|
У X ст. західну частину колишньої імперії Карла Великого вже називали не Галлією, а Францією («країною франків»). Але централізованою державою Франція тоді не була. В ІХ—Х ст. вона першою в Західній: Європі розпалася на ряд незалежних володінь — герцогства Нормандія, Аквітанія, Гасконь, Бургундія, графства Тулузьке, Шампань, Фландрія (васал відразу і французької, і німецької корон) та ін. Кожне з них було державою в державі. їхні володарі часом були могутнішими за короля і лише вдавали з себе вірнопідданих. Джерело XI ст. Із листа Одона, графа Блуа, королю Роберту ІІ Але здивував мене дуже ти, мій короле, тим, що... визнав ти мене негідним феода твого. Адже якщо йдеться про умови походження, то, дякуючи Богу, я родовитий. Якщо йдеться про якість феоду, якого ти мені надав, то відомо, що він не належить до твоїх володінь.... а дістався у спадок від предків моїх. Щодо виконання служби, то тобі добре відомо, що, допоки я користувався твоєю прихильністю, служив тобі і при дворі, і у війську, й на чужині. Якщо ж потім, коли ти наклав на мене опалу й вирішив відібрати наданий мені феод, я, захищаючи себе й свій феод, чимось тебе скривдив, то вчинив це я у стані роздратування несправедливістю й через безвихідь. Справді, як же я можу не захищати феода свого? Бога й душу кличу в свідки, що ліпше помру на своєму феоді, аніж житиму без нього....
|
