Войти
Закрыть

Клімат. Води суходолу

7 Клас

Особливості клімату материка. Географічне положення материка зумовлює його кліматичні особливості. Переважна частина Австралії має тропічний пустельний сухий або вкрай сухий клімат, на сході (за бар’єром гір) — вологий; північна частина знаходиться в зоні субекваторіального клімату (на окраїнах північної території та в північній частині півострова Кейп-Йорк — мусонний); на південному заході й південному сході узбережжя, а також на острові Тасманія — субтропічний клімат. Працюємо з картою атласу «Австралія. Кліматична карта». Сумарна сонячна радіація постійно висока. Незважаючи на невеликі висоти рівнин Австралії, температури на всьому материку постійно високі. Він майже повністю розташований у межах літніх ізотерм 20, 28 °С, зимових ізотерм 12, 20 °С. Сезонні коливання температур виявляються в основному у внутрішніх районах тропічного поясу та в субтропіках. Жаркий район із січневими температурами вище +40 °С — на північному заході. На материку спостерігався абсолютний максимум температур — +53,1 °С. Абсолютні мінімуми температур у внутрішніх районах Австралії опускаються до -4-6 °С. Морози стійкі тільки в Австралійських Альпах, де зафіксована температура до -22 °С . Австралія зволожується вкрай нерівномірно. Розташування більшої частини материка в континентальній частині тропічного поясу обумовлює сухість клімату, що ще й загострюється протяжністю материка із заходу на схід, слабкою розчленованістю берегів, бар’єром Великого Вододільного хребта на шляхах вологих вітрів з океанів. 38 % площі Австралії отримує менше 250 мм опадів на рік. Найменше опадів випадає в районі озера Ейр (100 мм) і на рівнині Налларбор (50 мм) (мал. 72). Періодично виникають посухи, однак тривалих посух не буває, тому що рівнинність материка й невелика протяжність з півночі на південь сприяють проникненню всередину вологих вітрів як із півночі, так і з півдня. Посухи спричинюють дуже часті пожежі, боротьба з якими є для австралійців цілком рутинною справою. Улітку (грудень-лютий) над дуже нагрітою територією Австралії встановлюється австралійський мінімум тиску. З північного заходу та півночі проникає вологий екваторіальний мусон, що приносить опади на узбережжя (понад 1500 мм на рік при 6-7 вологих місяцях). На південь від 22° пд. ш. вони зменшуються до 300 мм на рік із 4-5 дощовими місяцями, на західному узбережжі — до 250 мм....
0 Переглянути

Географічне положення Австралії. Дослідження та освоєння материка

7 Клас

Географічне положення. Австралія розташована в Південній і Східній півкулях. Майже посередині материк перетинає Південний тропік. Крайньою південною точкою є мис Південно-Східний, західною точкою — мис Стіп-Пойнт, східною точкою — мис Байрон, північною точкою — мис Йорк (мал. 69). Знайдіть на фізичній карті крайні точки материка. Визначте їх координати. Зі сходу материк омивають моря Тихого океану: Коралове й Тасманове: з півночі — моря Індійського океану: Арафурське й Тіморське. Контури берегів Австралії слабо порізані. На півночі материка знаходяться півострови Кейп-Йорк та Арнем-Ленд. Біля південного узбережжя розташований найбільший острів материка — Тасманія, що відокремлений від Австралії Бассовою протокою шириною 224 км. На південному сході розташовано декілька зручних бухт, де знаходяться основні порти країни. Південні береги материка омиває Велика Австралійська затока, на півночі — затока Карпентарія. У Великій Австралійській затоці панують холодні течії. Північно-західне узбережжя материка омиває тепла Південна Пасатна течія Індійського океану, а східне узбережжя — Східноавстралійська течія Тихого океану. Високі температури на поверхні води (+24 °С улітку, близько +20 °С узимку) сприяють росту коралів. Уздовж північно-східних берегів на 2000 км простягається пасмо коралових рифів і островів — Великий Бар’єрний риф....
0 Переглянути

Населення Південної Америки. Держави. Зв’язки України з державами Південної Америки

7 Клас

Населення. На думку вчених, Південну Америку почали заселяти індіанці з Північної Америки, які належать до монголоїдної раси. Тому найбільш вірогідно, що їхні предки прийшли в Америку з Азії. Хоча існує інша точка зору — вони потрапили на материк з островів Океанії. На етнічному рівні населення Південної Америки можна розділити на три типи: індіанці, білі й темношкірі. Сучасне населення материка складається з представників усіх основних людських рас. Змішані раси утворилися в результаті шлюбів між представниками різних рас. Нащадків від шлюбів європейців з індіанцями називають метисами. Це основне населення багатьох країн в Андах. Нащадків від шлюбів європейців і негрів називають мулатами, а індіанців і негрів — самбо. Негри та мулати живуть в основному на сході материка. Більшість населення спілкується іспанською мовою, у Бразилії — португальською. Оскільки ці дві мови близькі до латини, то Південну Америку та країни Панамського перешийка називають ще Латинською Америкою. У деяких країнах Південної Америки індіанці й досі становлять значну частку населення. Вони спілкуються сотнями різних мов. Найбільш поширені мови народів аймара, кечуа тощо. Завдяки індіанцям Америки людству відомі картопля, томати, бавовник, соняшник, натуральний каучук. Розміщення населення на материку. Нині на материку проживає майже 400 млн осіб, що становить 6 % населення світу (мал. 67). Населення розміщується дуже нерівномірно, що пов’язано з природними умовами й особливостями колонізації. Його чисельність продовжує швидко збільшуватися. Молодь становить 40 % від загальної кількості населення. Майже не заселеними є Амазонська сельва, напівпустелі на півдні, пустеля Атакама. Найбільша густота населення — на Атлантичному узбережжі та в Андах. Середня густота населення становить 20 осіб на 1 км2. Цей показник найнижчий у світі після Австралії....
0 Переглянути

Сучасні екологічні проблеми материка. Об’єкти Світової природної спадщини

7 Клас

Екологічні проблеми. Активна господарська діяльність у Південній Америці розпочалася з XVI ст. у зв’язку з колонізацією материка європейцями. Найбільшими сучасними екологічними проблемами є: знищення амазонських лісів, розораність саван, пампи, витоптування трав’яного покриву численними отарами свійських тварин, збіднення рослинності та тваринного світу; ерозії ґрунтів, зростання площ пустель, забруднення річок, морів, повітря в гірських районах тощо. Освоєння земель як сільськогосподарських угідь у багатьох районах Південної Америки призвело до змін природного середовища. Майже повністю зорано пампу, вирубано ліси в тропічному рідколіссі, винищено багато тварин. Особливо непокоїть доля лісів Амазонки (мал. 63). Будівництво Трансамазонської автомагістралі й подальше освоєння цієї області супроводжується хижацьким вирубуванням і випалюванням лісів на величезних територіях. Така діяльність людини значно порушує природну рівновагу, загрожуючи зміною природного середовища не лише екваторіальних лісів, а й сусідніх природних зон (зменшення опадів, обміління річок, ерозія ґрунту, збіднення рослинного покриву та тваринного світу)....
0 Переглянути

Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни природи материка людиною

7 Клас

Природні зони. Відомо, що природна зона є великим природним комплексом із притаманними лише їй компонентами природи: кліматом, ґрунтами, рослинністю та тваринним світом. Для рівнин Південної Америки характерне чітке чергування природних зон від екватора до полюсів, тобто простежується широтна зональність. Знайдіть природні зони на карті атласу «Південна Америка. Природні зони». На відміну від Африки (яку екватор ділить майже навпіл), екватор перетинає Південну Америку в її північній частині. Тому на північ від зони вологих екваторіальних лісів простягаються зона саван і рідколісся. Усі інші природні зони змінюються на південь материка: степи, напівпустелі й пустелі. Вологі екваторіальні ліси (мал. 60) у Південній Америці мають назву сельва. Упродовж усього року сельва перезволожена, а високі температури сприяють швидкому розвитку рослин. Сельва — найбільший лісовий масив світу, це своєрідні «легені планети». Тут переважають червоно-жовті фералітні ґрунти; дуже багатий видовий склад — майже 40 тис. видів, це більше, ніж в інших лісах планети. Дерева утворюють дванадцять ярусів. Високий ярус складається з 200 видів пальм, що досягають 80-100 м. Характерними для лісу є шоколадні дерева з квітками та плодами. Ці ліси — батьківщина каучуконоса — гевеї. Трапляється симбіоз деяких дерев і мурашок. Нижні яруси сельви багаті на ліани....
0 Переглянути

Води суходолу

7 Клас

Річки. Величезне значення у формуванні річкової мережі материка має клімат у взаємодії з іншими фізико-географічними чинниками — рельєфом і конфігурацією материка. У Південній Америці випадає вдвічі більше опадів, ніж на інших континентах. Тому тут розташовані найбільші річки земної кулі — Амазонка, Парана й Оріноко, які утворюють величезні річкові системи. Усі річки материка належать до басейнів двох океанів — Тихого й Атлантичного. Головним вододілом між двома океанічними басейнами стоку є гори Анди. Оскільки їх високі гірські ланцюги простягнулися на крайньому заході материка, усі великі річкові системи Південної Америки формуються на сході в межах басейну Атлантичного океану. З невеликої площі стрімких західних схилів Анд річки впадають у Тихий океан. Знайдіть на фізичній карті атласу найбільші річки материка. Річки материка мають усі чотири основні види живлення: дощове, снігове, льодовикове та підземне. Переважання екваторіального й субекваторіального типів клімату обумовило панування дощового виду живлення в більшості річок Південної Америки. Снігове живлення (до 50 % стоку) переважає в річок Патагонського плато, льодовикове — у річок Патагонських Анд. На внутрішніх рівнинах до дощового живлення додається підземне. На високогірних плоскогір’ях Центральних Анд воно відіграє основну роль. Найбільшою річкою Південної Америки є Амазонка (мал. 57). Це найповноводніша річка Землі. За довжиною (6400 км) Амазонка поступається лише Нілу та Міссісіпі. На відміну від Нілу, в Амазонки багато повноводних приток, що часто мають різний колір води. Залежно від кольору води місцеві жителі розрізняють «білі» та «чорні» річки. Річки, що розмивають глинисті породи, несуть велику кількість глинистих частинок. У зв’язку з цим вони мають білі або жовтуваті води. Інші відрізняються чистою водою, але розчинені в ній органічні речовини надають воді чорного або темно-зеленуватого відтінку. Це «чорні» річки....
0 Переглянути

Загальні ознаки клімату. Кліматичні пояси та типи клімату

7 Клас

Загальні ознаки клімату. Основними чинниками, що формують клімат Південної Америки, є географічна широта, рельєф, вітри та океанічні течії. Значна частина Південної Америки знаходиться поблизу екватора, у жаркому поясі між тропіками. За кліматичними умовами вона подібна до Африки й Австралії. Та, на відміну від Африки, Південна Америка менш жарка й суха, там мало пустель. Це зумовлено особливим географічним положенням і своєрідною конфігурацією материка. Екватор перетинає Південну Америку в північній частині. На півночі та сході материк омивається океаном, поблизу його східних берегів проходять теплі течії. Знайдіть їх на карті атласу. Південна Америка — найвологіший материк на Землі. Велика кількість опадів випадає на півночі материка, у басейні річки Амазонки. На клімат континенту має великий уплив його своєрідний рельєф. Суцільна стіна Анд на заході повністю перекриває рух тихоокеанського повітря в глиб материка. З півночі та сходу континент відкритий для проникнення постійних вітрів. Вони приносять тепле й вологе повітря. Між тропіками температура коливається від +20 до +25 °С. Кількість опадів тут перевищує 3000 мм на рік. Південніше тропіка середня температура становить від +20 до +25 °С. Теплі Гвіанська та Бразильська течії сприяють насиченню повітря вологою....
0 Переглянути

Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини

7 Клас

Тектонічна будова. Унаслідок розколу материка Гондвани Південна Америка відокремилася від Африки й почала рухатися на захід. Так виникла Південноамериканська літосферна плита. Сучасна Південна Америка розміщена на стійкій Південноамериканській платформі. На материку виокремлюють дві основні тектонічні системи: Південноамериканська платформа та гірський пояс Анд (мал. 50). У деяких місцях кристалічний фундамент платформи виходить на поверхню, утворюючи щити. Найбільший на сході — Бразильський щит, а на північному сході — Гвіанський щит. Інша частина платформи має потужний чохол осадових порід, під який глибоко занурюється фундамент. За останні сотні мільйонів років платформа піднімалася й опускалася, постійно рухаючись на захід. Унаслідок підняття платформа прогиналася, створюючи потужні товщі осадових порід. Підняті частини стали фундаментом гірських хребтів Анд, що вузькою смугою простяглися вздовж західного узбережжя материка. Південну частину материка займає молода платформа, фундамент якої сформувався 300 млн років тому й перекритий значним потужним осадовим чохлом....
0 Переглянути

Географічне положення Південної Америки. Дослідження та освоєння материка

7 Клас

Географічне положення. Форма материка нагадує трикутник. Його крайня північна точка — мис Гальїнас, крайня південна точка — мис Фроуерд, крайньою східною точкою є мис Кабу-Бранку, а західною точкою — мис Паріньяс (мал. 49, с. 78). Знайдіть на фізичній карті атласу крайні точки материка. Материк має значну протяжність із півночі на південь. Найбільшої ширини досягає по паралелі 5° пд. ш. Він перетинається екватором у північній частині, тому на значній його території випадає багато опадів. Материк розміщений у Західній півкулі, тобто на захід від нульового меридіана. Зі сходу його омивають води Атлантичного океану, а із заходу — Тихого. Берегова лінія континенту слабо розчленована. Океани мають незначний уплив на весь материк, переважно на прибережні райони, хоча на сході вздовж материка зосереджуються дві теплі течії: Гвіанська та Бразильська, а на заході — холодна Перуанська течія. Поблизу континенту знаходиться мало островів. На сході трапляються невеликі півострови й затоки. У глиб материка глибоко заходить затока Ла-Плата. Вона зливається з широким гирлом річки Парани. Великий архіпелаг островів Вогняна Земля знаходиться на півдні та відокремлюється від материка Магеллановою протокою. Північніше знаходяться Фолклендські (Мальвінські) острови. Карибське море омиває північні береги материка....
0 Переглянути

Населення Африки. Держави

7 Клас

Населення. Африка — прабатьківщина людства. Найдавніші останки предків людини й знаряддя праці знайдені в породах, які мають вік приблизно 3 млн років, у Танзанії, Кенії та Ефіопії. Населення материка належить до трьох великих людських рас (мал. 42). Знайдіть розміщення цих народів на карті атласу «Народи та густота населення світу». Північ материка населяють представники європеоїдної раси — араби, бербери, туареги, єгиптяни. У них смугла шкіра, вузький ніс, овальне обличчя, темні очі й волосся. Ці народи розмовляють арабською та берберською мовами. На південь від Сахари, у Західному та Центральному Судані, верхів’ях Нілу, басейні Конго, у Східній і Південній Африці живуть народи великої негроїдної (екваторіальної) раси. Характерними для них є темний колір шкіри, чорне кучеряве волосся, широкий ніс, плоске обличчя, товсті губи. Низькорослі племена пігмеїв (їхній зріст — 141-142 см) населяють тропічні ліси в басейні річки Конго. Вони мають світлу шкіру, тонкі губи, широкий ніс. Бушмени й готтентоти розселилися в пустелі Калахарі та Південно-Західній Африці. У них низький зріст, плоске обличчя, жовта шкіра. У басейні Нілу проживають пілоти. Вони мають дуже чорну шкіру, кучеряве волосся. Їхній середній зріст становить 180-200 см....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 175 176 177 178 179 180 181 182 183 ... 452
Назад

Навігація