1. Історичні умови розвитку культури у повоєнний час

Відродження культурного життя в Україні у повоєнні роки стикалося з великими труднощами. Культура, як і раніше, фінансувалася за залишковим принципом.

Суттєвий вплив на світосприймання українців справило перебування їх за кордоном, ознайомлення із західним способом життя. Існувало переконання, що після величезних жертв і перемоги український народ, як і інші народи СРСР, заслуговує на поліпшення матеріального життя і справедливий демократичний лад.

Однак сталінський режим посилив контроль над суспільством, особливо у сфері ідеології. Прояви національної самосвідомості, критичний підхід до будь-яких явищ суспільного життя, відступ від регламентованих стереотипів — все це кваліфікувалося як український буржуазний націоналізм, космополітизм, антирадянська діяльність.

• В яких умовах відбувався розвиток української культури в повоєнні роки?

Умови розвитку культури у 1940-50-ті рр.

2. Розвиток освіти і науки

Розвиток освіти й науки у повоєнні роки був складовою частиною процесу повоєнної відбудови України.

Відновлення зруйнованих під час війни шкіл, закладів культури, наукових установ почалося після вигнання нацистів з території України. У 1944-1945 рр. у республіці відбудували і побудували 1669 шкіл. На 1950 р. не тільки відновили довоєнну мережу, а й спорудили 1300 нових шкіл.

Мала електронна обчислювальна машина. Загальний вигляд

У 1953 р. було здійснено перехід до обов’язкової семирічної освіти. Ці заходи створили додаткові труднощі: не вистачало приміщень, учителів, навчальних посібників.

Як і в довоєнні роки, більшовицька партія прагнула перетворити школу на знаряддя збереження і посилення свого контролю над учнівською молоддю. Була відновлена робота піонерських та комсомольських організацій. Найважливішим покликанням школи вважалося виховання відданості

Сталіну та ідеалам комунізму.

У повоєнні роки починається процес неухильного скорочення українських шкіл та учнів, що в них навчалися. Так, з 1948 р. по 1954 р. кількість українських шкіл зменшилася з 26 до 25 тис., а російських — збільшилася з 2720 до 4051, або в 1,5 раза.

Протягом четвертої п’ятирічки було відновлено систему вищої освіти. Внаслідок проведеної після війни реорганізації кількість вищих навчальних закладів в УРСР зменшилася, тоді як кількість студентів на 1956 р. зросла з 99 до 325 тис. Викладання в більшості вищих навчальних закладів велося російською мовою.

У повоєнні роки головною науковою установою України залишалась Академія наук УРСР, яку очолював О. Палладін.

Українські вчені досягли значних успіхів у дослідженнях з фундаментальних наук, наближенні їх до потреб господарства.

• 1946 р. — запуск першого експериментального атомного реактора.
• 1948-1951 рр. — під керівництвом С. Лебедева було створено першу в Європі й СРСР малу електронно-обчислювальну машину «МЕОМ».
• Удосконалення і широке застосування методу автоматичного зварювання металу під флюсом, розробленого під керівництвом Є. Патона. Нову технологію успішно застосували при будівництві першого газопроводу «Дашава — Київ» у 1949 р. (80% стиків труб було зварено цим методом). Також нові технології зварювання були застосовані при будівництві у 1953 р. суцільнозварного мосту через Дніпро завдовжки понад 1,5 км (міст ім. Патона у Києві).
• У 1956 р. генеральним конструктором будівництва космічних кораблів у СРСР став виходець із Житомирщини С. Корольов.

Проте майже всі досягнення науки і техніки належали галузям, що були пов’язані з військовим або суміжним з ним виробництвом. Суспільні ж науки остаточно перетворилися на служницю існуючого режиму. Сталінська система не полишала надій встановити контроль над природничими науками. Яскравим проявом цього стало таке явище, як «лисенківщина» — засилля в науці посередностей, людей споживацького ґатунку, авантюристів.

Міст Патона став першим у світі суцільнозварним

Особливої шкоди «лисенківщина» завдала біологічній науці, зокрема генетиці. У 1947-1948 рр. відновилися переслідування генетиків. Президент Всесоюзної академії сільськогосподарських наук Т. Лисенко, підтриманий Й. Сталіним, оголосив ген міфічною частинкою. «Народний академік» (Лисенко) стверджував, що створення зовнішніх умов для утримання, наприклад, худоби, просто підвищує надої... Це дає змогу розраховувати на закріплення цих ознак у майбутньому.

• Які зміни відбувалися в освіті та науці у повоєнні роки?

3. Ідеологічний наступ сталінізму в повоєнний час. «Ждановщина»

У складних умовах працювали діячі літератури і мистецтва. Всупереч обставинам, у 1940-1950-х роках створено чимало творів, що залишили помітний слід у художній культурі українського народу.

Особливої популярності у повоєнні роки набула творчість О. Гончара, автора трилогії «Прапороносці», повісті «Земля гуде». Плідно творили також прозаїки В. Козаченко, В. Собко, письменник і режисер О. Довженко, гуморист Остап Вишня (П. Губенко), поети М. Рильський, П. Тичина, В. Сосюра, А. Малишко, Л. Первомайський.

Переможне завершення війни сприяло зміцненню особистого авторитету Й. Сталіна. Але повоєнні реалії потребували зміцнення режиму і його нового ідеологічного забезпечення. Адже чимало людей, перебуваючи за кордоном, побачили «загниваючий капіталізм». Повернувшись на батьківщину, вони відчували себе переможцями і мріяли про краще, заможне і вільне життя. У західних областях, що напередодні війни увійшли до складу СРСР, взагалі ставилися вороже чи з недовірою до комуністичної ідеології, політичної та економічної практики.

Повоєнний час починається зі сталінського тосту «за великий російський народ». Це свідчило про прагнення радянського диктатора сполучити комуністичну ідеологію з ідеєю виняткової місії росіян у світовій історії.

Нові ідеологічні засади сталінського режиму мали особливо негативні наслідки для українців. У 1950 р. Й. Сталін, беручи участь у дискусії з мовознавства, висунув тезу, що російська, українська і білоруська нації є результатом розгалуження «єдиної давньоруської народності». У цій тезі слово «давньоруська» дозволено було тлумачити як давньоросійська, але в жодному разі не як давньоукраїнська.

Наприкінці 1940-х рр. у СРСР виникло явище, котре отримало назву «ждановщина», за іменем його головного офіційного теоретика і провідника А. Жданова. Суть його полягала у широкому наступі сталінського режиму в галузі ідеології, культури, науки, літератури, мистецтва з метою встановлення жорсткого контролю над духовним розвитком радянського суспільства.

Сталінське керівництво розгорнуло боротьбу проти «безідейності, безпринципності, формалізму, космополітизму й низькопоклонства перед Заходом», проти «буржуазного націоналізму». У 1946 р. ЦК КП(б)У ухвалив кілька постанов: «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в «Нарисі історії української літератури», «Про журнал сатири і гумору «Перець», «Про журнал «Вітчизна», «Про репертуар драматичних й інших театрів України» тощо. Для «зміцнення керівництва» українською парторганізацією з Москви направили Л. Кагановича, який розгорнув бурхливу діяльність, борючись з «українським буржуазним націоналізмом». Ним фактично була підготовлена велика розстрільна справа, ж:ертвами якої мали б стати представники української інтелігенції того часу: А. Малишко, П. Панч, М. Рильський, Ю. Яновський та інші.

Документи розповідають