ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3

Повсякдення українців у 1917–1921 рр.

1. Прочитайте відомості про Українську революцію, зафіксовані в документах.

1. Знайдіть описи поведінки селян, які засвідчують їхню здатність чи нездатність до самоорганізації.

2. Навколо яких символів і життєвих потреб організовувалися селяни?

3. Використовуючи знання про Українську революцію, визначте, чого не вистачило політичним силам, щоб перетворити селянство на опору революції.

«Українська маніфестація. 25 березня в с. Халеп’є на Київщині урочисто відбулась українська маніфестація. Ще зранку почали прибувати люди із сусідніх сіл і містечок. Після обідні, вислухавши акт про відречення Миколи, уся громада рушила на околицю, де було відправлено молебень і панахиду по православних борцях за волю. Приблизно о 14-й год майже все село зійшлося до школи і звідти з українським гімном, революційними піснями та портретом Шевченка, з жовто-блакитними прапорами лавою пішло до зборні. Тут було прочитано "Відозву до українського народу”, проспівано "Заповіт”, при останньому акорді якого портрет Шевченка громадяни занесли до зборні, а український прапор установили на хаті. Коло школи, куди похід повернув знову, промовець висловив непереможне бажання, щоб школа як у їхньому селі, так і по всій Україні була українською» («Нова рада». 31 березня 1917 р.).

«Вісті з краю. Тарасове свято. У с. Кирилівці (на Київщині) відбулося Тарасове свято. Людей було майже 4 тис. З національними прапорами, із священиками до с. Кирилівки стягнулися численні громади із сусідніх сіл і хуторів. Майже в кожного селянина на грудях або на шапці була причеплена національна квітка. Після співу "Заповіту” і "Вічної пам’яті”, під час якого всі присутні стали на коліна, громада, установивши національні прапори на школі, пішла до того місця, де була хата Шевченка й де тепер, коло портрета Тараса, уквітчаного ялинками, почалися промови. Серед промовців був і небіж Шевченка. Наприкінці свята було запропоновано громаді, щоб на цьому місці, де стояла хата Тараса Григоровича, було вибудувано українську гімназію. Уся громада, як один, підтримала» («Нова рада», 12 квітня 1917 р.).

2. Прочитайте витяги з газет прожиття українських селян.

1. Визначте, які руйнівні для суспільства прояви описані в уривках.

2. Поясніть, чим вони були небезпечними для суспільства.

3. Як могли б відбуватися розваги для дітей та дорослих?

«Щодо грабіжки — стогін стоїть. Курку, гуску трудно встерегти... Городина та садовина вся пропала, на деревах кора часто обдерта, на капустах коні пасуться, картоплі з огудиною вирвані, кукурудза зімнята.

Для палива розбирають плоти, здіймають двері, вікна. Хоч би й був хазяїн, це нікого не спинить. Ще який тиждень, два — і Кам’янецький повіт, де ворог ще й ногою не ступив, буде знищено, стоптано, розграбовано, а через кілька місяців почнеться голод, бо ні в кого не буде ні хліба, ні овочів.

Немає до кого звернутися. Одна частина приходить за другою, переставляють цілі армії. Сьогодні одна нищить, завтра — друга, одна за другу нічого не знає, нічого не відповідає» («Народна воля». 19 серпня 1917 р.).

«Самосуд у Волоських Махаринцях. 29 грудня вільне козацтво почало розшукувати потайні гуральні, а також роззброювати злодіїв. Злодійство в Волоських Махаринцях засіло міцно. З розграбованої економії злодії позабирали корів, зарізали бугая. З цукроварні витягли майже 20 мішків цукру. Козаки піймали 4 злодіїв. П’ятий утік. За ним навздогін поїхали козаки. Злодій засів у кутку і, коли порівнялися з ним козаки, почав стріляти. Двох козаків він убив, одного поранив, а сам утік. Розлютованих селян не можна було ніяк стримати від самосуду. Чотирьох злодіїв, що піймали, вивели на гноярку, прив’язали до слупів і розстріляли» («Селянська думка», 2 січня 1918 р.).

«Ялинка в с. Чеботарці. Святками в с. Чеботарці (на Поділлі) у 2-класовій школі вчителі впорядкували ялинку. Це була перша ялинка в селі.

Ще за день сходилися люди й обдивляли це "диво”. Біля ялинки діти співали колядки й декламувати вірші Шевченка й із книжки "Дзелень-Бом”» («Нова рада», 5 січня 1918 р.).

«Вистава. У с. Шульгівці Новомосковського повіту на Катеринославщині гурток аматорів улаштував вистави "Назар Стодоля” Т. Шевченка та "Пропечатали”, водевіль Тогобочнього. Чистий прибуток піде на користь "Просвіти” в с. Шульгівці» («Нова рада». 2 травня 1917 р.).

3. Проаналізуйте тексти про повсякденне життя міст.

Як події 1917-1919 рр. позначилися на становищі містян?

«Про постачання електроенергією Києва в березні 1919 р. Щоб мінімально забезпечити електрикою міське господарство Києва, відновити рух трамвая, довелося запровадити суворий режим економії... було вироблено графік постачання електроенергії: з 6.00 до 15.00 — винятково для потреб водопроводу й трамвая; з 23.00 до 7.00 — для промислових підприємств; освітлення приватних помешкань — із 20.00 до 22.00, вуличне освітлення працювало протягом ночі.... У липні заборонили користуватися ліфтами, використовувати електрику для опалення й нагрівання, у рекламних цілях, у громадських приміщеннях дозволялося мати для освітлення не більше однієї лампочки на 25 ват на кімнату» («Боротьба», 25 березня 1919 р.).

Міська санітарія. Про гнітючу антисанітарію вінницької міської інфраструктури за П. Скоропадського свідчить доповідь керівника міської державної варти С. Мончинського (липень 1919 р.): «З багатьох подвір’їв течуть на вулицю помиї із загнилими кухонними недоїдками, сморід несеться з переповнених складів сміття та помийних ям. У кухнях і навіть залах ресторанів, кухмістерських, різних їдалень і чайних — брудно, готелі й постоялі двори переважно не мають ні самоварів, ні кубів для окропу, номери утримуються брудно й меблі в них поламані».

«У Вінниці, у самому серці міста вздовж готелю "Савой”, тече брудна вода, а неподалік, на території міського скверу, лежать неприбрані, зметені з вулиці купи сміття, які розносяться вулицею. На вулиці Некрасівській засипано сміттям велику вибоїну, що, можливо, було спробою вирішити проблеми недосконалості міських доріг саме в такий спосіб. Вінницькі двірники замітають тротуари в години "пік”, і підняті хмари густого пилу лягають на перехожих. Випасання тварин у місті стало звичною справою» (З газети «Слово Подолії»).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно