Орієнтуючись за компасом, потрібно тримати його горизонтально так, щоб стрілка показувала основний напрямок північ - південь. Щоб покази компаса були точні, варто тримати його подалі від металевих предметів, оберігати від ударів, уникати роботи з ним поблизу залізниць, ліній високовольтних передач, під час грози.

Мал. 23. Орієнтування карти за напрямком дороги: а - неправильне; б - правильне

Важливою помічницею у визначенні свого місцеположення на місцевості є карта цієї місцевості. Для цього карту слід так розташувати, щоб напрямки до об’єктів, зображених на ній, збігалися з напрямками до тих самих об’єктів на місцевості.

Рухаючись дорогами, уздовж річок, ліній зв’язку тощо, для орієнтування карти достатньо сумістити напрямок дороги, річки та інших об’єктів на карті з напрямком цієї самої дороги, річки на місцевості. При цьому потрібно звертати увагу на те, щоб об’єкти праворуч і ліворуч від напрямку руху розташовувалися відповідно по той самий бік під час руху. Це слід робити для того, щоб, зорієнтовуючи карту, не повернути її помилково в протилежний бік (мал. 23).

Орієнтуватися за картою можна, використовуючи компас. Для цього його встановлюють на лінії північ - південь так, щоб літера, яка позначає в компасі північ, збіглася з північним напрямком на карті.

• Про кут, що вказує шлях і напрямок руху. У туристичному поході часто доводиться рухатися бездоріжжям, у тумані, у темряві. У таких випадках напрямок руху встановлюють за азимутом. Азимут - це кут між напрямком на північ і напрямком на обраний об’єкт (мал. 24). Кут відраховують тільки за годинниковою стрілкою. Величина азимута може змінюватися від 0° до 360°.

Рух за азимутом полягає у вмінні дотримуватися за допомогою компаса заданого напрямку, щоб точно вийти до потрібного пункту. Спочатку за картою обирають маршрут і помітні орієнтири, а потім визначають азимути для кожної ділянки переміщення - від одного повороту до іншого, а також відстані, які при цьому потрібно подолати.

Мал. 24. Азимут

Мал. 25. Схема руху за азимутом

Способів вимірювання відстаней на місцевості дуже багато. Наприклад, можна скористатися крокоміром, а за його відсутності - просто полічити кроки й визначити відстань «у парах кроків» (п. кр.). Довжину кроку обчислюють за формулою: к = з/4 + 37, де з - ваш зріст у сантиметрах, 37 - постійне число. Пройдений шлях можна також визначити за затраченим часом. Так, за годину людина в середньому проходить 5-6 км без вантажу і 4,5-5 км з вантажем.

Відстань визначають також за ступенем видимості навколишніх предметів. Так, окреме дерево можна побачити на відстані 2 км, обриси людини - на відстані 400 м, черепицю на даху чи листки дерев - на відстані 250-300 м, а риси обличчя людини та її руки - на відстані 100 м. Точність окомірного визначення відстаней залежить від прозорості повітря та від самої відстані - що вона більша, то меншою є точність виміру. Наприклад, коли на дворі туман чи імла, визначити відстань до якогось предмета майже неможливо. Усі дані, отримані за допомогою карти, бажано оформити у вигляді схеми маршруту (мал. 25) або таблиці.

Рухаючись за азимутом, слід ретельно дотримуватися обраного напрямку руху. Для цього варто контролювати свій рух не тільки за компасом, а й за додатковими ознаками, які використовують досвідчені мандрівники: слідами на снігу, напрямком вітру, рухом хмар, власною тінню, а вночі - за яскравими зорями чи видимими вогнями. Але при цьому варто пам'ятати, що положення зір, Сонця й Місяця відносно Землі із часом змінюється і користуватися цими орієнтирами можна не більше 10-15 хв.

МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ