На розміщення населення в Європі впливає комплекс чинників, серед яких насамперед природні умови території, площа країн і рівень їхнього соціально-економічного розвитку.

Як ви вже знаєте, за місцем проживання населення поділяють на міське й сільське. Нині в містах мешкає понад 70 % населення Європи (близько 26 % - у сільській місцевості). Цей показник дає змогу зарахувати Європу до високоурбанізованих регіонів світу. Повністю міське населення проживає у Ватикані, Монако. Вища за середній показник частка міського населення в Бельгії (98 %), Ісландії (94 %), Нідерландах (90,5 %). Проте останнім часом у більшості економічно розвинутих європейських країн темпи урбанізації значно вповільнилися, а кількість мешканців у столицях та інших великих містах цих країн навіть дещо знижується. Натомість зростає кількість мешканців приміських поселень і міст-супутників. Багато містян нині воліють жити не в центрах великих міст, а в приміській зоні й сільській місцевості. Отож у Європі посилюються процеси субурбанізацїі і рурбанізації.

Мал. 10. Густота населення в деяких країнах Європи (осіб/км2)

Мал. 11. Лондонський мегаполіс

Процесом, протилежним субурбанізації, є джентрифікація - відновлення окремих районів міст, які перебувають у занедбаному стані і втратили колись привабливий вигляд і свої функції. Термін «джентрифікація» з’явився в 60-ті рр. XX ст. у Великій Британії. Згодом процес відновлення і модернізації окремих частин міст став популярним в інших країнах Європи.

Підвищення економічного й соціального рівня життя європейців є головною причиною зростання кількості міського населення, інтенсивного розвитку міських поселень, поширення міського способу життя і в сільській місцевості європейських країн. Унаслідок урбанізаційних процесів у Європі продовжують формуватися великі міські агломерації (таблиця), які, поступово об’єднуючись між собою, утворюють мегаполіси.

Найбільшими серед мегаполісів у Європі є Московський, Лондонський (мал. 11), Паризький, Мадридський, Рурський та ін. Кількість населення в цих мегаполісах - понад 30 млн осіб.

Серед великих міст Європи кілька належать до так званих світових міст, які відрізняються від інших міст масштабом впливу на економічне, політичне й культурне життя регіонів і країн світу. Це насамперед Лондон, Париж, Брюссель, які мають високий рівень ділової активності, людського капіталу, інформаційного обміну, культури і політичної впливовості. До світових міст належать також Амстердам, Франкфурт-на-Майні, Цюрих, Женева, Відень, Мілан, які зробили значний внесок у розвиток не лише європейської цивілізації, а й світу загалом.

• Працересурсний потенціал європейських країн визначається багатьма чинниками, серед яких насамперед чисельність працездатного населення, чисельність безробітних і структура зайнятості населення. Економічно активне населення в регіоні становить пересічно понад 60 % від загальної кількості людей працездатного віку. Цей показник різниться за європейськими субрегіонами.

Таблиця. Найбільші міські агломерації Європи (2016 р.)

За даними Євростату, рівень зайнятості серед населення європейських країн віком від 20 до 64 років став рекордним у 2016 р. і сягнув 71,1 % (прогноз до 2020 р. - 75 %). Станом на 2016 р. вісім країн уже перевищили ці показники. Зокрема, Швеція (81,2 %), Німеччина (78,7 %), Велика Британія (77,8 %), Данія (77,4 %), Нідерланди (77,1 %), Чехія (76,7 %), Естонія (76,6 %) і Литва (75,2 %).

Найнижчий рівень зайнятості зафіксований у Греції (56,2 %), Хорватії (61,4 %), Італії (61,6 %), Іспанії (63,9 %) тощо.

Тенденція до зростання працевлаштування населення спостерігається як серед чоловіків (76,9 %), так і серед жінок (65,3 %). Щодо рівня зайнятості жінок, кількість працевлаштованих поступово зростає починаючи з 2010 р. Аналогічно зростає і рівень зайнятості серед населення віком від 55 до 64 років - від 38,4 % у 2002 р. до 55,3 % у 2016 р.

Активне працевлаштування і суттєве зниження безробіття є одним із стратегічних завдань ЄС до 2020 р.

У структурі зайнятості населення Європи за останні десятиліття значно зросла частка зайнятих у сфері послуг, в окремих країнах - до 70-80 %. Найцікавішими для європейців є торгово-фінансова, туристична діяльність, робота на транспорті, у сфері освіти, науки, охорони здоров’я. У промисловості частка тих, хто працює, знизилася пересічно до 25 %, а в сільському господарстві - до 3-6 %.

ГОЛОВНЕ

Країни Європи належать до першого типу відтворення населення.

Значно збільшується кількість населення європейських країн на сучасному етапі завдяки імміграції.

У віковій структурі зберігається тенденція старіння населення у більшості європейських держав.

У статевій структурі населення дещо переважають жінки.

Населення Європи розміщене нерівномірно й переважно в містах.

У Європі тривають процеси урбанізації, субурбанізації і рурбанізації, проте дещо уповільненими темпами.

У європейських країнах сформувалося понад 10 великих міських агломерацій, серед яких є й мегаполіси.

Працересурсний потенціал у європейських країнах характеризується високою економічною активністю, зростанням рівня працевлаштованих, переважанням зайнятості населення у сфері послуг.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Які особливості демографічних процесів у Європі на сучасному етапі?

2. Які тенденції щодо зайнятості і використання працересурсного потенціалу спостерігаються в Європі?

3. Чим відрізняється статево-вікова структура населення розвинутих країн Європи й України?

4. Чим відрізняються процеси субурбанізації і рурбанізації?

5. Поясніть розміщення населення в європейських країнах.

6. Користуючись текстом параграфа та додатковими джерелами інформації, назвіть приклади регіонів і країн Європи, де відбуваються процеси джентрифікації.

7. Користуючись текстом параграфа і картами атласу, позначте на контурній карті найбільші міські агломерації і світові міста Європи.