Загальні особливості рельєфу дна та вод Світового океану
- 21-01-2022, 22:42
- 460
7 Клас , Географія 7 клас Гілецький, Чобан, Сеньків
§ 48. Загальні особливості рельєфу дна та вод Світового океану
Пригадай або здогадайся
- 1. Які є дві основні планетарні форми земної поверхні?
- 2. Які є два основні типи земної кори?
- 3. Що утворюється в океанах у місцях, де стикаються чи розходяться літосферні плити?
- 4. Чим відрізняються води Світового океану на різних широтах і глибинах?
- 5. Що таке океанічні течії?
Рельєф дна Світового океану — результат переміщення літосферних плит
Основні форми океанічного дна. У результаті дії внутрішніх сил упродовж геологічного етапу розвитку Землі сформувалися найбільші планетарні форми поверхні земної кори — материки з гірськими країнами і рівнинами та западини океанів. При цьому океанічними водами затоплено не тільки території із земною корою океанічного типу, а й відносно великі площі земної кори материкового типу (мал. 3.1). Океанічне дно також є зоною стикання літосферних плит, які розходяться, рухаються назустріч чи ковзають одна відносно іншої. Цим зумовлена велика різноманітність форм дна Світового океану. У його межах передусім виокремлюють шельф, материковий схил, ложе океану, а також океанічні жолоби та серединні океанічні хребти (мал. 3.2).
Мал. 3.1. Окраїна материка, затоплена водами океану
Мал. 3.2. Основні форми рельєфу дна Світового океану: 1 — шельф; 2 — материковий схил; 3 — ложе океану; 4 — острівна дуга; 5 — океанічний жолоб; 6 — серединно-океанічний хребет; 7 — рифтова зона
Чи відомо тобі?
Характерна особливість рельєфу материкового схилу — різка розчленованість долиноподібними формами, тобто підводними каньйонами. Частіше за все вони є продовженням в океані річкових долин. Ними рухається по схилу з великою швидкістю (70-90 км/год) мул, пісок, гравій тощо.
Шельфом, або материковою відмілиною, називають прибережну частину океану з материковим типом земної кори та глибинами до 200 м. Дно тут зазвичай утворене відкладами, які принесені із суші — мул, пісок, гравій, галька та ін. Шельф багатий на нафту, газ, розсипні родовища металів, алмазів тощо.
Від глибини 200 м зазвичай зразу починається різке збільшення крутизни схилу дна. Ця зона різкого збільшення глибини від 200 до 3 000—3 500 м отримала назву материкового схилу. Він, як і шельф, є затопленою частиною континенту із земною корою материкового типу.
На стику материкових і океанічних частин літосферних плит, що рухаються, утворюються ланцюжки островів переважно вулканічного походження, глибоководні жолоби. В усьому Світовому океані жолобів є понад тридцять. Найглибший із них Маріанський жолоб — 11 022 м, а найдовший — Алеутський — близько 3 600 км. Із зоною стику літосферних плит пов’язані основні діючі вулкани Землі, а також центри землетрусів.
Основна частина дна Світового океану називається ложем океану. Вона займає понад половину його площі з переважаючими глибинами від 4 до 6 км. В основі цієї частини дна лежить земна кора океанічного типу.
Серединно-океанічні хребти виділяються в центральних частинах океанів. Загальна довжина їх становить близько 60 тис. кілометрів. Висота хребтів над ложем океану — до 3 000—4 000 м, ширина — 1 000-2 000 км. Уздовж осьових частин хребтів є глибокі ущелини — рифти. Вони мають ширину до декількох кілометрів, а глибину — 1-1,5 км. Уздовж рифтів є багато діючих підводних вулканів, часто бувають землетруси, спостерігається посилений тепловий потік. Основою серединно-океанічних хребтів є земна кора океанічного типу, яка інколи виходить на поверхню у вигляді островів.
Вулканізм і форми океанічного дна. Під широкими рівнинами ложа океанів земна кора дуже тонка (близько 5 км). Через це в місцях підйому магматичних потоків (так званих гарячих точок) формуються потужні вулкани. Цікаво, що внаслідок руху плит рухаються й самі вулкани. Тому вони утворюють довгі ланцюжки островів. Таким чином утворилися Гавайські острови із гігантським вулканом Мауна-Кеа (мал. 3.3).
Мал. 3.3. Вулкан Мауна-Кеа
Своєрідним дивом підводного світу стали гайоти — це підводні гори з ідеально рівними площинками на вершині. Ці рівні поверхні утворились у результаті того, що кратери згаслих підводних вулканів з плином часу заповнювались частиночками мулу, що їх приносять океанічні течії від материкових узбереж.
Водні маси Океану, їх властивості, географічне поширення
Поверхневі водні маси. На різних глибинах у Світовому океані води вирізняються температурами, солоністю та деякими іншими характеристиками. Великі об’єми вод з подібними властивостями, які розміщуються на певних глибинах океану, називають водними масами. За глибиною шару їх поділяють на поверхневі, проміжні, глибинні та придонні.
Товщина шару поверхневих водних мас сягає 200—250 м. Перебуваючи постійно у контакті з атмосферою, вони залежать від клімату, а тому їхні характеристики змінюються впродовж року. Поверхневі води також активно переміщуються в просторі. Залежно від своїх особливостей на різних широтах поверхневі водні маси поділяються на підтипи: екваторіальні (Е), тропічні (ПнТ і ПдТ), помірні (ПнП і ПдП), субарктичні (СбАр), субантарктичні (СбАн), арктичні (Ар), антарктичні (Ан).
Проміжні, глибинні та придонні водні маси. Нижню межу проміжних водних мас на різних широтах проводять на глибинах 1 000-2 000 м. Формуються вони здебільшого шляхом зміни властивостей поверхневих вод, що опустилися на більші глибини. Порівняно з поверхневими проміжні водні маси є менш рухливими, у полярних областях відзначаються дещо підвищеною температурою, а в помірних та тропічних широтах — зниженою або підвищеною солоністю.
Глибинні водні маси формуються у приполярних широтах у шельфовій зоні, де зазнають значного охолодження. Холодні й дуже щільні води сповзають по шельфу і материковому схилу і розтікаються улоговинами в ложі океану в різних напрямках, переважно в бік екватора. Нижню межу глибинних вод проводять на глибинах 4-4,5 тис. м. Температури їх становлять 3—5 °С, солоність — до 35%о.
Чи відомо тобі?
Найменшою є солоність (33 %о) у прибережних водах Антарктиди через мале випаровування, спричинене низькими температурами, та їхнє опріснення від танення криги.
На глибинах понад 4—4,5 тис. метрів панують придонні водні маси. Вони відрізняються найнижчими температурами (від +2 °С до -2 °С) та найбільшою щільністю вод. Утворюються в результаті подальшого опускання глибинних вод здебільшого у шельфових зонах Арктики та Антарктики.
Течії у Світовому океані
Особливості та причини виникнення океанічних течій. Ти вже знаєш, що океанічні течії — це горизонтальні переміщення води в океанах і морях певними постійними шляхами. Тобто це своєрідні річки в океані, довжина яких досягає декількох тисяч кілометрів, ширина — сотень кілометрів, а глибина — сотень метрів. Швидкість переміщення вод у морських течіях набагато менша, ніж у річках — у середньому 1—3 км/год.
За глибиною розташування в товщі води розрізняють поверхневі, глибинні та придонні течії. За температурними характеристиками течії поділяють на теплі та холодні. Приналежність конкретної течії до теплих чи холодних визначається не їхньою власного температурою, а температурою навколишніх вод. Теплою називають течію, що приносить тепліші води, а холодною — холодніші від навколишніх. Холодні течії зазвичай спрямовані від високих широт (більш віддалених від екватора) до низьких, а теплі навпаки — від низьких широт до високих (мал. 3.4).
Мал. 3.4. Схема течій: 1 — Гольфстрім; 2 — Куросіо; 3 — Каліфорнійська; 4 — Канарська; 5 — Лабрадорська; 6 — Західних Вітрів; 7 — Перуанська; 8 — Бенгальська; 9 — Південна Пасатна; 10 — Бразильська; 11 — Східноавстралійська
Основними причинами виникнення поверхневих течій є вітри, різниця рівнів води в різних частинах океану. Серед течій, що викликані вітрами, виділяють дрейфові, які спричинені постійними вітрами, та вітрові, що виникають під дією сезонних вітрів.
Якщо вітер приганяє воду з однієї частини океану в іншу, то виникають місця з підвищеним та пониженим рівнями. Прилеглі води спрямовуються у ділянки із пониженим рівнем, що спричиняє утворення течії. Від місць з підвищеним рівнем води також беруть початок течії, які не спричинені напрямком вітру.
Система течій Світового океану. Вирішальний вплив на формування системи течій в океані має загальна циркуляція атмосфери. Течії у Північній півкулі утворює в океанах по два кільця. Пасати спричиняють пасатні течії, що спрямовуються до екваторіальних широт. Там вони набирають східного напрямку і рухаються у західну частину океанів, підвищуючи рівень води. Це призводить до формування стічних течій, що рухаються уздовж східних узбереж материків (Гольфстрім, Куросіо). У помірних широтах ці течії підхоплюються пануючими західними вітрами і спрямовуються до східної частини океанів. Частина вод у вигляді компенсаційних течій рухається до 30-х широт, звідки пасати вигнали воду (Каліфорнійська, Канарська), замикаючи південне кільце. Основна маса води, переміщеної західними вітрами, рухається вздовж західних узбереж материків у високі приполярні широти (Північноатлантична, Північнотихоокеанська). Звідти вода у вигляді стічних течій, які підхоплюються північно-східними вітрами, спрямовується вздовж східних узбереж материків до помірних широт (Лабрадорська, Камчатська, Східноавстралійська), замикаючи північне кільце.
У Південній півкулі формується тільки одне кільце в екваторіальних і тропічних широтах. Першопричиною його існування є також пасати. Південніше (у помірних широтах), оскільки на шляху вод, підхоплених західними вітрами, немає материків, формується колова течія Західних Вітрів. Тільки незначні її відгалуження повертають воду в тропічні широти (Перуанська, Бенгальська, Західноавстралійська течії).
Чи відомо тобі?
Причиною появи течії Гольфстрім є наганяння пасатами води через Юкатанську протоку до Мексиканської затоки. Саме це спричиняє значну різницю рівня води між затокою і прилеглою частиною Атлантичного океану. На виході в океан потужність течії становить 25 млн м3/с (2 160 км3 за добу), що в 20 разів перевищує витрати всіх річок земної кулі, разом узятих. В океані течія з’єднується з Антильською течією, причому потужність Гольфстріму збільшується і на 38° сягає 82 млн м3/с.
Міжпасатними течіями обох півкуль вздовж екватора формується Міжпасатна протитечія. У північній частині Індійського океану мусонна циркуляція породжує сезонні вітрові течії.
Опрацювавши параграф, спробуй відповісти
- 1. Які особливості рельєфу дна Світового океану?
- 2. Які водні маси переважно виділяють в океані? Яка їхня географія?
- 3. Якими причинами зумовлене виникнення океанічних течій?
- 4. Який вигляд має сформована система океанічних течій?
Застосуй знання, дізнайся більше
- 1. Температура води двох течій дорівнює +18 °С. До яких течій їх слід віднести, якщо перша проходить у тій частині океану, де температура навколишніх вод становить +20°, а друга — туди, де вона нижча на 4°.
- 2. Установи, які ще інші назви мають течії Західних Вітрів та Перуанська.
Назви зображені об’єкти чи явища
Коментарі (0)