§ 18. Особливості економіки країн Азії. Первинний сектор

У яких розвинених країнах Азії основою добробуту є видобування корисних копалин?

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН АЗІЇ. Більшість країн Азії входить до групи країн, що розвиваються. До високорозвинених належить Японія, середньорозвинених — Ізраїль. КНДР, В’єтнам, Китай є країнами з плановою економікою. Країни Південного Кавказу і Центральної Азії мають перехідний тип економіки.

У більшості країн Азії добре розвинене сільське господарство, в якому домінує рослинництво. Добувна промисловість переважає над переробною, за винятком Японії, Китаю, Республіки Корея.

У міжнародному поділі праці країни Азії, крім розвинених, залишаються постачальниками сільськогосподарської продукції (чаю, натурального каучуку, бавовни, спецій, тропічних і субтропічних фруктів), а також продукції добувної промисловості (нафти, газу, марганцю, олова, хромітів, залізної руди тощо). Тобто у структурі господарства переважає первинний сектор.

Зберігаючи спеціалізацію на масовому випуску текстильних виробів, Азія стала «швейним цехом» світу. Народні промисли переважно орієнтовано на збут продукції туристам. У розвинених країнах Азії відбувається перехід до постіндустріального типу господарського розвитку.

Унікальний досвід

Лаос — один з небагатьох у світі прикладів стабільного економічного зростання у роки світової економічної кризи. У чому таємниця небувалого успіху країни? До країни повернулось чимало колишніх емігрантів, які принесли із собою навички й капітал, здобуті за кордоном. Створено десять вільних економічних зон по периметру кордонів країни, в яких діє режим безмитної діяльності з мінімальними податками. У розбудову масштабних інфраструктурних проектів і створення робочих місць залучено іноземні великі компанії. Кількість туристів до Лаосу у 2015 р. становила 4,2 млн осіб, тоді як все населення країни — 6,8 млн осіб. Туристи залишили в економіці країни 641 млн дол. США.

Азія — один з основних регіонів добувної промисловості. Незважаючи на власний великий ринок, який поглинає більшість видобутих мінеральних ресурсів, окремі країни регіону залишаються важливими експортерами нафти і газу, кольорових металів (олово, вольфрам, мідь, золото тощо), цінних видів деревини, натурального каучуку й морепродуктів. Перспективним є освоєння нових мінеральних, лісових та гідроенергетичних ресурсів Північної, Південно-Східної та Центральної Азії.

Дізнайтеся більше

Монголія — світовий лідер за промисловими запасами міді.

ДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Промислові родовища корисних копалин Азії розміщені нерівномірно. Це зумовлено не лише геологічними умовами, а й їхньою доступністю до головних ринків збуту, кліматичними й екологічними умовами видобування. (Поясніть чому.)

Нафтовидобування в Азії переважно зосереджено у країнах, що оточують Перську затоку (Покажіть їх на карті.) Нафта басейну Перської затоки — одна з найдешевших у світі. Найбільшими її виробниками та експортерами є Саудівська Аравія, Іран, Ірак, ОАЕ і Кувейт.

Газова промисловість переважно розвинена на шельфі та у приморських регіонах Азії (мал. 58). Найбільше газ видобувають країни Перської затоки і Прикаспію. Фактично весь обсяг видобутого природного газу Росії забезпечують мегародовища у Західному Сибіру. (Поясніть чому.)

Мал. 58. Видобування нафти й природного газу в Катарі

Пригадайте особливості поширення промислових покладів природного газу в Азії.

Найбільші запаси кам’яного вугілля в Азії зосереджені у Китаї, де на цей вид енергетичної сировини припадає 76 % спожитого палива. Важливі вуглевидобувні країни Азії — Індія, Індонезія, Казахстан, Туреччина.

Рудними корисними копалинами краще забезпечені країни Південної, Південно-Східної та Східної Азії. Світове значення мають запаси залізної та марганцевої руд, що залягають у надрах Індії, родовища хромітів — у Туреччині й на Філіппінах, олова й вольфраму — у Малайзії, Таїланді М’янмі. Південно-Східна Азія посідає перша місце у світі за запасами олова, має значні запаси нікелю, кобальту, вольфраму, міді, сурми, бариту, флюориту, а також нафти, природного газу, бокситів, хромітів.

Гордість країни

Родовище Оюу Толгой (провінція Умнєговь, Монголія) має найбільші у світі промислові запаси золота і міді. Його площа — 26 км2. Початок видобування — 2013 р. Зайнято 15 тис. робітників. Загальний обсяг інвестицій — 4,6 млрд дол. США.

Видобування нерудної сировини ведеться повсюдно.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО. АКВАКУЛЬТУРА. Сільське господарство — провідний вид економічної діяльності більшості країн Азії. У його структурі переважає рослинництво, яке відзначається високою трудомісткістю й екстенсивністю. Функціонують високотоварний експортний і традиційний нетоварний сектори. Перший спеціалізується на вирощуванні експортних культур (чаю, бавовнику, джуту, цукрової тростини, гевеї, спецій, кокосової пальми, тропічних фруктів), другий постачає продукцію на внутрішній ринок (рис, пшеницю, просо, сою, батат). Основним типом господарств у високотоварному секторі є плантації, які в минулому належали іноземним власникам, а нині, як правило, є власністю держави. (Поясніть чому.)

Розміщення сільськогосподарських культур залежить від кліматичних умов і типів ґрунтів. У мусонних областях на червоноземах, жовтоземах і чорних тропічних ґрунтах зосереджені основні райони землеробства Азії. Із зернових культур тут вирощують рис і пшеницю, переважно для власних потреб. Країни Азії дають 90 % світового збору рису, під яким зайнято понад 50 % ріллі. Під пшеницею площ удвічі менше. Світовими лідерами за зборами рису й пшениці є Китай та Індія. З технічних культур тут вирощують та експортують чай — понад 3/4 світового виробництва (найбільші плантації в Індії, Китаї, Шрі-Ланці (мал. 59), бавовник (Китай, Індія, Пакистан), джут (Бангладеш, Індія, Пакистан), цукрову тростину (Індія, Таїланд, Китай, Індонезія), тютюн (Китай), прянощі (Індія, Малайзія, Шрі-Ланка, Індонезія, Філіппіни, Таїланд). Для власного споживання вирощують сою та зернобобові культури.

Мал. 59. Збір чаю у районі Нувейра-Елія (Шрі-Ланка)

У континентальних областях на чорноземах і сіроземах пустель на зрошенні культивують пшеницю (Казахстан, Іран) і бавовник (Узбекистан). Для власного споживання сіють просо й сорго. Середземноморські області з коричневими ґрунтами спеціалізуються на вирощуванні винограду, цитрусових, оливок, садівництві (Туреччина, Сирія, Ізраїль). Із зернових переважає пшениця. Для екваторіального типу клімату характерним є вирощування багаторічних дерев. У країнах Південно-Східної Азії значні посадки папаї, манго та інших тропічних фруктів, також на них припадає понад 90 % виробництва натурального каучуку світу, який отримують із соку гевеї (Малайзія, Індонезія, Таїланд) та копри — сушеної м’якоті кокосового горіха (Філіппіни). Тут є також плантації кави (Індонезія, Камбоджа, В’єтнам).

Тваринництво має здебільшого допоміжне значення, крім аридних територій, де воно є основою сільського господарства. Найчастіше розводять невибагливих до кормів овець. За їхнім поголів’ям вирізняються Китай, Індія та Туреччина. В арабських країнах вівчарство — основний вид тваринництва. Одними зі світових лідерів за поголів’ям свійської худоби і птиці є Китай та Індія. На Тибеті для одержання молока вирощують яків. Як тяглову силу розводять буйволів і слонів. Традиційно займаються шовківництвом у Китаї.

Найбільших успіхів в аквакультурі досягли Китай та Японія. Це традиційний підвид економічної діяльності, адже значну частину риби розводять на рисових чеках під час їх затоплення. Частка аквакультури постійно зростає. (Поясніть чому.)

ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО. Переважно лісове господарство Азії розвинене в країнах, розташованих у Південному лісовому поясі. Особливо велике значення воно має у країнах Південно-Східної Азії. Ліси цього регіону вирізняються значною видовою різноманітністю. Тут є такі цінні породи дерев, як залізне, сандалове, чорне, червоне, камфорне та ін. Значного розвитку у 2000-і роки набуло плантаційне вирощення окремих видів дерев, зокрема, акації для виробництва паперу. Інтенсивна вирубка призводить до погіршення екологічної ситуації у районах лісозаготівлі. Найбільша площа лісів зосереджена в Індонезії (мал. 60).

Мал. 60. Значення екваторіальних вологих лісів Індонезії для світу

СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

• У більшості азіатських країн основою господарства є первинний сектор економіки.

• Нафтовидобування зосереджене переважно у країнах Перської затоки.

• Сільське господарство — провідний вид економічної діяльності більшості країн Азії, у структурі якого переважає рослинництво.

• На країни Азії припадає 90 % світового збору рису і каучуку.

• Лісове господарство переважно розвинене у Південно-Східній Азії.

Знаю і вмію обґрунтувати

1. Поясніть, чому з найбільшої у світі (за запасами) шахти з видобування золота Оюу Толгой (Монголія) більшість продукції постачають до Китаю.

2. Чому Катар є світовим лідером з експорту скрапленого газу?

3. Чому значна частина азіатського населення зайнята в сільському господарстві?

4. Поясніть, чому у Лаосі замість рису почали масового вирощувати банани.

5. Назвіть причину швидкого знищення лісів в Індонезії.

6. Які райони і чому краще освоювати для сільського господарства Лаоса? Запропонуйте свій план однієї з цих територій.

Шукаю в Інтернеті

За допомогою інтернет-джерел знайдіть інформацію про екваторіальні вологі ліси Індонезії (мал. 60) та поясніть їхнє глобальне значення

Генерую ідеї

Проаналізуйте, які азіатські продукти харчування ви споживаєте. За допомогою інформації, розміщеної на упаковках цих продуктів, з’ясуйте країни-виробники та позначте їх на контурній карті. Порівняйте відповідні дані з інформацією про загальний обсяг їх імпорту, розміщеною на офіційному сайті Державної служби статистики України. Чому їх імпортували саме з цих країн світу? Які з них можна виробляти з вітчизняної аграрної сировини? Чи буде це економічно вигідно для нашої держави?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно