Навчання здійснюється на основі вироблення умовних рефлексів різного рівня складності. Розрізняють навчання: цілеспрямоване — довільне навчання, коли людина ставить перед собою мету чогось навчитись; нецілеспрямоване — мимовільне навчання — як побічний продукт інших видів діяльності. Наприклад, виконання домашніх завдань є цілеспрямованим навчанням. А перегляд інформації в соціальних мережах — це мимовільне набуття знань.

Види навчання. Під час навчання людина може набувати досвід різними способами. Вони визначають вид навчання. Одним із видів навчання є звикання — процес, у результаті якого організм навчається ігнорувати якийсь постійний подразник. Під час звикання згасають наявні реакції. Наприклад, дитина спочатку лякається, коли бачить, як дерева хитаються від вітру, згодом звикає до цього явища і не звертає на нього уваги. Людина здатна засвоювати чужий досвід, мимовільно відтворювати рухи і дії, поведінку, манери діяльності інших людей шляхом наслідування. Наприклад, діти дошкільного віку в грі копіюють дорослих.

НАВЧАННЯ — це вид діяльності, пов’язаний із засвоєнням людиною досвіду людства.

ПАМ’ЯТЬ — це здатність людини фіксувати інформацію, обробляти, зберігати й відтворювати її в потрібний момент.

Навчання може здійснюватися шляхом «спроб і помилок», тобто вправлянням (тренуванням). Так, багато хто вчиться грати на гітарі, їздити на велосипеді, кататися на роликах та скейтборді тощо. Унаслідок багаторазового повторення дії доводяться до автоматизму, формуються навички.

У процесі навчання людина здатна для розв’язання нової задачі використовувати минулий досвід. Минає час, коли вона починає розуміти сутність проблемної ситуації й бачить з неї вихід. Момент, коли людина знаходить розв’язок задачі, над якою міркувала протягом тривалого часу, називають осяянням (інсайтом). Розповідають, що грецький учений Архімед, вигукнувши «Еврика!», вискочив з ванни, коли його осінило: він відкрив закон виштовхувальної сили рідини.

Пам’ять та її процеси. Важливу роль у навчанні відіграє пам’ять. Вона допомагає людині засвоювати знання, способи діяльності, передавати їх наступному поколінню, зберігати індивідуальний досвід. Без пам’яті неможливими були б розумова діяльність, уява, орієнтування в навколишньому середовищі.

В основі пам’яті лежить утворення тимчасових нервових зв’язків між новим збудженням і тими нервовими процесами, які мали місце раніше. Виявляється, ці процеси не зникають безслідно, а зберігаються в мозку у вигляді слідів. Сліди пам’яті — це відображення того, з чим людина стикалася в житті.

Людська пам’ять здатна зберігати два види інформації: видову (вроджену) та індивідуальну (набуту). Видова інформація нагромаджена видом Ното sapiens у процесі історичного розвитку, а індивідуальна — у процесі життя людини. З огляду на це розрізняють пам’ять видову й індивідуальну. Видова пам’ять проявляється безумовними рефлексами, інстинктами і передається спадково. Індивідуальна пам’ять реалізується умовними рефлексами і становить основу пристосувальної набутої поведінки.

Пам’ять характеризується чотирма головними процесами (іл. 130).

Запам’ятовування — це закріплення в пам’яті певної інформації. Розрізняють мимовільне і довільне запам’ятовування. Мимовільне запам’ятовування здійснюється тоді, коли людина не ставить спеціальної мети запам’ятати. Мимовільно запам’ятовується те, що цікавить, є незвичним, викликає емоції. Довільне запам’ятовування є цілеспрямованим і потребує вольових зусиль. Залежно від ступеня розуміння матеріалу воно буває механічним і смисловим.

Механічне запам’ятовування здійснюється без розуміння сутності матеріалу, а смислове — тоді, коли людина розуміє матеріал, його смислові зв’язки і логіку побудови. За умови смислового запам’ятовування людина ефективніше застосовує знання для розв’язання різних завдань.

Зберігання забезпечує тривале утримання інформації в головному мозку людини. За осмисленого запам’ятовування в пам’яті зберігаються лише основні думки, а все другорядне зникає. За механічного запам’ятовування залишаються лише окремі розрізнені фрагменти.

Показником міцності запам’ятовування і водночас наслідком зберігання інформації є відтворення. Фізіологічною основою відтворення є пожвавлення в корі головного мозку людини раніше утворених тимчасових нервових зв’язків. Найпростіша форма відтворення — упізнавання, яке виникає за повторного сприймання предметів. Складнішою формою відтворення є пригадування, оскільки воно відбувається без повторного сприймання предмета. Пригадування може бути довільним, якщо людина бажає згадати щось конкретне, й мимовільним — незапланованим.

Якщо інформація не використовується, то вона поступово забувається. В основі забування лежить гальмування тимчасових нервових зв’язків у корі головного мозку. Неспроможність що-небудь згадати не означає, що інформація про це повністю втрачена. Втрачається конкретна форма вираження інформації. Найбільш суттєве залишається в досвіді людини і використовується в різних формах її діяльності. Забування оберігає мозок від перевантаження.

Іл. 130. Процеси пам’яті

Види пам’яті. За характером запам’ятовування розрізняють образну, рухову, емоційну та словесно-логічну пам’ять.

Образна пам’ять пов’язана із запам’ятовуванням, зберіганням і відтворенням чуттєвих образів предметів і явищ, їх властивостей. Залежно від аналізатора, який бере участь у запам’ятовуванні, вона буває зоровою, слуховою, смаковою, нюховою, дотиковою. Рухова (моторна) пам’ять характеризується запам’ятовуванням, зберіганням і відтворенням людиною рухів, які є необхідною умовою успішного виконання багатьох видів діяльності. Емоційна пам’ять зумовлена запам’ятовуванням, зберіганням і відтворенням людиною емоційних переживань щодо яскравих, особливих подій у її житті. Словесно-логічна пам’ять — це запам’ятовування, зберігання і відтворення різних думок, понять, суджень, у яких відображаються предмети і явища, їх загальні властивості, істотні ознаки.

За тривалістю зберігання інформації виокремлюють сенсорну, короткочасну й довготривалу пам’ять (іл. 131).

Для сенсорної пам’яті характерне нетривале (до 2 с) зберігання інформації, яка фіксується в рецепторах. Вона використовується для здійснення людиною певних дій і операцій. Тому її ще називають оперативною пам’яттю.

Короткочасна пам’ять — це швидке запам’ятовування (після одноразового й нетривалого сприймання) і зберігання інформації на короткий термін (від кількох секунд до півгодини). Установлено, що мозок людини одночасно може переробити і запам’ятати лише певний обсяг інформації. Цей обсяг становить 7±2 інформаційних сигналів (слів, предметів, символів тощо). В основі короткочасної пам’яті лежить циркуляція нервових імпульсів по замкнених ланцюгах нейронів.

Іл. 131. Види пам’яті

Для тривалішого збереження інформації необхідне її кількаразове повторення. Тоді ця інформація зможе перейти в довготривалу пам’ять. Довготривала пам’ять забезпечує тривале зберігання інформації (знань, образів, переживань), яка закріплюється після багаторазового повторення і відтворення. Події, що відбуваються в дитинстві під впливом сильних емоцій, запам’ятовуються на все життя. Досліджено, що протягом перших п’яти років життя людина фіксує в довготривалій пам’яті стільки ж інформації, скільки за все подальше життя. В основі довготривалої пам’яті лежать складні структурно-хімічні зміни в тілах нейронів або їх з’єднаннях.

Пам’ять людини має індивідуальні особливості. Комусь достатньо почути те, про що говорили на уроці, щоб запам’ятати матеріал, а комусь обов’язково потрібно кілька разів його прочитати. Дехто легко заучує вірші, але не може запам’ятати, як довести теорему, скласти хімічне рівняння тощо.

Розвиток пам’яті здійснюється шляхом постійного тренування. Ефективність запам’ятовування залежить від зосередженості, чіткості сприйняття матеріалу. Позитивні емоції, інтерес, прагнення досягти кращого результату сприяють кращому запам’ятовуванню. У процесі навчання перехід потрібної інформації в довготривалу пам’ять полегшується завдяки повторенню матеріалу. Ефективність запам’ятовування підвищується, якщо зміст зрозумілий, наявні логічні зв’язки між різними частинами матеріалу, якщо цей матеріал використовують під час виконання різноманітних завдань. Пам’ять погіршується під впливом алкоголю, токсичних речовин, наркотиків тощо.

Лабораторне дослідження

Тема: Дослідження різних видів пам’яті.

Мета: дослідити індивідуальні особливості й визначити вид пам’яті, що переважає.

Обладнання та матеріали: набір карток зі словами, аркуші чистого паперу, секундомір.

Хід дослідження

1. Прослухайте і запам’ятайте 10 слів, виразно зачитаних учителем з інтервалом 3 с. Після 10-секундної паузи запишіть у довільній послідовності слова, які ви запам’ятали на слух.

2. Після 5-хвилинної перерви уважно прочитайте і запам’ятайте інших 10 слів, написаних на окремих картках. Їх демонструє вчитель з інтервалом 3 с. Після 10-секундної паузи запишіть у довільній послідовності слова, які запам’ятали завдяки зоровій пам’яті.

3. Після 5-хвилинної перерви слухайте інші 10 слів, які диктує вчитель з інтервалом 3 с, й одразу записуйте їх ручкою на аркуші паперу. Після 10-секундної паузи запишіть на іншому аркуші в довільній послідовності слова, які запам’ятали завдяки руховій пам’яті.

4. Підрахуйте кількість правильно відтворених слів у кожному разі. Результати запишіть і порівняйте їх.

5. Зробіть висновок: який вид пам’яті переважає у вас?

Навчання. Види навчання. Пам’ять. Види пам’яті

Відомі приклади людей з унікальною пам’яттю. Так, Гай Юлій Цезар та Александр Македонський знали в обличчя й на ім’я всіх своїх солдат — близько 30 тис. осіб. Моцарт у дитинстві міг, прослухавши один раз твір для хору та оркестру, точно записати його партитуру. Визначте вид пам’яті, який переважав у цих знаменитостей.