Войти
Закрыть

Практичне заняття. Утвердження принципів громадянського рівноправ'я: від Декларації прав людини і громадянина до Цивільного кодексу Наполеона

9 Клас

Ідеї про права людини беруть свій початок від найдавніших часів людської історії. Ще в стародавніх міфах та віруваннях, а також у Книзі Книг — Біблії містяться положення про цінність і недоторканність людського життя, рівність людей. Ці погляди утверджувалися в історії поступово й особливо поширилися в античні часи. Тоді почало формуватися усвідомлення важливості людини, її здатності та можливості визначати спосіб життя у своїй державі, закладалися принципи демократії. У ході історичного розвитку розуміння демократії поглиблювалось, поширювались громадянські права людини, які проголошувались та закріплювались певними законами. Так, видатним документом Нової історії є «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького», що були написані Пилипом Орликом у квітні 1710 р. при обранні його гетьманом. «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» були створені під значним впливом ідей західноєвропейського парламентаризму й закладали принципи республіканської форми правління на українських землях. Цей документ, який пізніше дістав назву «Конституція Пилипа Орлика», містить цілу низку привілеїв, які надавалися як певним соціальним групам, так і окремим містам. Конституція Пилипа Орлика діяла певною мірою на Правобережній Україні як мінімум протягом 1710—1711 рр. і стала однією з перших конституцій Європи....
0 Переглянути

Консульство та Імперія у Франції. Наполеон І. Віденський конгрес і Священний союз

9 Клас

Наполеон Бонапарт (1769-1821 рр.) — одна з найяскравіших особистостей Нового часу, політичний, державний і військовий діяч Франції. Народився на о. Корсика в родині збіднілого дворянина. Освіту здобув у Брієнській військовій школі, у військовій школі в Парижі. У 1785 р. в чині молодшого лейтенанта артилерії Наполеон розпочав військову службу. У період Французької революції його було удостоєно звання бригадного генерала, а за Директорії призначено командувачем армії. У 1799 р. здійснив державний переворот, унаслідок якого став першим консулом. З 1804 р. — імператор французів. Увів Цивільний кодекс, здійснив ряд реформ. У результаті війн під владою Наполеона Бонапарта опинилася більша частина Західної й Центральної Європи. Розгром французької армії в Росії (1812 р.) став початком краху імперії Наполеона. Вступ у березні 1814 р. військ антифранцузької коаліції в Париж змусило його відректися від престолу. Бонапарт був засланий на о. Ельба. У 1815 р. він знову посів французький престол. Після поразки під Ватерлоо Наполеон удруге відрікся від престолу. Останні роки життя провів на о. Св. Єлени як бранець англійців. Конституція 1799 р. вже не містила «Декларації прав людини і громадянина», але гарантувала буржуазії й селянству збереження власності, отриманої в роки революції в результаті конфіскації і розподілу дворянського майна. Уся влада перебувала в руках першого консула — Наполеона Бонапарта. Він зосередив у своїх руках командування армією, призначення на вищі військові й цивільні посади, керівництво внутрішньою й зовнішньою політикою. Два інші консули — Е.-Ж. Сійес і Р. Дюко — мали тільки дорадчі голоси....
0 Переглянути

Французька революція кінця XVIII ст.

9 Клас

Історична довідка. Франція — держава в Західній Європі. У стародавні часи територію Франції населяли галли (кельти), звідси її давня назва — Галлія. До середини І ст. до н.е. Галлія була завойована Римом. З кінця V ст. н.е. — основна частина Франкської держави. Утворене за Верденським договором 843 р. Західно-Франкське королівство займало приблизно територію сучасної Франції; у X ст. країна стала називатися Францією. До середини XII ст. у Франції панувала феодальна роз’єднаність. У 1302 р. скликані перші Генеральні штати, склалася станова монархія. Абсолютизм зміцнився після Релігійних війн XVI ст., досяг апогею за Людовика XIV. У XV—XVIII ст. французькі королі вели тривалу боротьбу з Габсбургами. Феодально-абсолютистську систему ліквідувала Французька революція кінця XVIII ст. ФРАНЦІЯ наприкінці XVIII ст. КРИЗА «СТАРОГО ПОРЯДКУ» Сільське господарство. Земля належала сеньйорам. Селяни виконували грошові й натуральні повинності. Сільський трудівник не міг скористатися пасовищем, продати товар на базарі, ловити рибу, змолоти зерно у млині, вирити колодязь, не сплативши податок місцевому дворянинові. Селяни також платили десятину на користь церкви, а державі — податки на майно та подушне. Промисловість і торгівля. Індустріальна революція в країні ще не розпочалася. Головною формою в організації виробництва була примітивна домашня мануфактура. Внутрішня торгівля розвивалася повільно. Зубожіння селян не дозволяло їм купувати товари, що звужувало внутрішній ринок. У поганому стані перебували дороги, існували різні митниці всередині країни, була відсутня єдина система мір і ваги....
0 Переглянути

Історія Нового часу

9 Клас

Це час Великих географічних відкриттів і завоювання європейцями Нового Світу, Реформації та Контрреформації. У першій половині XVI ст. в Європі завершилося формування централізованих держав — Англії, Франції, Іспанії. Це був період релігійних війн у Франції; зародження й становлення республіки в Нідерландах; правління Єлизавети І й приходу до влади династії Стюардів в Англії; створення Речі Посполитої; правління Івана IV Грозного, «смутних часів» і становлення династії Романових у Росії; Тридцятирічної війни й Вестфальського миру. НОВИЙ ЧАС. ПЕРША ЧАСТИНА (друга половина XVIІ — кінець XVIII ст.) Цей період від лічують від Англійської революції. У другій половині XVIII ст. у Великій Британії розпочалася індустріальна революція — раніше за інші країни світу. У Франції за короля Людовика XIV, що правив у 1643—1715 рр., досяг свого апогею абсолютизм. Освічений абсолютизм був характерний для Австрійської імперії Габсбургів під час правління Марії-Терези та її сина Йосипа II. Після Вестфальського мирного договору 1648 р. в Німеччині була закріплена роздробленість: реформи Петра їй Катерини //зміцнили феодальні підвалини Російської імперії. Боротьба північноамериканських колоній проти Великої Британії завершилася державотворенням Сполучених Штатів Америки....
0 Переглянути

Основні терміни та поняття

9 Клас

Акціонерне товариство — організаційна форма великих підприємств, капітал у якій формується за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів членів товариства — акціонерів. Анархізм — суспільно-політична течія, що заперечувала необхідність державної влади, виступала за повне самоупраівління громад, трудових колективів. Більшовики — представники політичної течії (фракції) в РСДРП (із 1917 р.— самостійна політична партія, очолювана В. Леніним). Поняття «більшовик» виникло на II з'їзді РСДРП (1903 р.) після того, як прихильники В. Леніна отримали більшість голосів, а їхні противники — меншість (меншовики). Бури (африканери) — самоназва голландських, французьких і німецьких колоністів у Південній Африці. «Вікторіанська епоха» — період в історії Англії (друга половина XIX ст.), коли вона досягла найбільшої могутності й стабільного внутрішнього становища. Припала на правління королеви Вікторії. Гомруль («самоуправління») — одна з головних вимог ірландського національного руху кінця XIX ст. Диктатура пролетаріату — у марксизмі: означення влади, яка встановлюється внаслідок революції та здійснюється пролетаріатом на чолі зі своєю партією. Домініон — самоврядна колонія. Експансія — розширення зони впливу або панування в різних сферах (територія, економіка, політика) шляхом захоплення земель, ринків збуту, джерел сировини інших держав....
0 Переглянути

Узагальнення до курсу. Основні ідеї, здобутки, виклики «довгого» XIX століття

9 Клас

Поняття «довгого» XIX століття запровадив видатний англійський історик Ерік Гобсбаум (1917—2012). Воно починається з Великої французької революції (1789 р.) і закінчується початком Першої світової війни (1914 р.). Це саме той період, який ви вивчали. За цей час у світі відбулися значні зрушення. Так, у результаті промислової революції в Європі, США та Японії відбувся перехід від аграрного до індустріального суспільства. Головним багатством стали заводи й фабрики, копальні та залізниці. Більша частина населення стала жити в містах. Змінилася й соціальна структура суспільства. Крім промисловців і найманих робітників, активно формувався середній клас. Із перемогою промислової революції остаточно утвердилася ринкова економіка. Соціальні та економічні зрушення супроводжувалися утвердженням нових цінностей — свободи і рівності. Почалося становлення демократії. Лібералізм став панівною течією суспільної думки. Перетворення наукової картини світу, швидкі зміни художніх стилів у літературі та мистецтві зробили культурне життя особливо яскравим і насиченим. Загалом змінилося місце культури в суспільному житті. Культура стала масовою та почала обслуговувати культурні запити освіченої частини суспільства, яка з кожним роком збільшувалася. Як наслідок, поширилися творчі професії. У свою чергу, представники культури почали впливати на громадську думку, висловлюючись через засоби масової інформації, що бурхливо розвивалися....
0 Переглянути

Практичне заняття. Зародження масової культури

9 Клас

Поряд із книгами, які були розраховані на вишуканих читачів, з’явилися твори, орієнтовані на смаки й потреби звичайної освіченої людини. У XIX ст. утвердилися такі літературні жанри, як пригодницький і детективний романи. Класичними пригодницькими романами стали твори американця Фенімора Купера, англійців Томаса Майна Ріда і Роберта Льюїса Стівенсона, французів Луї Жаколіо, Ежена Сю, Гюстава Емара і Луї Буссенара. Американець Едгар По в 1841 р. написав перше детективне оповідання «Убивство на вулиці Морг». У 1887 р. англієць Артур Конан Дойль надрукував перше оповідання, героєм якого став Шерлок Холмс. Наприкінці XIX ст. з’явився вид мистецтва, який незабаром став наймасовішим. 28 грудня 1895 р. у «Гран-кафе» на бульварі Капуцинок у Парижі брати Люм'єр уперше продемонстрували сінематограф — апарат, який показував рухомі фотографії. Першим глядачі побачили фільм «Прибуття потяга...». За кілька тижнів такі апарати й фільми Люм’єри вже показували в Римі, Відні, Берліні, Лондоні, Петербурзі, Москві тощо; незабаром у США, Індії, Австралії, Єгипті. Так виникло кіно. Масова культура стала вагомим чинником формування громадської свідомості. Стаття в газеті або журналі, книга, спектакль, кінофільм іноді перетворювалися на значну подію в суспільстві....
0 Переглянути

Література та мистецтво

9 Клас

Напрямки розвитку літератури. У XVIII ст. розвиток літератури відбувався під безпосереднім впливом просвітителів. То був час визрівання в Європі економічних, політичних і духовних передумов для суттєвих змін у соціально-політичному житті. їх наближення тонко відчували майстри художнього слова. Аналізуючи епоху, вони за допомогою художніх засобів та образів передавали її сутність і місце в історії. Глибоку поезію творили значні представники німецького народу доби Просвітництва Йоганн Вольфганг Гете (1749—1832) і Фрідріх Шіллер (1759—1805). Обидва виступали як гуманісти, борці за прогрес і свободу народу, хоч і виражали свою мету тільки в книжках. Людину Й. В. Гете сприймав цілісно й тільки в контексті епохи, а суспільні явища пов’язував із духовним станом людини. Він заперечував революційне насильство. Сенс буття Й. В. Гете вбачав у свободі людської особистості. Світове визнання письменнику приніс роман у листах «Страждання молодого Вертера». Філософські ідеї Й. В. Гете знайшли втілення в трагедії «Фауст». Ф. Шіллер залишив людству багату спадщину як поет, драматург, історик. Ставлячи в центр усіх подій людину, основними причинами суперечок він вважав зіткнення інтересів окремих особистостей. Свої твори Ф. Шіллер присвячував переломним етапам в історії європейських країн. До таких належать історичні драми й трагедії, зокрема «Марія Стюарт», «Орлеанська діва», «Вільгельм Телль», трилогія «Валленштейн»....
0 Переглянути

Наука і техніка

9 Клас

Подорожі європейців і розвиток географічних знань. На початок XIX ст. європейцям були відомі лише прибережні райони більшості континентів. їхні внутрішні райони, особливо в Азії, Африці, Південній Америці, Австралії, були майже не досліджені. Неосвоєними залишалися й південний і північний полярні райони. У 1820 р. російська морська експедиція під керівництвом Тадея Беллінсгаузена та Михайла Лазарева відкрила новий материк — Антарктиду. Проте суворий клімат завадив подальшому вивченню континенту. У середині XIX ст. британський місіонер і дослідник Девід Лівінгстон здійснив кілька подорожей Центральною та Південною Африкою. Англієць Генрі Стенлі першим серед європейців перетнув Африку зі сходу на захід та відкрив і дослідив басейн річки Конго. У 1860—1861 рр. англійські дослідники Роберт Берк і Віллє О’Хара вперше перетнули Австралію з півдня на північ. Дослідженням природи та населення Океанії займався уродженець України Микола Миклухо-Маклай. Поживши серед аборигенів Нової Гвінеї (папуасів) та познайомившись ближче з їхнім життям, він категорично заперечував ідеї расизму — зверхності одних рас над іншими. Завдяки експедиціям російських вчених Петра Семенова-Тян-Шанського та Миколи Пржевальського були досліджені внутрішні райони Сибіру й Центральної Азії....
0 Переглянути

Міжнародні відносини наприкінці XIX — на початку XX ст.

9 Клас

Співвідношення сил у Європі в 70-ті рр. XIX ст. Поразка Росії в Кримській війні 1853—1856 рр., об’єднання Німеччини та Італії, поразка Франції у франко-німецькій (франко-прусській) війні 1870—1871 рр. призвели до зміни співвідношення сил у Європі та загострення міжнародних відносин. Особливо цим скористалася Росія, яка повернулася до групи великих держав і продовжила зовнішню експансію. Поява в центрі Європи нової, могутньої, мілітаризованої, агресивної Німецької імперії викликала занепокоєння всіх сусідніх держав. У той час зовнішньополітичний курс Німеччини визначав О. фон Бісмарк, який прагнув утвердити повне панування своєї країни в Європі. Незважаючи на поразку, Франція залишалася головною перешкодою на цьому шляху. Уряд Німеччини неодноразово провокував Францію на нову війну (франко-німецькі «тривоги» 1874—1875 рр.), але марно. Зростання могутності Німеччини підштовхнуло Австро-Угорщину до зближення з нею, хоча Австрія зазнала поразки у війні проти Пруссії 1866 р. До такого кроку Австро-Угорщину спонукали обставини. Це, зокрема, етнічна близькість німців та австрійців, нестабільне становище двоєдиної монархії, прагнення здобути підтримку німецької дипломатії в експансії на Балканах, зростання економічної залежності від Німеччини. Тим часом О. фон Бісмарк прагнув досягти нейтралітету з Росією, яка в 60-х рр. XIX ст. докладала зусиль для скасування статей Паризького договору 1856 р. Відкривалися сприятливі перспективи для російсько-німецького зближення....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 257 258 259 260 261 262 263 264 265 ... 317
Назад

Навігація