|
Українській Державі під орудою Павла Скоропадського вдалося забезпечити стабілізацію економічного життя, сформувати дієздатний чиновницький апарат, досягти певних успіхів у зовнішній політиці. Однак порівняно вузька соціальна база Гетьманату, тобто однобічна орієнтація на заможні верстви населення, відштовхнула від нього селянство, національну інтелігенцію, робітників. Окрім того, опора на німецьку військову адміністрацію не виправдала сподівань П. Скоропадського, бо Німеччина програвала війну, й на її території зріла революція. Особливе незадоволення проявляло селянство, котре підтримувало лозунг «Земля — селянам!», який поширювали і лідери УЦР, і більшовики, і вже встигло частково реалізувати його за перебування при владі цих політичних режимів. Як наслідок, виник повстанський рух. Селяни воювали за свої інтереси, землю, проти будь-якої влади, яка приходила у село і намагалася повернути податки і централізоване управління. Одночасно вони боролись із німецько-австрійськими військами, котрі, намагаючись забезпечити поставки продовольства до своїх країн, вилучали його у селах. Повстанський рух був переважно стихійним. Його ідеологія і мета зазвичай відображались у заявах, наказах, зверненнях керівників-отаманів до жителів України, окремих повітів чи округ. Основною організаційною формою руху були місцеві групи, загони, які здебільшого охороняли свій населений пункт або найближчі околиці, спираючись на прихильне до них населення....
|
