Войти
Закрыть

Практичне заняття 3. «Повсякдення українців у 1917–1921 рр.»

10 Клас

«Українська маніфестація. 25 березня в с. Халеп’є на Київщині урочисто відбулась українська маніфестація. Ще зранку почали прибувати люди із сусідніх сіл і містечок. Після обідні, вислухавши акт про відречення Миколи, уся громада рушила на околицю, де було відправлено молебень і панахиду по православних борцях за волю. Приблизно о 14-й год майже все село зійшлося до школи і звідти з українським гімном, революційними піснями та портретом Шевченка, з жовто-блакитними прапорами лавою пішло до зборні. Тут було прочитано "Відозву до українського народу”, проспівано "Заповіт”, при останньому акорді якого портрет Шевченка громадяни занесли до зборні, а український прапор установили на хаті. Коло школи, куди похід повернув знову, промовець висловив непереможне бажання, щоб школа як у їхньому селі, так і по всій Україні була українською» («Нова рада». 31 березня 1917 р.). «Вісті з краю. Тарасове свято. У с. Кирилівці (на Київщині) відбулося Тарасове свято. Людей було майже 4 тис. З національними прапорами, із священиками до с. Кирилівки стягнулися численні громади із сусідніх сіл і хуторів. Майже в кожного селянина на грудях або на шапці була причеплена національна квітка. Після співу "Заповіту” і "Вічної пам’яті”, під час якого всі присутні стали на коліна, громада, установивши національні прапори на школі, пішла до того місця, де була хата Шевченка й де тепер, коло портрета Тараса, уквітчаного ялинками, почалися промови. Серед промовців був і небіж Шевченка. Наприкінці свята було запропоновано громаді, щоб на цьому місці, де стояла хата Тараса Григоровича, було вибудувано українську гімназію. Уся громада, як один, підтримала» («Нова рада», 12 квітня 1917 р.)....
0 Переглянути

Підсумки Української революції. Культурний розвиток протягом 1914–1921 рр.

10 Клас

Затиснутий між військовими силами російських ліворадикальних сил комуністів-більшовиків і російських монархістів — учасників білого руху, знехтуваний егоїстичними амбіціями великих європейських держав, український визвольний рух зазнав поразки. Разом із зовнішніми перешкодами були й внутрішні. Головну з них голова уряду УНР І. Мазепа визначив так: «Двохсотлітня московська неволя скалічила український народ: знищила його нормальну соціальну будову, підпорядкувала широкі українські маси культурним, господарським і політичним впливам російського суспільства, створила з українського народу сиру етнографічну масу несвідомих і неорганізованих робітників і селян». Позбавлений власної національної свідомості, український народ у більшості виявився дезорієнтованим і розділеним між великою кількістю політичних сил, уключаючи й неукраїнські, саме тоді, коли для захисту від смертельного ворога мав проявити максимальну єдність. Проте Українська революція не минула марно. Вона справила надзвичайно глибоке враження на суспільство. Насамперед вона посприяла зростанню національної свідомості народу та його політичних провідників. Величезна кількість учасників революції до 1917 р., які мали дуже нечіткі уявлення про Україну, наприкінці революції стали переконаними українськими патріотами....
0 Переглянути

Україна в боротьбі з денікінським і більшовицьким режимами в 1919–1921 рр.

10 Клас

Незважаючи на публічні декларації, політичні дії білогвардійців в Україні отримали справедливу назву «білий терор». Наступ білих супроводжувався єврейськими погромами, число яких сягнуло 400. Прихід денікінців — масовими арештами та стратами, розправами контррозвідки. В Одесі без суду й слідства було знищено 3 тис. осіб, у Києві за два тижні ув’язнено 1700 осіб — прихильників лівих сил. Денікінський режим характеризувався й відвертими проявами українофобії. Усі українські школи та культурні заклади вважалися політично ворожими. Український національний рух трактувався як німецька інтрига, спрямована проти єдності Росії. Українську мову дозволяли лише в приватних навчальних закладах. Солдати й чорносотенці нищили портрети, трощили пам’ятники й погруддя Т. Шевченка. Українські вивіски всюди замінювали на російські. Закривали українські газети й часописи, з бібліотек і книгарень вилучали українські книжки. Закривали всі українські інституції: від хат-читалень «Просвіти» до Української академії наук. А. Денікін намагався знищити будь-які прояви української державності, генерал відкинув навіть ідею автономії України. «Малоросію» (уживалася лише така назва) було розчленовано на три області: Харківську, Київську та Новоросійську, які очолили генерали з надзвичайними повноваженнями....
0 Переглянути

Російсько-більшовицька окупація України

10 Клас

На окупованих українських територіях 6 січня 1919 р. російські більшовики проголосили про створення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР). Головою її уряду В. Ленін призначив X. Раковського. За Конституцією УСРР (березень 1919 р.), що максимально повторювала текст Конституції РСФРР, владні повноваження надавалися радам. Вищими органами влади проголошувалися Всеукраїнський з’їзд рад, обраний ним Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК), що діяв між з’їздами, та уряд — Рада народних комісарів (раднарком, РНК). Місцевими органами влади вважалися губернські, повітові та волосні з’їзди рад, а між їхніми скликанням — відповідні виконавчі комітети. Конституція УСРР позбавляла виборчих прав усіх «експлуататорів» — тих, хто використовував найману працю, їхніх «прислужників» — священиків, колишніх службовців, поліцейських та ін. Було обмежено й права трудящих: один делегат обирався від сільської волості (незважаючи на кількість населення), від 10 тис. робітників і від 1 тис. червоноармійців. Як наслідок, чужі українству люди перевищували чисельність українських делегатів удесятеро. Однак місцеві виконкоми все одно не корилися більшовикам. Тому, усупереч конституції, у повітах і волостях більшовики формували т. зв. революційні комітети (ревкоми), а в селах — комітети незаможних (комнезами), використовуючи їх як слухняне знаряддя диктатури комуністів. Головним інструментом цієї диктатури стала Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК, (рос.) ВУЧК) — «каральний меч революції», який знищував усіх, хто протистояв владі комуністів....
0 Переглянути

Західноукраїнська Народна Республіка

10 Клас

Вичерпавши свої ресурси, 4 жовтня 1918 р. Німеччина й Австро-Угорщина попросили миру. Австро-Угорщина підійшла до межі розпаду. 16 жовтня імператор Карл І опублікував маніфест про перетворення Австрії на федеративну державу. Він закликав «вірні народи» до створення національних рад, які б виступали виразниками народних потреб перед центральним урядом Австрії. На підставі цього маніфесту 18 жовтня 1918 р. у Народному домі у Львові відбулися збори 69 представників Галичини й Буковини. Історичний факт Це були 47 послів до імперського парламенту, Буковинського та Галицького сеймів, представники від політичних партій, найвідоміші люди краю: митрополит А. Шептицький, єпископ Г. Хомишин, віце-президент австрійського парламенту Ю. Романчук, голова Української парламентської репрезентації Є. Петрушевич, голова Народного комітету УНДП К. Левицький, письменник В. Стефаник, голова УНДП Буковини М. Василько. Збори проголосили себе Українською національною радою, уповноваженою висловити волю українського народу на самовизначення й утворення Української держави, тобто взяли на себе роль парламенту. Президентом УНРади був обраний Євген Петрушевич....
0 Переглянути

Українська держава. Гетьманат Павла Скоропадського

10 Клас

У жовтні 1917 р. його обрали отаманом Вільного козацтва, потім він був призначений головнокомандувачем українських збройних сил Правобережжя. На початку 1918 р. П. Скоропадський, не сприймаючи анархії, уважав, що Україні потрібна міцна влада. Створив Українську народну громаду, яка разом з офіцерською організацією Вільного козацтва стала готувати гетьманський переворот. Після відречення від влади жив у Німеччині. Помер від важкого поранення, отриманого під час бомбардування Мюнхена. Похований в м. Оберстдорфі. Гетьман визнавав, що в Українській державі має бути скликаний парламент, але до його скликання владу зосередив у своїх руках. П. Скоропадський призначав голову уряду, затверджував його склад, відправляв уряд у відставку, був верховним головнокомандувачем, визначав зміст зовнішньої політики, оголошував воєнний стан. Отже, на зміну ліводемократичній республіці прийшла нова форма Української національної держави — Гетьманат....
0 Переглянути

Узагальнення до розділу ІІ. Початок Української революції

10 Клас

Українська революція 1917-1921 рр. є виявом природного історичного прагнення українського народу жити в суверенній соборній національній соціально справедливій державі. Саморуйнування імперій-пригноблювачів вивільнило соціальну енергію українських соціальних сил. Очолені кращою частиною української інтелігенції, вони стали рушійними силами Української національної революції. Керівним центром революції, представницьким органом української нації стала Українська Центральна рада, яка протягом весни-осені 1917 р. нарощувала свій авторитет. Протягом березня-листопада 1917 р. Українська революція цілеспрямовано йшла шляхом утвердження національно-територіальної автономії, яка відкривала шлях до утвердження державного суверенітету України....
0 Переглянути

Практичне заняття 2. «Державне будівництво Української Центральної ради: здобутки та прорахунки»

10 Клас

Пропонуємо визначити такі історичні події доби УЦР, як: київська маніфестація 1 квітня 1917 р.; створення газети «Вісті з Української Центральної ради»; скликання Українського національного конгресу; опублікування I, II, III, IV Універсалів; утворення Генерального секретаріату; придушення збройного виступу самостійників; прийняття рішення про скликання Українських установчих зборів; засудження в резолюції «Про владу» більшовицького перевороту; участь у боротьбі за владу 28-31 жовтня 1917 р.; використання тільки демократичних методів здійснення влади; проведення аграрної реформи шляхом «соціалізації»; домовленість зі ставкою верховного головнокомандування про створення Українського фронту; підтримка кримськотатарського національного руху; укладення мирного договору з Центральними державами....
0 Переглянути

Українська Центральна рада на заключному етапі діяльності

10 Клас

Лідери Української революції були переконаними прихильниками миру. Однак реалією тогочасного міжнародного життя була світова війна. Тому, щоб здобути гідне місце на міжнародній арені, УНР потрібно було зважати на позиції провідних учасників війни. З одного боку, доводилося зважати на позицію Англії та Франції, які визнали УНР, з іншого — українські очільники усвідомлювали, що мир із Центральними державами є життєвою необхідністю. Після того як радянська Росія підписала перемир’я й розпочала мирні переговори з Центральними державами, УНР стрімко втрачала авторитет у народу. Щоб втілити в життя свої зовнішньополітичні наміри та відібрати один з головних пропагандистських аргументів більшовиків проти Української революції, її провідники почали активно шукати мир з Центральними державами. У грудні 1918 р. Генеральний секретаріат опублікував ноту до воюючих і нейтральних держав, у якій заявив, що тільки Українська Народна Республіка може представляти інтереси українського народу на мирних переговорах, що розпочалися в Бресті-Литовському. Центральні держави відповіли запрошенням до переговорів, і на початку січня 1918 р. делегація, очолена В. Голубовичем, прибула до Бреста-Литовського. Так, УHP стала чинником міжнародної політики....
0 Переглянути

Внутрішня та зовнішня політика УНР доби Центральної ради. Перша російсько-українська війна

10 Клас

Внутрішня політика Української Центральної ради була спрямована на припинення класової та міжнаціональної ворожнечі, збереження боєздатності армії, зупинення більшовизму, анархії та руйнування країни, відновлення демократичної влади в Росії. Для вирішення цих завдань УЦР використовувала тільки демократичні засоби: пояснення, переконування, прохання, хоча час вимагав застосування й рішучих силових дій. Не маючи часу для створення нових органів державної влади, УЦР використовувала мережу старих державних органів, працівники яких нерідко саботували процес українського державотворення. Краще йшла справа з місцевим самоврядуванням. Тут були використані земства, перейменовані на народні ради, а їхні виконавчі органи — на народні управи. УЦР намагалася зберегти армію, уклавши зі ставкою верховного головнокомандування угоду про передислокацію українізованих частин на Південно-Західний та Румунський фронти та їхнє об’єднання в Українському фронті. Найважчою справою стала аграрна реформа. УЦР відмовилася від її негайного проведення. Невдовзі після публікації III Універсалу на місця надійшло роз’яснення Генерального секретаріату про те, що націоналізована земля має надійти в розпорядження громадських комітетів, які будуть здійснювати наділення селян землею лише після відповідних рішень Українських установчих зборів. До того ж часу самочинне захоплення земельних наділів і реманенту рішуче забороняли. У такий спосіб УЦР, в умовах війни й економічної кризи, намагалася зберегти міцні товарні господарства (ними тоді найчастіше були поміщицькі господарства) і не допустити в містах голоду. Однак цю виправдану, соціально відповідальну політику не сприймали селяни, які легко піддавалися на більшовицьку пропаганду....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 16 17 18 19 20 21 22 23 24 ... 45
Назад

Навігація