Войти
Закрыть

Стародавній Китай

6 Клас

Китай — дуже велика країна, клімат тут різноманітний: на заході в степах, напівпустелях і пустелях він дуже сухий, а якщо рухатися далі на схід — стає вологішим, м'якшим: тут випадає більше опадів, земля щедріша на рослинність. Для китайців небо було своєрідним божеством, а імператор — його представником на землі, володарем усього, що є під небом, власне, китайської держави. Від цього й утворилася назва держави «Піднебесна». ЛЕСОВІ ҐРУНТИ складаються з гірської осадової породи сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору. Китай переважно — гірська країна: 80 % поверхні займають височини й гори (висота Тибетського нагір'я сягає 4000-5000 м). Гори захищають східні рівнинні землі від північних вітрів. Високо в горах розташовані витоки двох великих річок — Хуанхе і Янцзи. Береги Хуанхе утворюють лесові ґрунти, і тому їх легко розмивають дощі: ріка розливається, поглинаючи селища, сади й лани. «Жовта ріка», «ріка бідувань», «горе Китаю» — так називали Хуанхе. Вона іноді обирала нове русло й продовжувала шлях до моря за кілька кілометрів від попереднього. Мабуть, життя тут було б неможливим, якби не висока родючість лесових ґрунтів, які, зволожуючись, дають високі врожаї. Саме це здавна приваблювало людей у долини Хуанхе та Янцзи....

Релігія та культура Стародавньої Індії

6 Клас

Вірування аріїв мали спільне коріння з релігією індоєвропейців, особливо слов'ян і германців. Ім'я бога сонця Санг дуже схоже на германське Сонт; бога вогню Агні — на слов'янське «огонь», ім'я бога ночі Кощая нагадує слов'янське Кощій. Деви, за уявленнями аріїв, жили на небесах, їм приносили в жертву тварин, м'ясо яких спалювали на жертовниках. Вважали, що боги живляться жертовним димом і за це посилають багатства тим, хто їх ушановує. Згодом ведична релігія привела до виникнення в VI-ІІ ст. до н. е. нової релігії — брахманізму. Головний бог Брахма поділяв людей на нерівні групи, надавши кожній з них заняття на все життя. Із власних уст Брахма створив жерців — брахманів, які здійснювали жертвоприношення, спілкувалися з богами та зверталися до людей від їхнього імені. ДЕВИ — так індійці називали своїх богів. БРАХМАНІЗМ — одна з релігій світу, що склалася на основі ведизму. Сьогодні її сповідують чимало людей. ВАРНИ — замкнені стани, які різняться за своїми правами в суспільстві....

Стародавня Індія

6 Клас

Земля на півострові Індостан майже всюди рівнинна, багата на родовища міді й заліза. Її зрошують дві великі ріки, що називаються Інд і Ганг. Їхні долини розташовані на північному заході та північному сході півострова. Територія Індії взагалі густо помережена невеликими річками (Годоварі, Нормада та ін.). Клімат у цій країні дуже сухий на північному заході й теплий та вологий на півдні, оскільки високі Гімалайські гори стримують натиск північних вітрів. У заболочених річкових долинах Індії — густі зарості дерев'янистих рослин — джунглі. Тут завжди водилося чимало хижих тварин — вовків, ведмедів, тигрів, пантер, отруйних змій, комах тощо. Дуже вдало змалював природу джунглів, повадки її мешканців знаний англійський письменник Дж. Р. Кіплінг у «Книзі джунглів». Першими ж цей світ чарівної та щедрої природи освоїли землероби....

Месопотамія в І тис. до н. е.

6 Клас

На схід від Вавилонського царства, за кількасот кілометрах від берегів Тигра ми бачимо гірські вершини — давно згаслі вулкани, що обмежують Іранське нагір'я. Іноді тут бувають катастрофічні землетруси. Дістатися до цієї суворої кам'янистої напівпустелі, яка розкинулася на висоті близько 1300 м над рівнем моря, можна лише небезпечними козячими стежками. Посеред солончаків зрідка трапляються невеликі безстічні озера. Сухі й гарячі вітри шурхотять заростями прибережного очерету. На цих непривітних землях поселився загадковий стародавній народ — арійці, які є предками багатьох сучасних народів. Шляхи й напрямки розселення арійців достеменно невідомі. Прибульці змішалися з корінним населенням. Життя зосередилось у нечисленних оазах. Річки в спекотну пору року пересихали. Ґрунти на Іранському нагір'ї вкрай неродючі, вода часто непридатна для пиття. Для розвитку землеробства будували зрошувальну систему. Урешті-решт тут утворилося кілька держав: Мідія, Персія, Лідія, Нововавилонське царство. 2. Утворення та розквіт Ассирійської держави СЕМІТИ — народи півночі й сходу Африки та частини Азії. КАСИТИ — гірські племена, що жили в ІІ-І тис. до н. е. на теренах сучасного Ірану. ХУРИТИ — племена на теренах Північного Дворіччя. На крайній півночі Дворіччя, у степових передгір'ях жили землероби, скотарі та ремісники, відомі як семітські народи. Землероби вирощували великі врожаї без іригаційних споруд. Сім'ї общинників були заможними, зв'язки між общинами — міцні. Села гуртувалися навколо міст. Селяни постачали туди продукти й відряджали чоловіків до війська. Центром було місто Ашшур (Ассур)....

Фінікія та її сусіди в давнину

6 Клас

Якщо подумки перенестися в місце, де південний берег півострова Мала Азія сходиться з узбережжям Близького Сходу, то опинимося в землях Сирії (див. картосхему на с. 68. Ми вже були тут, коли просувалися у Межиріччя. На південь від неї склався міцний союз між племенами гіксосів. Сирія протягом тривалого часу перебувала під владою цього народу. Гіксоси понад сто років володарювали над Єгиптом. Після того, як вони зазнали поразки від зміцнілої Єгипетської держави, у Сирії розпочався період роздрібнення. Міста-держави Угарит, Дамаск, Ебла, які утворилися ще в III—II тис. до н. е., постійно ворогували між собою, послаблюючи країну. У XIII-XII ст. до н. е. із Середземномор'я на Близький Схід посунули войовничі племена — філістимляни. Вони осіли там, поєднавшись із місцевим населенням. Наприкінці Х ст. до н. е. розпочалося піднесення Дамаського царства, яке створили арамеї. Там розвинулася торгівля з Месопотамією та Єгиптом. 2. Фінікія та її історія На південь від Сирії на вузькій прибережній смузі розкинулася ще одна країна — Фінікія. Вона утворилася від поєднання землеробських общин, що їх очолював жрець, який був одночасно й царем....

Найдавніші держави Дворіччя. Стародавній Вавилон

6 Клас

Протікаючи з півночі на південь, річки Тигр і Євфрат окреслюють значну територію, яку грецькі географи назвали Месопотамією. Обидві річки беруть початок у горах Вірменії та впадають на півдні в Перську затоку. Дорогою вони перетинають кілька кліматичних зон. На півночі клімат був суворо континентальним, тобто літня та зимова температури дуже різнилися між собою. На півдні, поблизу берегів Перської затоки, було надзвичайно спекотно. У цих краях щороку навесні розливалися річки — відбувалася повінь. У нижній течії, коли вітри женуть води Перської затоки назустріч могутнім водам Тигру та Євфрату, річкова вода стикалася з морською, й тоді обидві річки широко розливалися долиною, знищуючи все живе. Картина бурхливого виру наводила жах на місцевих жителів. Можливо, саме тут зародилася легенда про всесвітній потоп. Але поступово долину Месопотамії заселяли. Перші жителі осіли тут у VII тис. до н. е. Потроху заселяючи долину, вони почали обробляти цю негостинну землю. Хижі звірі нападали на худобу, болота робили життя нестерпним, комахи поширювали хвороби, часті повені знищували врожай. Для забезпечення землеробства на південних територіях створили зрошувальну систему, без якої хліба заливала б повінь. Канали доводилося прочищати, бо їх постійно замулювало. На півночі Месопотамії земля родючіша, ніж на півдні, тут не будували складної системи каналів, для поливу обходилися водою з колодязів....

Практична робота № 3. «Міфи та релігія Стародавнього Єгипту»

6 Клас

...Ми стоїмо посеред пустелі. Нам треба повернутися в 3000-й рік до нашої ери і потрапити в Передню Азію. Набираємо код команди і — уперед (тобто назад — у третє тисячоліття до нашої ери)! Через кілька секунд ми вийшли на узбережжі дельти Нілу... Звідси верхи мандруємо узбережжям на північний Схід, на землі Палестини. Зараз тут, поки що, безпечно, а через 25 століть ділянка берега між Дельтою і Палестиною буде притулком морських піратів. Їм тут зручно ховатися. Лінія берега — хвиляста, прорізана бухтами, затоками, наче нори в крільчатнику. Тепер, у 3000 р. до н. е., тут безлюдно та спокійно. Просуваємося берегом на північ, уздовж Палестини й далі землями Фінікії. Заблукати тут важко — увесь час прямуємо вздовж берега на на північ аж до Сирії. Звідси вирушаємо з торговим караваном (так безпечніше) на схід. Повільно перетинаємо пустелю й через 50 кілометрів потрапляємо в долину двох великих рік — Тигру та Євфрату....

Розквіт могутності Єгипетської держави

6 Клас

Час від часу в країні відбувалося послаблення царської влади. Тоді занепадало господарство, розпочиналася суцільна смуга неврожайних років. У ХХІІІ ст. до н. е. неспроможність фараонів впоратися із тяжким економічним занепадом призвела до розпаду Єгипту на окремі частини. Зрошувальна система залишилася без догляду і поступово вийшла з ладу. Для відновлення могутності країни необхідно було насамперед повернути єдність державі. Це вдалося фараону Ментухотепу. В історії Єгипту розпочався новий період, який називається Середнє царство (2050-1750 рр. до н. е.). Було відновлено іригаційну систему, пожвавилася торгівля. Господарство країни поступово налагоджувалося. Водночас серед населення поширювалася нерівність. З'явився прошарок заможних селян та ремісників, яких фараон залучав на державну службу, щоб вони допомагали утримувати в покорі бідні верстви населення. Нам уже відомо, що наприкінці ХVIII ст. до н. е. Єгипет завоювали гіксоси, які володіли країною понад 130 років. Їхні царі правили країною, храми та міста пограбували, тисячі єгиптян перетворили на рабів. Спаплюжена гідність, ненависть до загарбників підняли єгиптян на визвольну боротьбу. У XVI ст. до н. е. правитель Фів фараон Яхмос розбив гіксосів, штурмом здобув фортецю Аваріс та звільнив країну. Від цього часу Єгипетська держава вступила до найвищого етапу своєї історії — періоду Нового царства (1580-1085 рр. до н. е.). Це були часи останнього піднесення Єгипту. Держава відновила свою могутність. Сильна влада тримала в покорі пригнічені трудові верстви населення. Налагоджене господарство, високі прибутки давали змогу фараонам здійснювати загарбання величезних територій....

Єгипетська держава

6 Клас

Отже, у Єгипті наприкінці IV тис. до н. е. виникла держава. З її утворенням склалися сприятливі умови для подальшого розвитку: об'єднання окремих іригаційних систем в одну, з єдиним управлінням, зникли суперечки за землю, збільшились врожаї. Це полегшило життя населення, але зумовило подальше збагачення одних та бідність інших. Створення сильної державної влади в єгипетському суспільстві призвело до експлуатації трудових верств. У період Раннього царства в Єгипті з'являється рабство. Рабів продавали та купували. Серед них були як іноземці, так і єгиптяни. Їхню працю використовували в різних типах господарств країни. Проте, слід зазначити, рабів у Єгипті було небагато. З появою держави остаточно складається також цивілізація в Стародавньому Єгипті. Вона належала до такого різновиду розвитку суспільства, який має назву «цивілізація річкових долин». До нього історики відносять переважну більшість ранніх цивілізацій в історії людства (наприклад, цивілізації Месопотамії, Стародавньої Індії та Китаю). Держава, яка створилася в долині Нілу, мала особливий характер. Уся земля в країні належала правителю, тож єгиптяни мусили без заперечень виконувати всі його повеління та без упину прославляти його. Тобто давньоєгипетська цивілізація передбачала культ (поклоніння, шанування) фараона. Вам уже відомо, що володаря держави в Стародавньому Єгипті називали фараоном, якого вважали сином бога сонця Амона. Влада його була настільки необмеженою, що навіть вельможі плазували перед ним....

Навігація