Войти
Закрыть

Англійські колонії в Північній Америці. Війна за незалежність (1775—1783 рр.). Утворення США

8 Клас

Створення американських колоній Англії. Англія пізніше за інші європейські держави розпочала колонізацію Америки. Англійці прагнули знайти вільні землі, придатні для обробітку. Північна Америка стала саме тим місцем, яке вони шукали. Місцевий клімат нагадував європейський, тут були багаті землі, ліси. Басейни річок Міссісіпі та Св. Лаврентія давали змогу великим суднам досягати районів континенту, віддалених від узбережжя на 1000 км. Крім того, тут не було численного постійного населення, як в іспанських колоніях. Англійцям довелося зустрітися з невеликими (200 тис. осіб) племенами, головним заняттям яких було полювання. Тому англійські колоністи своєю працею, а не пограбуванням, як це робили іспанці, освоювали природні багатства нового континенту. Перше постійне поселення англійці заснували в 1607 р. у гирлі річки Джеймс (Віргінія). Згодом нові поселення виникли на північ і південь, уздовж узбережжя від іспанської Флориди до Нової Англії. Кожна із цих колоній утворилася незалежно одна від одної зі своїм виходом до моря. Засновниками колоній спочатку були торговельні компанії, які брали на себе зобов’язання з перевезення та облаштування колоністів на нових територіях, а також великі власники, які купували або отримували в дарунок землі від короля....
0 Переглянути

Міжнародні відносини XVIII ст.

8 Клас

Війни першої третини XVIII ст. Перша чверть XVIII ст. відзначилася серією війн, які значно змінили політичну карту Європи, що склалася після Тридцятилітньої війни. Це війна за іспанську спадщину 1701—1714 рр., Північна війна 1700—1721 рр., іспано-австрійська війна 1715—1717 рр. Дві могутні держави Європи — Іспанія і Швеція, які відігравали провідну роль у XVII ст., втратили свій статус. У результаті Північної війни Швеції довелося поступитися своїм пануванням у басейні Балтійського моря, яке перестало бути «Шведським озером». Важливу роль у європейській політиці почала відігравати нова імперія — Російська. На початку XVIII ст. спалахнув конфлікт навколо іспанської спадщини. Він розпочався в 1701 р. після смерті іспанського імператора Карла II, який, не маючи спадкоємців по чоловічій лінії, заповів трон Філіппу Анжуйському — внуку французького короля Людовіка XIV. Це викликало невдоволення представника австрійської гілки Габсбургів імператора Священної Римської імперії Леопольда І. Він спробував захистити свої права на володіння іспанських Габсбургів. Таким чином, на початку конфлікт розвивався як традиційне протистояння між Францією та Священною Римською імперією. Проте ситуація кардинально змінилася, коли Людовік XIV спробував заволодіти Фландрією, що зачіпало інтереси Англії та Голландської республіки. У результаті утворилася коаліція, метою якої було не допустити посилення Франції. Війна охопила не лише землі Європи, а й Північної Америки....
0 Переглянути

Освічений абсолютизм

8 Клас

Поняття освіченого абсолютизму. Один зі шляхів досягнення свободи, рівності та братерства просвітителі вбачали в діяльності освічених монархів — мудреців на троні, які, користуючись своєю владою, сприятимуть справі освіти суспільства і встановлення справедливості. Уявлення про державу як головний інструмент досягнення суспільного блага було пануючим у той час. Проте розуміння монархами рівності й свободи знаходило прояв лише в закріпленні прав і привілеїв кожного стану в межах абсолютної монархії. У результаті епоха Просвітництва спричинила таке явище, як освічений абсолютизм. Воно мало загальноєвропейський характер. Його змістом було знищення або перетворення згори найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику, представляли своє правління як союз королів і філософів. Ключовим у політиці освіченого абсолютизму стала ідея переустрою держави «на засадах розуму». Із цього випливало, що існуючий устрій держави, влади, система відносин у суспільстві мали бути переглянуті та в разі потреби змінені з точки зору їх доцільності згідно з новими умовами. На чолі всього цього процесу мав стояти «монарх-філософ». Найбільш яскраво риси освіченого абсолютизму проявилися в правлінні Марії Терезії та Йосипа II (Австрія), Фрідріха ІІ (Пруссія) і Катерини ІІ (Росія). На практиці освічений абсолютизм знаходив прояв у проведенні адміністративних реформ, обмеженні впливу церкви, запровадженні системи державної освіти, упорядкуванні системи податків, змінах становища деяких прошарків суспільства тощо....
0 Переглянути

Просвітництво і промислова революція

8 Клас

Початок епохи Просвітництва. У другій половині XVII ст. в середовищі освічених людей утвердилося прагнення знайти розумне, а не релігійне пояснення всіх явищ природи і людського життя. За людським розумом визнавалася здатність пізнавати й пояснювати світ. Світогляд, згідно з яким основним засобом пізнання і критерієм істини є розум людини, а не божественне одкровення і досвід, називається раціоналістичним. Раціоналізм дав могутній поштовх до набуття знань, хоча в науці XVII ст. ще не було вузької спеціалізації (вчені не поділялися на математиків, фізиків, філософів тощо, а працювали одночасно в багатьох галузях). У ній були сформульовані нові принципи наукових досліджень. Наука отримувала знання з експерименту і заговорила мовою математичних формул. Зростання авторитету науки все більше переконувало в могутності людського розуму. У XVIII ст. віра в розум стала панівною: освічена частина суспільства вважала, що в усьому слід прислухатися тільки до нього. Розум, вважали вони, необхідно розвивати за допомогою розумових вправ, вивчення наук і мистецтва. Це допоможе людині змінити навколишній світ, зробити його розумним і справедливим. Просвітництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальні, антиабсолютистські настрої освіченої частини населення у другій половині XVII — XVIII ст. Представники цієї течії (вчені, філософи, письменники) вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до розуму; були прихильниками теорії природного права....
0 Переглянути

Поява Російської імперії

8 Клас

Початок правління Петра І. Наприкінці XVII ст. Московська держава значно відставала в розвитку від європейських держав. Відсутність зручних виходів до світових торговельних шляхів зумовлювала натуральний характер господарства країни. Наприкінці XVII ст. Московська держава у європейській частині мала спільний кордон зі Швецією, Польщею, Туреччиною, Кримським ханством — її традиційними суперниками у Східній та Північній Європі. Війни проти цих країн Московська держава вела з перемінним успіхом упродовж століть. Внутрішньополітичне життя кінця XVII ст. відзначалося гострою боротьбою придворних угруповань за владу. Після смерті Федора Олексійовича в 1682 р. після запеклої боротьби царський трон посів Петро І (1689—1725 рр.). Ставши царем, Петро зіткнувся із численними проблемами. Тривала війна проти Османської імперії. У 1695 та 1696 рр. Петро І здійснив два походи на Азов — турецьку фортецю в гирлі Дону. Лише з другої спроби завдяки створеному флоту він зумів оволодіти фортецею. За умовами укладеного з Туреччиною перемир’я Азов перейшов до Московії разом із частиною узбережжя Азовського моря. Та цей успіх аж ніяк не вирішував проблеми виходу до Чорного й Середземного морів, долучення до світової торгівлі....
0 Переглянути

Московська держава

8 Клас

Початок правління Івана IV. В історії Московського царства XVI ст. можна назвати добою Івана IV Грозного. У цей період відбувалося становлення абсолютної монархії у вигляді самодержавства — нічим не обмеженої влади царя. Самодержавство затверджувалося в запеклій боротьбі проти боярства. У цьому протистоянні царі спиралися на дворянство, яке отримувало землі лише за умови несення служби государю. Опорою царської влади була православна церква, яка проголошувала ідею божественного походження царської влади. У роки правління Василія III (1505—1533 рр.) було завершено об’єднання Московського царства. Воно стало найбільшою за розмірами державою світу. Після смерті Василія III московський престол посів його трирічний син Іван IV (1533—1584 рр.). Фактично влада в країні перейшла до конкуруючих боярських угруповань. Боротьба між ними вплинула на характер майбутнього царя. Боярське свавілля тривало до 1547 р., коли Іван IV вінчався на царство. Ситуація в країні вимагала рішучих заходів для встановлення миру між боярською аристократією та дворянами. Іван IV створив «Вибрану раду», до якої входили представники дворян, церкви, бояр. Вона розробляла проекти реформ, які мали зміцнити державу та посилити владу царя. Реформи Івана IV. Реформи започаткували рішення Земського собору. У 1550 р. було затверджено новий Судебник (збірник законів), який посилив централізацію державного управління. Він обмежував владу намісників, звільняв дворян від їхнього суду. Судебник підтвердив право переходу селян від одного до іншого господаря один раз на рік — у Юріїв день, але збільшив суму, яку селяни мали сплачувати попередньому власнику....
0 Переглянути

Річ Посполита

8 Клас

Фільварок — багатопрофільне господарство, у якому вся земля належала пану та яке базувалося на праці селян, що відробляли панщину. Товарна продукція — це продукція, що виробляється не для власного споживання, а для продажу на ринку. Господарський розвиток. У XVI ст. в сільському господарстві Польщі відбувався перехід від середньовічної оброчної системи до фільварково-панщинного господарства. Землевласники (шляхта) перетворювали свої господарства на фільварки з метою збільшення виробництва товарної продукції. Крім вирощування хліба, у фільварках будували й власні переробні підприємства — млини, винокурні тощо. Поширення фільварків призвело до посилення експлуатації селян землевласниками. Проте примусова праця селян була малоефективною. Для того щоб отримати більше прибутку, землевласнику потрібно було більше землі й залежних селян. У 1557 р. польський король і великий князь литовський Сигізмунд II Август прийняв «Уставу на волоки», згідно з якою громадські землі поділялися на волоки. Нормою наділу стала одна волока — 19,5 га на двір. Надлишки землі передавалися шляхті під фільварки. У першій половині XVI ст. Польщу охопило господарське піднесення. Під його впливом виникло чимало нових міст. Варшава, яка виросла з невеликого поселення, у XVI ст. стала новою столицею королівства замість Кракова. Польські купці вели жваву торгівлю з Німеччиною, Угорщиною, Італією, скандинавськими країнами, Московською державою. З’явилися суконні, полотняні, шкіряні, паперові, скляні та інші мануфактури....
0 Переглянути

Османська імперія

8 Клас

Війни Османської імперії. XVI ст. було часом найбільшої військової та політичної могутності Османської імперії. У першій половині XVI ст. вона приєднала до своїх володінь значні території на Близькому Сході та в Північній Африці. Здійснено це було султаном Селімом І Грозним (1512—1520 рр.). У переможній війні проти Ірану Селім I завоював країни Закавказзя — Азербайджан, частину Вірменії, Грузії, Дагестан і Курдистан. Після цього розпочав завоювання Сирії та Єгипту. Приєднавши їхні землі до своєї імперії, він проголосив себе халіфом — головою всіх мусульман. Своєму сину Сулейману I він заповідав об’єднати завойовані землі та зробити їх невід’ємною частиною імперії. Періодом найвищого розквіту Османської імперії вважають правління Сулеймана І Пишного (1520—1566 рр.). Він був, мабуть, наймогутнішим із турецьких султанів за весь час існування Османської імперії. Одним із головних напрямків діяльності Сулеймана І стали війни з метою підкорення країн Близького Сходу, Східної Європи та узбережжя Середземного моря. Сулейман І уславився ще й тим, що створив великий флот. Турецькі кораблі в XVI ст. ходили всіма морями та океанами, сягаючи навіть берегів Індії. Під час ведення війн за підкорення країн Європи Сулейман І виявив себе не лише видатним полководцем, а й людиною, яка чудово орієнтувалась у складних питаннях європейської політики та суперечностях християнського світу. Сулейман І чудово розумів велику користь від релігійного розколу в Європі. Головною перешкодою на шляху до підкорення Європи була Габсбурзька імперія, тому султан став усіляко підтримувати її релігійних ворогів — протестантів. У свою чергу, прихильники протестантства дивилися на Сулеймана І як на свого захисника....
0 Переглянути

Міжнародні відносини у XVI — першій половині XVII ст. Тридцятилітня війна 1618—1648 рр.

8 Клас

Характер міжнародних відносин у XVI ст. У міжнародних відносинах Європи доби раннього Нового часу важливе значення продовжували відігравати династичні принципи, проте новим чинником міждержавних відносин став розкол Європи за релігійною ознакою внаслідок Реформації. Чимало держав ставали учасниками міжнародних конфліктів, підтримуючи своїх одновірців або прагнучи перешкодити поширенню віросповідання, яке вони не підтримували. Вирішальну роль у міжнародних відносинах Європи цього періоду відігравали іспанські та австрійські Габсбурги, Англія та Франція. Гострі суперечки виникали між Францією та Габсбургами, володіння яких межували з її кордонами. Найбільшим із проявів їхніх суперечностей були Італійські війни (1494—1559 рр.). Гострої форми набуло протистояння між протестантською Англією та католицькою Іспанією. Незважаючи на численні воєнні сутички, жодна з провідних європейських країн — учасниць конфліктів не мала достатньо сил, щоб завдати поразки противнику. Таку систему міжнародних відносин називали системою європейського балансу. Наприкінці XVI ст. важливу роль стала відігравати Швеція, яка, підпорядкувавши Норвегію та Фінляндію, намагалася поширити вплив на данські, польські та прибалтійські землі....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 197 198 199 200 201 202 203 204 205 ... 317
Назад

Навігація