Зовнішні процеси, що змінюють земну кору
- 28-01-2022, 01:12
- 326
6 Клас , Географія 6 клас Бойко, Міхелі
§ 22. Зовнішні процеси, що змінюють земну кору
• Пригадайте, як можуть змінювати земну поверхню внутрішні процеси.
ЩО ТАКЕ ЗОВНІШНІ ПРОЦЕСИ. Земну поверхню формують не тільки внутрішні, а й зовнішні процеси. До них належать вивітрювання, робота вітру, поверхневих і підземних вод, моря, льодовиків, діяльність людини. Зовнішні процеси, на виміну від внутрішніх, відбуваються на поверхні або у верхній частині земної кори.
Відрізняються зовнішні процеси від внутрішніх і тим, що черпають енергію не всередині планети, а зовні. Вони «використовують» енергію Сонця (сонячне тепло), силу земного тяжіння, життєдіяльність організмів. На перший погляд, ці сили видаються значно слабшими. Проте це тільки здається. Недарма в народі кажуть: «Вода камінь точить». Зовнішні процеси виконують одночасно і руйнівну, і створювальну (творчу) роботу.
ВИВІТРЮВАННЯ. Воно охоплює майже всю поверхню планети і є найпоширенішим з усіх зовнішніх процесів. Розрізняють фізичне, хімічне й органічне вивітрювання.
Фізичне вивітрювання — це руйнування гірських порід до уламків під впливом коливань температури та замерзання води в їх тріщинах. Особливо активно воно відбувається там, де великі контрасти температур протягом доби: у пустелях і горах. У пустелях температура піску і скель удень може сягати +80°С, а вночі спадає майже до 0 °С. Багаторазове нагрівання й охолодження призводить до швидкого розтріскування порід (мал. 74). Руйнівна дія замерзлої води особливо поширена у полярних районах. Вода під час замерзання у тріщинах збільшується в об'ємі й розширює їх. Згодом суцільна брила руйнується.
Мал. 74. Фізичне вивітрювання
Органічне вивітрювання — це руйнування гірських порід організмами. Найчастіше його починають бактерії, мохи і лишайники, які оселяються на породах (мал. 75). Коріння рослин, потрапляючи у тріщини порід, сприяє розтріскуванню. Серед тварин відчутно впливають на породи землерийні (миші, кроти), дощові черв’яки , мурашки та ін.
Мал. 75. Органічне вивітрювання: лишайники, що оселяються на скелях, руйнують породи
Хімічне вивітрювання — це руйнування гірських порід під дією повітря і води з розчиненими в ній речовинами. Вони здатні роз’їдати породи, утворюючи з них нові мінерали і породи. Так, твердий польовий шпат перетворюється на м’яку глину. Найактивніше хімічне вивітрювання відбувається в районах, де переважає волога й тепла погода.
Унаслідок вивітрювання утворюються пухкі відклади, які легко розвіюються вітром і розмиваються текучими водами.
РОБОТА ВІТРУ. Вітер виконує три види роботи: руйнівну, транспортну і нагромаджувальну.
Руйнівна робота вітру виявляється у видуванні й розвіюванні пухких порід. Вітер може здувати величезні маси порід і ґрунту. Наприклад, У США підчас бурі в 1934 р. тільки за один день звіяло близько 300 млн тонн ґрунту. Підхоплені вітром піщинки вдаряються об скелі та обточують, шліфують кам’яні виступи. У результаті утворюються не лише подряпини, а й чудернацькі скульптурні форми, які називають останцями. Часто вони нагадують стовпи, гриби, фігури людей (мал. 76). Химерні останці, наприклад, є в Криму: на гірському масиві Демерджі вони утворили Долину привидів.
Мал 76. Останці
РЕКОРДИ СВІТУ ЛЮДЕЙ І ПРИРОДИ
Найпотужніші ураганні вітри, що бувають у пустелі Сахарі в Африці, переносять пил на відстань до 2500 км і відкладають його в Європі або Атлантичному океані. За швидкості 5 м/с вітер може переносити пил, 20 м/с — гравій, 25-50 м/с (під час урагану) — гальку, дрібні уламки порід.
Транспортна робота вітру полягає у перенесенні уламків порід на великі відстані. Так, пилова буря у 1926 р. з півдня України занесла пил і чорнозем на північ Європи аж до Балтійського моря.
Створювальна (нагромаджувальна) робота вітру — це відкладання перенесених уламків і утворення різноманітних еолових форм поверхні. Всюди, де є пісок, формуються брижі — ланцюги дрібних піщаних валиків (мал. 77). У пустелях, долинах річок, на узбережжях морів вітер нагортає дюни — піщані горби заввишки 10-20 м, рідко — 100 м. В Україні вони поширені в долині Дніпра, на узбережжях Чорного й Азовського морів. У піщаних пустелях утворюються бархани — горби з піску висотою 70-150 м у вигляді півмісяця (мал. 78). Дюни і бархани постійно переміщуються і за рік можуть «пройти» сотні метрів. Відомі випадки, коли через «наступ пісків» були повністю засипані міста.
ПОДОРОЖ У СЛОВО
Еолові форми поверхні дістали свою назву від імені міфічного давньогрецького бога вітрів Еола.
Мал. 77. Піщані брижі
Мал. 78. Бархани
РОБОТА ПОВЕРХНЕВИХ І ПІДЗЕМНИХ ВОД. Воду, які вітер, називають невтомною трудівницею. Поверхневі води — річки і тимчасові потоки (після сильних дощів або танення снігу) — здійснюють велику роботу, змінюючи поверхню. Їх руйнівна дія полягає у розмиванні порід. Таке руйнування називають ерозією. У породах річки прорізають собі видовжені заглиблення — річкові долини. Кожна річка розмиває береги, переносить і відкладає зруйнований матеріал на вигинах русла і в гирлі.
ПОДОРОЖ У СЛОВО
Слово ерозія у перекладі з латинської означає роз'їдання.
Тимчасові потоки прорізають на поверхні вимоїни — заглиблення 1-2 м (мал. 79). Якщо вони не закріплені корінням рослин, то після чергових злив поглиблюються і розширюються. У результаті вимоїни перетворюються на яри (мал. 80). Яри після кожного дощу збільшуються. З часом ерозія згасає, зменшується. Схили яру стають пологими. На них виростають трави і кущі. Тоді яр поступово перетворюється на балку й ерозія припиняється (мал. 81). Вимоїни та яри виникають через рясні опади і наявність порід, що легко розмиваються.
Мал. 79. Вимоїна
Мал. 80. Яр
Мал. 81. Балка
Підземні води здатні розчиняти деякі гірські породи, наприклад: вапняки, крейду, гіпс, сіль. Унаслідок їх розчинення і вимивання під землею утворюються порожнини — печери (мал. 82).
РЕКОРДИ СВІТУ ЛЮДЕЙ І ПРИРОДИ
Найбільшою печерою у світі є Мамонтова (США) завдовжки 361 км. В Україні найбільші печери є на Поділлі — Оптимістична (201 км) та Криму — Червона (14 км).
Мал. 82. Печера — результат розчинення порід підземними водами
ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ. До зовнішніх природних процесів належить і діяльність людини. Її вплив на земну поверхню стає дедалі відчутніший. Як і сили природи, вона руйнує поверхню, коли видобуває корисні копалини, обробляє землі, будує різні споруди і шляхи. Людина утворює на поверхні штучні (неприродні) форми — заглибини-кар’єри, насипи.
Отже, зовнішні процеси руйнують підвищення, заповнюють відкладами западини, згладжують нерівності земної поверхні. Водночас вони розчленовують її, утворюючи яри та долини. Зовнішні процеси відбуваються постійно й одночасно з внутрішніми. У результаті їх взаємодії поверхня Землі набуває складного вигляду й неперервно змінюється.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ
• Зовнішні процеси — це вивітрювання, робота вітру, поверхневих і підземних вод, діяльність людини.
• Вивітрювання — це руйнування гірських порід унаслідок коливань температури повітря, дії води, впливу організмів.
• Ерозія — це руйнування гірських порід поверхневими проточними водами.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
- 1. Які явища належать до зовнішніх процесів?
- 2. Що називають вивітрюванням? Які є види вивітрювання?
- 3. Які наслідки роботи вітру і де їх можна побачити?
- 4. Яку роботу здійснюють поверхневі, а яку — підземні води?
- 5*. Чи здатна людина змінювати поверхню Землі?
ПОПРАЦЮЙТЕ В ГРУПІ
Розкажіть, у чому полягає руйнівна, транспортна й створювальна робота зовнішніх сил:
- група 1 — вітру;
- група 2 — поверхневих вод;
- група 3 — підземних вод.
Які форми поверхні утворюються внаслідок їх дії?
ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ
Знайдіть в Інтернеті зображення останців. Які фігури вони можуть утворювати?
Коментарі (0)