|
Небезпеки на комах чатують зусібіч — величезна армія комахоїдних птахів та й комах-хижаків повсякчасно готові з’їсти необачну муху чи жука, які бодай на якусь мить відволіклися. Тому еволюція комах, керована природним добором, призвела до вироблення величезного розмаїття захисту від хижаків. Тут і маскування, й отруйність, і удавання неїстівним, і жалючість, і завмирання... Однак найцікавішим з-поміж усіх пристосувань до захисту від хижаків є мімікрія — імітація інших небезпечних комах. Якщо всі способи захисту є більш-менш статичними, то мімікрія — складний динамічний груповий захист як імітаторів (наприклад, мух чи жуків), так і об’єктів імітації (наприклад, бджіл чи ос). Цей захист ґрунтується на тому, що частина особин об’єкту імітації повинна обов’язково загинути, при цьому спричинивши в хижака вироблення стійкого рефлексу на непридатність до споживання цих комах. Наприклад, молодий птах, що впіймав осу, тут же буде боляче вжаленим, однак оса при цьому від отриманих травм загине. У результаті кількох спроб з’їсти осу чи бджолу птах дуже добре запам’ятає, що посмуговані комахи — небезпечні, тому в майбутньому їх усіляко уникатиме. Від цього виграють усі оси, бджоли, джмелі та інші жалкі комахи, проте, окрім них, вигоду отримують й інші смугасті комахи, як-от жуки, мухи, деякі метелики, нежалкі перетинчастокрилі тощо. Як уважають учені, мімікрія як пристосування комах, виникла паралельно з еволюцією квіткових рослин, адже практично всі ці комахи живляться нектаром та пилком квітів, супутньо запилюючи їх. Дослідження мімікрії є одним із найбільш складних завдань у сучасній біології, оскільки в лабораторних експериментах дуже важко відтворити природні умови, а в дикій природі — складно відслідкувати все розмаїття взаємозв’язків. Спробуй свої сили в дослідженні мімікрії — розпізнай, хто перед тобою — імітатор чи модель імітації....
|
