Войти
Закрыть

Узагальнення за розділом: Україна в роки Світової війни

10 Клас

Народилася у Іллінському під Москвою в українсько-білоруській родині Шовгенів. Вищу педагогічну освіту здобула у Празі, й за підтримки Д. Донцова розпочала літературну діяльність. Займаючись у танцювальній групі, познайомилася з Михайлом Телігою. За рік закохані побралися. Через нестатки Олена працювала манекенницею, у нічних кабаре, і тільки згодом — вчителькою початкових класів. У 1939 р. переїхала до Кракова, де познайомилася з громадсько-політичним діячем О. Ольжичем. Тоді ж вступила до ОУН. Із початком німецько-радянської війни у складі похідної групи ОУН (м) перебралася до Києва, де зорганізувала Спілку українських письменників, видавала тижневик «Литаври», співпрацювала з газетою «Українське слово». Лояльне ставлення німецької влади до українських націоналістів тривало недовго. Олену Телігу і її чоловіка, який теж назвався письменником, було заарештовано. На сірому гестапівському мурі у камері № 34 залишився її останній автограф: тризуб і напис: «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». 22 лютого 1942 р. у Бабиному Яру подружжя Теліг, а також їхні ідейні соратники були розстріляні. Народився у м. Охтирка на Полтавщині. Навчався у Київському художньому інституті, але за покликанням відчував себе письменником. Першу книжку оповідань видав у 1925 р. Згодом друкувався у журналах «Глобус», «Всесвіт», «Плужанин» під псевдонімом Багряний. Був прийнятий до літературних об’єднань «Плуг» і МАРС. У 1932 р. за звинуваченням у контрреволюційній діяльності Багряного заслали на Далекий Схід. Втеча із заслання призвела до повторного арешту. На свободу вийшов інвалідом з відбитими легенями і нирками, про що згодом написав у романі «Сад Гетсиманський». Після початку німецько-радянської війни — в українському підпіллі. Писав пісні на патріотичні теми, малював пропагандистські плакати. Долучився до створення УГВР та розроблення її програмних документів. 1944 року написав роман «Звіролови» («Тигролови»), Невдовзі емігрував. За кордоном редагував газету «Українські вісті», заснував Українську революційно-демократичну партію. Був обраний головою Виконавчого органу УНРади і заступником президента УНР. 1992 р. Іванові Багряному посмертно присуджено Шевченківську премію за романи «Сад Гетсиманський» і «Тигролови»....
0 Переглянути

Культура України в роки Другої світової війни

10 Клас

Під час війни тисячі українських шкіл окупанти спалили чи пристосували нових потреб: перетворили на склади і стайні або переобладнали під госпіталі й казарми. Багато вчителів пішло на фронт, учні старших класів працювали в тилу на виробництві. Окупаційна влада дозволяла лише початкову освіту для дітей віком 9-12 років, але й то не скрізь. У таких школах вивчали Закон Божий, німецьку мову, арифметику, географію та історію України. Середню освіту надавали гімназії та професійно-фахові училища. Така освіта була уся платною. Частину українських шкіл вивезли у Росію та інші радянські республіки. Класи у таких школах не освітлювали й не опалювали. За кожною партою сиділо кілька учнів, що спричиняло тісняву. Підручників і посібників катастрофічно не вистачало. Замість зошитів писали у газетах, поміж рядочками чи впоперек. Відбудова шкіл у районах, визволених від німецьких окупантів, розпочалася з вересня 1943 р. Ремонтували вцілілі приміщення, облікували дітей шкільного віку, укомплектовували школи педагогічними кадрами. Для працюючої молоді відкривали робітничі школи. Більшість закладів, які надавали вищу освіту, було перевезено з України углиб СРСР. Там вони відновили свою діяльність. У Казахстані Харківський, Київський та Одеський університети об’єднали у єдиний Український державний університет, який діяв аж до повернення в Україну. Найбільше абітурієнтів під час війни вступали до медичного, авіаційного, педагогічного інститутів. Кілька десятків приміщень інститутів та університетів зруйнували окупанти. У жовтні 1944 р., коли завершувалось очищення території усієї У країни від нацистських окупантів, понад сто вишів відновили роботу....
0 Переглянути

Ціна Другої світової війни

10 Клас

У Другій світовій війні більшість українців воювала на боці антигітлерівської коаліції, але частина з різних мотивів підтримала Німеччину та її союзників. Зокрема, поширеною серед них була ідея про можливість створення Українського війська у складі Вермахту. Українські націоналісти вбачали у співпраці з Німеччиною можливість здобуття незалежності України від СРСР. У цивільного населення були інші мотиви: воно намагалося вижити в умовах окупації. Із початком Другої світової війни до 120 тис. українців Галичини й Волині у складі Війська Польського боронили свої історичні землі від нацистів, а згодом — і від радянських солдатів. Поруч з ними воювали ветерани Української революції 1917-1921 рр., які виїхали сюди після її завершення. Коли ж у 1941 р. почалася німецько-радянська війна, з полонених поляків та українців було набрано армію під командуванням генерала В. Андерса. Звісно, це було краще, ніж помирати у ГУЛАГу. З цієї ж причини закарпатські українці вступали до 1-го Чехословацького армійського корпусу під командуванням Людвіга Свободи. Загалом у лавах Червоної армії воювало 6 млн українців. Українці також входили до збройних формувань Канади (Британська імперія) і США. У канадській армії служив кожен десятий українець із тих, що проживали у Канаді. їх загальна кількість становила 35-45 тис. Вони діяли як на Американському континенті, так і на території Європи й Азії. До прикладу, Богдан Панчук, капітан військово-повітряних сил Канади, за успішну висадку у Нормандії був нагороджений орденом Британської імперії. Більшість українців, котрі мешкали у США, йшли добровольцями на фронт. Близько 80 тис. американців українського походження воювали у Тихому океані, в Малій Азії, Північній Африці, Європі. Ймовірно, у 1945 р. вони зустрілися зі своїми земляками-українцями на Ельбі. Сотні американських українців відзначено за хоробрість, а вояк Микола Миньо посмертно нагороджений Почесною конгресовою медаллю за те, що сам атакував і знищив німецьке кулеметне гніздо. Морський піхотинець 5-ї американської дивізії Майкл Стренк, лемко-українець, був одним із шести солдатів, які підняли американський прапор на острові Іодзіма (Японія)....
0 Переглянути

Бойові дії 1942-1944 рр. на території України

10 Клас

Невдовзі після контрнаступу радянських військ під Сталінградом (листопад 1942 р. - лютий 1943 р.) розпочалося визволення території України. Першим населеним пунктом, звільненим від окупантів, стало с. Півнівка Ворошиловградської (нині Луганської) області. 18 грудня 1942 р. сюди увійшли війська Південно-Західного фронту. Корінний перелом у німецько-радянській війні настав після битви на Курській дузі (5 липня-23 серпня 1943 р.), що забезпечило сприятливі умови для розгортання загального стратегічного наступу Червоної армії. І хоча бої за Донбас тривали ще у січні-березні, його остаточне визволення відбулося саме після Курської битви. 22 вересня 1943 р. Донбас було звільнено. Протягом серпня-вересня того ж року від німців також було очищено усю Лівобережну Україну. Радянські війська підійшли до Києва 700-кілометровою смугою від Лоєва до Запоріжжя. Передбачаючи криваву сутичку не на життя, а на смерть, у серпні 1943 р. гітлерівці розпочали будівництво «Східного валу» — лінії укріплень уздовж річок Дніпро та Молочна. Натомість Червона армія до кінця вересня підготувала понад 20 плацдармів на західному березі Дніпра, тобто територій, де радянська влада зосередила війська та бойову техніку для визволення Києва і Правобережної України. Форсування Дніпра розпочали майже одночасно у кількох місцях: біля Києва — війська 1-го Українського (колишнього Воронезького) фронту, біля Черкас — війська 2-го Українського (колишнього Степового) фронту, біля Дніпропетровська (нині Дніпро) — війська 3-го Українського (колишнього Південно-Західного) фронту, в напрямку Кримського півострова — війська 4-го Українського (колишнього Південного) фронту....
0 Переглянути

Рух Опору на українських землях

10 Клас

Після відступу Червоної армії, опір окупантам на території України здійснювали партизани та підпільники. Серед них були, зокрема, ті, котрі підтримували радянську владу і прагнули її відновити. Вони воювали проти нацистів. Водночас націоналістично налаштовані підпільники мріяли про побудову незалежної Української Держави. Початково вони боролися проти радянської влади, а з нацистами пробували співпрацювати. До прикладу, навесні 1941 р. у складі Вермахту було створено українські національні батальйони «Нахтігаль» та «Роланд» чисельністю по 500-600 вояків кожний. А услід за німецькими військами рухалися «похідні групи», організовані мельниківцями і бандерівцями, які агітували населення за самостійність України та сприяли входженню українців до органів місцевої влади та у поліцію. До прикладу, член ОУН (м) Володимир Багазій був бургомістром Київської міської управи у жовтні 1941-лютому 1942 рр. За саботаж розпоряджень окупаційної військової адміністрації та призначення в управу національно свідомих кадрів його розстріляли у Бабиному Яру. Завдяки «похідним групам» оунівські осередки було відкрито навіть на Донбасі та в Криму. Важливою подією українського національно-визвольного руху стало скликання 30 червня 1941 р. у Львові з ініціативи ОУН (б) Українських національних зборів. Було створено уряд — Українське державне управління. Очолив його Ярослав Отецько, який того ж дня оприлюднив Акт відновлення Української Держави. Нацисти засудили таку надмірну активність бандерівців і невдовзі розпустили уряд. Вони заарештували понад 300 членів ОУН (б), частину з яких розстріляли. Степан Бандера і Ярослав Стецько були заслані до концтабору Заксенгаузен. Саме популяризація Акта відновлення Української держави, вимога звільнити С. Бандеру і Я. Отецька, а також відмова присягати А. Гітлеру стали основними причинами розпуску українських легіонів у складі Вермахту та ліквідації «похідних груп»....
0 Переглянути

Поділ українських земель Німеччиною та її союзниками. «Новий порядок»

10 Клас

Упродовж року від початку німецько-радянської війни всю територію України окупували німецькі війська. Щоб управляти цими землями, їх було поділено на чотири зони. Дистрикт «Галичина», а це Львівська, Станіславська й Тернопільська області, належав до генерал-губернаторства з центром у Кракові. Ці території були частиною Третього Рейху. Під управління Румунії передано губернаторство «Трансністрія» — Чернівецьку, Одеську й Ізмаїльську області, південну Вінниччину та західну Миколаївщину. Частина Сумщини та Чернігівщини, Харківщина і Донбас становили прифронтову зону та перебували під безпосереднім управлінням німецької військової адміністрації. Більшість українських територій увійшли до рейхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному. Очолював рейхскомісаріат Еріх Кох. На усіх загарбаних територіях нацисти встановлювали «новий порядок» — окупаційний режим, що передбачав масове знищення людей, економічне пограбування та експлуатацію людських і матеріальних ресурсів. Для управління окупованими територіями гітлерівці створили спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій на чолі з Альфредом Розенбергом. Визначальною рисою «нового порядку» був всеосяжний терор. Для його втілення окупанти створили цілу систему каральних органів — державна таємна поліція (гестапо), збройні формування служби безпеки (СД) та озброєні загони Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (СС)....
0 Переглянути

Початок німецько-радянської війни

10 Клас

Ситуація в Україні напередодні радянсько-німецької війни була неоднозначною. Після геноциду і терору 1930-х рр. у республіці практично зникла опозиція сталінському режиму. Нове керівництво УРСР, очолюване Микитою Хрущовим, стало слухняним виконавцем волі московського центру. Утвердження командно-адміністративних методів керівництва економікою, жорстка централізація були визначальними перешкодами на її розвитку, хоча Україна мала потужний природно-ресурсний потенціал, сформовану транспортну інфраструктуру та промислову базу. Упродовж 1930-х рр. проблеми в економічній сфері лише накопичувалися. Низькою залишалася продуктивність праці та якість продукції на підприємствах, адже під час репресій безпідставно звинуватили у саботажі та знищили багато кваліфікованих кадрів. До скорочення чисельності робітників призвело збільшення призову до армії. Щоби стимулювати зростання виробництва, влада вкотре вдалася до проведення соціалістичного змагання, а також запровадила звання Героя Соціалістичної Праці та медалі «За трудову відзнаку», «За трудову доблесть». Хоча тривалість робочого дня залишалася вісім годин, тривалість робочого тижня збільшувалася до 7 днів. Робітники й службовці, які запізнювалися на робоче місце або самочинно залишали його, підлягали жорстокому покаранню: їх відправляли до виправно-трудових таборів. Селяни, залучені до колгоспів, не були зацікавлені у результатах своєї праці. Від 1939 р. до 1941 р. розвиток української промисловості був спрямований для задоволення військових потреб, тобто посилилася мілітаризація економіки. Видатки з державного бюджету на цю сферу за два роки зросли удвічі. Значною мірою це було зумовлено окупацією Радянським Союзом прибалтійських країн та війною проти Фінляндії. Напередодні німецько-радянської війни промислове виробництво України збільшилось усемеро порівняно з 1913 р. На заводах виготовляли військове спорядження, зброю, військові кораблі. На військову сферу працювали українські науковці: запустили виробництво танків «Т-34», які не мали аналогів у світі; розробили установки реактивних мінометів «Катюша»; відкрили новий спосіб швидкісного автоматичного зварювання металів....
0 Переглянути

Особливості радянізації Західної України

10 Клас

6 жовтня 1939 р. вся історична Галичина та Волинь були уже під контролем Червоної армії. Щоб надати легітимності радянській владі, на цих територіях у жовтні 1939 р. було проведено вибори до так званих Народних Зборів. Вони відбувалися під повним контролем радянських спостерігачів. Тож логічно, що на своєму першому засіданні Народні Збори проголосили встановлення радянської влади в Західній Україні та висловилися за об’єднання з радянською Україною. 15 листопада 1939 р. Верховна Ради УРСР ухвалила закон про входження Західної України до складу УРСР. Загалом у результаті вересневої кампанії СРСР зайняв територію близько 200 тис. кв. км, на якій проживало 13 млн осіб. Новоприєднані землі включали майже всю Західну Україну, що у 1919-1939 рр. перебувала у складі Польської держави (за винятком Холмщини, частини Надсяння, Лемківщини і Підляшшя), а також Західну Білорусь. Ці українські території — так зване Закерзоння — входили до Генерального губернаторства, проголошеного німцями на частині окупованих земель колишньої Речі Посполитої, як різновид німецької колонії. Натомість на захоплених Радянським Союзом землях було створено шість областей: Львівську, Станіславську (нині Івано-Франківська), Волинську, Тернопільську, Дрогобицьку (нині належить до Львівської), Рівненську....
0 Переглянути

Початок Другої світової війни. Розкол ОУН

10 Клас

Напередодні Другої світової війни українські етнічні землі входили до СРСР, Румунії, Польщі та Угорщини. Окремі з цих країн розглядали «українське питання» в контексті захоплення нових українських територій. До прикладу, СРСР наголошував на важливості об’єднання усіх українських земель у складі УРСР. Звісно, для інших держав така позиція була неприйнятною. Ці землі цікавили також нацистську Німеччину, яка розглядала їх як продовольчу базу для майбутньої війни, а також як розмінну монету у відносинах з Угорщиною та Румунією. Лідерів світової політики — США, Велику Британію, Францію — непокоїла лише відповідність українських кордонів Версальсько-Вашингтонській системі. Звісно, самі ж українці мріяли про створення власної держави, але, на жаль, доля українського народу залежала передусім від співвідношення сил у світовій політиці. Готуючись до війни, лідер нацистської Німеччини А. Гітлер планував анексувати польські землі, а після того напасти на Францію та Велику Британію. Щоб не вести війну на два фронти, він вирішив заручитися підтримкою Й. Сталіна. Економічне й політичне зближення СРСР та Німеччини пришвидшив провал англо-франко-радянських переговорів. 23 серпня 1939 р. міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп та комісар закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов у присутності Й. Сталіна підписали в Москві німецько-радянський пакт (договір, що мав важливе міжнародне значення) про ненапад терміном на десять років — так званий «Пакт Молотова-Ріббентропа»....
0 Переглянути

Узагальнення за розділом: Західноукраїнські землі в міжвоєнний період

10 Клас

Президент Карпатської України Народився в с. Келечині на Закарпатті. Навчався у сім’ї греко-католицького священика, згодом — на теологічному факультеті в Будапешті, у цьому ж місті закінчив Вищу педагогічну школу. Очолював Ужгородську вчительську семінарію, працював професором Ужгородської духовної семінарії; автор підручників і посібників. У 1925-1929 рр. — депутат Чехословацького парламенту від Християнської народної партії, керівником та співзасновником якої був. Належав до уряду Підкарпатської Русі й займав посаду прем’єр-міністра цього уряду. Посол 1-го Сейму Карпатської України; 15 березня 1939 р. цей Сейм обрав його Президентом Карпатської України. Після окупації Карпатської України угорськими військами перебував в еміграції. Працював професором педагогіки, деканом, ректором Українського Вільного Університету в Празі. 1 травня 1945 р. радянська контррозвідка заарештувала А. Волошина. Він був вивезений до СРСР, де помер в ув’язненні. 2002 р. посмертно удостоєний звання «Герой України». Митрополит Української греко-католицької церкви Народився у с. Прилбичі на Львівщині. Закінчив юридичний факультет Вроцлавського університету, єзуїтську семінарію в Кракові (Польща). Будучи єпископом Станіславським, першим з вищих ієрархів греко-католицької церкви почав використовувати народну мову в спілкуванні з вірянами. 17 грудня 1900 р. став митрополитом Галицьким, архієпископом Львівським і єпископом Кам’янець-Подільським. Був обраний депутатом Віденського парламенту і Галицького сейму. Фінансово підтримував діяльність товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» тощо. Ініціював створення Земельного банку, Львівської Богословської академії. В 1918 р. став членом Української Національної Ради ЗУНР-ЗОУНР. Займався благочинністю, виділяв кошти на стипендії студентам, на утримання дитячих будинків, на подарунки єврейським дітям з бідних сімей, на допомогу голодуючим в УСРР під час голоду 1932-1933 рр. У 1941 р. очолив Українську Національну Раду, негативно ставився до німецького окупаційного режиму. Рятував євреїв під час Голокосту. Помер 1 листопада 1944 р. у Львові....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 22 23 24 25 26 27 28 29 30 ... 45
Назад

Навігація