Войти
Закрыть

Арабский халифат

7 Клас

Большая часть огромного Аравийского полуострова, площадь которого равна четверти Европы, — это пустыни и степи. Аравия разделяется на несколько разных по природным условиям областей. На южном западе полуострова протянулся Емен с плодородными землями, богатой тропической растительностью. Население полуострова издревне занималось земледелием и садоводством. Середина полуострова — Неджд — огромное засушливое плоскогорье, где возможно лишь кочевое скотоводство. Рек здесь нет, лишь сухие русла, которые иногда заполняются дождевыми потоками. Животворную воду людям дают исключительно колодцы. Длинная полоса вдоль Красного моря — Хиджаз — пригодная разве что для земледелия в отдельных оазисах. Безграничные пространства, особенно на окраинах плоскогорья, остаются незаселенными. Природные условия Аравийского полуострова привели к тому, что большинство арабов стали кочевниками — бедуинами («жителями пустыни»), разводящими коз, овец и верблюдов. Жизнь бедуина невозможно представить без верблюда. Это животное — постоянный спутник и средство существования кочевых арабов. Бедуины жили племенами, разделёнными на роды и семьи. У них существовала знать — шейхи и саиды, которые имели большие отары, много рабов и получали значительную часть добычи во время войн. Все члены одного племени считали себя родственниками. Большинство арабов поклонялись разным племенным богам — единственной религии у них не существовало. Наиболее почитаемыми были бог войны и плодородия Астар, богиня Луны Син, богиня-мать Лат. Олицетворениями богов арабы считали рукотворных каменных идолов и естественные каменные столбы. Встречались также и немногочисленные сторонники иудаизма и христианства....

Византийская империя

7 Клас

На месте древней греческой колонии Византия римский император Константин I Великий 330 г. основал новую столицу Римской империи город Константинополь. По названию «Византия» историки впоследствии и нарекли Восточную Римскую империю. Однако сами византийцы называли себя ромеями (римлянами), а свое государство — ромейским. Годом возникновения Восточной Римской империи, или Византии, считают 395 г., когда император Феодосий Великий разделил государство между своими сыновьями. В ходе варварских завоеваний хитрые константинопольские императоры смогли спасти свои владения и направить варваров на земли Западной Римской империи. В то время, когда Западная Европа лежала в руинах, Византийская империя крепла и расцветала. Население Византии составляли греки, сирийцы, евреи, египтяне, армяне, грузины и другие народы. Наибольшими городами были Константинополь, Александрия, Антиохия, в которых обитало по 200-300 тыс. жителей. Столица империи — Константинополь — была расположена на берегах пролива Босфор, где пересекались важнейшие торговые пути: морской — из Черного моря в Средиземное и сухопутный — из Европы в Азию. Византия вела торговлю с Китаем, Ираном, Индией, странами Западной и Восточной Европы. Государственным строем в Византии была монархия. Вся полнота власти принадлежала василевсу (греческое название императора), который был «ниже только Бога и следовал сейчас же за Богом». Христианская церковь поддерживала власть императора, считала его защитником церкви и требовала от подданных отдавать ему богоравный почет. Но важной особенностью было то, что священной считалась лишь должность императора, а не его лицо. Император не наследовал трон, а избирался армией, синклитом (греческое название Сената) и народом....

Рождение средневековой Европы

7 Клас

Рождению средневековой Европы предшествовали упадок Римской империи (с III в.), Великое переселение народов (IV-VII вв.), расселения варваров на территории Западной Римской империи и образования ими варварских королевств. У колыбели средневековой Европы стояли два противоположных и непохожих мира: античный (греко-римский), который с начала нашей эры активно христианизировался, и варварский. Варвары — пренебрежительное название всех инородцев, которые не имели греческого и римского воспитания, не были причастными к античной культуре. Сложный и тяжелый путь объединения этих миров длился несколько столетий (на протяжении V-IX вв.). К середине I тыс. Римская империя представляла собой лишь слабую тень бывшего могущества. Кризис и упадок империи, которые начались в III в., сделали ее неспособной выдержать нашествие варваров. Прекращение завоевательных войн повлекло сокращение количества рабов, что негативно отразилось на состоянии сельского хозяйства и ремесла. Чтобы как-то компенсировать недостаток рабочих рук, рабов и свободных крестьян стали превращать в колонов. Колоны — зависимые от землевладельцев арендаторы, которые за право пользоваться землей отдавали треть выращенного урожая....

Что такое история Средних веков?

7 Клас

Распад в 476 г. Западной Римской империи стал трагическим финалом истории Древнего мира и началом нового этапа всемирной истории — Средних веков. Для современников тех событий смена исторических эпох произошла почти незаметно — в их повседневной жизни мало что изменилось. Однако с течением времени становилось все хуже. Самое большое государство Древнего мира распадалось долго. Частая смена правителей стала привычной. Да и Рим даже почти два века фактически не был столицей — его неоднократно захватывали и грабили племена варваров. Наступившую новую эпоху впоследствии историки назвали Средними веками. Первыми термин «средние века» стали употреблять в XV-XVI вв. итальянские мыслители. Этим названием они характеризовали большой исторический отрезок между двумя «просвещенными» эпохами — античностью и Возрождением. Эпоху V-XV вв. они считали временем дикости и варварства до тех пор, пока не стали известны потерянные и забытые достижения античной цивилизации. Со временем термин «средние века» получил распространение и закрепился за периодом европейской истории от середины V до конца XV века, хотя и приобрел несколько иное значение. Цивилизация — в данном случае под этим термином подразумевают уровень, степень общественного развития материальной и духовной культуры....

Найвидатніші постаті середньовіччя. Біографічний словник

7 Клас

Абеляр П’єр (1079—1142 рр.). Видатний мислитель середньовічної Європи. Попередник схоластів. Шукав підкріплення віровчення розумом, тому неминуче впадав у єресь. Церква засуджувала його за «зухвальство, з яким він копається в божественних таємницях». Написав блискучу пам’ятку середньовічної літератури — «Історію моїх бідувань». Йому заздрили, його переслідували. Помер у Клюнійському монастирі. Алкуїн Флакк Альбін (бл. 735—804 рр.). Видатний представник «Каралінзького відродження». Заснував при дворі Карла Великого школи, бібліотеки, майстерні з переписування книг. Рятував за навчання дітей не лише богослов’я, а й «людських наук» — грамоти й філософії. Аль-Біруні (973—1048 рр.). Видатний середньоазійський мовознавець, історик, математик, астроном. Писав арабською мовою. Написав фундаментальну працю про Індію. Альфред Великий (бл. 871—900 рр.). Король Англії. Невтомно вів боротьбу проти набігів норманів-датчан. Утворив на північному сході Англії країну датського закону — Денло. Видав нову збірку законів. Уперше запропонував податок у Англії («датські гроші»). Опікувався освітою, наукою....

Пояснення основних понять

7 Клас

Аварський каганат (VI—IХ ст.) — царство тюрків-аварів у Паннонії (територія Угорщини), знищене Карлом Великим. «Авіньйонський полон» пап (1309—1377 рр.) — вимушене проживання пап у французькому місті Авіньйоні. Алхімія — хімічні досліди, метою яких є отримання шляхом змішування та підігрівання речовин панацеї (універсальних ліків) чи перетворення неблагородних металів (мідь, свинець) у золото чи срібло. Апостольська столиця — папська держава в середні віки. Арабеска — поєднання рослинного орнаменту з арабським написом. Арбалет — механічна метальна ручна зброя у вигляді сталевого лука з дерев’яним ложем з прикладом і механізмом для натягування тятиви. Архів — установа, в якій зберігають й опрацьовують старі документи. Астрологія — вчення, за яким на основі розташування небесних тіл можна передбачати майбутнє, долю людини. Астрономічні спостереження — пов'язані з астрономією, тобто наукою про небесні тіла. Базиліка — прямокутна будівля, розділена усередині рядами колон або стовпів на частини — вищу середню і нижчі бічні. Балдахін — навіс із тканини на жердинах або стовпах. Банк — установа, що має вільні кошти й надає позички під проценти. Барельєф — низький рельєф, у якому опукле зображення виступає над плоскою поверхнею не більше, ніж на половину свого об’єму. Барон — великий феодал, неспадковий васал короля. Бедуїни — кочівники на Аравійському півострові та в деяких районах Північної Африки. Бейліки — дрібні самостійні князівства в країнах Близького та Середнього Сходу. Бенефіцій — у ранньосередньовічній Західній Європі надання королем чи великим землевласником васалові в довічне користування землі як винагороди за службу....

Релігія і культура

7 Клас

У середині І тис. н. е. серед китайських верхів поширився буддизм. Простий люд віддавав перевагу даосизму — релігії, що відстоювала рівність, засуджувала потяг до влади, багатства і слави, обіцяла безсмертя. Але найпопулярнішим у країні стало конфуціанство, яке перетворилося у своєрідну релігію. Китаєць намагався, як це радив Конфуцій, бути милосердним, не чинити зла іншим, дбати про громадські інтереси, шанобливо ставитися до старших і, особливо, до батьків. Перетворивши ці правила поведінки в непорушний закон, китайці робили своє співжиття більш-менш упорядкованим. Згадай, хто такий Конфуцій? Поступово буддизм, даосизм і конфуціанство злилися в Китаї в одну релігію. Кожен китаєць був трохи буддистом, трохи даосом, найбільше ж — конфуціанцем. Держава дбала про освіту, бо їй потрібні були грамотні чиновники. Освіченим вважався той, хто вмів читати, писати, рахувати, стріляти з лука, правувати колісницею, знав обряди і музику. В окремих монастирях навчали бойових мистецтв (у-шу)....

Повсякденне життя, звичаї та традиції

7 Клас

Китайці жили у будинках без стелі, бідно умебльованих (сиділи, їли і спали на циновках). Двір нагадував невелику фортецю. Заходити без дозволу в чужий двір заборонялося — господар міг стусанами прогнати незваного гостя, навіть «мандарина». Китайці носили простий, одноманітний одяг — штани і підперезану поясом куртку. Куртку запинали неодмінно направо, щоб відрізнятися від «варварів». Взували на босу ногу туфлі на дерев’яній чи шкіряній підошві. Коли заходили в помешкання, роззувалися, але вийти босоніж на вулицю вважалося непристойним. Чоловіки ніколи не ходили без головного убору. Мода на одяг змінювалася, причому законодавцем мод був імператорський палац. Аристократичне середовище тиранила мода. Так, найвродливішими вважалися жінки з тоненькими, як у 6—8-річних дівчаток, ніжками, тому модниці спотворювати себе бинтуванням ніг. Аристократки, щоб відрізнятися від людей фізичної праці, відпускали на пальцях рук довжелезні нігті, на які одягали срібні футлярчики....

Навігація