Географічне положення. Китай розташований на сході континенту, на перехресті важливих міжнародних транспортних і торговельних шляхів, що завжди впливало на розвиток країни, формування її іміджу у світі. На півночі країна межує з Росією, Монголією (найдовший кордон, 4630 км) і Казахстаном, на заході - з Киргизією, Таджикистаном, Індією і Непалом. На півдні до китайських кордонів знову підходять північні території Індії, а також тут Китай межує з Королівством Бутан і кількома країнами Південно-Східної Азії: М’янмою, Лаосом, В’єтнамом. На північному сході Китай межує з Росією і Північною Кореєю, а на сході омивається морями Тихого океану: Жовтим, Східнокитайським і Південнокитайським. Протяжність берегової лінії становить 14,5 тис. км (мал. 55).

Мал. 55. Китай в Азійсько-Тихоокеанському регіоні

Країна майже повністю розташована в помірному і субтропічному географічних поясах, що визначає різноманітні природні особливості країни.

Поєднання грамотно проведеної економічної реформи й унікальної культури колективної праці вивело китайську економіку на друге місце у світі. За оцінками Світового банку, КНР володіє нині другою у світі економічною системою після США, а ВВП країни становить понад 7 трлн дол. У держави третій за розмірами ядерний потенціал у світі.

• Чинники, що визначають місце країни в міжнародному поділі праці. Китай, завдяки високим темпам економічного зростання і масштабам економіки, став нині одним із локомотивів розвитку світової економіки. На нього припадає близько 12-15 % приросту світового валового продукту. Китай є одним із найбільших покупців на світовому ринку багатьох видів сировини і промислової продукції, включаючи транспортне й енергетичне обладнання, а також авіаційної техніки, виробів металургії та ін.

Основними чинниками економічного зростання Китаю на сучасному етапі є практично невичерпні трудові ресурси; наявність різноманітних природних ресурсів; зростання внутрішнього споживання; створення державою сприятливого інвестиційного клімату; проведення політики відкритості економіки; швидкий розвиток виробництв, що використовують нові технології, якісне реформування системи освіти. Нині господарство країни характеризується переходом від традиційно планової економіки до так званої соціалістичної ринкової економіки.

Китай в останні роки наздоганяє і обганяє розвинені країни за основними економічними показниками. Головну увагу в економіці Китаю нині приділяють сільському господарству, сфері послуг і промисловості.

Китай став найбільшим у світі виробником товарів, випередивши за цим показником США, які тримали першість від початку XIX ст. Вироблена продукція з Китаю поставляється в понад 70 країн і регіонів світу. За Китаєм уже традиційно закріпилася назва «фабрики світу». Країна є лідером у світі за виробництвом великої кількості товарів. Машини і устаткування, одяг і взуття, іграшки й меблі є прикладом виробів, що пропонуються для споживачів у всьому світі.

Одним із найважливіших чинників, що сприяв економічному піднесенню країни, є «відкрита» зовнішньоекономічна політика, яка розглядається як найважливіша передумова успіху економічних реформ. Перехід до такої політики привів до широкого використання передової зарубіжної техніки, технологій, досвіду управління й організації виробництва, а також іноземних фінансових коштів.

Уряд країни заохочує створення підприємств з іноземним капіталом і економічне співробітництво з багатьма країнами, зокрема і з Україною.

Мал. 56. Густота населення Китаю

Та все ж у країні є ризики для сучасної китайської економіки. Перш за все - це створення надлишкових потужностей, що загрожує класичною кризою перевиробництва. Крім того, у країні загострюється й екологічна проблема. Також важливим чинником ризику є поступове зростання добробуту населення (зменшення ефекту дешевої робочої сили). Це може призвести до уповільнення темпів економічного зростання.

• Система розселення. Китай є країною з найбільшим населенням у світі. На 2018 р. у країні налічувалося майже 1 млрд 400 млн осіб. Населення Китаю становить близько 20 % усього населення Землі. Для Китаю характерні великі контрасти розселення. Переважна кількість населення проживає у східній частині країни. Захід, з його гірськими і пустельними районами, залишається малонаселеним. Найвища густота населення - 400-600 осіб/км2 у середній і нижній течії річок Хуанхе, Янцзи, а в Тибеті цей показник становить 2 особи/км2. Висока густота населення спостерігається також у районі промислової зони навколо міста Шеньян (мал. 56).

Китай - аграрна країна, і сільське населення становить близько 75 % загальної кількості населення. Останнім часом у країні посилився процес урбанізації. За кількістю великих міст (їх понад 40) і абсолютною чисельністю містян (350 млн) країна вийшла на перше місце у світі. Найбільшими містами є Шанхай, Пекін, Тяньцзінь, Шеньян, Ухань, Далянь та ін.

Китай - багатонаціональна держава. З 56 народностей, що тут замешкують, найчисленнішою є хань (понад 90 % мешканців). Китай дав світу один із релігійних напрямів - конфуціанство. Офіційною мовою у країні є китайська стандартна (пекінський діалект) мова.

Державними релігіями є конфуціанство, даосизм, буддизм, християнство, іслам, але далеко не все населення країни віруюче.

Китай порівняно молода країна щодо вікової структури населення. Вік третини мешканців країни становить не більше ніж 15 років. У країні зафіксована найбільша кількість трудових ресурсів, половина з яких зайнята в сільському господарстві. У

Історія географії

У житті китайці керуються суворими нормами і правилами. Є правила проїзду у транспорті, правила відвідування музеїв, кінотеатрів, фестивалів тощо. Китайці дотримуються розпорядку дня. Після обіду є обов’язкова перерва на дві години у школярів, студентів, робітників і службовців. А в магазинах, які не зачиняються на перерву, продавці іноді сплять просто на робочих місцях, поклавши голову на прилавок. Національною гордістю китайців є кухня, яка має трьохтисячолітню історію. Тільки в китайській кухні можна скуштувати свинину, яку не відрізниш від курки; рибу, що за смаком нагадує баранину, й інші страви, походження яких важко визначити. Китайська кухня тісно пов’язана не лише з історією, а й з народними і сімейними традиціями. Так, у день повного місяця обов’язково готують солодкі пельмені - великі і білі, як місяць; у день народження готують довгу локшину - символ довголіття.