Войти
Закрыть

Промислове піднесення Західної Європи. Початок становлення індустріального суспільства

9 Клас

Промисловий переворот - перехід від мануфактури до фабрично- заводської системи машинного виробництва - полягав у заміні ручної ремісничої техніки на машини. Машини «виривали» з рук людини її власну роботу, виконуючи її набагато швидше і ефективніше. Використання енергії пари дозволило збудувати парові машини, що замінили не лише мускульну силу людини, а й силу коліс великих водяних і вітряних млинів. До появи електромашин паровики були універсальними механічними двигунами, що приводили в дію прядильні й ткацькі верстати, видобувні вугільні машини, металургійні преси і залізничні потяги. У ролі передатного механізму від робочих машин до парових машин-двигунів використовувалась ремінна трансмісія. В Англії, Франції, Пруссії і США з’являються оснащені верстатами підприємства (фабрики) сучасного типу, на яких працювали сотні й тисячі найманих робітників. В Англії виникло машинобудування - виробництво машин за допомогою машин. Хімічна промисловість почала виробляти фарбники і вибухові речовини. Металургійні й металооброблювальні заводи, великі вугільні шахти, текстильні й прядильні фабрики поступово витісняли старі мануфактури, бо засновані на ручній праці підприємства були нездатні конкурувати з ефективнішим і дешевшим машинним виробництвом....

Війни наполеонівської Франції. Віденський конгрес

9 Клас

1. Франція у період Консульства та Імперії. Переворот 9 листопада 1799 р. призвів до встановлення у Франції військової диктатури, що орієнтувалася на інтереси нової французької буржуазії і пов’язаного з нею командного складу республіканської армії. У диктатурі правлячі кола країни вбачали захист як від спроб реставрації монархії, так і від демократичних прагнень народних мас. Захопивши владу, Бонапарт силою закріпив вигідні підприємницьким колам перетворення часів революції та скасував усі демократичні інститути та революційні завоювання. Він не зазіхав на основні здобутки революції: знищення феодальних відносин, перерозподіл земельної власності та зміну її характеру, а лише жорстко впорядкував новий лад і вжив заходів для його подальшого стабільного розвитку. Перший консул зосередив у своїх руках командування армією, призначення на вищі військові й цивільні посади, керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою. Він фактично контролював діяльність усіх державних органів. Місцеве самоврядування було остаточно скасовано, у департаментах порядкували ставленики першого консула — префекти, а мери міст і сільських громад призначались як чиновники. У Франції було закрито 60 газет із 73-х, а решту поставлено під суворий контроль держави, запроваджувалася цензура. У пресі було заборонено навіть згадувати про революцію. Міністром поліції було призначено Фуше, який охопив усю країну системою поліцейського нагляду. Колишні революціонери, ідейні нащадки якобінців, переслідувались і висилались у колонії Франції. Одним з найважливіших засобів зміцнення своєї влади Бонапарт вважав релігію. У 1801 р. він уклав договір із папою Пієм VII, за яким католицтво проголошувалося «релігією більшості французів». Натомість папа визнавав нових власників розпроданих церковних земель і право французького уряду призначати вище католицьке духівництво країни....

Велика французька революція кінця XVIII ст.

9 Клас

Криза «старого порядку у Франції. У XVIII ст. французький абсолютизм, що за часів Людовіка XIV здавався нездоланною твердинею, вступив у період занепаду і саморуйнації. Головне призначення своєї влади спадкоємець «короля-сонця», його правнук Людовік XV (1715- 1774) вбачав лише в задоволенні власних потреб. Короля абсолютно не цікавило, звідкіля беруться гроші на щоденні бали й розваги у Версалі, на утримання 4 тис. представників придворної аристократії. Він лише промовляв: «після нас хоч потоп» та «на мій вік вистачить». ПОМІРКУЙТЕ! Поясніть, що мав на увазі король, коли говорив: «після нас хоч потоп». Під стать злочинному веденню справ усередині держави була і зовнішня політика необмеженої монархії. Франція продовжувала вести нескінченні війни, непотрібні ні народу, ні державі. Вони лише підривали її економіку та збільшували державний борг. Величезне невдоволення населення країни викликали громадянська нерівність і становий поділ французького суспільства. Привілейовані стани - духівництво і дворянство - були звільнені від сплати податків і могли займати вищі посади в державі. У той же час усі інші - третій стан (що становив 96 % усього населення) - були абсолютно безправними. А до цього стану належали не тільки селяни й ремісники, але й багаті купці, банкіри і власники мануфактур. Заможні буржуа, які володіли неабиякими статками, справедливо обурювались тим, що в суспільстві їх вважали людьми нижчого ґатунку....

Вступ. Місце Нового часу в історії 9 клас Осмоловський, Ладиченко

9 Клас

З курсу всесвітньої історії, який ви вивчали у 8-му класі, пригадайте, в якій країні світу в XVII ст. розпочався промисловий переворот і що цьому сприяло. З кінця XVIII до початку XX ст. людство пережило багато важливих подій, які докорінно змінили політичну карту світу, суспільні відносини всередині окремих країн, сприяли появі нових ідеологічних та культурних течій, швидкому економічному зростанню, яке привело до утвердження в передових країнах Європи і США індустріального суспільства. Поняття «індустріальне суспільство» пов’язане насамперед з переважанням у господарстві будь-якої країни індустрії, тобто промисловості, тоді як у попередні часи провідною галуззю економіки було сільське господарство. Упродовж тисячоліть земля залишалась єдиним джерелом існування людини, а натуральне господарство й примітивна техніка зумовлювали вкрай малі можливості для задоволення її матеріальних потреб. За часів Середньовіччя власність на землю взагалі стала монополією привілейованих станів - дворян і духівництва, а селяни за користування наділами були змушені виконувати численні повинності. На варті монопольної власності на землю та інших привілеїв дворянства стояла абсолютна монархія....

Всесвітня історія 9 клас Осмоловський, Ладиченко

9 Клас

У минулому навчальному році ви ознайомилися з історією країн світу в ранній Новий час, початком оновлення європейського суспільства у другій половині XVIII ст. Наступний період Нової історії з кінця XVIII до початку XX ст., який ви вивчатимете, став часом докорінного перетворення старого світу, добою утвердження в передових країнах Європи і США індустріального суспільства. Історики зазвичай пов’язують Новий час із утвердженням буржуазних відносин та вільної ринкової економіки, початком модернізації європейського суспільства на рейках нового, капіталістичного устрою. Це був час швидкого й інтенсивного розвитку світової цивілізації, коли матеріальний і духовний прогрес людства виявлявся особливо яскраво, доба соціальних революцій і найважливіших наукових відкриттів та винаходів, що змінили життя та побут людей, стрімкого розвитку західних країн і водночас докорінного перетворення східної цивілізації. Завдання підручника полягає в ознайомленні вас із цим складним і напрочуд важливим періодом в історії людства, формуванні розуміння соціальних, політичних та економічних подій, що відбулися наприкінці XVIII - на початку XX ст. Додаткові запитання до ілюстративних джерел призначені для самостійного поглибленого вивчення....

Узагальнення до курсу «Основні ідеї, здобутки й виклики “довгого” XIX ст.»

9 Клас

«Довге» XIX ст. заклало підвалини революційних змін у науці, мистецтві й культурі, у відносинах європейської (західної) культури з рештою країн світу. В останній третині XIX ст. в основному завершився процес оформлення нової політичної системи суспільства, що ґрунтувалася на свободі підприємництва, торгівлі, розширенні політичних прав і встановленні конституційного ладу. Однак ліберальні порядки утвердилися не відразу. Лише після парламентської реформи 1832 р. в Англії, революцій 1848-1849 рр. в Європі, об’єднання на початку 1870-х років Німеччини й Італії до влади прийшла буржуазія. Установилися такі форми державного правління: конституційна монархія, президентська республіка й парламентська республіка. Упродовж століття індустріальне суспільство сформувалося у всіх європейських країнах, а також США, Японії та інших державах. Це був період змін у соціальній структурі суспільства, піднесення середнього класу й класу найманих робітників. Поява спочатку у Франції, а потім і в Англії, Італії та Німеччині середнього класу — людей із грошима, певним рівнем освіти й бажанням відігравати провідну роль в управлінні державою та в бізнесі — було важливим етапом у створенні індустріального суспільства й утвердженні нових форм управління державою. Середній клас був налаштований на використання нових форм господарювання, переваг індустріальної революції, був носієм ідеалів Американської та Французької революцій. Ідеї Дж. Локка, який надихнув покоління американських революціонерів, розглядалися як природний шлях до суспільства, організованого на засадах наукового погляду на світ....

Матеріал до практичного заняття 5. Зародження масової культури

9 Клас

Наприкінці XIX ст. під впливом модерну змінилися жіночий костюм і взуття. Моду диктували великі модні салони, кожен з яких мав власний стиль. Плаття часто мали високий закритий комір. Модними були пишні жіночі зачіски, на голові носили капоти й величезні капелюхи з пір’ям, криси яких загиналися. Таке вбрання створювало образ стилізованої жінки-квітки, жінки салонів, театрів і вечірніх розваг. У 1890-х роках звичний ритм життя змінився: з’явився автомобіль, що також вплинуло на форму костюма. Зміни були зумовлені й боротьбою жінок за рівні права з чоловіками. Усі верстви тогочасного суспільства захоплювалися спортом. Були популярні велосипедні прогулянки, крокет, теніс, плавання тощо. Жінки перевдягнулися в спідниці із зручними блузками. Справжній прорив у моді відбувся завдяки англійському модельєру Джону Редферну, який одягав англійський королівський двір і придворних дам. Наприкінці XIX ст. спеціально для принцеси Александри він винайшов жіночий костюм з жакетом-пальтом на основі чоловічого сюртука. Жакет і спідниця виготовлялися з однієї тканини й поєднувались із строгою блузкою з високим стоячим коміром. Костюм почали називати «костюмом-тальєром», і це був чи не перший жіночий діловий костюм....

Освіта, наука, технічний прогрес і культура в період «довгого» XIX ст.

9 Клас

Наприкінці XVIII-XIX ст. урізноманітнилися форми й напрями освіти, шкільна освіта стала масовою, а університети — автономними, з’явилися вищі навчальні заклади технічного профілю. Метою тогочасної освіти проголошувалося виховання людини енциклопедичних знань, освіченого й підприємливого джентльмена. У першій половині XIX — на початку XX ст. в Європі й США було запроваджено обов’язкову початкову, а згодом повну загальну середню освіту. Перші європейські університети з’явилися приблизно тисячу років тому. Ще в епоху Середньовіччя університети були значною мірою адміністративно й господарськи незалежними. Проте з часом через привілейоване становище університети віддалилися від потреб людини, суспільства й науки. Тому не дивно, що великі наукові відкриття Нового часу були зроблені переважно поза стінами університетів. На відміну від XVIII ст., у XIX ст. університети більше уваги приділяли філософії, математиці й біології. На початку XIX ст. спочатку в Німеччині, а потім і в інших європейських країнах було проведено університетську реформу, яка полягала в здійсненні трьох рішучих кроків. У Франції ставлення до університетів було іншим. Наприкінці XVIII ст. внаслідок реформ Наполеона було практично ліквідовано університети й розширено мережу так званих нормальних шкіл. Ці заклади не займалися наукою, вони готували фахівців для різних галузей господарства. Університети, які залишилися, були повністю підпорядковані уряду, а наукові дослідження зосередили в системі Академії наук....

Міжнародні відносини наприкінці XIX — на початку XX ст.

9 Клас

Наприкінці XIX — на початку XX ст. завершувався поділ світу, що зумовило посилення суперечностей між провідними європейськими країнами. Взаємні претензії європейських держав призвели до утворення ворогуючих військово-політичних союзів (блоків) — Троїстого союзу й Антанти. До Троїстого союзу ввійшли, підписавши відповідний договір, Німеччина й Австро-Угорщина (1879), а також Італія (1882, розірвала договір у 1915). Країною-лідером у цьому «трикутнику» була Німеччина. Натомість Англія, Франція та Росія для боротьби з Троїстим союзом у 1907 р. завершили утворення Антанти, де провідна роль належала Великій Британії. Антанта була незвичним союзом, адже Британія не мала жодних формальних зобов’язань перед Францією та Росією захищати їх у разі війни з Німеччиною. Антанта існувала на підставі окремих англо-французької (1904) та англо-російської (1907) угод. Угода між Францією та Росією існувала ще з 1891 р. Спільного договору між трьома державами не було до початку Першої світової війни. • Як Ви вважаєте, автор карикатури походив з країни — члена Троїстого союзу чи Антанти? Чому Ви дійшли такого висновку? Як, на Вашу думку, автор ставиться до зображеного ним військово-політичного союзу?...

Матеріал до практичного заняття 4. Британське володарювання в Індії. Народи Африки під владою європейських колонізаторів

9 Клас

Заснування європейськими державами заморських колоній розпочалося ще в XVI ст. внаслідок великих географічних відкриттів. Спочатку будівництво поселень на нових землях було не державною, а приватною справою окремих людей чи торгово-промислових компаній. До середини XIX ст. колоніальний світ охоплював Південну й частину Північної Америки (Канада), а також Бразилію, що належала Португалії. З часом Іспанія й Португалія перетворилися на другорядні колоніальні держави. їхнє місце зайняли могутніші європейські держави, насамперед Англія. У XIX ст. ця країна захопила величезні території в Азії, Африці, їй належали Нова Зеландія, Австралія та Канада. Володіння колоніями в ті часи було, з одного боку, престижним, а з іншого — давало величезний економічний зиск. З колоній до Європи везли каву, чай, екзотичні південні овочі й фрукти, спеції; для потреб промисловості — каучук, нафту, залізну руду, мідь. Колонії були вигідним ринком збуту товарів, територією для створення військових баз. Колонії також приймали тисячі емігрантів з Європи. Через бурхливе зростання населення в Європі з 1850 до 1914 р. до нових країн виїхали майже 50 млн європейців (переважно до США й колоній)....

Навігація