§ 34. Економіка країн Африки

На які природні ресурси багаті країни Африки?

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН АФРИКИ. Найважливіші особливості економік країн Африки зображено на малюнку 105.

Мал. 105. Особливості економічного розвитку країн Африки

Африканські країни переважно експортують мінеральну і сільськогосподарську сировину (мал. 106), а імпортують готову промислову продукцію.

Мал. 106. Товарна структура експорту Африки до Європи й Азії

Економічний розвиток більшості країн Африки визначається залученням прямих іноземних інвестицій. Їх переважно вкладають у розбудову нових потужностей з видобування корисних копалин та розширення площ під окремими видами експортних сільськогосподарських культур. Це зумовлює виразні диспропорції в економічному розвитку між країнами-сусідами на континенті (мал. 107).

Мал. 107. Обсяг залучених прямих іноземних інвестицій в Африку, 2016 р.

ПЕРВИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ. Сільське господарство — основа економічного розвитку більшості країн Африки. У найменш розвинених країнах частка зайнятих у ньому становить 90 %. Більшість селянських господарств застосовують традиційні технології виробництва.

Африка — світовий постачальних багатьох видів тропічної рослинницької сировини: какао, кави, арахісу, пальмової олії, прянощів тощо. Водночас сільське господарство країн, що розвиваються, не забезпечує повністю місцеве населення продовольством. Тому вони його імпортують у значних обсягах. Найменш розвинені країни на цьому континенті мають значну частку людей, що хронічно не доїдають.

Рослинництво спеціалізується на вирощенні основних продовольчих культур (мал. 108 на с. 204) і залежить від агрокліматичних і природних умов у різних субрегіонах континенту. Наприклад, у Марокко головною продовольчою культурою є пшениця, а у Кот-д’Івуарі — ямс. Подібна ситуація із технічними культурами. Наприклад, у Тунісі переважно вирощують оливкові дерева, а у Камеруні — какао-боби. Значна частина плантацій належить ТНК розвинених країн світу.

Мал. 108. Основні продовольчі культури Африки, 2016 р.

Тваринництво в Африці помітно розвинене в зоні напівпустель і тропічних степів (наприклад, у Нігерії, Ефіопії, ПАР). Значну частку населення, що займається тваринництвом, становлять кочівники. Перевипас худоби, нестача пасовищ і поширення хвороб зумовлює низькі показники продуктивності тваринництва. Більшість свійської худоби місцеве населення Африки вирощує для задоволення власних потреб. Товарне скотарство розвинене лише у приміських зонах країн Північної Африки, а також у ПАР.

Негативний вплив на розвиток сільського господарства Африки мають стихійні лиха (засухи, епідемії, нальоти сарани), що призводять до масового недоїдання.

Значні ресурси прилеглих морів і внутрішніх водойм Африки сприяють розвитку рибальства. Проте більшість риби (особливо прісноводної) використовують лише для прогодування самих рибалок та їхніх родин. Товарне рибальство розвинене у територіальних водах ПАР, Нігерії, Марокко, Гани. Вилов морських організмів і риби переважно здійснюють судна розвинених країн світу. Українські риболовецькі компанії працюють у територіальних водах Марокко.

Ведення сільського господарства має виразні відмінності в регіонах Африки. На півночі більшість продукції виробляють у приморській субтропічній зоні Середземномор’я та у долині річки Ніл. Тут розвинені всі види сільського господарства. У напівпустельних районах Марокко, Алжира, Судану переважає тваринництво. В оазах пустель півночі Африки розвинене лише садівництво та утримання дрібної рогатої худоби. (Поясніть чому.)

Основна частина ріллі в Африці розташована в західній її частині у зоні саван і екваторіальних лісів. Значну їхню частину становлять плантації експортних культур (арахісу, бавовнику, какао-бобів, кавові дерева, сизаль, банани, ананаси тощо). Переважно такі плантації поширені у приморських районах. (Поясніть чому.)

У Центральній Африці більша частина сільськогосподарських угідь зосереджена у приморській частині та у долинах великих річок. На півдні цього регіону у саванах переважає тваринництво.

Східна Африка є тваринницьким регіоном. Водночас тут розвинене товарне плантаційне вирощення окремих видів експортних культур, таких як чайне дерево у Кенії, гвоздика у Танзанії.

Лісове господарство займає помітне місце в економіці країн Тропічної Африки. Більшість заготовленої деревини місцеве населення використовує як паливо. На експорт постачають лише окремі види цінних порід дерев. Головні країни-експортери — Кот-д’Івуар, Габон, Камерун, Конго і Ліберія. В окремих країнах (наприклад, Мавританії) багато висаджують дерев і сіють чагарники. (Поясніть, яка мета цих заходів.)

Добувна промисловість — основа економічного розвитку країн Африки. Найбільш розвідані надра ПАР, де зосереджено світового значення поклади численних видів металевих корисних копалин. У решті країн переважно видобувають один-два види мінеральної сировини. Наприклад, у Гвінеї — боксити, у Мавританії — залізну руду, в Анголі — нафту.

Великі запаси нафти й газу зосереджено в надрах Алжиру, Нігерії, Лівії, Єгипту, Анголи тощо. Лідером з видобування природного газу є Алжир, нафти — Нігерія. Більшість вуглеводнів видобувають ТНК (мал. 109 на с. 206).

Мал. 109. ТНК — лідери з видобування мінеральної сировини в Африці

Кам’яне вугілля видобувають у великих масштабах лише у ПАР. Ця країна також є його великим експортером. (Поясніть чому.)

Родовища уранових руд розробляють компанії розвинених країн у Нігерії, Намібії, ПАР. Вони вивозять їх на перероблення за кордон.

Металеві руди переважно видобувають у країнах Південної Африки (наприклад, залізні руди у ПАР). Велике значення має видобування кобальту в ДР Конго. Більшість шахт і копалень розміщено у глибинних районах Африки. Тому від них до морського узбережжя прокладено залізничні лінії. Особливе місце займає видобування дорогоцінних металів (наприклад, золота у ПАР).

Серед нерудних корисних копалин особливе значення має коштовне каміння (наприклад, алмази у Ботсвані). Особливо розвинене їх видобування в ПАР, Анголі, Ботсвані, ДР Конго.

Добувна промисловість Африки орієнтується на вивезення мінеральної сировини до розвинених країн. Розвинена первинна переробка та збагачення окремих видів металевих руд. Це енергоємні й екологічно шкідливі види виробництва (наприклад, рафінування міді у ДР Конго).

ВТОРИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ. Переробна промисловість розвинена в Африці доволі слабо (винятком є ПАР). За обсягом виробництва і зайнятістю переважають легка і харчова промисловість. Більшість країн континенту експортують необроблену сировину. Також діють підприємства з первинної обробки (очищення і пресування бавовни, кави, какао тощо). У харчовій промисловості розвинене виробництво олії, цукру, вина, соків. На базі місцевої сировини сформувалась в окремих країнах Африки текстильна промисловість (наприклад, в Алжирі).

Більшість підприємств важкої промисловості належить державі та має малу або середню потужність. Найпоширеніші нафтопереробні й цементні заводи. (Поясніть чому.) На базі місцевої сировини функціонують підприємства хімічної і нафтохімічної промисловості в Алжирі, Марокко, Зімбабве тощо. Під впливом міжнародної спеціалізації змінюється структура виробництва хімічної продукції. Наприклад, у Свазіленді створено сучасну фармацевтичну промисловість.

Машинобудування представлено у більшості країн Африки ремонтними підприємствами. Лише великі країни, такі як ПАР, Єгипет, Нігерія, мають складальні заводи. У ПАР набули розвитку власні підприємства точного машинобудування. (Яка роль держави у цьому?)

Більшість підприємств вторинного сектору економіки Африки розміщені нерівномірно. Вони набули поширення в ПАР, Єгипті, Марокко, Нігерії. Тому лише у них сформувались промислові центри і вузли. Наприклад, важливим вузлом важкого (переважно гірничо-шахтного) машинобудування є Гаутенг у ПАР, алюмінієвої промисловості — Хелуан в Єгипті. Більшість великих і середніх підприємств переробної промисловості у країнах Африки розміщено або в їхніх головних морських портах, або у міських агломераціях їхніх столиць (наприклад, у Луанді в Анголі). Окреме місце займають підприємства з ремонту устаткування у великих центрах добувної промисловості (наприклад, у Лагоській агломерації у Нігерії).

ТРЕТИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ. На африканському континенті активно розвивається транспортна інфраструктура. Це зумовлено потребами у нарощуванні поставок до розвинених країн світу та Китаю сировинних матеріалів. Різкі диспропорції у розвитку транспорту гальмують розвиток внутрішніх регіонів більшості країн Африки. Найрозвиненіша транспортна мережа у ПАР і країнах Магрибу. У решті країн сформувалась типова колоніальна модель транспорту — від великого морського порту углиб континенту прокладена залізнична чи автомобільна дорога до основних ареалів виробництва товарної продукції первинного сектору економіки. Решта території країни фактично повністю позбавлена сучасної транспортної мережі. (Поясніть чому.)

У структурі вантажообігу лідирують залізниці. (Поясніть чому.) У пасажирообігу першість належить автомобільному транспорту, який найрозвиненіший у приморських районах Африки.

На континенті із залученням іноземного капіталу (переважно з Китаю) розпочато реконструкцію і модернізацію існуючої транспортної мережі в окремих країнах (наприклад, між Анголою, ДР Конго, Зімбабве, Мозамбіком). Особливе значення має розбудова трансафриканських автомагістралей, що проходять по малоосвоєних територіях у глибині континенту.

Міжнародні зв’язки зумовили прискорений розвиток морського транспорту. На основі морських портів сформувались важливі транспортні коридори, в яких одночасно проходять залізнична і автомобільна дорога та нафто- і газопроводи. Прикладом такого коридору є лінія Александрія — Каїр — Асуан в Єгипті. Власний морський вантажний флот країн Африки дуже малий за тоннажем і обсягом перевезень. Проте існує феномен «зручного прапора» у Ліберії. (Покажіть її на карті.) Зважаючи на вигідні для судовласників умови, під її прапором ходять судна, які насправді належать власникам із розвинених країн світу. Важливе значення для світових морських перевезень має Суецький канал (Єгипет). По ньому проходить значний потік товарів між Європою й Азією.

У країнах Африки зростає обсяг перевезень пасажирів цивільною авіацією. Лідерами є аеропорти у містах Йоганнесбург, Каїр, Кейптаун. Особливе місце займають чартерні рейси. На них перевозять більшість туристів до курортів у Північній Африці з країн Європи, а також доставляють гуманітарні вантажі та миротворців у райони стихійних лих, голоду, військових дій. Розвивається і транспортна авіація. Наприклад, з Кенії вивозять літаками до Нідерландів більшість місцевих квітів. (Поясніть чому.)

В окремих країнах Центральної і Східної Африки, де дуже складні природні умови для розбудови транспортної інфраструктури на суходолі, велике значення має внутрішній водний транспорт. Найрозвиненіший він на річках басейнів Конго, Нілу, Нігеру, а також на озерах Вікторія, Малаві, Танганьїка. Водночас значні коливання рівня води, наявність численних мілин і порогів на більшості африканських річок унеможливлюють регулярне судноплавство на значні відстані. Наприклад, по річці Конго можливе курсування суден лише до Бразавілля і Кіншаси, а далі велика порожиста ділянка не дає змоги рухатися вниз по течії.

Найменш розвиненим в Африці є магістральний трубопровідний транспорт. Лише у ПАР є продуктопроводи. Нафто- і газопроводи є у країнах, де видобувають вуглеводні. Наприклад, з Тунісу прокладено по дну Середземного моря магістральний газопровод до Італії. У дельті річки Нігер розвинена мережа нафтопроводів від офшорних родовищ до головних нафтоналивних портів.

Африка є важливим рекреаційним регіоном. Переважно туризм розвивається на півночі (наприклад, у Тунісі) і півдні (наприклад, у Ботсвані) цього континенту. Тут сприятливий клімат, розвинена інфраструктура, багата природна й культурна спадщину. (Які чинники є на заваді розвитку туризму в інших країнах континенту?)

Для малих острівних країн Африки туризм є важливим чинником економічного розвитку (наприклад, для Сейшельських островів). Решта країн не мають для цього належної інфраструктури, створення якої унеможливлюється через брак інвестицій.

НЕРІВНОМІРНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СУБРЕГІОНІВ АФРИКИ. ОСОБЛИВОСТІ ЇХНБОЇ УЧАСТІ В МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ. На території Африки виділяють п’ять субрегіонів (мал. 110). Вони розрізняються географічними, природними, економічними, культурно-історичними особливостями. Кожен з них має провідну країну.

Мал. 110. Субрегіони Африки

Західна Африка включає до свого складу дуже відмінні за рівнем господарського розвитку країни світу. Основою господарського розвитку товарного сектору економіки більшості країн цього субрегіону становлять поклади корисних копалин. Найбільше економічне значення мають світового рівня запаси нафти і газу у Нігерії, які є основою її господарства та експорту.

Кожна країна Західної Африки має власну моноспеціалізацію в експорті та орієнтується переважно на колишні країни-метрополії, ТНК яких контролюють їхній товарний експорт.

Основним видом зайнятості більшості населення Західної Африки залишається сільське господарство. Розрізняють дві спеціалізовані зони — кочового і напівкочового скотарства у Сахелі та Приатлантична з переважанням плантаційного товарного рослинництва. На експорт постачають переважно арахіс, пальмову олію, бавовну.

Основу економічного розвитку більшості країн Західної Африки становить експортноорієнтована добувна промисловість. Особливе місце у ній займає нафто- і газодобувна промисловість Гвінейської затоки. Переробна промисловість розвинена слабо. Переважають підприємства текстильної і бавовняної промисловості, малі підприємства харчової промисловості. Доволі розвинене кустарне виробництво.

Північна Африка — найбільший за площею субрегіон континенту. Значну його частину займає пустеля Сахара. Провідною країною цього субрегіону є Єгипет, в якому розвинені не лише первинний сектор, а й інші види економічної діяльності. Найменш розвиненою державою є Судан.

Основу господарського розвитку більшості країн Північної Африки становить сільське господарство. Окремі з них є значними виробниками нафти і природного газу. Більшість родовищ розташовано в пустельних глибинних районах. Від нафто- і газопромислів до морського узбережжя прокладено магістральні трубопроводи, по яких вуглеводні постачають на експорт (наприклад, у Лівії).

У сільському господарстві Північної Африки виділяють дві зони: приморську з переважанням садів і рослинництва і пустельну з домінуванням тваринництва. Значна частина товарного виробництва орієнтована на збут продукції до країн Європи (наприклад, оливкової олії з Тунісу).

Вторинний сектор економіки представлений переважно невеликими підприємствами легкої і харчової промисловості. Лише в Єгипті і Марокко діють значні підприємства машинобудування. Кустарна промисловість орієнтована на збут продукції туристам. (Поясніть чому.)

У третинному секторі розвинені транспортна інфраструктура і міжнародний туризм. Єгипет залишається лідером серед країн Африки за розвитком цих головних складових сфери послуг. Останніми роками помітного розвитку набув туризм у Марокко.

Південна Африка становить великий інтеграційний регіон на чолі з ПАР. У цій країні найрозвиненіша структура господарства. Решта країн цього субрегіону Африки постачають на світовий ринок один-два товари, переважно первинного сектору економіки (наприклад, Ботсвана — алмази).

Більшість населення (окрім ПАР) зайнята у сільському господарстві. Сформувались дві сільськогосподарські зони — напівпустельна з переважанням вирощення дрібної рогатої худоби і степова з вирощенням зернових і винограду.

Основу господарського розвитку країн Півдня Африки становить добувна промисловість. (Поясніть чому.)

У вторинному секторі переважно розвинені невеликі підприємства харчової промисловості. Також поширені напівкустарні підприємства з первинного оброблення сільськогосподарської сировини. Лише у ПАР добре розвинена переробна промисловість з виразним домінуванням машинобудування. (Поясніть чому.)

У третинному секторі ПАР займає лідерські позиції. Транспортна інфраструктура решти країн цього субрегіону орієнтована на ПАР. Особливо виразно це виявляється в електроенергетиці. У структурі туризму переважають міжнародні туристичні потоки. Більшість туристів прямує до природних національних парків субрегіону. (Назвіть їх.)

Східна Африка вирізняється більш-менш рівномірним розвитком господарства. Лідером за обсягом ВВП є Кенія. Найменш розвинені країни розташовані на півночі — Еритрея, Ефіопія, Сомалі, Південний Судан.

У структурі виробництва переважає сільське господарство, основу якого становить експортноорієнтоване плантаційне господарство (наприклад, вирощення чаю у Кенії). У напівпустельних і саванних регіонах заходу і півночі субрегіону домінує традиційне тваринництво. Велике значення у забезпеченні населення продуктами харчування має розвиток сімейних товарних ферм, а також рибальство у Великих африканських озерах. (Покажіть їх на карті.) На островах Індійського океану вирощують спеції (наприклад, ваніль переважно експортують Сейшельські острови).

У вторинному секторі розвинені невеликі підприємства харчової і легкої промисловості та ремонтні майстерні. Більшість підприємств зосереджено у портах, а також у невеликих містах у районах вирощення експортної сільськогосподарської продукції. (Поясніть чому.)

У третинному секторі велике значення має залізнична інфраструктура. Вона пов’язує внутрішні райони вирощення експортної сировини з головними морськими портами з її вивезення (наприклад, залізниця Найробі — Момбаса у Кенії). Доволі розвинений туризм — відвідування основних національних природних парків, а також морський туризм на пляжах острівних країн (наприклад, на Коморських островах).

Центральна Африка включає переважно екваторіальні країни. Її економічним лідером є Ангола.

Основу економічного розвитку країн становить добувна промисловість. Більшість відповідних компаній є філіями ТНК чи спільними з ними підприємствами.

Основним видом зайнятості населення Центральної Африки є малотоварне і напівнатуральне сільське господарство. Експортний сектор у ньому незначний через тривалі бойові дії. Переважає рослинництво. Товарне виробництво експортних тропічних культур (кава, какао, олійні пальма) доволі незначне через брак робочих рук. У більшості країн Центральної Африки не вистачає власного продовольства і значну його частину імпортують або постачають гуманітарні організації. Рибальство переважно має нетоварний характер та є основою харчування населення приморських і прирічкових селищ.

Лісове господарство лише в окремих країнах Центральної Африки (наприклад, у Габоні) відіграє значну роль в експорті. Переважно постачають цінні породи деревини. Більшість лісозаготівельних компаній контролюють великі корпорації з колишніх країн-метрополій.

Вторинний сектор (за винятком ДР Конго) слаборозвинений. Окремі країни (наприклад, Екваторіальна Гвінея) взагалі не мають власних підприємств переробної промисловості. Переважають невеликі майстерні з ремонту нескладних виробів, а також малі підприємства харчової промисловості. (Поясніть чому.)

Третинний сектор малорозвинений. Триває реконструкція і модернізація головних транспортних коридорів (наприклад, трансконтинентальної залізниці Бенгуела між Анголою, ДР Конго, Зімбабве, Мозамбіком). Більшість послуг зосереджено у портових містах.

ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ АФРИКИ незначні з огляду на виразну орієнтацію цих країн на збут своєї продукції у розвинені країни світу. У структурі зовнішньої торгівлі переважають традиційні товари міжнародної спеціалізації (наприклад, чай з Кенії). Значну частину експорту України до країн Африки становлять товари подвійного призначення і військова техніка. Значною мірою це зумовлено активною участю вітчизняних миротворців в операціях ООН з підтримання миру на цьому континенті (мал. 111). (Поясніть чому.)

Мал. 111. Розміщення української частини миротворчих сил у країнах Африки

Україна постачає значні партії продовольства до країн Африки (у т. ч. у рамках гуманітарної допомоги ООН). Суттєвою часткою вітчизняного експорту є продукція машинобудування. В імпорті з Африки переважають: банани, кава, рис, арахіс, какао-боби.

В Україні традиційно навчаються студенти з різних країн Африки. Наші інженери беруть участь у реалізації проектів з відновлення і розбудови інфраструктури в африканських країнах. Натомість вони надають послуги з морських перевезень товарів та у сфері туризму. Добре така співпраця налагоджена з компаніями Єгипту.

Серед країн Африки найбільше прямих іноземних інвестицій з України вкладено у видобування нафти в Єгипті на основі концесійної угоди.

СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

• Основою первинного сектору економіки африканських країн є аграрний сектор і добувна промисловість.

• Переробна промисловість розвинена слабо. Її основу становлять легка і харчова промисловість.

• Машинобудування представлено у більшості країн Африки ремонтними підприємствами.

• Активно розвивається третинний сектор, особливо транспортна інфраструктура і рекреація.

• На території Африки виділяють п’ять субрегіонів, які відрізняються рівнем соціально-економічного розвитку.

Знаю і вмію обґрунтувати

1. Складіть схему експортноорієнтованої моделі економіки країни Африки. Поясніть її.

2. Зробіть порівняльну характеристику розвитку економіки у країнах Північної і Південної Африки.

3. Які африканські держави входять до економічного угруповання ОПЕК?

4. Назвіть головні статті експорту й імпорту країн Африки.

5. Схарактеризуйте зв’язки України з країнами Африки.

Працюю з картою

Нанесіть на контурну карту головні морські порти Африки та поясніть, які товари вони вивозять.

Шукаю в Інтернеті

За даними офіційного сайта Державної служби статистики України встановіть, які країни Африки є лідерами на цьому континенті за обсягами вітчизняних поставок. З’ясуйте, які українські товари користуються попитом, і спробуйте пояснити чому.

Генерую ідеї

Розробіть туристичний маршрут однією з країн Африки.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Тема: Позначення на контурній карті Африки основних районів видобування нафти, залізних, мідних та алюмінієвих руд, центрів їхньої переробки (збагачення), основних транспортних магістралей та портів експортування

1. Позначте на контурній карті основні родовища нафти, залізних, мідних, алюмінієвих руд та центри їхньої переробки (збагачення).

2. Позначте на контурній карті основні транспортні магістралі та порти експортування.

3. Поясніть, який існує взаємозв’язок між основними родовищами корисних копалин, транспортною інфраструктурою і найбільшими морськими портами Африки.

Дослідження

Орієнтовні теми (на вибір учня/учениці)

1. «Арабська весна»: події і наслідки.

2. Ангола: успішний розвиток після війни.

3. Вплив колоніального минулого на сучасну міжнародну спеціалізацію країн Тропічної Африки.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно