Паразитичні черви - гельмінти
- 9-12-2021, 20:08
- 702
7 Клас , Біологія 7 клас Остапченко (нова програма)
§ 13. Паразитичні черви - гельмінти
Пригадайте, які організми називають паразитами. Яке розмноження називають нестатевим? Який тип розвитку називають непрямим?
Серед безхребетних тварин є чимало видів, які ведуть паразитичний спосіб життя.
Паразитами називають організми, що тривалий час використовують істот інших видів як місце оселення та джерело живлення. Паразитичні червоподібні істоти мають назву гельмінти.
Багато паразитичних видів є серед представників плоских червів і нематод (або круглих червів). Різні види плоских червів паразитують лише в людини та тварин, а нематоди - ще й у рослин.
Чим небезпечні паразитичні плоскі черви? Тіло плоских червів має форму листка або стрічки. Звідси й походить їхня назва. Найбільша кількість видів паразитичних плоских червів належить до сисунів і стьожкових червів. Сисуни мешкають у різноманітних внутрішніх органах (печінці, кишківнику, легенях, кровоносних судинах тощо) людини й різних видів тварин. Вони мають два присоски - ротовий і черевний, якими прикріплюються до тканин хазяїна. В Україні, зокрема в басейнах річок Дніпро, Сейм, Південний Буг, поширений котячий сисун (мал. 70). Його розвиток відбувається за участі двох проміжних хазяїв: прісноводних молюсків бітиній, у тілі яких паразит розмножується партеногенетично, та різних видів коропових риб.
Мал. 70. Котячий сисун. А. Статевозріла особина: 1 - ротовий присосок. Б. Цикл розвитку котячого сисуна: 1 - яйце; 2 - стадія розвитку в тілі молюска; 3 - перший проміжний хазяїн - молюск бітинія; 4 - другий проміжний хазяїн - прісноводна риба; 5 - остаточний хазяїн - рибоїдні ссавці та людина
Покинувши тіло молюска, личинки котячого сисуна потрапляють в організм іншого проміжного хазяїна - риби. Остаточний хазяїн (людина або рибоїдна тварина) заражається котячим сисуном, споживши сиру або недостатньо просолену чи просмажену рибу з личинками паразита.
Партеногенез — явище розвитку нового організму з незаплідненої яйцеклітини.
Проміжні хазяї — організми, у тілі яких паразит розвивається і може розмножуватися нестатевим шляхом чи партеногенетично.
Остаточні хазяї — організми, у тілі яких паразит розмножується статевим шляхом.
Стьожкові черви паразитують у кишківнику людини та різних видів хребетних тварин. Вони мають вузьке стрічкоподібне тіло, завдовжки від кількох міліметрів до 30 м. На передньому кінці їхнього тіла є головка з органами прикріплення: присосками, хоботком з гачками тощо. За головкою розташована непочленована шийка, а за нею - тіло, поділене на окремі членики. Паразит росте протягом усього життя, тому в ділянці шийки постійно утворюються нові членики, їхня кількість у різних видів може коливатися від 3-4 до кількох тисяч.
Стьожкові черви не мають кишківника. Поживні речовини з порожнини кишківника хазяїна вони вбирають через покриви. В Україні найпоширеніші паразити людини - бичачий та свинячий ціп’яки, ехінокок, стьожак широкий. Проміжний хазяїн для бичачого ціп’яка - це велика рогата худоба, а для свинячого - свині. Але для обох видів ціп’яків остаточним хазяїном є людина.
Заповнені яйцями дозрілі членики ціп’яків виводяться назовні через кишківник людини. Для подальшого розвитку яйця паразитів повинні потрапити з їжею в кишківник проміжного хазяїна. Там з яєць виходять маленькі кулясті личинки, які проникають у кров’яносні судини хазяїна і з током крові потрапляють до скелетних м’язів чи різних внутрішніх органів (серця, легенів, печінки тощо).
Мал. 71. Цикл розвитку бичачого ціп’яка: 1 - дозрілі членики; 2 - яйця з личинками; 3 - проміжний хазяїн; 4 - фіни; 5 - остаточний хазяїн; 6 - дорослий черв
Личинка росте і перетворюється на фіну (мал. 71, 4). Ця личинкова стадія у бичачого та свинячого ціп’яків має вигляд невеликого (розміром з горошину) міхурця, заповненого рідиною. Усередину міхурця вивернута зачаткова головка паразита. Остаточний хазяїн - людина - заражається, споживаючи недостатньо термічно оброблене м’ясо проміжного хазяїна, яке містить фіни. Потрапивши в кишківник людини, оболонка фіни руйнується, головка паразита вивертається та прикріплюється до стінки кишківника. Після цього починається утворення члеників і ріст паразита.
М’ясо можна купувати лише в магазинах чи спеціально призначених для цього місцях на ринках. Перед продажем м’ясо повинно пройти санітарний контроль на наявність у ньому личинок паразитів. Заражене м’ясо вилучають і знищують. Купуючи м’ясо в не призначених для цього місцях, ви ризикуєте заразитися різними паразитами. Перед споживанням м’ясо потрібно ретельно проварити чи просмажити.
Небезпечним паразитом людини є також ехінокок. Проміжними хазяями для нього слугують людина та різні види свійських тварин (велика рогата худоба, вівці, кози, свині тощо). Остаточні хазяї - це хижі тварини (собаки, вовки, лисиці), які заражуються ехінококом, поїдаючи м’ясо інших тварин з фінами (мал. 72. А). Людина найчастіше заражується ехінококом під час необережного поводження із собаками. На шерсті тварин можуть міститися мікроскопічні яйця паразита. З брудними руками через рот вони потрапляють до кишківника людини. Личинка виходить з яйця і з кров’ю потрапляє до різних органів (насамперед до печінки або легенів). На відміну від бичачого та свинячого ціп’яків, фіни ехінокока здатні до необмеженого росту та брунькування. Вилікувати хвору людину можна тільки видаливши фіну хірургічним шляхом.
Обов’язково мийте руки після спілкування з домашніми тваринами! Тварини - не іграшки, тому не слід брати їх із собою в ліжко.
У басейнах Дніпра та Дністра поширене захворювання людини й рибоїдних тварин (собак, котів, лисиць), спричинене стьожаком широким. Паразит розвивається у водоймах за участю двох проміжних хазяїв: спочатку - веслоногих рачків, згодом - різних видів прісноводних риб, які живляться цими рачками або іншими рибами. Людина заражується, вживаючи недостатньо оброблену рибу з личинками паразита (мал. 72. Б).
Джерелом зараження стьожаком широким може стати не тільки м’ясо риби, а й недостатньо просолена ікра прісноводних риб (наприклад, щуки або судака).
Чим небезпечні паразитичні круглі черви, або нематоди? Тіло нематод за формою нагадує веретено або нитку, у поперечному перерізі має округлу форму. Саме це й зумовило іншу назву цих тварин - круглі черви.
Мал. 72. Гельмінти людини. А - життєвий цикл ехінокока: 1 - людина (проміжний хазяїн); 2 - яйце; 3 - проміжним хазяїном може бути й травоїдна тварина; 4 - фіна; 5 - собака (остаточний хазяїн). Б - життєвий цикл стьожака широкого: 1 - людина (остаточний хазяїн), у кишківнику якої паразитують статевозрілі особини (2); яйця гельмінта виводяться з організму людини (3) і мають потрапити у воду, де з них виходять личинки (4); проміжними хазяями спочатку є веслоногі рачки (5), а згодом - риби (6); 7 - головка паразита з органами прикріплення
Серед нематод - паразитів людини - в Україні поширені аскарида людська, гострик і трихінела. Самки аскариди людської надзвичайно плодючі: кожна з них здатна виділяти щодоби в просвіт кишківника хазяїна до 270 тис. яєць. Людина заражається, коли з немитими овочами, фруктами, сирою водою або через брудні руки до кишківника потрапляють яйця аскарид (мал. 73). У кишківнику з яєць виходять личинки аскариди. Спочатку вони проникають у кровоносні судини стінок кишківника, а далі - з током крові через печінку та серце потрапляють у легені. Через деякий час вони руйнують стінки легеневих пухирців і по повітроносних шляхах через глотку потрапляють знову до кишківника людини, де й стають статевозрілими.
Інший поширений паразит людини - гострик - також мешкає в кишківнику. Запліднені самки гострика вночі відкладають яйця на згортки шкіри навколо анального отвору, подразнюючи її своїми виділеннями. Людина відчуває сильний свербіж. Гострик найчастіше паразитує в дітей. Заражені діти можуть розчісувати ці місця, на їхніх руках залишаються яйця паразита, які можуть знову потрапляти до кишківника. Так відбувається багаторазове самозараження, і захворювання триває.
Мал. 73. Цикл розвитку аскариди: 1 - яйце з личинкою на різних стадіях розвитку; 2 - личинка, що виходить з яйця в кишківнику людини; 3 - статевозрілі черви (самка та самець). Завдання: знайдіть, у чому проявляється статевий диморфізм в аскариди
Трихінела поширена переважно в місцевостях з розвиненим свинарством. Людина заражається, споживши недостатньо проварене чи недосмажене м’ясо свині, заражене личинками трихінели.
Щоб запобігти зараженню аскаридами, не слід вживати в їжу немиті овочі, фрукти, пити сиру воду. Також потрібно завжди ретельно мити руки перед їдою. Щоб запобігти зараженню гостриком, слід дотримуватися правил особистої гігієни (мити руки, регулярно підстригати нігті), кип’ятити білизну хворих.
Щоб запобігти зараженню трихінелою, слід дотримуватися певних правил. М’ясо, призначене для їжі, має пройти дослідження санітарними службами на наявність личинок паразита. Тому купуйте його лише в призначених для цього місцях: на ринках, у магазинах. М’ясо також потрібно достатньо проварити чи просмажити.
Біологічний словничок: паразити, гельмінти, остаточні та проміжні хазяї, партеногенез, фіна.
ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ
1. Якої шкоди організму людини можуть завдавати печінковий і котячий сисуни? 2. Чим цикл розвитку ехінокока відрізняється від циклу розвитку бичачого ціп’яка? 3. Який цикл розвитку стьожака широкого? 4. Якої шкоди організму людини завдають людська аскарида, гострик і трихінела? Як можна запобігти зараженню цими гельмінтами?
Обговоріть у групах
Які є заходи профілактики зараження гельмінтами?
Для допитливих і кмітливих
1. Чому паразитичним червам притаманна висока плодючість? 2. Яка роль проміжних хазяїв у життєвому циклі паразитів?
Творче завдання
Проаналізуйте та порівняйте життєві цикли гельмінтів. Створіть універсальну пам’ятку щодо запобігання зараженню паразитичними червами.
Цікаво знати
Стьожковим червам притаманна висока плодючість. В одному дозрілому членику бичачого ціп’яка, який відокремлюється від його тіла, може міститися до 175 000 яєць. За рік один ціп’як продукує понад 2500 члеників - це майже 450 млн яєць!
Коментарі (0)