Войти
Закрыть

Іспанія в XVІ ст. Національно-визвольна боротьба в Нідерландах

8 Клас

Іспанія на межі XV—XVI ст.: зміни в економіці та суспільстві. У 1492 р. після завершення Реконкісти увесь Піренейський півострів, за винятком Португалії, був об’єднаний під владою іспанських королів. XVI ст. інколи називають «століттям Іспанії». Це було зумовлено тим, що завдяки відкриттю Америки іспанські монархи отримали небачені до того ресурси для здійснення своїх честолюбних планів. Проте ці багатства відіграли в історії Іспанії більше негативну роль. У XVI — першій половині XVII ст. іспанці вивезли з Америки понад 180 тис. тонн золота і понад 16 тис. тонн срібла. Величезна кількість «дешевого» золота та срібла призвела до того, що Іспанія найбільше серед європейських країн постраждала від «революції цін». Іспанські королі Фернандо (Фердинанд) та Ізабель (Ізабелла) були ревними католиками, прагнули викорінити будь-яку єресь і домогтися релігійної єдності у своїх володіннях, де поряд із католиками проживало багато мусульман і юдеїв. Із цією метою використовувалася інквізиція, яка стала зброєю в руках королівської влади і церкви проти іновірців. Першого удару було завдано по євреях. Королівським указом 1492 р. від них вимагали або змінити віру, або залишити країну. Згодом гонінь зазнали і ті євреї, що прийняли християнство. Після цього переслідування торкнулися мусульман. Більше того, пригноблювали навіть тих арабів, які перейшли до християнства (в Іспанії їх називали морисками). Їм заборонялося носити арабські імена, розмовляти рідною мовою, дотримуватися своїх звичаїв. Пізніше морисків узагалі вигнали з Іспанського королівства....

Англійська революція

8 Клас

На початку XVII ст. в Англії швидко формувалися нові капіталістичні відносини. Проявами цього стали створення мануфактурного виробництва, розвиток торгівлі, піднесення міст, поширення товарного сільськогосподарського виробництва. Англія стала основним постачальником нефарбованих тканин на європейський ринок. У середині XVII ст. вона забезпечувала 80 % загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3 млн тонн). За перші 40 років XVII ст. подвоїлися обсяги торгівлі. Цьому сприяли торговельні компанії, які користувалися монопольним правом на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Ост-Індська компанія. У сільському господарстві розвивалися тенденції, започатковані ще в XVI ст. (огороджування, поширення найманої праці тощо). Воно активно втягувалося в ринкові відносини. Однак це було притаманно в основному південним і центральним графствам. На півночі ще зберігалися натуральна рента (оброк) і відробіток (панщина). Зміни в економіці позначилися на соціальній структурі англійського суспільства. Хоча воно за формою залишалося становим, у поведінці, звичаях, роді занять деяких верств суспільства сталися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке, на відміну від старого, активно вело господарство: розводило овець, не цуралося торгівлі та мануфактурного виробництва....

Англія у XVI ст.

8 Клас

Зміни в економіці та суспільстві. У XVI ст. Англія являла собою невелику за територією країну. Її володіння в Ірландії були незначними, Шотландія також не входила до її складу. Населення Англії на початку XVI ст. складало близько 3 млн осіб, а наприкінці століття збільшилося до 4 мільйонів (без урахування Шотландії). На початку XVI ст. Англія, на відміну від Нідерландів, не була міською країною: у містах жило не більше 10 % населення. Наприкінці століття кількість городян зросла до 20 %. Англія залишалася переважно аграрною країною. Земля належала дворянам-землевласникам і королю. Переважна більшість селян власної землі не мала, за користування нею сплачувала грошову ренту. На початку XVI ст. в сільському господарстві Англії відбулися значні зміни. Із появою мануфактур як в Англії, так і за її межами зріс попит на англійську вовну. Багато землевласників захопилися розведенням овець. Цей процес мав далекосяжні наслідки для розвитку Англії. Вовна перетворилася на головне багатство країни. Акціонерна компанія — колективне товариство, що об'єднує індивідуальні капітали пайовиків-акціонерів. Відтоді й дотепер мішок із вовною як символ заможності Англії зберігається в палаті лордів англійського парламенту і служить сидінням для лорда-канцлера. Справжнім потрясінням для Англії стала «революція цін», унаслідок якої великі землевласники збільшили грошову ренту селян у три, п’ять, а подекуди і в сім разів. Селяни втрачали свої господарства, а з ними і єдиний засіб до існування, перетворюючись на жебраків....

Завершення формування абсолютної монархії у Франції

8 Клас

Зміцнення абсолютизму за Рішельє. Енергійним продовжувачем справи Генріха IV став перший міністр короля Людовіка XIII (1610—1643 рр.), кардинал герцог Рішельє (1585—1642). Рішельє народився в небагатій дворянській родині. Спочатку він хотів вступити до війська, але потім вирішив служити церкві. У 23-річному віці став єпископом. Мав неабиякі літературні здібності, здобув добру освіту, був честолюбним та енергійним. Коли йому виповнилося 30 років, став кардиналом. Із 1624 р. — член Королівської ради, згодом — перший міністр Франції (голова уряду). Упродовж 18 років фактично правив Францією за нерішучого Людовіка XIII. Як влучно зауважив один із сучасників кардинала, «Людовік XIII лише носив корону, а Рішельє мав скіпетр». Одним із головних своїх завдань кардинал вважав посилення авторитету королівської влади. Для досягнення цього Рішельє припинив скликати Генеральні штати і обмежив права Паризького парламенту. Нагальною потребою, без вирішення якої Францію не можна було вважати цілісною державою під необмеженою владою короля, була ліквідація гугенотської республіки на півдні країни. Війна проти гугенотів, що розпочалася 1620 р., тривала вісім років і завершилася перемогою королівської армії. Фортеці гугенотів було зруйновано. У 1629 р. було прийнято «Едикт милості», за яким гугенотам дозволялося сповідувати їхню віру, але заборонялося мати гарнізони і фортеці....

Становлення абсолютної монархії у Франції

8 Клас

Королівська влада. На початку XVI ст. Франція була найбільш населеною країною Європи. Наприкінці XV ст. тут проживало 14—15 млн осіб, а в середині XVII ст. — 16—18 млн осіб. Переважна більшість людей жили в селах, і країна в цілому лишалася аграрною. Об’єднання Франції в єдину централізовану державу було завершено наприкінці XV ст. Одночасно з об’єднанням країни міцніла влада короля. Генеральні штати (станово-представницький орган влади) не скликалися з 1484 р. Король Людовік XII (1498—1515 рр.), уже не радячись із ними, вів війну за підкорення Італії, встановлював податки на утримання армії тощо. Королівська влада ставала нічим не обмеженою, тобто абсолютною. У Франції в XVI ст., як і в багатьох тогочасних європейських країнах, відбувалося становлення нової форми державного правління — абсолютизму. Наступні кроки щодо створення у Франції абсолютної монархії було зроблено за Франциска І (1515—1547 рр.). Він зумів підкорити своїй владі католицьку церкву. У 1516 р. Франциск І досяг домовленості з Папою Римським Левом X, за якою король сам призначав на вищі церковні посади, а Папа тільки затверджував його рішення. Церковні особи фактично стали підлеглими короля. Усі справи життя країни розглядалися на Великій королівській раді, яка готувала укази короля, вирішувала важливі судові справи, призначала нові податки. На указах Франциска І вперше з’явилася формула необмеженої влади: «Така моя воля». Королівські правники публічно проголошували, що влада короля ніким і нічим не обмежується....

Поширення Реформації та Контрреформація

8 Клас

Лютеранство. Аугсбурзький мир 1555 р. Боротьба між прихильниками та противниками ідей М. Лютера в Німеччині тривала ще 30 років після закінчення Селянської війни. Лютерани в Північній Німеччині реформували католицьку церкву. Головою церкви в кожному князівстві став князь, скасовувалися дорогі обряди, шанування ікон, богослужіння велося рідною мовою. Усі церковні володіння конфісковувалися. У 1529 р. на засіданні рейхстагу у Шпаєрі католицька більшість прийняла рішення, за яким католицькі церковні служби мали стати обов’язковими на території князівств і в містах, прихильних лютеранству. У відповідь п’ять князів і 14 міст, прибічників лютеранства, склали протест, у якому заявили, що в питаннях віри неможливо підкорятися рішенню більшості. Відтоді прихильників лютеранства стали називати протестантами, а лютеранську церкву — протестантською. Протестантизм — один з основних (поряд із католицизмом і православ'ям) напрямків у християнстві, що виник унаслідок Реформації у XVI ст. Його початковими формами були лютеранство, кальвінізм та англіканство. Боротьба затяглася на довгі роки. Згодом у це протистояння втрутився імператор Карл V. Він вирішив приборкати католицьких і протестантських князів. Загроза втрати незалежності спонукала князів об’єднатися. Спільне військо вирушило проти Карла V і ледь не взяло його в полон. Карл V змушений був погодитися на перемир’я. У 1555 р. на імперському рейхстазі в місті Аугсбург було укладено релігійний мир, за яким визнавалося рівноправ’я католиків і протестантів. Право визначати релігію у своїх володіннях отримали князі, піддані мали дотримуватися тієї віри, яку сповідував князь, за принципом «чия влада, того й віра». Хоч Аугсбурзький мир не вирішив усіх проблем, він припинив суперечки між католиками і протестантами....

Реформація в Німеччині

8 Клас

Реформація — церковно-релігійний і суспільно-політичний рух у країнах Західної і Центральної Європи, спрямований проти католицької церкви, який виник у XVI ст. Німеччина напередодні Реформації. Реформація — слово, що перекладається з латинської мови як «перебудова», стало символом цілої епохи в історії країн Європи. Це була доба, коли в суспільстві розгорнувся рух за переосмислення ролі католицької церкви. Дуже швидко ця боротьба, що починалася з диспутів в університетських залах, перекинулася на поля бойовищ. Мине багато часу, поки людство зрозуміє, що неможливо знищити всіх, хто хоче жити інакше. Треба навчитися жити разом, на одній планеті. Шлях до цього буде дуже довгим. Події, які спричинили розкол Європи на два великі табори — католиків і прихильників Реформації, — розпочалися на початку XVI ст. в Німеччині. Наприкінці XV — на початку XVI ст. Німеччина була складовою частиною Священної Римської імперії, до назви якої тоді додали слова «німецької нації». Окрім Німеччини, до її складу входили землі сучасних Нідерландів, Бельгії, Австрії, Чехії, Французької Бургундії, частина Італії та інші території. Священна Римська імперія була політично роздробленою країною, що складалася з багатьох великих і малих, світських і церковних володінь. Очолював Німеччину виборний король, який коронувався як імператор. Він обирався на зборах курфюрстів....

Зародження культури бароко. Становлення нової європейської науки

8 Клас

Особливості мистецтва бароко. Наприкінці XVI ст. в деяких країнах Європи культура доби Відродження стала поступатися місцем новому стилю — бароко. Він був започаткований у папському Римі й пов’язаний із поширенням ідей Контрреформації. Його видовищність і яскраві художні засоби, на противагу скромності протестантських церков, мали підкреслювати грандіозність і пишноту католицької церкви. Мистецтво епохи бароко змінилося за змістом. Головну увагу воно стало приділяти пристрастям і відчуттям людини, поєднувати реальне та уявне. Почуттєвий характер цього мистецтва, у якому митець ігнорує розміри й норму, зображує контрасти, які створюють ілюзію реальності, справляє велике враження на глядача. Важливе значення має те, що протягом XVII ст., яке називають «століттям бароко», відбулася справжня наукова революція, яка поклала край середньовічному баченню світу. Найвідомішими майстрами живопису епохи бароко вважаються голландець Рембрандт ван Рейн, фламандець Пітер Пауль Рубенс, іспанець Дієго Веласкес. Завдяки творчості письменника Мігеля Сервантеса доба бароко стала «золотим віком» іспанської літератури....

Гуманізм. Високе Відродження

8 Клас

Особливості культури Відродження. Близько середини XIV ст. в Італії виникла культура епохи Відродження, або Ренесансу, як її називали французи. Саме італійські майстри відродили мистецтво Стародавніх Греції та Риму, звідки й походить назва епохи. Нове мистецтво виникло на основі гуманізму. Видатним майстрам Ренесансу була притаманна різнобічність їхніх обдарувань: вони поєднували заняття живописом, архітектурою, філософією з вивченням точних наук. Творчість майстрів епохи Відродження заклала підґрунтя європейської культури раннього Нового часу. Найвищого розквіту культура Відродження досягла за часів Високого Відродження (кінець XV — перші десятиліття XVI ст.) — «золотого віку» італійської літератури, образотворчого мистецтва, філософії та науки. Це були часи титанів Відродження, що закладали підвалини нового розуміння світу та місця людини в ньому. Під впливом Італії мистецтво Відродження поширилося в країнах Північної Європи. Тут на становлення нової культури вирішальний вплив мала не антична спадщина, а християнство. Доба Відродження започаткувала суттєві зрушення у світогляді людей, їх релігійних і політичних переконаннях. Розпочалося формування нового типу людини, яка була більше духовно розкріпаченою і впевненою в собі, ніж раніше. Нові ідеї торували собі шлях у боротьбі з офіційним релігійним вченням, готуючи переворот у світогляді людей, що відбувся в роки Реформації. Відродження — рух у літературі, науці та мистецтві другої половини XIV — XVI ст., що був започаткований в Італії та ґрунтувався значною мірою на відновленні античних традицій....

Навігація