерті іспанського короля Карлоса II, який, не маючи спадкоємців за чоловічою лінією, заповів трон Філіппу Анжуйському — онуку французького короля Луї XIV. Це викликало невдоволення в представника австрійської гілки Габсбургів імператора Священної Римської імперії Леопольда I. Він прагнув захистити свої права на володіння іспанських Габсбургів. Якими були причини європейських війн першої третини XVIII ст.? Так, на початку конфлікт розвивався як традиційне протистояння між Францією та Священною Римською імперією. Проте ситуація докорінно змінилася, коли Луї XIV спробував заволодіти Фландрією, що зачіпало інтереси Англії та Голландської республіки. У результаті утворилася коаліція, метою якої було не допустити посилення Франції. Війна охопила землі не лише Європи, а й Північної Америки....
0 Переглянути

Освічений абсолютизм

8 Клас

ПОНЯТТЯ ОСВІЧЕНОГО АБСОЛЮТИЗМУ. Одним зі шляхів досягнення свободи й рівності просвітителі вбачали діяльність освічених монархів — мудреців на троні, які, користуючись своєю владою, сприятимуть справі просвіти суспільства та встановленню загальної справедливості. У цей час переважало уявлення про державу як головний інструмент досягнення суспільного блага. Проте розуміння монархами рівності й свободи знаходило прояв лише в закріпленні прав і привілеїв кожного стану в межах абсолютної монархії. Результатом епохи Просвітництва стала політика освіченого абсолютизму, яка в другій половині XVIII ст. здійснювалася в деяких європейських монархічних державах. Її змістом було знищення або перетворення згори найбільш застарілих порядків. Монархи представляли своє правління як союз королів і філософів. Ключовим у політиці освіченого абсолютизму стала ідея перебудови держави на засадах розуму. Із цього випливало, що чинний устрій держави, влада, система відносин у суспільстві мали бути переглянуті та в разі потреби змінені згідно з новими умовами. На чолі цього процесу мав стояти монарх-філософ. Найбільш яскраво риси освіченого абсолютизму проявилися в правлінні Марії-Терезії та Йосифа II (Австрія), Фрідріха II (Пруссія) та Катерини II (Росія), Густава ІІІ (Швеція), Крістіана VII (Данія). Чи був абсолютизм XVIII ст. освіченим? Освічений абсолютизм — політика, яку в другій половині XVIII ст. проводили деякі європейські монархічні держави (монархія Габсбургів, Королівство Пруссія, Російська імперія, Королівство Данія тощо)....
0 Переглянути

Просвітництво та промислова революція

8 Клас

ПОЧАТОК ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА. У другій половині XVII ст. в середовищі освічених людей утвердилося прагнення знайти розумне, а не релігійне пояснення всіх явищ природи та людського життя. За людським розумом визнавалася здатність пізнавати й пояснювати світ. Світогляд, який основним засобом пізнання та критерієм істини вважає розум людини, а не божественне одкровення й досвід, називається раціоналістичним. Раціоналізм дав потужний поштовх до накопичення знань, хоча в науці XVII ст. ще не було вузької спеціалізації. Наука не поділялася на математику, фізику, філософію тощо, а вчені працювали одночасно в багатьох галузях. Було сформульовано нові принципи наукових досліджень. Наука отримувала знання з експерименту й заговорила мовою математичних формул. Зростання авторитету науки все більше переконувало в могутності людського розуму. У XVIII ст. віра в розум стала панівною: освічена частина суспільства вважала, що в усьому слід прислухатися тільки до нього. Розум, як вважала інтелектуальна еліта, необхідно розвивати за допомогою розумових вправ, вивчення наук і мистецтва, тоді людина зможе змінити навколишній світ, зробити його розумним і справедливим. Основним умонастроєм суспільства став оптимізм. Люди вірили в те, що історія рухається до кращого, розвивається від несправедливого устрою до щасливого суспільства....
0 Переглянути

Річ Посполита у другій половині XVII—XVIII ст.

8 Клас

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ середини XVII ст. ВІЙНА РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ З МОСКОВІЄЮ. Останнє десятиліття правління короля Владислава IV Ваза (1632—1648 рр.) було періодом «золотого спокою» для Речі Посполитої. Проте в польському суспільстві наростала тривожність щодо майбутнього, і друга половина XVII ст. стала для держави часом випробувань на міцність. Першим із них стала Національно-визвольна війна українського народу, яку очолив гетьман Б. Хмельницький. Вона розпочалася в січні 1648 р. Союзником гетьмана стало Кримське ханство. Козацько-татарське військо, до якого приєдналися повсталі українські селяни, звільнило від польсько-шляхетського панування українські землі й частину білоруських. На тлі цих поразок відбулися вибори нового польського короля. Ним став Ян II Казимир (1648—1668 рр.), який був прибічником ідеї знайти спільну мову з козаками й укласти мир. Проте успіхи козацького війська змінили ситуацію. Війна вже була не просто конфліктом між козаками та шляхтою, а боротьбою українського народу за власну державу. Мирні домовленості (Зборівський договір 1649 р. і Білоцерківський договір 1651 р.) не розв’язували головного питання — визнання Української козацької держави. Затягування війни лише погіршувало становище обох сторін. У 1654 р. до внутрішнього конфлікту в Речі Посполитій долучилася Московська держава. Керуючись постановою Земського собору, цар погодився взяти козаків під свою «царську руку». Це було підтверджено козацтвом на Переяславській раді, а незабаром були підписані «Березневі статті». У результаті відвойовані козаками землі увійшли до складу Московської держави, а українське населення стало підданими царя. Також московське військо розпочало загарбання території Смоленщини, Білорусії та Литви....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 193 194 195 196 197 198 199 200 201 ... 317
Назад

Навігація