Войти
Закрыть

Еволюція європейської соціал-демократії: від марксизму до легальної парламентської діяльності

9 Клас

Народився в родині адвоката. Навчався в Боннському та Берлінському університетах, де вивчав юридичні науки, філософію, історію. Відмовившись від університетської кар’єри, став займатися політичною діяльністю. Від 1844 р. розробляв теорію соціалістичної революції. У 1847 р. разом із Ф. Енгельсом (1820-1895) створив першу комуністичну організацію - «Союз комуністів». Маркс і Енгельс вбачали своє завдання насамперед у тому, щоб організувати робітників для боротьби за свої права. Вони наголошували, що ідеї ніколи не виводили суспільство за межі старого порядку, тому потрібно використовувати більш дієві засоби боротьби. Маркс і Енгельс стали авторами теорії революційного переходу до комунізму (від лат. communis - «спільний», «загальний»), що отримала назву «марксизм». Основні його положення проголошували: у капіталістичному суспільстві є два антагоністичних класи (пролетаріат і буржуазія), боротьба між якими є основою суспільного прогресу. Побудова соціалізму неминуча без соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату; для перемоги в цій боротьбі робітничому класу потрібно створити власну політичну партію і взяти владу в свої руки. Пролетар - незаможний, але юридично вільний громадянин. Маркс і Енгельс вважали, що комунізм - це суспільний порядок, який є «асоціацією виробників», «суспільством», що засноване на засадах колективізму, великій промисловості, суспільній власності, безкласовій структурі та розподілу із суспільних запасів. Їхнім основним гаслом було «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!»....
0 Переглянути

Завершення формування індустріального суспільства в розвинутих країнах світу

9 Клас

Найхарактернішою рисою економічного життя провідних європейських країн (Великої Британії, Німеччини, Франції), США та Японії у другій половині XIX — на початку XX ст. стало формування індустріального суспільства. Перш за все це означало створення такої структури господарства, за якої частка промислового виробництва перевищувала б частку виробництва сільськогосподарської продукції. Так, світове промислове виробництво протягом 1871-1913 рр. зросло майже вп’ятеро (особливо великими темпами розвивалася важка промисловість), продуктивність праці зросла на 40 %, а обсяг торгівлі - майже вчетверо. Формування індустріального суспільства супроводжувалося процесами урбанізації та пролетаризації. Використання найманої праці охопило не тільки виробництво, а й будівництво, транспорт, сферу послуг, сільськогосподарське виробництво. 1914 р. чисельність світового пролетаріату становила 70 млн. Величезний вплив на розвиток суспільства наприкінці XIX - на початку XX ст. мали науково-технічні відкриття та досягнення. Кінець XIX — початок XX ст. - це епоха сталі. Вона використовувалася у виробництві локомотивів, рейок, будівництві мостів, багатоповерхових будинків, сільськогосподарських машин. З’являються нові джерела енергії - нафта та електрика. 1903 р. Орвілл Райт уперше підняв у повітря літальний апарат з двигуном. Політ тривав 12 с, літак відірвався від землі приблизно на три метри. Важливе технічне значення мала поява нових типів двигунів, які сконструювали німецькі конструктори Н. Отто (1876) та Р. Дізель (1897). Ці високоекономічні двигуни, що працювали на рідкому паливі, досить скоро стали використовувати Г. Даймлер і К. Бенц (Німеччина, 1886) у своєму першому авто, брати У. та О. Райти (США, 1903) - у першому літаку, компанія Клозе-Шульце (Німеччина, 1912) - у першому дизельному локомотиві....
0 Переглянути

Утворення незалежних держав у Латинській Америці

9 Клас

У серпні 1791 р. під впливом Французької революції спалахнуло масове повстання чорношкірих рабів у французькій колонії Сан-Домінго (з кінця XVII ст. займала західну частину о. Гаїті, східна продовжувала належати Іспанії) під проводом колишнього невільника Туссена Лувертюра. Іспанська влада східної частини Гаїті загравала з повсталими, розраховуючи використати їх для захоплення французької частини острова. Комісари Конвенту, що прибули в Сан-Домінго у 1794 р., проголосили відміну рабства, проте невдовзі на острові висадився британський десант. У результаті запеклої чотирирічної боротьби залишки британських військ змушені були евакуюватися з Гаїті, генерал-губернатором усього острова (в 1795 р. Іспанія поступилася його східною частиною Франції) став Туссен Лувертюр. Наполеон Бонапарт після захоплення влади у Франції 9 листопада 1799 р. мав намір створити колоніальну імперію в Америці. Добившись від Іспанії поступки Луїзіани, відрядив у 1802 р. до Гаїті 20-тисячний корпус під командуванням генерала Леклерка. Пообіцявши мир, генерал заманив Туссена Лувертюра на нараду і наказав схопити та вислати гаїтянського лідера до Франції, де той і помер в ув’язненні наступного року. Але під проводом соратника Туссена Лувертюра Жана Жака Дессаліна армія повсталих здобула блискучу перемогу (у листопаді 1803 р. із 43 тис. французьких військ на батьківщину відбуло всього 8 тис. уцілілих солдатів, та й ті потрапили в полон до британського флоту), і 1 січня 1804 р. було проголошено незалежність Гаїті. Повстанці отримали землі французьких колоністів. Східна частина острова залишилася в руках Франції, у 1808 р. було повернуто Іспанії, а в 1822 р. її зайняли гаїтянські війська. Після кількох безуспішних спроб відновити своє панування Париж у липні 1825 р. визнав незалежність Гаїті з умовою компенсації за експропрійовану власність французьких плантаторів. У 1844 р. у східній частині острова в результаті антигаїтянського повстання було утворено самостійну Домініканську Республіку, яка швидко потрапила під фінансово-економічний контроль США. Особливістю ж політичного розвитку Республіки Гаїті стала гостра міжусобна боротьба за владу....
0 Переглянути

США (1815—1870)

9 Клас

Перша половина XIX ст. характеризувалася розширенням території США. Розвиток промисловості та потреби господарств плантаторів-рабовласників у нових землях визначили характер зовнішньої політики держави. Весь Північноамериканський континент був відкритий для колонізації, корінне населення не могло чинити належного опору. Напрямок завоювань визначався інтересами різних верств населення: буржуазія та фермери намагалися колонізувати західні землі й Канаду; плантатори мріяли про землі на півдні та південному заході. Фермери - категорія підприємців у сільському господарстві; власники або орендарі земельних угідь, які ведуть своє господарство сімейними засобами або з використанням найманої робочої сили. У результаті експансії територія США збільшилася від 1000 км2 (1776) до 9369 км2 (1867). Було приєднано Луїзіану (1803), Флориду (1819), території верхів’я р. Міссурі (1818), Техас (1845), Орегон (1846), Нову Мексику (1848). Розширення території держави відбувалося шляхом купівлі нових земель у інших держав (так, наприклад, було придбано Луїзіану у Франції) або внаслідок воєнних дій. Населення країни на середину XIX ст. становило 31 млн осіб (на Півночі проживало 22 млн, на Півдні - 9 млн, з них 3,5 млн чорношкірих). Більша його частина працювала в сільському господарстві. У першій половині XIX ст. США залишались аграрною країною. Як ви вважаєте, чому в першій половині XIX ст. відбувається збільшення території США?...
0 Переглянути

Російська імпеія у першій половині ХІХ століття

9 Клас

На початку XIX ст. російський імператор Олександр І (1777-1825) змушений був зважати на необхідність модернізації Росії. Поширення в Європі ідей свободи та демократії змусило його на початку свого правління провадити політику ліберальних обіцянок, поступок і навіть перетворень. 1803 р. вийшов «Указ про вільних хліборобів». Він передбачав визволення за викуп кріпосних із землею. Реформувались органи управління: засновувалися міністерства (замість колегій, створених Петром І); формувався кабінет міністрів. 1810 р. було створено Державну раду. Але далі окремих кроків з перетворення економіки та політики російського суспільства Олександр І не пішов. Російський імператор з березня 1801 р. У зовнішній політиці маневрував між Великою Британією та Францією. Після війни 1812 р. очолив антифранцузьку коаліцію європейських держав. Був одним з керівників Віденського конгресу та організаторів Священного союзу. Раптова смерть Олександра І в Таганрозі викликала чутки, які згодом переросли в легенду, що нібито він переховувався під ім’ям старця Федора Кузьмича в Сибіру. Союз порятунку За часів правління Олександра І в середовищі російського офіцерства зростає невдоволення консервативним характером самодержавства. Офіцери, які повернулися із закордонних походів, прагнули змін. 1816 р. вони заснували першу нелегальну організацію - Союз порятунку. Її активними учасниками були М. Муравйов, С. Трубецькой, брати М. та С. Муравйови-Апостоли, П. Пестель. Офіцери назвали свою організацію Союзом порятунку, оскільки вважали, що настав час «рятувати Росію». Як писав С. Трубецькой, вони хотіли «поставити Росію в таке становище, яке б зміцнило благо держави та захистило її від переворотів, подібних до французької революції...». Члени Союзу порятунку одностайно виступали за ліквідацію кріпосного права і самодержавства. Питанням, що викликало найбільші суперечності серед учасників товариства, було питання тактики. Більшість вважала, що діяти треба поступово, привертаючи на свій бік якомога більше представників державного апарату, з їхньою допомогою домогтися проголошення конституції після смерті імператора. Більш рішучі пропонували прискорити події, організувавши убивство, але ця пропозиція не була підтримана більшістю....
0 Переглянути

Об’єднання Італії

9 Клас

Після поразки революції 1848-1849 рр. Італія залишилася політично роздрібненою на 8 державних утворень: П’ємонт (або Сардинське королівство) і Ломбардо-Венеціанська область на півночі Апеннінського півострова; Римська (або Папська) держава і 4 маленьких герцогства - Тоскана, Модена, Парма та Лукка - у його центральній частині; Неаполітанське королівство (чи Королівство Обох Сицилій) - на півдні. Кожна з держав мала своє законодавство, грошову та податкову системи, митні кордони, міри ваги та об’єму. Сардинське королівство складалося з П’ємонту та острова Сардинія. Саме з огляду на його найбільшу частину королівство часто називали П’ємонтом. Правила Сардинським королівством Савойська династія, яку очолював король Віктор-Еммануїл II. На середину XIX ст. Ломбардо-Венеціанська область перебувала під владою Австрійської монархії. Австрійські ставленики правили в Пармі, Модені, Тоскані, Луцці. Австрія підтримувала владу Папи Римського в Папській області та Бурбонів у Неаполітанському королівстві. Політична роздрібненість Італії та панування Австрійської монархії на півострові негативно впливали на розвиток суспільства. Буржуазія, ліберальне дворянство, інтелігенція усвідомлювали необхідність політичних та економічних перетворень у країні. «Об’єднання потрібне як повітря», - казали в ті часи на півострові. Чому в італійських державах проголошувалося: «об’єднання потрібне як повітря»? У 1850-х роках відбувався подальший індустріальний розвиток. Найбільш модернізованими були північні області Італії, де завершився промисловий переворот. У Сардинському королівстві, Ломбардії, Тоскані виникли нові галузі промисловості - металургійна та машинобудівна. Зростало залізничне будівництво. Розвивалася зовнішня та внутрішня торгівля. Більш відсталими в економіці були Неаполітанське королівство та Папська область. «Перешкоду № 1» усебічного розвитку італійських земель убачали в австрійському пануванні. На кінець 1850-х років перед Італією постало завдання ліквідації іноземного панування, роздрібненості та утворення єдиної національної держави. Цей важливий період в історії країни називають Рисорджименто (з італ. - «відродження»)....
0 Переглянути

Об’єднання Німеччини

9 Клас

«Німеччина занадто тісна для Австрії та Пруссії, - писав Бісмарк. - Тому в недалекому майбутньому нам доведеться відстоювати наше право на існування, і не від нас залежить запобігання конфліктові; перебіг подій у Німеччині не припускає іншого виходу». Прокоментуйте вислів Бісмарка. Протягом 1850-х років економіка Німеччини продовжувала свій розвиток у напрямі індустріалізації. Особливо швидкими темпами промисловий переворот відбувався в Баварії, Тюрингії, на заході Пруссії та в північно-західних королівствах і герцогствах. Фабрична індустрія ставала панівною в усіх галузях промисловості Німеччини. За період 1848-1857 рр. виробництво чавуну збільшилося у 3,5 раза, видобуток кам’яного вугілля - у 2,5, залізної руди - майже у 3 рази. Якщо в 1848 р. вивіз вовни до Великої Британії, Франції та інших країн становив одну з основних статей німецького експорту, то в 1859 р. її ледве вистачало для своїх фабрик. У 1850-х роках у німецьких державах протяжність залізниць зросла вдвічі. На початку 1860-х років Німеччина посідає третє місце у світі за обсягом промислового виробництва (після Великої Британії та Франції). Проте подальшому розвиткові країни на шляху до індустріального суспільства перешкоджала політична роздрібненість. На початку 1860-х років важливим для німецького суспільства стало питання про те, як здійснити об’єднання. Чому політична роздрібненість була перешкодою на шляху індустріального розвитку німецького суспільства?...
0 Переглянути

«Весна народів» у країнах Західної та Центральної Європи

9 Клас

Панування фінансової аристократії у сфері економіки й політики викликало невдоволення у французькому суспільстві. Промислова буржуазія вимагала змін законів на свою користь і обстоювала необхідність встановлення республіки. У країні розпочався масовий рух за виборчу реформу, і насамперед - за зниження виборчого цензу. Керівник поміркованих лібералів О. Барро (1791-1873) висунув гасло «Реформа - рятівник від революції!». У боротьбі за виборчу реформу буржуазія використовувала легальні методи - так звані реформаторські банкети. Це були багатолюдні зібрання представників парламентської опозиції, на яких дискутувалося питання виборчої реформи. На 22 лютого 1848 р. в Парижі було призначено черговий банкет прихильників парламентської реформи. Влада заборонила його. Це викликало велике невдоволення мас. Зранку 22 лютого на вулицях Парижа панувало хвилювання. Колона демонстрантів, серед яких переважали робітники і студенти, рухалася до палацу Бурбонів, співаючи «Марсельєзу» й проголошуючи: «Хай живе реформа!». Уряд ужив рішучих заходів проти маніфестантів. На бік повсталих перейшла Національна гвардія. У ніч на 24 лютого, після розстрілу урядовими військами робітничої демонстрації, повстання охопило все місто. Упродовж ночі парижани спорудили дві тисячі барикад. Для їх будівництва було зрубано 4 тис. дерев, вибрано з бруківки більше як мільйон штук каміння. На ранок 24 лютого всі склади зброї були в руках повсталих, які вимагали зречення Луї-Філіппа. Король зрікся трону і втік до Великої Британії. «Як Карл X, як Карл X!» - проголошував Луї-Філіпп, залишаючи свою резиденцію. Його трон було спалено повсталими на площі міста. Повстання привело до перемоги революції. Схарактеризуйте причини, що зумовили революцію 1848 р. у Франції. Унаслідок лютневих подій у Франції було повалено монархію. Влада перейшла до Тимчасового уряду, фактичним главою якого став міністр закордонних справ, відомий поет та історик А де Ламартін (1790-1869). 25 лютого 1848 р. на вимогу маніфестації робітників, які в ультимативній формі зажадали відновлення республіки, Тимчасовий уряд проголосив Францію єдиною та неподільною республікою. Розпочався період Другої республіки (1848-1852)....
0 Переглянути

Особливості розвитку Франції, Німеччини та Австрійської імперії

9 Клас

Реставрація — відновлення поваленого суспільного устрою або династії. Після поразки та заслання Наполеона в 1814 р. на о. Ельба до Франції повернулися Бурбони. Розпочалась епоха Реставрації (1814-1815, 1815- 1830). У країні встановилася конституційна монархія. Король Людовік XVIII був главою держави, верховним головнокомандувачем, призначав і звільняв міністрів. Без підпису монарха не мали юридичної сили закони. Відповідно до Хартії (Конституції) 1814 р., владу короля обмежував двопалатний законодавчий корпус. Людовік XVIII призначав членів вищої Палати перів, а нижня - Палата депутатів - обиралася. Оскільки майновий і віковий цензи були дуже високими, то виборців у Франції було лише 90 тис. осіб із 30 млн населення. Режим Реставрації жорстоко розправився зі своїми противниками. Багато республіканців було відправлено на каторгу й заслання. Репресій зазнали й прибічники Наполеона. Повернувшись до влади, король, дворяни-емігранти, духовенство прагнули повернути втрачені в роки революції земельні володіння. Але революція так змінила устрій країни, що повернення до старих норм життя стало неможливе. Це підтверджувала і Хартія. У ній проголошувалось, що «всі французи рівні перед законом... Будь-яка власність є недоторканною». Цими нормами гарантувалася непорушність власності, що була придбана в роки революції буржуазією за рахунок земельних володінь аристократії та церкви....
0 Переглянути

Велика Британія — “майстерня світу”

9 Клас

Промисловий переворот мав своїм наслідком значні соціальні зрушення. Буржуазія стає економічно могутньою верствою британського суспільства. Але політична влада все ще залишалася в руках аристократів-землевласників. Більше половини виборчих округів знаходились у графствах Південної та Південно-Східної Англії. Були так звані кишенькові округи, де виборці цілком залежали від землевласника; існували й так звані «гнилі містечка», де виборчі округи розміщувались у вже неіснуючих поселеннях, володар яких міг сам висунути свою кандидатуру і проголосувати сам за себе. Торгово-промислова буржуазія, позиції якої значно посилилися в умовах промислового перевороту, стала прагнути безпосередньої участі в управлінні країною та обмеження впливу земельної аристократії на її політичне життя. Рух за виборчу реформу розгорнувся по всій країні. У Лондоні та інших великих містах відбулися масові мітинги її прибічників. У 1832 р. парламент провів виборчу реформу. Більшість «гнилих містечок» було ліквідовано, великі промислові центри отримали право посилати депутатів до парламенту, знижено виборчий ценз. Виборча реформа 1832 р. змінила співвідношення сил Палати лордів (верхня палата) і Палати громад (нижня палата) на користь останньої. Поступово вона дістала право називатися «представницею інтересів усієї країни». Парламентська реформа забезпечила зростання чисельності виборців з 220 до 670 тис. Як наслідок, до управління країною прийшли найбагатші підприємці. Тепер вони через Палату громад могли впливати на внутрішню та зовнішню політику країни....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 264 265 266 267 268 269 270 271 272 ... 317
Назад

Навігація